НАСИЛЬСТВО над дитиною, захист прав та законних інтересів дітей щодо насильства , поради батькам.
Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.
Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.
Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.
Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей. Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.
Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості.
Домашнє насильство : Зазвичай дім для дітей — це місце, де вони можуть почуватися безпечно. Але іноді саме там, за зачиненими дверима, дитина бачить прояви насильства. Навіть якщо вона «просто свідок», цей досвід серйозно впливає на неї.
З перших днів життя дитина аналізує все, що відбувається навколо: настрій батьків, їхні інтонації, поведінку. Те, що вона бачить вдома, стає для неї нормою. Коли «норма» — крики, погрози чи побиття, це назавжди залишається досвідом у її тілі, мозку, пам'яті. Домашнє насильство руйнує найголовніше — відчуття безпеки. Дитина засвоює небезпечні уроки: сильніший має право принижувати, близькі люди можуть завдавати болю, її власні почуття неважливі.
Часто діти беруть провину на себе: «Це через мене», «Якби я слухався, тато не кричав би на маму чи мама на татка». Так формуються ролі, які вони переносять у доросле життя — рятівника, жертви або кривдника. Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад для наслідування.
Не завжди насильство залишає синці та шрами. Психологічне, економічне чи сексуальне насильство часто не мають зовнішніх ознак. Тому головними сигналами стають зміни у поведінці.
На насильство часто вказують:
- Фізичні ознаки: гематоми, опіки, порізи, що постійно повторюються; переломи, травми голови, болі без видимих медичних причин; інші хронічні захворювання, пов’язані з недоглядом.
- Поведінкові сигнали: замкнутість або гіперактивність, агресивна або, навпаки, надмірна слухняність, дистанціювання від інших, невпевненість, негативні висловлювання про себе, самоушкодження— порізи, спроби самогубства, вживання алкоголю або наркотиків.
- Психоемоційні особливості: надмірна тривожність, безпорадність, відчуття провини, постійне бажання догоджати, пригнічений настрій та депресивність.
Насильство над дитиною за межами сімї
Причинами жорстокого поводження з дітьми в дитячих установах, школах, проміж дітей є: випадки:
- Невміння вчителів будувати демократичні стосунки з дітьми, ефективно спілкуватися, вирішувати конфлікти конструктивним шляхом;.
- звичка до команд, які полегшують реалізацію професійних завдань в найкоротший час, але посилюють авторитарність педагогів, ігнорування прав і потреб окремої дитини;
- професійне «вигоряння» педагогів тощо;
- вчинення булінгу (цькування) стосовно дитини;
- вчинення булінгу (цькування) дитиною.
Якщо ви батьки побачили ознаки насильства над дитиною, ваша відповідальність — діяти. Не залишайте дитину сам на сам з цією проблемою. Подбайте, щоб вона почувалася в безпеці, і покажіть, що ви їй вірите: «Це не твоя провина. Я з тобою». Не знецінюйте досвід словами «та нічого страшного не сталося».
Це важливий сигнал для дитини: винен кривдник, а не вона, а насильство не буде замовчуватися. Кожна дитина має право на безпеку. І кожен із нас здатен допомогти їй і захистити.
Наближені наслідки:
Фізичні травми, ушкодження, головний біль, втрата свідомості, психічні порушення, агресії до інших, втеча, загальмованості, байдужість, страх,тривога, гнів.
Віддалені наслідки:
Порушення фізичного і психічного розвитку, соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальні наслідки, затримка фізичного і нервово-психічного розвитку, відставання у рості, масі, гігієнічна занедбаність, ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, заїкання, енурез.
Якщо:
- Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
- Дитину висміюють, вона стає замкнутою
- Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
- Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
- Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
- Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
- Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
- Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
- Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
- Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Кілька коротких правил
Дитині потрібно показувати, що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.
Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.
Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .
Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із дорослими.
Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком .
Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .
Завжди говоріть дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.
Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.
Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує особистість дитини .
Визнайте право дитини на помилку .
Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .
Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .
І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати .
Не скупіться на ласку: поцілунки, обійми, лагідне слово. Це потрібно і вам, і дитині.
Захист прав та законних інтересів дітей щодо насильства у нашій державі регламентує:
Конституція України норми якої визначають та гарантують охорону і захист прав дітей у нашій державі. У статті 52 Конституції вказано, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
Статтею 19 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року передбачено, що держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Стаття 150 Сімейного кодексу України визначає основні обов’язки батьків щодо виховання дітей. Відповідно до вимог цієї статті батьки, зокрема, зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також її поважати. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання, та застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до норм сімейного законодавства сама дитина, у разі порушення її прав та інтересів, може звернутися за їх захистом до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а у разі досягнення чотирнадцятиліття - безпосередньо до суду.
Стаття 164 Сімейного кодексу України дає вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав у зв’язку з порушенням прав та інтересів дитини та жорстоке поводження з нею. Слід зауважити, що коли судом при розгляді справ про позбавлення батьківських прав буде виявлено у діях батьків або одного з них ознаки злочину, правовідносини переходять з ініціативи суду у сферу кримінального законодавства. Так, Кримінальним кодексом України визначаються види злочинів, які пов’язані із жорстоким поводженням з дітьми, зокрема, умисне вбивство дітей; доведення дітей до самогубства; нанесення тілесних ушкоджень; побої та мордування; катування; незаконне позбавлення волі або викрадення дитини тощо.
Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет та встановлює основні засади державної політики у цій сфері з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.
Стаття 10 Право на захист від усіх форм насильства. Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.
Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.
У разі потреби ви можете звернутися:
-
- до поліції — 102 телефоном або безпосередньо до найближчого відділку (усно чи письмово). Поліція зобов’язана реагувати на повідомлення про насильство, навіть якщо ви не є родичем дитини;
- до центру соціальних служб громади за тел. 2-29-38;
- безкоштовна та цілодобова «гаряча лінія» 15-47 (з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей);
- національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів) або на короткий номер (безкоштовно з мобільних телефонів) 116 123.
Зателефонувавши на будь-який з цих номерів, можна отримати психосоціальну та юридичну підтримку та консультацію щодо подальших дій.
Пам’ятаймо, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих! Діти мають право на позитивне ставлення до себе.
Якими діти народжуються – ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.
