ПОДАТКОВА ІНФОРМУЄ
Штрафи за неподання повідомлення за формою 20-ОПП
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти контролюючі органи за основним місцем обліку про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням згідно з розд. VIII «Порядку обліку платників податків і зборів», затвердженого наказом МФУ від 09.12.2011 р. №1588.
В зазначених випадках подається повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП (дод. 11 до Порядку №1588), протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Початком перебігу 10-денного строку є дата набуття права платником щодо об’єкту оподаткування відповідно до правовстановлюючих документів чи документів, що підтверджують право користування, розпорядження об’єктом оподаткування.
Неподання повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, – тягне за собою накладення штрафу:
на самозайнятих осіб у розмірі 340 грн.,
на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 1020 гривень.
У разі не усунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу:
на самозайнятих осіб у розмірі 680 грн.,
на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 2040 гривень.
Зазначена норма передбачена п. 63.3, п. 117.1 ПКУ.
Слід зазначити, що відповідальність за неподання (несвоєчасне подання) повідомлення за ф. №20-ОПП протягом періоду здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби не застосовується (п. 52-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Чи є платниками земельного податку за земельні ділянки під багатоквартирними будинками власники квартир (жилих приміщень) у таких будинках?
Відповідно до статтей 269, 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Власники земельних ділянок – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (підпункт 34 пункту 1 статті 14 ПКУ).
Землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 73 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтею 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням викладеного, платниками земельного податку за земельні ділянки під багатоквартирними жилими будинками є особи, яким такі земельні ділянки відповідно норм Земельного кодексу України передаються у постійне користування або у власність: підприємства, установи і організації, що здійснюють управління цими будинками, а також об’єднання власників будинків.
Власники квартир (жилих приміщень) у багатоквартирних жилих будинках не є платниками земельного податку до бюджету за земельні ділянки під такими будинками.
Фізособа-«загальник» застрахував майно: чи будуть це витрати?
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців (далі – ФОП) на загальній системі оподаткування визначений ст. 177 ПКУ.
Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої ФОП (п. 177.2 ПКУ).
Пунктом 177.4 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів ФОП від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, який не містить витрат на страхування, що пов’язані з веденням господарської діяльності.
Тобто, вартість оплачених послуг страхування, які пов’язані з веденням господарської діяльності, не включаються до складу витрат ФОП на загальній системі оподаткування.
Обставини, що можуть свідчити про умисність дій платника податків та його вину у вчиненні податкового правопорушення
Фінансова відповідальність за окремо визначені Податковим кодексом України правопорушення, нерозривно пов’язана із можливістю органів ДПС довести ціленаправленість (умисність) дій платника податків, його вину у вчиненні податкового правопорушення.
Вказане визначає необхідність активних дій з боку органів ДПС у зборі належної та допустимої доказової бази, яка переконливо буде доводити, що саме платник податків створив такі умови за яких стало можливе вчинення податкового правопорушення. При цьому, він міг та мав можливість дотриматися встановленого порядку, проте свідомо це проігнорував.
Положення ст. 109 та ст.112 Кодексу, характеризуючи діяння (бездіяльність) платника податків на вчинення податкового правопорушення як умисного, визначає умови які можуть свідчити про дані обставини, а саме створення удавано, цілеспрямовано умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, навіть якщо платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Дані дії платника податків, вважаються винними, якщо особа мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Разом із цим, слід враховувати, що господарська діяльність, яка підтверджена належним чином складеними первинними документами є законною, якщо органом ДПС не доведено протилежне. Платник податків не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведена його безпосередня участь у зловживанні таких осіб.
Таким чином, доведення вини особи у вчинені протиправних дій (бездіяльності), які є податковим правопорушенням має здійснюватися органами ДПС через аналіз його фінансово-господарської діяльності та у разі виявлення обставин, які можуть свідчити про створення удавано, цілеспрямовано умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених законодавством вживати заходи для притягнення платника податків до фінансової відповідальності.
Такими обставинами, зокрема можуть бути:
-
Створення видимості реальності здійснення оподатковуваних операцій.
-
Відсутність ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
-
Оформлення операцій угодами які не відповідають їх дійсному змісту.
-
Дефектність, відсутність первинних документів.
