Загальна інформація

Звенигоро́дка (Звенигород) — місто в Україні, районний центр Звенигородського району Черкаської області. Розташоване нарічці Гнилий Тікич за 114 км від обласного центру — міста Черкаси та 12 км від залізничної станції Звенигородка. Населення — 17,4 тисяч осіб (2016). У межах сучасного міста виявлено кам’яні знаряддя праці доби бронзи, предмети скіфських часів та поселення черняхівської культури.

Історія

За легендою середини XIX століття, давній замок був розташований за 3 км від сучасного міста поблизу конусоподібної гори. На одній з його веж нібито висів дзвін, яким населення повідомляли про напад ворогів. Згідно з легендою, назва міста походить від назви гори (Звенигора — Звенигород).

Початковою назвою було Звинигород. Перша згадка про Звинигород відноситься до 1394 року.

Каленик Мишкович був намісником Свидригайла в Звинигороді.

1484 року Менґлі I Ґерай спустошив київські землі і також околиці Звинигорода, але замок вистояв. В цей час занепали й торгові шляхи.

1498 року король Олександр Ягеллончик призначив князя Констянтина Острозького намісником (старостою) в Звенигороді, Вінниці та Браславлі. У зв’язку з тим, що князь К.Острозький потрапив на сім років до московського полону, намісником на той час був призначений князь Михайло Васильович Збаразький. Після повернення з Московщини князь Острозький знову став старостою в Звенигороді (після нього син Ілля).

В цей час посилилися татарські напади, старі торгові шляхи між містами було перетворено на Чорний шлях. Звенигород стояв на самому Чорному шляху. 1541 року татари вщент знищили Звенигород, у люстрації 1545 року Звенигородський замок не було згадано. Замок відбудували на іншому місці — там, де стоїть сучасне місто. Намісником на замку проти татарських нападів був князь Федір Санґушко.

З 1569 року Звенигородщина відійшла до щойно створеного Брацлавського воєводства. Першим тутешнім старостою — вочевидь, номінальним (оскільки сталого населення не було), став князь Корецький, після нього з 1579 Єжи (Юрій) Струсь. У той час татари знищили Звенигородський замок і Звенигородка стояла пусткою. В 1616 ці землі привласнив руський воєвода Іван Данилович і приєднав до свого Корсунського староства. В 1633 році король Владислав IV Ваза віддав Звенигородку подільському воєводі Марціну Казановському.

Після захоплення Правобережної України шляхетською Польщею 1569 року посилився соціально-економічний гніт населення, яке зазнавало великих утисків від феодалів. Жителі сплачували панам численні податки: чопове, подимне, шкіряне, що спричиняло заворушення пригноблених. Під час визвольної війни українського народу 1648–1654 під проводом Богдана Хмельницькогожителі міста повстали і вигнали польську шляхту. У 1648–1667 роках Звенигородка входила до складу Корсунського полкуУкраїнської держави.

За Андрусівським перемир’ям 1667 року Правобережна Україна лишилася у складі Речі Посполитої, населенню Звенигородки довелося й далі терпіти гноблення з боку польської та спольщеної руської шляхти.

В 1711 р. Звенигородку було зайнято армією гетьмана Пилипа Орлика, під час його похода на Правобережжя проти російської влади.

Після придушення Коліївщини Звенигородка неодноразово переходила від одного власника до іншого. 1792 року корольПонятовський Станіслав-Август затвердив Звенигородці герб і надав статус міста за магдебурзьким правом.

У 1793 році правобережні землі України приєднано до лівобережних у складі Росії. З 1795 року Звенигородка ввійшла до складуВознесенського намісництва, з січня 1798 року стала повітовим містом Київської губернії.

Після повалення самодержавства у Звенигородці почала діяти Рада робітничих і солдатських депутатів. Восени 1917 року в місті виникла більшовицька організація з 17 чоловік. У 1917 утворилися профспілкові організації друкарів та швейників.

Водночас із цим на Звенигородщині заявила про себе ще одна сила — Вільне козацтво. Звенигородський кіш Вільного козацтва тривалий час тримав владу на теренах повіту у своїх руках.

З ліквідацією волостей у 1923 році Звенигородка стала центром однойменного району, з 1927 року її віднесено до категорії селищ міського типу.

1938 року Звенигородку було віднесено до категорії міст районного підпорядкування.

18 червня 1942 року нацистська влада в Звенигородці провела «єврейську акцію» — розстріляно 1375 євреїв.

Транспорт

Через місто проходить автошлях Черкаси — Умань — Гайсин — Брацлав (317 км), побудований у 1961 році під керівництвом інженера-автошляховика Степана Кожум’яки.

