Громадські Радники
Листопад 1, 2019
Вітаємо з 90-річним ювілеєм Наростову Марію Василівну!
Листопад 1, 2019

“Зак­рий­те ро­ти! Го­во­рить на­род­ний де­пу­тат Ук­ра­ї­ни!”

“Зак­рий­те ро­ти! Го­во­рить на­род­ний де­пу­тат Ук­ра­ї­ни!”

Су­сідсь­кі вій­ни… Скіль­ки ж їх до­ве­ло­ся по­ба­чи­ти за двад­цять ро­ків ро­бо­ти в га­зе­ті. Най­час­ті­ше при­чи­ною їх стає дріб­’я­зок: де­ре­во, що смі­тить лис­тям чи ки­дає тінь че­рез ме­жу,  во­да що сті­кає з да­ху в дощ, кіп­тя­ва з су­сідсь­ко­го ди­ма­ря, що сі­ла на щой­но вип­ра­ну бі­лиз­ну, і ще без­ліч та­ко­го, що на­че й не по­ду­мав би на здо­ро­вий глузд че­рез та­ке пос­ва­ри­ти­ся. А ні, сва­рять­ся, ще й як сва­рять­ся! З при­люд­ни­ми скан­да­ла­ми, су­да­ми, а ін­ко­ли й зі зла­ма­ни­ми ще­ле­па­ми. Але та­ко­го от, як за­раз ко­їть­ся у Зве­ни­го­род­ці, ба­чи­ти ще не трап­ля­ло­ся…

З іс­кри роз­го­рі­ло­ся по­лум­’я

Так, най­час­ті­ше до­во­дить­ся спос­те­рі­га­ти, як ді­лять доб­рі су­сі­ди ме­жу. І по­ки го­рить по­лум­’я су­сідсь­кої вій­ни, то діс­та­єть­ся всім: і йо­го без­по­се­ред­нім учас­ни­кам, і сто­рон­нім, тим хто “пос­мів” ста­ти на той чи ін­ший бік. Пред­мет спо­ру ду­же швид­ко стає не­важ­ли­вим, кон­флікт про­хо­дить всі ста­дії осо­бис­тої неп­ри­яз­ні. Пи­шуть­ся скар­ги, спа­лю­ють де­сят­ки літ­рів паль­но­го різ­но­ма­ніт­ні ін­спек­то­ри і по­лі­ція, сіль­ські й місь­кі ра­ди мар­ну­ють час в за­сі­дан­нях ко­мі­сій та спе­ці­аль­но ство­ре­них ро­бо­чих груп, нап­ру­же­но пра­цю­ють су­ди і без­ліч лю­дей від­кла­дає справ­ді важ­ли­ві спра­ви, бо ж як же ж — су­сі­ди піш­ли на прин­цип. Для них важ­ли­вий вже не той кла­поть зем­лі, а пе­ку­че ба­жан­ня по­ка­ра­ти, а ще кра­ще при­люд­но при­ни­зи­ти “су­сі­да-не­гід­ни­ка” та всіх йо­го “поп­ліч­ни­ків”. Отож і сми­ка­ють по­лі­цію й по­са­дов­ців усіх рів­нів, на­ма­га­ю­чись по­ка­за­ти своє звер­ху. А най­ці­ка­ві­ше, ко­ли рап­том у кот­ро­їсь зі сто­рін від­най­деть­ся ко­зир у виг­ля­ді впли­во­вих ро­ди­чів чи дру­зів. То вже не прос­то про­кльо­ни че­рез тин і роз­би­ті но­си, то вже важ­ка ар­ти­ле­рія, пе­ред якою має спа­су­ва­ти за­кон і пра­во, а по­са­дов­ці й міс­це­ва вла­да “ста­ти в стій­ло”, бо ж пос­мі­ли об­ра­зи­ти чи­йо­гось улюб­ле­но­го ді­ду­ся чи ми­лу ті­тонь­ку.

