ПОДАТКОВА ІНФОРМУЄ

Дата: 27.10.2021 09:27

Кількість переглядів: 566

Податковий кредит з ПДВ при ввезенні на митну територію України безоплатно отриманих товарів

 Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 ст. 201 ПКУ).

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ.

Відповідно до п. 190.1 ст. 190 ПКУ базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розд. III Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Таким чином, ПДВ, сплачений при розмитненні ввезених на митну територію України товарів у разі їх безоплатного отримання, включається до складу податкового кредиту платника податку на підставі належним чином оформленої митної декларації.

При цьому платник податку згідно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).

Податкова знижка на частину суми процентів

за користування іпотечним житловим кредитом

Чи має право платник ПДФО включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, сплаченої у році придбання введеного в експлуатацію житла, якщо це житло буде визначене як основне місце проживання в наступних роках?

Відповідно до п.п. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 та п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку – резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.

Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема, згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

Згідно з абзацом першим п. 175.2 ст. 175 ПКУ у разі якщо будинок (квартира, кімната) купується за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку – позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки, розрахованого відповідно до п. 175.3 ст. 175 ПКУ.

Абзацом другим п. 175.2 ст. 175 ПКУ передбачено, що у разі якщо будинок (квартиру, кімнату) збудовано за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку – позичальника іпотечного житлового кредиту, нарахована в перший рік погашення такого кредиту, може бути включена до податкової знижки за результатами звітного податкового року, в якому збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання, з послідовним перенесенням права на включення до податкової знижки наступних щорічних фактично сплачених платником податку сум процентів протягом передбаченого п. 175.4 ст. 175 ПКУ строку дії права на включення частини таких процентів до податкової знижки. При цьому загальний розмір частини суми процентів, дозволених для включення до податкової знижки, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку – позичальником протягом відповідного звітного податкового року, що враховується в погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки, розрахованого відповідно до п. 175.3 ст. 175 ПКУ.

Пунктом 175.4 ст. 175 ПКУ передбачено, що право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно з ст. 175 ПКУ, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому:

об’єкт житлової іпотеки придбавається;

збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.

У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.

Підпунктом 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ передбачено, що підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься (п.п. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 ПКУ).

Враховуючи викладене, платник податку на доходи фізичних осіб має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, сплачених у році, в якому придбано введене в експлуатацію житло, з моменту визначення ним об’єкта житлової іпотеки як основного місця проживання.

Подання повідомлень про наявність заперечень/відкликання проти проведення державної реєстрації припинення СГ

Чи передбачено подання повідомлень про наявність заперечень/відкликання проти проведення державної реєстрації припинення СГ за ф. № 27-ОПП та/або ф. № 28-ОПП та у яких випадках і в які строки вони направляються до ЄДР?

     Частиною шостою п. 13 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» із змінами і доповненнями та п. 11.10 розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 1588) передбачено, що до завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, а також у день отримання запиту від суб’єкта державної реєстрації контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичний осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) у порядку інформаційної взаємодії між ЄДР та інформаційними системами ДПС відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за ф. № 30-ОПП (далі – відомості за ф. № 30-ОПП).

     Платнику податків (комісії з припинення (ліквідаційній комісії, ліквідатору) або відповідальній особі платника) за його зверненням видаються відомості за ф. № 30-ОПП разом із додатками у разі наявності заборгованості зі сплати податків і зборів (п. 11.11 розд. XI Порядку № 1588).

     При цьому п.п. 2 п. 2 наказу Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 18.03.2016 № 759/5/371 «Про інформаційну взаємодію між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичний осіб – підприємців та громадських формувань й інформаційними системами Державної фіскальної служби України» встановлено, що до запровадження обміну документами в електронній формі між ЄДР та інформаційними системами ДПС передача відомостей про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів здійснюється шляхом надсилання повідомлень за попередніми формами (у тому числі за ф. № 27-ОПП та ф. № 28-ОПП).

     Наявність в ЄДР відомостей про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи.

     Якщо контролюючим органом до ЄДР передано відомості про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів, то після погашення заборгованості контролюючий орган передає до ЄДР відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів.

Окремі питання зупинення реєстрації податкових

накладних/розрахунків коригування

(Таблиця даних платника податку)

(постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 №1165)

Відповідно до п. 12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних постановою Кабінету Міністрів України (затверджено постановою КМУ від 11.12.2019 №1165), платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (далі – Таблиця).

У Таблиці зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України;коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Таблиця подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку що розглядається комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів після її отримання.Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ). У разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована, зокрема в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 ПКУ.

Якщо Таблиця прийнята, то податкові накладні за відповідними кодами УКТЗЕД/ДКПП зупинятися не будуть.

