Протидія булінгу в навчальних закладах

Жодна дитина не може бути об’єктом незаконного посягання на її честь і гідність. Будь-яке насильство над дитиною переслідується законом.
Починається навчальний рік, починається нажаль булінг. Булінг в навчальних закладах— це не просто дитячі сварки чи пустощі, а системне та цілеспрямоване цькування, яке завдає глибоких психологічних та фізичних травм. На жаль, ця проблема є надзвичайно поширеною в Україні та світі. Ігнорування булінгу може призвести до серйозних наслідків: від зниження успішності та соціальної ізоляції до депресії та суїцидальних думок у дитини. Тому кожному з батьків важливо знати, що це таке, як вчасно розпізнати небезпеку та як правильно діяти, щоб захистити свою дитину.
Як розпізнати булінг у навчальному закладі: ознаки та основні види.
Виділяють такі види булінгу:
• фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
• психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж)
• економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей)
• сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);• кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
Часто діти, які стали жертвами цькування, бояться або соромляться розповідати про це дорослим. Тому батькам слід бути уважними до будь-яких змін у поведінці та емоційному стані дитини. Існує низка тривожних сигналів, які можуть вказувати на основні ознаки того, що ваша дитина може бути жертвою булінгу:
Фізичні ознаки:
-
- Непояснені синці, подряпини, зламані речі.
- Часті скарги на головний біль, біль у животі без медичних причин.
- Порушення сну, нічні кошмари.
Емоційні та поведінкові ознаки:
-
- Пригнічений настрій, тривожність, раптові спалахи гніву.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
· систематичність (повторюваність) діяння;
· наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
· дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого. Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім’ях. Зазвичай об’єктом знущань (жертвою) булінгу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність. Найчастіше жертвами булінгу стають діти, які мають:
· фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорнорухового апарату, фізично слабкі;
· особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
· особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;
· недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;
· відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
· деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
· знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
· високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
· слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах). Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами.
Найпоширенішими формами булінгу є:
· словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
· образливі жести або дії, наприклад, плювки;
· залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
· ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
· вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
· фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
· приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМСповідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.. Нині набирає обертів кібербулінг. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях. Кібербулінг набув поширення з появою мобільних телефонів та інтернету. У цьому випадку “зброєю” булера стають соціальні мережі, форуми, чати чи мобільні телефони тощо. Булер може вдаватись до анонімних погроз, дзвінків з мовчанням, переслідування, тролінг чи просто знімати на відео знущання інших, щоб потім поширити це в мережі. Жертви булінгу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи: · неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність; · негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули навчання; · неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози; · девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
У дітей, що є жертвами, або тих, що застосовують булінг проти інших дітей, або й тих, що є водночас жертвами і нападниками булінгу, існує ризик виникнення чисельних емоційних проблем і проблем поведінки і стосунків з людьми. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише в процесі навчання, але й протягом усього їх подальшого життя. булінг (цькування) – це прояв агресії з подальшим залякуванням особистостіі появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам. Така поведінка дає можливість людині самоствердитися за рахунок когось, заслужити собі загальний авторитет. Насправді задирака приховує свою неспроможність і слабкість. Як бачимо, проблема булінгу є досить актуальною та вона потребує вжиття заходів протидії.
Нещодавно прийнято Наказ міністерства освіти № 961В від 18.06.2026 «Про внесення змін до Порядку реагування на випадки булінгу (цькування) та Порядку застосування заходів виховного впливу» який чітко визначає комплекс заходів виховного впливу в закладах освіти, що можуть застосовуватися для відновлення та нормалізації відносин між кривдниками, постраждалими особами і свідками насильства; недопущення повторення випадку насильства; загальної превенції випадків насильства. Міністерство освіти затвердило нові правила щодо протидії булінгу в навчальних закладах. Самі ж навчальні заклади повинні впродовж трьох годин повідомити поліцію про булінг.
Булінг є абсолютно неприпустимим. Він не повинен розглядатися просто як “період дорослішання”. це серйозна проблема, яка має далекосяжні наслідки для учнів, які причетні, їх родин, ровесників і громади.
Якщо ви зіткнулися з ситуацією булінгу, то для отримання інформаційних, правових консультацій ви можете звернутися на:
- Національну дитячу «гарячу лінію» за номерами 0 800 500 225 або 772 (безкоштовно)
- до поліції — 102 телефоном або безпосередньо до найближчого відділку (усно чи письмово).
- до центру соціальних служб Звенигородської громади за тел. 2-29-38;