Але та­ко­го вер­те­пу че­рез ме­жу та ще й гро­мадсь­кий нуж­ник, що по­во­лі пе­ре­рос­ло у по­лі­тич­ну гру, за учас­ті спер­шу од­но­го, а те­пер вже  од­ра­зу трьох де­пу­та­тів Вер­хов­ної Ра­ди Ук­ра­ї­ни, в який втяг­ну­ли Го­ло­ву Вер­хов­ної Ра­ди і все вже до­ко­ти­ло­ся до прем­’єр-мі­ніс­тра,  ще не зна­ла й не ба­чи­ла, ма­буть, не тіль­ки Зве­ни­го­род­ка. І все це мог­ло б виг­ля­да­ти ку­мед­ним, як­би не ди­кість си­ту­а­ції і те, що че­рез дріб­’яз­ко­вість і непос­туп­ли­вість од­них, еле­мен­тар­ну не­ви­хо­ва­ність і гру­бість дру­гих та оче­вид­не ба­жан­ня пог­рі­ти на цьо­му ру­ки й по-сво­є­му зма­ні­пу­лю­ва­ти си­ту­а­ці­єю тре­тіх, пе­ре­во­дя­чи все в пло­щи­ну по­лі­тич­них ігор, пос­траж­да­ли гід­ність і зав­да­но об­ра­зи значній кіль­кос­ті лю­дей.

В Зве­ни­го­род­ці вже не­має та­ких, хто б не пе­рег­ля­нув по те­ле­ба­чен­ню чи по­тім в ме­ре­жі бри­фінг на­род­но­го де­пу­та­та Ук­ра­ї­ни Ар­се­нія Пуш­ка­рен­ка чи хо­ча б не чув про цей ви­па­док. Але нав­ряд чи біль­шість ро­зу­міє пе­ре­ду­мо­ви та­ко­го не­ти­по­во­го де­мар­шу, який ви­вів по­бу­то­вий кон­флікт, міс­це яко­му мак­си­мум в су­до­во­му роз­гля­ді, на най­ви­щий дер­жав­ний рі­вень. Як і те, що з цим те­пер ро­би­ти?

Як мі­ні­мум, зве­ни­го­род­чан пос­та­ви­ли в по­зи­цію, ко­ли тре­ба якось за­хи­ща­ти­ся.

За що ж пос­ва­ри­ли­ся?

В прин­ци­пі Ар­се­ній Ми­хай­ло­вич у сво­є­му спі­чі на ка­на­лі “Ра­да” суть кон­флік­ту роз­крив до­сить пов­но. Про­те над­то вже од­но­бо­ко й упе­ред­же­но. Та й, ні­би від­сто­ю­ю­чи спра­вед­ли­вість і вер­хо­венс­тво пра­ва, сам по них же і по­топ­тав­ся, взяв­шись ки­да­ти­ся ні­чим не під­кріп­ле­ни­ми зви­ну­ва­чен­ня­ми, в пер­шу чер­гу, на ад­ре­су зас­туп­ни­ка місь­ко­го го­ло­ви Сер­гія Ку­лі­ко­ва та сім­’ї  Вов­чен­ків.

Вва­жа­ю­чи се­бе лю­ди­ною по­ряд­ною, по­во­ди­ти се­бе ана­ло­гіч­ним чи­ном непри­пус­ти­мо, хо­ча й ду­же кор­тить “тик­ну­ти паль­цем” в ок­ре­мих учас­ни­ків по­дій, вка­зу­ю­чи на не­по­ряд­ність і ко­рис­ли­вість. Але не бу­де­мо опус­ка­ти­ся до рів­ня ок­ре­мо взя­то­го на­род­но­го де­пу­та­та й пос­та­ра­є­мо­ся бу­ти об­’єк­тив­ни­ми.

Отож, як роз­по­ві­дає сек­ре­тар місь­кої ра­ди Ва­ле­рій Ма­ре­нич, спір­на зе­мель­на ді­лян­ка бу­ла за­бу­до­ва­на ще за ра­дянсь­ких ча­сів, ко­ли там зве­ли дво­по­вер­хо­вий чо­ти­рик­вар­тир­ний бу­ди­нок, який на­ле­жав ліс­гос­пу. Причо­му є й акт вве­ден­ня в екс­плу­а­та­цію, в яко­му заз­на­че­на пло­ща при­бу­дин­ко­вої те­ри­то­рії. В той же пе­рі­од був зве­де­ний і ма­га­зин по су­сідс­тву зі складсь­ким при­мі­щен­ням, який по­рів­ня­но не­дав­но прид­ба­ла у влас­ність сім­’я Вов­чен­ків. І, що, як ви­яв­ля­єть­ся, важ­ли­во, гро­мадсь­кий нуж­ник. Все бу­ло ти­хо-мир­но, по­ки меш­кан­ці дво­по­вер­хів­ки не взя­ли­ся за­бу­до­ву­ва­ти при­лег­лу те­ри­то­рію. Хто з них кон­крет­но вдав­ся до са­мо­віль­ної за­бу­до­ви і здій­снив са­мо­за­хоп­лен­ня те­ри­то­рії між ма­га­зи­ном і жит­ло­вим бу­дин­ком, яка на­ле­жа­ла міс­ту, вже й не важ­ли­во. Го­лов­не, що роз­по­чав­ся ба­га­то­річ­ний кон­флікт із вза­єм­ни­ми скар­га­ми й зви­ну­ва­чен­ня­ми. А ме­жа пе­ре­ко­чу­ва­ла по­під ма­га­зин, впри­тул до зло­щас­но­го ту­а­ле­ту з виг­ріб­ною ямою, яку, як виявило­ся, не мож­на ви­чис­ти­ти, бо ж ав­то­мо­бі­лю асе­ні­за­то­рів пе­рек­ри­ли під­’їзд.