Основними причинами не врахування Таблиць даних платника в даному випадку є:

- некоректно заповнено дані Таблиці;

- відсутнє пояснення до Таблиці або не повне пояснення (відсутня інформація щодо основних постачальників/покупців, інформація щодо трудових ресурсів, засобів виробництва, земельних ділянок, структури посівних площ тощо).

При заповненні пояснення,додатково необхідно звернути увагу на рівень сплати податків, зокрема ПДВ;наявність найманих працівників та/або рівень середньої заробітної плати не нижче за мінімальний показник;наявність виплат фермерськими господарствами дивідендів та/або сплати ПДФО.

Окремо звертаємо увагу на подання платником форми 20-ОПП, що містить інформаціюпро наявні об’єктів оподаткування (земельні ділянки, транспорт, сільгосптехніка, місця зберігання, виробничі споруди тощо).

     Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПКУ, платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

     Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

     Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. № 20-ОПП подається засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Якщо у майбутньому будуть виявлені ризики у діяльності підприємства, Таблиця може бути скасована, як на регіональному так і на центральному рівні.

Чи проводяться контролюючим органом перевірки одноразових (спеціальних) добровільних декларацій?

Відповідно до п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) декларант, який має намір скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням щодо належних йому активів фізичної особи, протягом визначеного підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування, має право добровільно подати до контролюючого органу одноразову (спеціальну) добровільну декларацію (далі – Декларація) в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому в Декларації не зазначається інформація про джерела одержання (набуття) декларантом об’єктів декларування.

Крім того, п. 13 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що податкова перевірка контролюючим органом не проводиться щодо джерела отримання декларантом чи фізичною особою, що підпадає під дію п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, доходів, за рахунок яких було одержано (набуто) задекларовані таким декларантом активи або активи, передбачені п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Водночас, відповідно до п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ Декларація підлягає перевірці у спеціальному порядку.

Так, Декларація підлягає у порядку, передбаченому підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, камеральній перевірці, яку контролюючий орган проводить протягом 60 календарних днів, що настають за днем подання йому відповідної Декларації (п.п. 15.1 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Метою проведення камеральної перевірки Декларації є виявлення арифметичних та логічних помилок.

Наразі контролюючим органом розробляється Порядок проведення камеральних перевірок одноразових (спеціальних) добровільних декларацій.

Переваги сплати податків і зборів, інших платежів, єдиного внеску

через єдиний рахунок

Головне управління ДПС у Черкаській області звертає увагу платників податків,що з 01січня 2021 року Казначейством на ім’я ДПС відкрито єдиний рахунок для сплати грошових зобов’язань та/або податкового боргу (заборгованості) з податків і зборів, єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (на виконання норм статті 351 Податкового кодексу України).

Єдиний рахунок не може використовуватися платником податків для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу з податку на додану вартість, акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, а також для сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями.

Під час використання платником єдиного рахунка для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу (заборгованості) платник не має права сплачувати такі кошти на інші рахунки, відкриті Казначейством для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу (заборгованості) з податків і зборів, єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС (крім ПДВ, акцизного податку та частини чистого прибутку).

Повідомлення про використання або про відмову від використання єдиного рахунка подається платником в електронній формі через електронний кабінет (форма заяви J1307001 для юридичних осіб або F1307001 для фізичних осіб).

Платники, які не подали Повідомлення за формою J/F 1307001, продовжують сплачувати платежі безпосередньо на бюджетні/не бюджетні рахунки.

Використання єдиного рахунка платником розпочинається з робочого дня, що настає за днем подання ним повідомлення про використання єдиного рахунка.

У разі відмови платника від використання єдиного рахунка таке використання припиняється починаючи з 1 січня наступного календарного року на підставі повідомлення про відмову від використання єдиного рахунка.

Для зарахування коштів на єдиний рахунок платник заповнює розрахунковий документ на переказ відповідно до вимог Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Мінфіну від 24.07.2015 №666 зі змінами.

Однією з переваг використання платником єдиного рахунку є те, що внесення коштів на єдиний рахунок вважається внесенням коштів таким платником до бюджету.

У разі виявлення помилок чи розбіжностей у зазначеній платником податків інформації у розрахунковому документі на зарахування коштів на єдиний рахунок, внаслідок чого не можливо визначити належність платежу відповідному одержувачу, сума такого платежу (його частина) не включається до Реєстру платежів з єдиного рахунку в розрізі окремого платника податків та вважається помилково сплаченими грошовими зобов’язаннями. При цьому платнику податків у день формування Реєстру платежів з єдиного рахунку в розрізі окремого платника податків надсилається повідомлення в електронний кабінет про виявлені помилки чи розбіжності.

Платник не пізніше наступного робочого дня після отримання від ДПС повідомлення про виявлені помилки чи розбіжності за таким розрахунковим документом визначає через електронний кабінет належність платежу відповідному одержувачу.

