Секретаренко Юрій Станіславович
Секретаренко Юрій Станіславович народився 7 лютого 1992 року в мальовничому селі Павлівка Звенигородського району Черкаської області.
Дитинство та юнацькі роки провів у рідному селі, де зростав у люблячій, працьовитій та дружній родині. У 1999 році пішов до першого класу Багачівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів. За роки навчання проявив себе старанним, відповідальним і цілеспрямованим учнем.
Після завершення шкільного навчання вступив до Тальянківського агротехнічного коледжу Уманського національного університету садівництва, де здобув фахову освіту. У 2013 році продовжив навчання в Білоцерківському національному аграрному університеті, де здобув ступінь бакалавра. Після закінчення навчання розпочав трудову діяльність.
У 2017 році одружився з коханою дівчиною Тетяною Секретаренко. У шлюбі народилося двоє чудових дітей — син Кирило та донька Уляна.
Коли ворог прийшов на нашу землю, Юрій, не вагаючись, став на захист своєї сім’ї, рідного дому та суверенітету незалежної України. Його сила була не лише у відвазі, а й у доброті, турботі та безмежній любові до Батьківщини.
Юрій вступив до лав 118-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Служив номером обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини А7323.
На жаль, 23 жовтня 2023 року під час штурмових дій противника Юрій загинув. Для всіх, хто його знав і пам’ятає, він назавжди залишиться Героєм — людиною, яка жила серцем і берегла найдорожче. Його життєвий шлях є прикладом гідності, мужності, незламності та справжньої любові до своєї держави.
Юрій був не просто військовим. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином, зятем, другом, кумом і людиною з великим серцем.
Протягом життя Юрій Станіславович зарекомендував себе як працьовита, відповідальна та наполеглива людина, яка цінувала родинні традиції, рідний край і завжди прагнула до професійного розвитку.
Для своїх дітей він завжди був, є і буде найкращим та найдобрішим татом у світі. Для нас він не просто військовий — він наш Герой. Пам’ять про нього житиме в серцях дітей, дружини, батьків, рідних, друзів і всіх, хто любив, любить і завжди пам’ятатиме його.