Ма­яч­ня, ска­же­те ви? Са­ме так. Але ці­єю си­ту­а­ці­єю міс­це­ва вла­да, на­ма­га­ю­чись вре­гу­лю­ва­ти кон­флікт ми­ром, зай­ма­ла­ся не один рік. І, вреш­ті, та­ки приш­ла по­ра роз­ру­ба­ти той гор­ді­їв ву­зол вза­єм­них пре­тен­зій, ви­вів­ши чіт­кі ме­жі зе­мель­них ді­ля­нок. Причо­му на са­мо­віль­ну за­бу­до­ву меш­кан­ців дво­по­вер­хів­ки прос­то заплющили очі. За Вов­чен­ка­ми зак­рі­пи­ли пра­во стро­ко­во­го осо­бис­то­го сер­ві­ту­ту, від­по­від­но до Зе­мель­но­го Ко­дек­су Ук­ра­ї­ни, й, зда­ва­ло­ся б, проб­ле­му з нуж­ни­ком ви­рі­ши­ли.

Про де­пу­татсь­ку по­ряд­ність

А ні, не ви­рі­ши­ли! На сце­ну вий­шов Ар­се­ній Пуш­ка­рен­ко. Дріб­ний по­бу­то­вий кон­флікт, яких ти­ся­чі, рап­том на­був зна­чен­ня дер­жав­ної ва­ги. Спер­шу де­пу­татсь­кий “на­їзд” на Зве­ни­го­родсь­ку місь­ку ра­ду і спро­ба прог­ну­ти ав­то­ри­те­том, по­тім і вис­туп на те­ле­ба­чен­ні з го­лос­лів­ни­ми зви­ну­ва­чен­ня­ми. А в по­даль­шо­му й ви­хід на ви­щий якіс­ний рі­вень, ко­ли вже Го­ло­ва Вер­хов­ної Ра­ди Ук­ра­ї­ни Дмит­ро Ра­зум­ков ад­ре­су­вав де­пу­татсь­кий за­пит за під­пи­са­ми вже трьох на­род­них де­пу­та­тів А.Пуш­ка­рен­ка, Г.Ліч­ма­на, Д.Лу­бін­ця Прем­’єр-мі­ніс­тру Ук­ра­ї­ни Олек­сію Гон­ча­ру­ку, який в біль­шос­ті за зміс­том і сенсом дуб­лює  вис­туп Ар­се­нія Пуш­ка­рен­ка на те­ле­ба­чен­ні. І як вам роз­мах? Так і хо­четь­ся за­пи­та­ти: “Що ж ви Пре­зи­ден­та об­ді­ли­ли ува­гою?” Бо ще ж тіль­ки він не в кур­сі, що в Зве­ни­го­род­ці су­сі­ди пос­ва­ри­ли­ся.

