Лев Устимович (Юстимович) Биковський
Лев Устимович (Юстимович) Биковський (23 квітня 1895, Вільховець — 11 січня 1992, Денвер) — український бібліограф, книгознавець, бібліотекознавець, геополітик, історик, журналіст та мемуарист.
Біографія
Народився 10 (23 квітня) 1895 року в селі Вільховець Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородського району Черкаської області) у сім’ї лісничого.
В 1905—1912 роках навчався у Звенигородській комерційній школі; 1912—1914 роках на металургічному факультеті Політехнічного і 1914—1915 роках Лісового інститутів у Санкт-Петербурзі. Брав активну участь у діяльності української студентської громади.
В 1915—1916 роках відбував військову службу десятником військово-шляхового відділу МВС, в 1916—1918 роках на Закавказькому російсько-турецькому фронті техніком-інженером. Став одним із організаторів української громади у Трапезунді (нині місто Трабзон, Туреччина), там же надрукував свої перші статті.
З січня 1918 року урядовець МЗС у Києві, книгар у видавничому товаристві «Друкар». В 1920—1921 роках працював у Всенародній Національній) бібліотеці України. Відданий ідеї створення НБУ, присвятив цій темі понад 20 статей (1919—1972). Був першим редактором журналу «Хроніки», що його видавала НБУ. Книгознавча діяльність Биковського була схвально оцінена в працях Ю. Меженка, Д. Балики, М. Ясинського 1920-х років. Наприкінці 1919-го — початку 1920 року навчався в Українському державному Кам’янець-Подільському університеті, працював в університетській бібліотеці. Зиму 1920/1921 провів у селі Лозуватка на Звенигородщині (нині село Шполянського району Черкаської області), видавав Літопис громадської бібліотеки Лозуватського товариства «Просвіта».
З осені 1921 року на еміграції в Польщі, де в 1921—1922 роках навчався на філософському факультеті Варшавського університету і закінчив курси бібліотекознавства при Варшавській публічній бібліотеці. З кінця 1922 року в Чехословаччині, вчився на економічно-кооперативному факультеті Української господарської академії в Подєбрадах, був учнем чеського книгознавця Л. Жівного, розвинув теорію засади бібліології. В 1927 році отримав диплом інженера-економіста. Працював в установах, пов’язаних з книговидавництвом; підготував до друку (як автор і редактор) три збірники Українського книгознавства, видав шість праць з теорії та практики книгознавства. В 1930-ті роки в Україні його ім’я як представника ворожих емігрантських сил було вилучено з обігу, а книжки опинилися в спецфондах.
Перебування в Польщі (1928 — осінь 1944) стало головним періодом в науково-дослідницькій, бібліологічній праці Биковського. Понад 16 років працював у Варшавській міській публічній бібліотеці, спочатку завідувачем відділом комплектування, в 1942—1944 роках її директором, викладав на Вищих курсах бібліотекознавства. Разом з Юрієм Липою організував Український Чорноморський інститут, а згодом сприяв створенню Суходолового та Океанічного інститутів. З січня 1945 року в Німеччині, у різних таборах для переміщених осіб; пізніше займався журналістською працею, перевидав ряд своїх книгознавчих праць, брав участь у розбудові Української вільної академії наук, в якій очолив книгознавчу комісію.
Влітку 1949 року емігрував до США. В Нью-Йорку був членом управи УВАН у США, секретарем книгознавчої секції і Чорноморської комісії (пізніше — заступником голови). 1954 року переїхав до Денвера, працював у місцевій публічній бібліотеці, був незмінним секретарем Денверської групи УВАН, відновив разом з Любомиром Винаром діяльність Українського бібліологічного інституту. З 1963 року співробітник журналу «Український Історик», один із членів-засновників Українського історичного товариства. Публікував нові дослідження книгознавчої тематики і численні спогади.
В 1971 році Биковському було присвоєно ступінь доцента в галузі книгознавства. Друкувався у виданнях УВАН, Інституту Дослідів Волині, УТГІ та інших, як журналіст — в українській пресі США, Канади і Європи.
Творчий доробок Биковського містить понад 530 праць з питань книгознавства, бібліотекознавства. В Україні доробок Л. Биковського представлений частково. Найбільші за чисельність колекції його публікацій зберігаються в Державній науковій архівній бібліотеці та Націонаьній бібліотеці України імені В. І. Вернадського (НБУВ).
Биковський – один з перших бібліотекарів Національної бібліотеки України. Він є автором першої “Бібліотековіани НБУ” та близько 20 публікацій про початок діяльності Бібліотеки. Також брав участь у розбудові наукової бібліотеки Кам’янець-Подільського державного українського університету, заснованого гетьманом П. Скоропадським.
Одним з перших серед українських науковців почав дослідження діяльності зарубіжних книгознавців. У “Бюлетені Варшавської публічної бібліотеки” друкує біографічні довідки та список основних праць польських, словацьких та чеських бібліографів. Також приймав активну участь в науковому русі України, співпрацював із співробітниками Українського наукового інституту, церковними діячами, політиками: Ю. Липою, І. Огієнком, В. Дорошенком, Є. Пеленським.
Бібліографія залишалася улюбленою справою Биковського до кінця життя. Він є автором низки бібліографій і біографічних матеріалів про діячів української науки та культури: мистецтвознавця К. Широцького, поета Степана Рудницького, письменника Ю. Липу, відомого вченого в галузі сільського господарства М. Ветухова.
Помер 11 січня 1992 року у Денвері.
1995 року в Києві з нагоди його 100-річчя відбулася науково-практична коференція, а 5 жовтня в урочищі Привороття Черкаської області встановлено пам’ятний камінь на згадку проо видатного науковця та палкого українського патріота [1].
У 1997 році за фінансової підтримки дружини Л. Биковського було перевидано бібліографію “У службах українській книжці”, яку мали отримати всі наукові, обласні та університетські бібліотеки. В 1999 році завдяки зусиллям Н. Солонської була видана праця “Книгодрукування на Вкраїні”.
Праці
Творчу спадщину Биковського складають понад 450 наукових праць, рецензій та інше. Серед них:
• Українське книгознавство. 1922;
• Національна бібліотека Української держави. Берлін, 1922;
• Український науковий інститут книгознавства. Подєбради, 1925;
• Книжна справа в Чехословаччині. 1926;
• Бібліотечна справа в Чехословаччині. 1927;
• Польське повстання у Варшаві 1944 р.: Спомини очевидця. Лондон, 1963;
• Ю. І. Липа // Укр. історик. 1964. № 4;
• Професор Василь Дубровський (1897—1966) // Український історик. – 1966. № 1/2 (9-10);
• М. О. Міллер, 1883—1968 //Там само. 1968. № 1-4;
• Від Привороття до Трапезунда. Мюнхен, 1969. (УІТ. Мемуаристика, № 1);
• Веймарські часи. Денвер, 1970;
• Книгарні бібліотеки академія: Спомини (1918—1922). Мюнхен;
• Денвер, 1971. (УІТ. Мемуаристика, № 2);
• У службах українській книжці. 1972; Те саме: Львів;
• Н.-Й., 1997;
• Двадцять літ науково-організаційних зусиль на заході ЗСА (Денверська група УВАН) 1954—1974. Денвер, 1974;
• Мої зустрічі з Сергієм Єфремовим // Укр.історик. 1976. № 1-4;
• Українські книгознавчі періодики і збірники І пол. ХХ ст. 1978;
• Наша співпраця: Риски до портрету Л.Винара // Укр. історик. 1981. № 1-4.