Визначення строків давності для списання дебіторської/кредиторської заборгованості в період карантину
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що підпунктом «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс) передбачено, що безнадійна заборгованість – це зокрема заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України (далі – Цивільний кодекс) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» були внесені доповнення до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу, а саме доповнено п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу такого змісту:
«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Таким чином, під час застосування правил позовної давності (ст. 257 Цивільного кодексу) в тому числі з метою визначення безнадійної заборгованості, слід враховувати положення, передбачені п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
По якому з реквізитів платіжного доручення «Код платника» чи «Призначення платежу» здійснюється облік надходжень податків, зборів, платежів, сплачених на бюджетні рахунки, в інтегровану картку платника?
Відповідно до п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 зі змінами та доповненнями (далі – Інструкція) платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Вимоги щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомості наведено у додатку 9 «Указівки щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомості» до Інструкції.
Порядок заповнення реквізиту «Призначення платежу» розрахункових документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, платежів на бюджетні рахунки та/або єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на небюджетні рахунки, а також на єдиний рахунок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок).
Відповідно до п. 1 розд. І Порядку одним з реквізитів «Призначення платежу» розрахункового документа, який заповнюється платником є податковий номер. Для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний територіальний орган ДПС і мають відмітку у паспорті або запис про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії - серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України.
Таким чином, облік надходжень за податками, зборами, платежами, сплачених на бюджетні рахунки, в інтегрованій картці платника здійснюється автоматично відповідно до заповнених реквізитів «Призначення платежу» платіжного доручення.
Результати проведення перевірок пального через мережі АЗС
Головним управлінням ДПС у Черкаській області протягом червня 2021 року проведено 23 перевірки суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність із зберігання пального та оптового чи роздрібного продажу пального через мережі АЗС на території Черкаської області.
За результатами вжитих заходів до суб’єктів господарювання всього застосовано 1 920 тис. грн штрафних фінансових санкцій, за порушення вимог Податкового кодексу України та Закону України №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», із змінами та доповненнями.
В ході проведення контрольно - перевірочних заходів працівниками ГУ ДПС у Черкаській області спільно з працівниками ГУ ДФС у Черкаській області з незаконного обігу вилучено пального 457 т на суму 11 млн 220 тис. гривень.
Судом підтверджено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень на 5,5 млн гривень
Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку суб’єкта господарювання, який здійснює оптову торгiвлю твердим, рiдким, газоподiбним паливом i подiбними продуктами.
Перевіркою не підтверджено реальність здійснення товариством господарських операцій з придбання нафтопродуктів у постачальників з ознаками фіктивності.
За результатами перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, в результаті чого платнику донараховано грошові зобов’язання на загальну суму 5,5 млн гривень.
Правомірність донарахування грошових зобов’язань підтверджено рішенням Черкаського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу товариства повернуто.
Матеріали перевірки передано до Головного управління ДФС у Черкаській області для подальшого реагування та відкриття кримінального провадження.
Способи подання податкової декларації та штрафні санкції
за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності
Сьогодні ми висвітлюємо тему способи подання податкової декларації та штрафні санкції за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності.
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - Кодексу)платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідно до пункту49.3 статті 49 Кодексуподаткова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов'язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Відповідно до пункту 49.4 статті 49 Кодексу платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Фінансова звітність, звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються згідно з вимогами абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, подаються в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" до контролюючих органів платниками податку на прибуток підприємств та неприбутковими підприємствами, установами, організаціями, які подають податкову звітність в електронній формі.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Кодексу неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Чи зобов’язаний орендар земельної ділянки надавати до органу ДПС копію договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності?
Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує, що відповідно до абзацу п’ятого частини другої ст. 25 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями орендар земельної ділянки зобов’язаний у п’ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом – також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Погашення податкового боргу
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що статтею 96 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;
- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;
- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Виникнення у державного або комунального підприємства податкового боргу є підставою для розірвання трудового договору (контракту) з керівником такого підприємства.
Чи є об’єктом оподаткування ПДВ сума судового збору, який за рішенням суду платнику податку компенсує друга сторона?
Відповідно до п. 1 ст. 133 гл. 8 розд. І Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦПКУ) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 ст. 133 гл. 8 розд. І ЦПКУ передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі – Закон № 3674).
Згідно з п.п. 12 п. 3 ст. 2 ЦПКУ основними засадами (принципами) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 141 ЦПКУ визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Підпунктом «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Відповідно до п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ постачанням послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Враховуючи те, що сума документально підтвердженого судового збору, який за рішенням суду платнику податку у повному обсязі або частково компенсується другою стороною, не підпадає під визначення операції з постачання товарів/послуг, то ПДВ за такою операцією не нараховується.