Хо­ча ско­ро й Во­ло­ди­мир Зе­ленсь­кий про це зна­ти­ме з пер­шод­же­рел. Це вже на­пев­не. Бо близь­ко тиж­ня то­му кон­флікт, те­пер вже з на­род­ним де­пу­та­том, об­го­во­рю­ва­ли на се­сії місь­кої ра­ди, а ра­зом з тим і під­три­ма­ли звер­нен­ня учас­ни­ків бо­йо­вих дій, ве­те­ра­нів АТО, які ста­ли на за­хист під­при­є­ми­ці, ма­те­рі во­лон­те­ра і війсь­ко­вос­луж­бов­ця Ольги Вов­чен­ко та зас­туп­ни­ка місь­ко­го го­ло­ви, атов­ця Сер­гія Ку­лі­ко­ва, честь і гід­ність яких об­ра­зив сво­ї­ми зви­ну­ва­чен­ня­ми на­род­ний де­пу­тат, та й за­га­лом зве­ни­го­родсь­кої гро­ма­ди. За рі­шен­ням се­сії, звер­нен­ня бу­де на­діс­ла­не до ви­щих ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди, в то­му чис­лі й до Пре­зи­ден­та. Ми ж про­по­ну­є­мо оз­на­йо­ми­ти­ся з цим звер­нен­ням і вам, ос­кіль­ки він роз­кри­ває те, що за­ли­ши­ло­ся за кад­ром по­лум­’я­но­го вис­ту­пу Ар­се­нія Пуш­ка­рен­ка (по­да­єть­ся без вип­рав­лень):

Звер­нен­ня де­пу­та­тів Зве­ни­го­родсь­кої місь­кої ра­ди до ви­щих ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди
за ре­зуль­та­та­ми роз­гля­ду звер­нен­ня
учас­ни­ків бо­йо­вих дій, ве­те­ра­нів АТО

Зве­ни­го­родсь­ка місь­ка ра­да Чер­кась­кої об­лас­ті про­сить Вас втру­ти­тись в си­ту­а­цію, що скла­ла­ся в ре­зуль­та­ті при­їз­ду до міс­та Зве­ни­го­род­ка на­род­но­го де­пу­та­та Ук­ра­ї­ни Пуш­ка­рен­ка Ар­се­нія Ми­хай­ло­ви­ча та йо­го по­міч­ни­ків.

24.09.2019 ро­ку до Зве­ни­го­родсь­кої місь­кої ра­ди при­був на­род­ний де­пу­тат Ук­ра­ї­ни Пуш­ка­рен­ко А.М. Бу­ла про­ве­де­на зус­тріч на­род­но­го де­пу­та­та з місь­ким го­ло­вою Са­єн­ком О.Я., зас­туп­ни­ком місь­ко­го го­ло­ви з ви­ко­нав­чої ро­бо­ти Ку­лі­ко­вим С.С., на­чаль­ни­ком від­ді­лу ор­га­ні­за­цій­но­го та юри­дич­но­го за­без­пе­чен­ня ді­яль­нос­ті ви­ко­нав­чо­го ко­мі­те­ту Кор­чевсь­кою А.В., про­від­ним спе­ці­а­ліс­том із зе­мель­них пи­тань від­ді­лу по­дат­ко­во­го об­лі­ку та зе­мель­них від­но­син ви­ко­нав­чо­го ко­мі­те­ту До­бі­жою О.О. що­до пе­ре­вір­ки за­кон­нос­ті роз­гля­ду звер­нень гро­ма­дян Лев­чен­ко Т.О., Ба­лан В.Д. та Вов­чен­ко О.П.

По­ве­дін­ка на­род­но­го де­пу­та­та Пуш­ка­рен­ка А.М. при спіл­ку­ван­ні з по­са­до­ви­ми осо­ба­ми місь­кої ра­ди зов­сім не від­по­ві­да­ла за­галь­но­виз­на­ним нор­мам мо­ра­лі та ети­ки. При спіл­ку­ван­ні від ньо­го лу­на­ла фра­за: “Зак­рий­те ро­ти! Го­во­рить на­род­ний де­пу­тат Ук­ра­ї­ни!”, а ко­ли місь­кий го­ло­ва пред­ста­вив на­род­но­му де­пу­та­ту сво­го зас­туп­ни­ка Ку­лі­ко­ва С.С. та до­дав, що він “кі­борг” та на­го­род­же­ний дер­жав­ною на­го­ро­дою Ук­ра­ї­ни — ор­де­ном “За муж­ність” III сту­пе­ня — на­род­ний де­пу­тат від­ре­а­гу­вав на це фра­зою: “Це ще тре­ба пе­ре­ві­ри­ти, де він був і що там ро­бив!”. Хто дав пра­во на­род­но­му де­пу­та­ту ста­ви­ти під сум­нів участь Ку­лі­ко­ва С.С. в обо­ро­ні До­нець­ко­го ае­ро­пор­ту? На про­тя­зі всі­єї роз­мо­ви на­род­ний де­пу­тат звер­тав­ся до при­сут­ніх на “ти”, пе­ре­хо­див на крик, лу­на­ли фра­зи: “Вий­ди вон!”. За­га­лом та­ку по­ве­дін­ку мож­ли­во оха­рак­те­ри­зу­ва­ти як на­хаб­ну, зух­ва­лу та хамсь­ку. Во­че­видь на­род­ний де­пу­тат не знає про іс­ну­ван­ня стат­ті 8 За­ко­ну Ук­ра­ї­ни “Про ста­тус на­род­но­го де­пу­та­та Ук­ра­ї­ни”, якої він не дот­ри­мав­ся. Та­кож у хо­ді спіл­ку­ван­ня на­род­ний де­пу­тат Ук­ра­ї­ни Пуш­ка­рен­ко А.М. за­я­вив, що йо­му не­ці­ка­во і бай­ду­же, які до­ку­мен­ти по по­ру­ше­но­му пи­тан­ню йо­му на­дасть місь­ка ра­да, йо­му дос­та­тньо то­го, що йо­му роз­по­ві­ла гр. Ба­лан В.Д. і на під­ста­ві її роз­по­ві­ді він бу­де зви­ну­ва­чу­ва­ти місь­ку ра­ду у всьо­му че­рез за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції. 