Якщо платник протягом зазначеного строку не визначив належність платежу відповідному одержувачу, суми такого платежу розподіляються ДПС для сплати податків, зборів з урахуванням черговості сплати, визначеної пунктом 35 1.6 статті 351 Податкового кодексу України. У першу чергу погашаються недоїмка з ЄСВ та податковий борг по податках, потім – визначені контролюючим органом суми за результатами контрольно-перевірочної роботи, самостійно визначені платником у податковій звітності податкові зобов’язання.

Використання єдиного рахунку дозволяє платникам уникнути помилок при заповненні бюджетного рахунка під час підготовки платіжних документів для сплати податків і зборів, унеможливлює виникнення податкового боргу з цієї причини.

Станом на 01.10.2021 року по Черкаській області виявили бажання використовувати єдиний рахунок для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування 44 платники (з них 13 юридичних осіб та 31фізична особа).

Отримання ЕДП у Кваліфікованого надавача ЕДП ІДД ДПС

(алгоритм дій)

    Для отримання у Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Інформаційно-довідкового департаменту ДПС (далі – Надавач) електронних довірчих послуг (далі – ЕДП) необхідно:

1. ознайомитись з Регламентом Надавача (зі змінами) та умовами Договору про надання ЕДП;

2. підготувати необхідні для отримання ЕДП документи, з переліком яких можливо ознайомитись у розділі «Отримання електронних довірчих послуг, у тому числі для програмних РРО» офіційного інформаційного ресурсу Надавача, обравши відповідну категорію (також можливо надати документи за допомогою функції «Шерінг» застосунку «Дія»);

3. звернутися до обраного відокремленого пункту реєстрації (далі – ВПР) з оригіналами документів для ідентифікації користувача та передачі необхідних для реєстрації документів, у разі наявності відображення паспорта громадянина України/паспорта громадянина України для виїзду за кордон в застосунку «Дія», версії не нижче 2.0 – ідентифікація користувача та передача документів здійснюється за допомогою смартфону. ВПР не надає послуги з копіювання, друку та заповнення реєстраційних карток, бланків та інших документів, а також не здійснює продаж або безоплатне надання захищених носіїв особистих ключів.

З метою забезпечення надання кваліфікованих ЕДП на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусу COVID-19 на території України та у зв’язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) надання ЕДП здійснюватиметься лише за наявності у клієнтів засобів захисту від респіраторних захворювань та з обмеженою кількістю одночасного перебування людей у приміщеннях ВПР, в залежності від кількості працюючих робочих місць (на 1 працівника ВПР 1 відвідувач).

Оновлено Класифікатор сфер застосування

реєстраторів розрахункових операцій

Державна податкова служба повідомляє, що на останньому засіданні технічної комісії з питань ведення Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (протокол засідання від 21.09.2021 № 54) прийнято рішення про доповнення Класифікатора сфер застосування реєстраторів розрахункових операцій новою сферою:

«Організація та проведення азартних ігор».

Просимо суб'єктів господарювання та їх керівників взяти до уваги зазначену інформацію та враховувати її при здійсненні господарської діяльності.

Активи фізичної особи,на які не поширюються державні гарантії та звільнення від відповідальності

Відповідно до п. 1 підрозділу 94 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною пунктом 3 цього підрозділу, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року.

Згідно з п. 19 підрозділу 94 розділу ХХ Кодексу державні гарантії та звільнення від відповідальності, передбачені підрозділом 94 розділу ХХ Кодексу, не поширюються на активи, здобуті внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, крім кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212, 2121 (щодо сплати податків як фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем), статтею 366 (щодо документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів, обов'язкових платежів), статтею 367 (якщо злочин пов'язаний з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) Кримінального кодексу України.

Державні гарантії та звільнення від відповідальності, передбачені підрозділом 94 розділу ХХ Кодексу, також не поширюються на:

- активи фізичної або юридичної особи, набуття яких містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 3685 Кримінального кодексу України, та/або які підлягають стягненню як необґрунтовані в порядку, встановленому главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України;

- валютні цінності, права вимоги та грошові кошти, позичені третім особам, що відображені в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації, у разі встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, порушення декларантом встановлених пунктами 8 і 9 підрозділу 94 розділу ХХ Кодексу умов розміщення валютних цінностей у банківських або інших фінансових установах, відсутності договору позики між декларантом та юридичною особою та/або нотаріального посвідчення договору позики між декларантом та іншою фізичною особою, відсутності відповідного документа, що підтверджує право вимоги.

Особи, які не можуть скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням

Декларантами не можуть бути особи, які станом на дату початку періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави, або є особами, дієздатність яких обмежена і над такими особами встановлена опіка/піклування.