Випадки незастосування ФОП-«єдинником» РРО/ПРРО
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що згідно з преамбулою Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) Закон № 265 визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та програмних ПРРО (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), не допускається.
Відповідно до п. 296.10 ст. 296 ПКУ РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.
01.01.2021 набрав чинності розд. І Закону України від 01 грудня 2020 року № 1017-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку та скасування механізму компенсації покупцям (споживачам) за скаргами щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій частини суми застосованих штрафних санкцій» (далі – Закон № 1017-ІХ), яким внесені зміни до ПКУ, зокрема, до п. 61 підрозд. 10 розд. XX «Інші перехідні положення» ПКУ.
Так, п. 61 підрозд. 10 розд. XX «Інші перехідні положення» ПКУ (у редакції Закону № 1017-ІХ) передбачено, що до 01 січня 2021 року РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку другої – четвертої груп (фізичними особами – підприємцями) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 грн, крім тих, які здійснюють:
реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
реалізацію лікарських засобів та виробів медичного призначення.
З 01 січня 2021 року до 01 січня 2022 року РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізичними особами – підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:
реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я;
реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.
Коригування податкового кредиту
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що якщо на дату попередньої оплати (авансу) була складена податкова накладна, а на дату відвантаження товарів/постачання послуг відбулася зміна номенклатури товарів/послуг та складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників, реєстрація якого була зупинена, то незалежно від того, вживались платником податку заходи щодо його реєстрації чи ні:
- у разі, якщо внаслідок зміни номенклатури товарів/послуг відбувається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг – покупець повинен відкоригувати податковий кредит в тому звітному періоді, коли відбулася зміна номенклатури товарів/послуг;
- у разі, якщо внаслідок зміни номенклатури товарів/послуг відбувається збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг – покупець має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної;
- у разі, якщо внаслідок зміни номенклатури товарів/послуг сума компенсації вартості товарів/послуг не змінюється – податковий кредит покупця не підлягає коригуванню.
Внесення змін до Реєстру платників єдиного податкуФОП щодо себе
Головне управління ДПС у Черкаській області розповідає, що відповідно до п. 299.1 ПКУ реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з п. 299.7 ПКУ до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку:
прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку у паспорті);
податкова адреса суб’єкта господарювання;
місце провадження господарської діяльності;
ставка єдиного податку та група платника податку;
дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;
дата реєстрації;
види господарської діяльності;
дата анулювання реєстрації.
Форма Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затверджена наказом Мінфіну від 16.07.2019 р. №308 (далі – заява).
У разі зміни відомостей, передбачених пп. 1 – 5 п. 299.7 ПКУ, вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви (п. 299.8 ПКУ).
У разі зміни прізвища, імені, по батькові фізичної особи – підприємця або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) заява подається протягом місяця з дня виникнення таких змін (п. 298.4 ПКУ).
У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни (п. 298.5 ПКУ).
Згідно з абзацом першим п. 298.6 ПКУ у разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої групи не пізніше останнього дня кварталу, в якому відбулися такі зміни.
З урахуванням положень п. 293.8 ПКУ та абзацу другого п. 298.6 ПКУ у разі зміни ставок та груп платників єдиного податку для внесення змін до реєстру платників єдиного податку подається відповідна заява з позначкою «Внесення змін», а саме:
платниками єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ПКУ, та з наступного календарного кварталу переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої групи, – не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;
платниками єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ПКУ, та з наступного податкового (звітного) кварталу переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи – не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;
платником єдиного податку третьої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 5 відс., у разі добровільної зміни ставки єдиного податку (3 відс.) – не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка, та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість (далі – ПДВ) у порядку, встановленому розд. V ПКУ;
платником єдиного податку, який змінює групу платників єдиного податку та реєструється платником ПДВ відповідно до розд. V ПКУ – не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником ПДВ;
платники єдиного податку третьої групи у разі анулювання реєстрації платника ПДВ у порядку, встановленому розд. V ПКУ, та переходу на сплату єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відс. – не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено анулювання реєстрації платником ПДВ.
За бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно у контролюючому органі за місцем податкової адреси отримати (у тому числі в електронному вигляді) витяг з реєстру платників єдиного податку (п. 299.9 ПКУ)