По за­вер­шен­ні спіл­ку­ван­ня з на­род­ним де­пу­та­том, бу­ло ви­рі­ше­но приз­на­чи­ти роз­гляд по­ру­ше­но­го пи­тан­ня на 30.09.2019, про що місь­кий го­ло­ва дав від­по­від­не до­ру­чен­ня. У спіль­но­му роз­гля­ді пи­тан­ня по­вин­ні взя­ти участь пред­став­ни­ки на­род­но­го де­пу­та­та Ук­ра­ї­ни Пуш­ка­рен­ка А.М., по­са­до­ві осо­би ви­ко­нав­чо­го ко­мі­те­ту місь­кої ра­ди, за­яв­ни­ки або їх пред­став­ни­ки. Бу­ла до­сяг­ну­та до­мов­ле­ність, що на день роз­гля­ду пред­став­ни­ки на­род­но­го де­пу­та­та Ук­ра­ї­ни Пуш­ка­рен­ка А.М. на­да­дуть офі­цій­ні пись­мо­ві за­пи­ти, а ви­ко­нав­чий ко­мі­тет — всі не­об­хід­ні до­ку­мен­ти по звер­нен­ням гро­ма­дян Лев­чен­ко Т.О., Ба­лан В.Д. та Вов­чен­ко О.П.

30.09.2019 приб­лиз­но об 11 го­ди­ні до місь­кої ра­ди при­бу­ли двоє гро­ма­дян, які пред­ста­ви­ли­ся пред­став­ни­ка­ми на­род­но­го де­пу­та­та Ук­ра­ї­ни Пуш­ка­рен­ка А.М. і не на­да­ли сво­їх служ­бо­вих пос­від­чень та офі­цій­них пись­мо­вих за­пи­тів на от­ри­ман­ня ін­фор­ма­ції чи до­ку­мен­тів.

На зус­тріч при­бу­ли ве­те­ра­ни АТО, щоб під­три­ма­ти Вов­чен­ко О.П., у якої один син є во­лон­те­ром і ре­гу­ляр­но їз­див в зо­ну про­ве­ден­ня АТО (ООС) в пе­рі­од з 2014 по 2017, а дру­гий син, от­ри­мав­ши по­ра­нен­ня бу­ду­чи учас­ни­ком АТО, і за­раз зна­хо­дить­ся в зо­ні про­ве­ден­ня ООС, де за­хи­щає Ук­ра­ї­ну від ро­сійсь­кої аг­ре­сії.

