ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ
Основні завдання служби
1) Реалізація на території територіальної громади державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень; визначення пріоритетних напрямків поліпшення становища дітей у територіальній громаді, їх соціального захисту, сприяння фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку;
2) Розроблення і здійснення самостійно або разом з виконавчими органами міської ради, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, громадськими об’єднаннями заходів щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей;
3) Організація і проведення разом з виконавчими органами міської ради, уповноваженими підрозділами органів Національної поліції заходів щодо соціального захисту дітей, виявлення причин, що зумовлюють дитячу бездоглядність і безпритульність, запобігання вчинення дітьми правопорушень;
4) Координація діяльності виконавчих органів міської ради, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, розташованих на території територіальної громади, у розв’язанні питань соціального захисту дітей та організації роботи із запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, надання їм у межах компетенції практичної, методичної та консультативної допомоги і цій сфері;
5) Розроблення та подання пропозицій до проєктів місцевих, обласних програм, планів і прогнозів щодо соціального захисту, забезпечення прав, свобод і законних інтересів дітей, у тому числі в частині бюджетних асигнувань на виконання відповідних програм і проведення заходів щодо реалізації державної політики з питань дітей, спрямованої на подолання дитячої бездоглядності та безпритульності;
6) Ведення державної статистики щодо дітей; організація та проведення разом з виконавчими органами міської, районної у місті ради, науковими установами досліджень у сфері соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень; підготовка інформаційно-аналітичних і статистичних матеріалів про причини та умови вчинення дітьми правопорушень; вивчення і поширення міжнародного досвіду з питань соціального захисту дітей, дотримання їхніх прав та інтересів; підготовка та подання в установленому порядку статистичної звітності;
7) Надання організаційної і методичної допомоги центру соціально-психологічної реабілітації дітей, що розташований на території територіальної громади в якому отримують соціальні послуги діти, які проживають у територіальній громаді або походять з неї, здійснення в межах компетенції безпосереднього контролю за діяльністю цього закладу;
8) Проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань, що належать до компетенції служби, зокрема, через засоби масової інформації;
Усиновлення
Усиновлення – прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина, що здійснюється на підставі рішення суду. При усиновленні дитина отримує всі права, у тому числі майнові, та обов’язки біологічної дитини.
Допомога при усиновленні дитини надається у розмірі, встановленому для виплати допомоги при народженні дитини за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.
Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905 „Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей“.
З інформацією про дітей, які мають правові підстави на усиновлення можна ознайомитися на сайті Міністерства соціальної політики України, на платформі «України для кожної дитини».
17 вересня в Україні відмічається День усиновлення.
Консультацію щодо усиновлення дітей можна отримати в службі у справах дітей за місцем проживання (для жителів міських територіальних громад),
Опіка/піклування
Опіка (до 14 років), піклування (з 14 до 18 років) – влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно у сімейних, родинних відносинах.
При призначенні опікуна/піклувальника враховується бажання дитини.
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання опікуна, піклувальника.
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить 2,5 прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку, на дітей з інвалідністю – 3,5 прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.
Допомога на дітей, на якими встановлено опіку чи піклування, призначається на 12 місяців. Продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідок про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.
Питання встановлення опіки, піклування над дитиною регламентує постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 „Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язані із захистом прав дитини“.
Консультацію щодо опіки над дитиною можна отримати в службі у справах дітей за місцем проживання
Прийомна сім’я
Прийомна сім’я – СІМ’Я або окрема особа, що не перебуває у шлюбі, яка взяла на виховання від 1 до 4 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання та спільне проживання.
Діти з прийомних сімей можуть бути усиновлені, якщо на те є правові підстави.
Прийомні діти виховуються в сім’ї до 18 років. У випадах навчання дитини в закладі або наявності інвалідності вона може залишитися в сім’ї до досягнення нею 23 років.
Особи, які створили прийомну сім’ю, називаються прийомними батьками, а діти – прийомними дітьми.
Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей і діють в їхніх інтересах.
На утримання дитини щомісячно виплачуються кошти у розмірі 2,5 прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку (для дитини з інвалідністю – 3,5 прожиткових мінімуми). Прийомні батьки щомісяця отримують грошову винагороду.
Положення про прийомну сім’ю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 565 „Про затвердження Положення про прийомну сім’ю“.
Консультацію щодо створення прийомної сім’ї можна отримати в службі у справах дітей за місцем проживання (для жителів міських територіальних громад),
Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ)
ДБСТ – це окрема СІМ’Я, яка взяла на виховання та спільне проживання не менше як 5 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей (включно з рідними) у такій сім’ї не може перевищувати 10 осіб.
При влаштуванні дитини в ДБСТ вона за наявності правових підстав зберігає право на усиновлення.
Особи, які створили ДБСТ, називаються батьками-вихователями, а діти – вихованцями.
Діти виховуються в ДБСТ до 18 років. У випадках навчання дитини в закладі або наявності інвалідності вона може залишитися в сім’ї до досягнення нею 23 років.
На утримання дитини щомісячно виплачуються кошти у розмірі 2,5 прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку (для дитини з інвалідністю – 3,5 прожиткових мінімуми). Батьки-вихователі щомісяця отримують грошову винагороду.
Положення про ДБСТ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564 „Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу“.
Консультацію щодо створення ДБСТ можна отримати в службі у справах дітей за місцем проживання (для жителів міських територіальних громад).
Послуга патронату над дитиною
Патронат – це професійна комплексна послуга, яка передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію в сім’ї патронатного вихователя дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах чи потребує захисту, та одночасне надання спеціалістами соціальної сфери підтримуючих послуг її батькам для вирішення проблем, що призвели до розлучення з дитиною.
Що гарантує держава:
- соціальну допомогу на утримання влаштованої дитини;
- грошове забезпечення за надану послугу;
- сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування.
Означене питання регламентує постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.2021 № 893 „Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною“.
Додаткову інформацію можна отримати в службі у справах дітей за місцем проживання
Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів
Право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка на час воєнних дій, збройних конфліктів, збройної агресії російської федерації не досягла 18 років (повноліття), і в результаті:
1) отримали поранення, контузію, каліцтво;
2) зазнали фізичного, сексуального насильства;
3) були викрадені або незаконно вивезені за межі України;
4) залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань;
5) незаконно утримувалися, у тому числі в полоні;
6) зазнали психологічного насильства.
Наслідками воєнних дій і збройних конфліктів для дитини можуть бути одна, кілька або всі обставини. Під час надання дитині статусу заявником визначається обставина, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров’я та розвиток дитини.
Нормативні документи, що регулюють надання статусу: Закон України „Про охорону дитинства“ частина шоста статті 301, постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 № 268 „Про затвердження Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів“.
Додаткову інформацію можна отримати в службі у справах дітей за місцем проживання.