Економіка

ПАТ “Звенигородський сироробний комбінат”

Музеї

  • Музей-садиба Агатангела Юхимовича Кримського.
  • Звенигородський краєзнавчий музей.

Пам’ятники

Пам’ятник молодому Тарасу Шевченку

25 червня 2011 року за сприяння благодійної ініціативи «Героїка» у місті було урочисто освячено і відкрито Пам’ятний знак воїнам Армії УНР. Відкрив урочистий захід пан Станіслав Лячинський, науковий співробітник місцевого краєзнавчого музею, який розповів про козацькі традиції Звенигородщини. Після виступу пана Лячинського розпочалася панахида за воїнами Армії УНР, яку відправив панотець Василь Карп’юк (УАПЦ).

Відомі люди

  • Алабовський Олександр Миколайович (1925, Звенигородка — 1997, Київ) — доктор технічних наук (1977), професор (1978).
  • Бойко Віктор Анатолійович — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014–2015 років.
  • У Звенигородці народився Іван Криницький, український зоолог-фауніст, професор Харківського університету.
  • Звенигородку неодноразово відвідував і жив там філолог, сходознавець, історик, академік, перший секретар Академії Наук УкраїниКримський Агатангел Юхимович. Протягом 40 років він збирав матеріали для підготовленої до друку праці «Звенигородщина: Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектичного».
  • На початку 20-х років 19 століття на службу в гусарський полк у Звенигородці за сатиричні вірші переведено поета-партизана Франко-російської війни 1812 року Дениса Давидова.
  • У місті часто бував російський байкар Іван Крилов, що з 1797 по 1801 проживав у селі Козацькому Звенигородського повіту. Тут він написав трагедію «Тріумф» та комедію «Пиріг».
  • Проїздом, повертаючись з Кам’янки на службу до міста Кишинева, зупинявся О. С. Пушкін.
  • Місто двічі відвідав Т.Г.Шевченко.
  • 1883 року в Звенигородці народився Магазинер Яків Самійлович — український скрипаль, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (1938), від 1922 року — професорКиївської консерваторії.
  • 1925 року в Звенигородці народився Забочень Михайло Степанович — український колекціонер (філокартист).
  • 1957 року в місті народився Кармазін Юрій Анатолійович — український політик.
  • Теліженко Микола Матвійович — Заслужений художник України.
  • Теліженко Олександра Василівна — Заслужений художник України.
  • Шульга-Шульженко Михайло Іванович — український поет; репресований.
  • 1978 року звенигородський лікар Адольф Черненко успішно зробив операцію на очах видатному автошляховику, борцю за мовні й культурні права українського народуСтепану Кожум’яці.
  • уродженцем міста є народний артист УРСР Маняченко Анатолій Олексійович.
  • Заславський Михайло Самійлович (1925–1976) — український балетмейстер, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1975).
  • Крашановський Іван Миколайович (1884–1939) — український художник, репресований
  • Жура Костянтин Васильович (1964)- журналіст, відомий телеведучий.
  • Зозуля Анатолій Михайлович — військовик, ДУК, учасник російсько-української війни 2014–2015. В жовтні 2015 року у Звенигородці відкрито меморіальну дошку його честі.
  • Яніна (Подбітова) Анастасія Василівна — поетеса сучасності, волонтер.

Намісники

  • князь Федір Іванович Святополк-Четвертинський — намісник брацлавський (у 1492 році)

Звенигородські старости

  • Ян Богуш — чоловік Терези з Стадницьких
  • Зиґмунт Денгофф — сокальський, богуславський староста
Звенигородка
Звенигородка на карті Звенигородського району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Черкаська область
Район Звенигородський район
Звенигородська міськрада
Код КОАТУУ 7121210100
Засноване 1394
Магдебурзьке право 30 квітня 1792
Статус міста з 1938 року
Населення ▼17 400 (01.01.2016)
Площа 20,8 км²
Поштові індекси 20200-20207
Телефонний код +380-4740
Координати 49°04′11″ пн. ш.30°58′04″ сх. д.Координати: 49°04′11″ пн. ш. 30°58′04″ сх. д.
Висота над рівнем моря 148 м
Водойма р.Гнилий Тікич
День міста 23 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Звенигородка
До станції 12 км
До обл./респ. центру
 – фізична 88,5 км
 – залізницею 125 км
 – автошляхами 114 км
До Києва
 – фізична 154 км
Міська влада
Адреса 20200 м.Звенигородка, просп.Шевченка, 63
Веб-сторінка http://www.zven.brainside.org
Міський голова Олександр Саєнко