Та­кож на зус­тріч прий­шов не­ві­до­мий чо­ло­вік, який наз­вав­ся зя­тем гр. Ба­лан В.Д. та по­чав роз­по­ві­да­ти при­сут­нім про те ко­ли і в яко­му ста­ні бу­ла при­бу­дин­ко­ва те­ри­то­рія бу­дин­ку, в яко­му про­жи­ває гр. Ба­лан В.Д. При­сут­ні з бо­ку Вов­чен­ко О.П. та­кож по­ча­ли за­да­ва­ти пи­тан­ня як цьо­му чо­ло­ві­ку, так і осо­бам, які на­зи­ва­ли се­бе пред­став­ни­ка­ми на­род­но­го де­пу­та­та Ук­ра­ї­ни Пуш­ка­рен­ка А.М. Ці осо­би від­мо­ви­ли­ся по­ка­за­ти при­сут­нім свої служ­бо­ві пос­від­чен­ня, від­мо­ви­ли­ся про­во­ди­ти спіль­ний роз­гляд звер­нень, мо­ти­ву­ю­чи це тим, що на них чи­нить­ся тиск та їм бло­ку­ють ви­хід із се­сій­ної за­ли. Ци­ми осо­ба­ми бу­ла вик­ли­ка­на по­лі­ція. Нас­прав­ді ні­я­ко­го бло­ку­ван­ня та тис­ку на цих осіб ні­ким не чи­ни­ло­ся. Нав­па­ки, ці осо­би пог­ро­жу­ва­ли жит­тю при­сут­ніх ве­те­ра­нів та учас­ни­ків АТО (від­по­від­ні за­я­ви на­пи­са­ні до Зве­ни­го­родсь­ко­го від­ді­лен­ня ГУ НП), та вжи­ва­ли при роз­мо­ві з при­сут­ні­ми не­цен­зур­ну лек­си­ку (про що пред­став­ни­ка­ми по­лі­ції скла­де­но від­по­від­ний ад­мі­ніс­тра­тив­ний про­то­кол).

Да­лі спіл­ку­ван­ня про­хо­ди­ло в ка­бі­не­ті зас­туп­ни­ка місь­ко­го го­ло­ви Ку­лі­ко­ва С.С. На чер­го­ве про­хан­ня на­да­ти служ­бо­ві пос­від­чен­ня та офі­цій­ні пись­мо­ві за­пи­ти, вка­за­ні осо­би від­мо­ви­лись це ро­би­ти, по­си­ла­ю­чись на те, що ні­би­то на­да­ва­ли офі­цій­ний за­пит місь­ко­му го­ло­ві 24.09.2019. Од­на із осіб, яка на­зи­ва­ла се­бе пред­став­ни­ком на­род­но­го де­пу­та­та Ук­ра­ї­ни Пуш­ка­рен­ка А.М., не ма­ю­чи офі­цій­но­го за­пи­ту, ска­зав що бу­де от­ри­му­ва­ти ін­фор­ма­цію від­по­від­но до За­ко­ну Ук­ра­ї­ни “Про дос­туп до пуб­ліч­ної ін­фор­ма­ції”. Йо­му на­да­ли па­пір та по­ча­ли на­да­ва­ти до­по­мо­гу в офор­млен­ні за­пи­ту, по­пе­ре­див­ши про іс­ну­ю­чі об­ме­жен­ня в дос­ту­пі до ін­фор­ма­ції, які виз­на­че­ні ЗУ “Про дос­туп до пуб­ліч­ної ін­фор­ма­ції”. Але під впли­вом ін­шої осо­би, яка теж на­зи­ва­ла се­бе пред­став­ни­ком на­род­но­го де­пу­та­та Ук­ра­ї­ни Пуш­ка­рен­ка А.М., офор­млен­ня за­пи­ту бу­ло при­пи­не­но і заз­на­че­ні осо­би від­мо­ви­ли­ся від по­даль­шо­го спіл­ку­ван­ня.

Нас­прав­ді де­пу­татсь­ке звер­нен­ня на­дій­шло на ад­ре­су місь­кої ра­ди ли­ше 01.10.2019, нез­ва­жа­ю­чи на те, що во­но да­то­ва­не 23.09.2019.

І от, не от­ри­мав­ши ні­я­ких до­ку­мен­тів по спір­но­му пи­тан­ню, на­род­ний де­пу­тат зро­бив те що й він ка­зав — по­чав зви­ну­ва­чу­ва­ти місь­ку ра­ду в усьо­му че­рез за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції.

03.10.2019 від­був­ся бри­фінг на­род­но­го де­пу­та­та Пуш­ка­рен­ка А.М., який тран­слю­вав­ся ка­на­лом “Ра­да”. На цьо­му бри­фін­гу він зви­ну­ва­тив гр. Вов­чен­ко О.П. у рей­дерсь­ко­му зах­ва­ті зе­мель­ної ді­лян­ки, ствер­джу­вав що на те­ри­то­рії міс­та іс­нує зло­чин­не уг­ру­пу­ван­ня, в склад яко­го вхо­дять пра­ців­ни­ки місь­кої ра­ди (ті, які бу­ли на зус­трі­чі з на­род­ним де­пу­та­том), ве­те­ра­ни АТО, гр.Вов­чен­ко О.П. Це уг­ру­пу­ван­ня, як ствер­джує на­род­ний де­пу­тат, зай­ма­єть­ся за­хоп­лен­ням зе­мель­них ді­ля­нок і та­ке ін­ше. Як ствер­джує на­род­ний де­пу­тат — від місь­кої ра­ди цим ке­рує зас­туп­ник місь­ко­го го­ло­ви Ку­лі­ков С.С., а кри­шує це все Зве­ни­го­рордсь­ке ГУ НП. Сто­сов­но ве­те­ра­нів АТО, які бу­ли при­сут­ні на зус­трі­чі 30.10.2019, на­род­ний де­пу­тат Пуш­ка­рен­ко А.М. за­я­вив, що во­ни всі бу­ли п’я­ні, та про­да­лись за чар­ку го­ріл­ки під­при­єм­цю Вов­чен­ку. Ро­би­ти та­кі гуч­ні за­я­ви, не ба­чив­ши жод­но­го до­ку­мен­та, вис­лу­хав­ши тіль­ки од­ну сто­ро­ну ви­ник­ло­го спо­ру, є неп­ри­пус­ти­мим. Фак­тич­но на­род­ний де­пу­тат зви­ну­ва­тив місь­ку ра­ду у вчи­нен­ні зло­чи­ну, обіз­вав учас­ни­ків та ве­те­ра­нів АТО п’я­ни­ця­ми, зви­ну­ва­тив по­са­до­вих осіб місь­кої ра­ди, ве­те­ра­нів АТО, гр. Вов­чен­ко О.П. у членс­тві в ор­га­ні­зо­ва­но­му зло­чин­но­му уг­ру­пу­ван­ні, а зас­туп­ни­ка місь­ко­го го­ло­ви, “кі­бор­га”, за­хис­ни­ка ДАП
Ку­лі­ко­ва С.С. зви­ну­ва­тив у ство­рен­ні цьо­го озг.

На на­шу дум­ку, та­кі вчин­ки та по­ве­дін­ка на­род­но­го де­пу­та­та Ук­ра­ї­ни су­пе­ре­чать Кон­сти­ту­ції Ук­ра­ї­ни (стат­ті 19, 62, 68 Кон­сти­ту­ції Ук­ра­ї­ни), і все, що ска­за­но на­род­ним де­пу­та­том Ук­ра­ї­ни Пуш­ка­рен­ко А.М. на бри­фін­гу 03.10.2019 — це су­ціль­на брех­ня і без­під­став­ні зви­ну­ва­чен­ня усіх, ко­го він на­зи­ває в хо­ді бри­фін­гу, у ско­єн­ні зло­чи­ну, при­ни­жен­ня чес­ті, гід­нос­ті та ді­ло­вої ре­пу­та­ції жи­те­лів міс­та, учас­ни­ків АТО, во­лон­те­рів, Зве­ни­го­родсь­кої місь­кої ра­ди, а в ці­ло­му — гро­ма­ди міс­та Зве­ни­го­род­ка.

На на­шу дум­ку, та­кі дії на­род­но­го де­пу­та­та — це пе­ре­ви­щен­ня пов­но­ва­жень, на­да­них йо­му від­по­від­но до чин­но­го за­ко­но­давс­тва.

Са­ме че­рез та­кі по­дії, з ме­тою не­до­пу­щен­ня по­ру­шен­ня чин­но­го за­ко­но­давс­тва на­шої Дер­жа­ви, про­си­мо під­трим­ки у Вас, ви­щих ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди, та про­си­мо Вас на­да­ти на­леж­ну пра­во­ву оцін­ку ді­ям, по­ве­дін­ці та вис­лов­лю­ван­ням на­род­но­го де­пу­та­та Ук­ра­ї­ни Пуш­ка­рен­ка А.М.

Про­си­мо по­ві­до­ми­ти про Ва­ше рі­шен­ня з цьо­го пи­тан­ня.

Схва­ле­но на 44 се­сії  Зве­ни­го­родсь­кої місь­кої ра­ди сьо­мо­го скли­кан­ня.”

Тре­тя си­ла

Не­од­но­ра­зо­во до­ве­ло­ся по­чу­ти за ці дні дум­ки, що на­род­но­го де­пу­та­та прос­то вве­ли в ома­ну й він ки­нув­ся за­хи­ща­ти зо­бид­же­них, не ро­зіб­рав­шись в си­ту­а­ції. Мож­ли­во, й так, але це й най­мен­шим чи­ном не вип­рав­до­вує йо­го по­ве­дін­ки. Тим біль­ше, що са­ме він, як один із най­ви­щих но­сі­їв вла­ди у дер­жа­ві, по­ви­нен дот­ри­му­ва­ти­ся дог­ма­ту “пре­зум­пції не­ви­ну­ва­тос­ті”. А Кон­сти­ту­ція Ук­ра­ї­ни, зок­ре­ма в ст. 62 та 63, міс­тить по­ло­жен­ня, що свід­чать про од­ноз­нач­ну при­хиль­ність пре­зум­пції не­вин­уватос­ті. То­му і йдуть за­раз до всіх мож­ли­вих ін­стан­цій звер­нен­ня, які за­суд­жу­ють Ар­се­нія Пуш­ка­рен­ка. Як ста­ло ві­до­мо, мі­ні­мум 24 різ­них гро­мадсь­ких ор­га­ні­за­цій і, зваж­те, не міс­це­вих,  ро­зіс­ла­ли звер­нен­ня, по­діб­ні до схва­ле­но­го Зве­ни­го­родсь­кою місь­кра­дою. Та­кож ок­ре­мо 15 гро­мадсь­ких ор­га­ні­за­цій спря­му­ва­ли лис­ти 234 на­род­ним де­пу­та­там і ок­ре­мий лист був на­діс­ла­ний від об­’єд­нан­ня гро­мадсь­ких ор­га­ні­за­цій упов­но­ва­же­ній осо­бі з прав лю­ди­ни в ООН.

Та все ж хо­ті­ло­ся б наос­та­нок по­го­во­ри­ти й про те, хто й ко­го по­во­див за но­са в си­ту­а­ції із су­сідсь­ким кон­флік­том дер­жав­но­го зна­чен­ня. Якось так шви­день­ко все зі свар­ки пе­рей­шло у по­лі­тич­ну пло­щи­ну, причо­му чу­до­во вид­но спро­би ма­ні­пу­лю­ва­ти гро­мадсь­кою дум­кою й очор­ни­ти ре­пу­та­цію лю­дей. На­віть як­що не бра­ти до ува­ги, що на­род­ний де­пу­тат, за­мість пе­рей­ма­ти­ся проб­ле­ма­ми влас­но­го ви­бор­чо­го ок­ру­гу, з яко­гось ди­ва опи­нив­ся на на­шо­му, то звід­ки й для чо­го взя­ли­ся роз­пов­сюд­же­ні у міс­ті лис­тів­ки, які дуб­лю­ва­ли вис­туп оцьо­го но­мі­наль­но чу­жо­го для нас на­род­но­го об­ран­ця? І чо­му сто­ро­на по­бу­то­во­го кон­флік­ту, яку під­три­мав на­род­ний де­пу­тат, та, вреш­ті, й сам де­пу­тат, як­що вже ви­рі­шив до­по­мог­ти, прос­то не ос­кар­жи­ли рі­шен­ня са­мов­ряд­нос­ті що­до роз­ме­жу­ван­ня ді­ля­нок у су­ді?   Цьо­му є без­ліч пре­це­ден­тів і не нас­тіль­ки во­но склад­но, тим біль­ше для на­род­но­го де­пу­та­та з чи­сленною кіль­кіс­тю різ­них по­міч­ни­ків. З та­кою по­туж­ніс­тю впли­ву це пи­тан­ня бук­валь­но в па­ру су­до­вих за­сі­дань би ви­рі­ши­ли.

А ні… Чо­гось на­че “з пуш­ки по го­роб­цях”: шу­му ба­га­то, а ефек­тив­ність близь­ка до ну­ля. Тож як тут не зга­да­ти, що не за та­ким вже да­ле­ким ча­сом у нас ви­бо­ри до міс­це­вих рад. А ско­рис­та­ти­ся си­ту­а­ці­єю й заб­руд­ни­ти ав­то­ри­тет мож­ли­во­го опо­нен­та у ви­бо­рах, за­мість по­ка­за­ти влас­ну ді­єз­дат­ність, так би мо­ви­ти “доб­ра” тра­ди­ція зве­ни­го­родсь­ко­го по­лі­ти­ку­му.

ДЖЕРЕЛО: суспільно-інформаційний тижневик “Шевченків Край”

Залишити відповідь