Декларантами також не можуть бути особи, які за будь-який рік, починаючи з 1 січня 2005 року, подавали або мають подавати декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції (крім тих, які претендували або претендують на зайняття посад, перебування на яких вимагає чи вимагало від особи подання відповідної декларації, та не були призначені або обрані на відповідні посади).

Декларантами не можуть бути особи, стосовно яких з боку України застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції».

Стан роботи системи моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінювання ступеня ризиків

За січень-вересень 2021 року на розгляд комісії ГУ ДПС у Черкаській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Комісія) подано 17233  Повідомлень про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування 1278 суб’єктами господарювання на загальну суму ПДВ 235,5 млн гривень. 

За результатами розгляду Повідомлень щодо подання пояснень та копій документів прийнято рішення про реєстрацію ПН/РК 1133 СГ на загальну суму ПДВ 186,3 млн гривень. 

Крім того, Комісією враховано 520 Таблиць даних платника податку з інформацією щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з УКТ ЗЕД та/або кодів послуг згідно з ДКПП.

Якщо у майбутньому будуть виявлені ризики у діяльності підприємства, таблиця може бути скасована, як на регіональному так і на центральному рівні.

З метою усунення недоліків, які мають місце при подані Таблиці, пропонуємо платникам надавати до такої Таблиці уніфіковану форму пояснення. Зразок для заповнення такої форми розміщено під цим повідомленням.

У разі виникнення додаткових питань з приводу зупинення реєстрації ПН/РК, ви завжди можете отримати консультацію у спеціалістів ГУ ДПС у Черкаській області за номером (0472) 33-91-97.

Консультації щодо заповнення роботодавцями - платниками ЄВ

додатків  у складі Розрахунку

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (частина перша ст. 2 Закону № 2464).

Для забезпечення ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації, накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування створено Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр) (частина перша ст. 16 розд. V Закону № 2464).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга ст. 16 розд. V Закону № 2464).

Реєстр страхувальників – це автоматизований банк відомостей, створений для ведення обліку платників єдиного внеску – страхувальників (ст. 19 Закону № 2464).

Страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок (п.п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Слід зазначити, що Пенсійний фонд України (далі – ПФУ) відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру (п. 1 частини першої ст. 12 прим. 1 Закону №2464).

Реєстр застрахованих осіб – це автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону (частина перша ст. 20 Закону № 2464).

Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Пунктом 3 частини першої ст. 12 прим. 1 Закону № 2464 визначено, що ПФУ здійснює контроль за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Таким чином, ДПС здійснює контроль за збором та обліком єдиного внеску в розрізі страхувальників, а не застрахованих осіб.

Враховуючи викладене, відомості, які містяться в додатках 1, 2, 3, 5 та 6 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773 (далі – Наказ № 773), належать до персоніфікованих даних, тобто таких, що обліковуються в Реєстрі застрахованих осіб, у зв’язку з чим контроль та роз’яснення щодо відображення таких відомостей відповідно до ст.ст. 12 прим. 1, 14 прим. 1 здійснює ПФУ, який, також, є співрозробникомпроєкту змін затверджених Наказом № 773 в частині формування та наповнення додатків до Розрахунку, які містять персоніфіковані відомості застрахованих осіб.

Щодо застосування РРО/ПРРО платниками єдиного податку другої – четвертої груп

Відповідно до пункту 61 підрозділу 10 Розділу ХХ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Податкового кодексу України з 01 січня 2021 року до 01 січня 2022 року реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку другої – четвертої груп (фізичними особами-підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:

реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;

реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я;

реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

У разі перевищення платником єдиного податку другої – четвертої груп (фізичною особою-підприємцем) у календарному році обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.

Враховуючи викладене вище, інформуємо, що з  01 січня 2022 року значно розширюється коло суб’єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців), якими мають застосовуватись реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій.

Звертаємо увагу на необхідності завчасної реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій у контролюючих органах з метою дотримання вимог чинного законодавства України.

За який період здійснюється доплата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольниминапоями, у разі збільшення кількості РРО у місці торгівлі?

Відповідно до положень ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року No 481/95-ВР «Продержавне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електроннихсигаретах, та пального» із змінами та доповненнями, роздрібнаторгівля, зокрема, алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватисясуб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, якідіють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числіїх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями справляється за кожнийокремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу облікурозрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями справляєтьсящоквартально рівними частками і зараховується до місцевих бюджетів згідно з чиннимзаконодавством.

Отже, у разі збільшення кількості реєстраторів розрахункових операцій у місці торгівлідоплата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями здійснюється заквартали, які залишились до закінчення дії ліцензії.

Плата за квартал, у якому відбулосьтаке збільшення здійснюється у повному обсязі за весь квартал.

Чи підлягає оподаткуванню ПДВ внесенняготівки до статутного фонду юридичної особи?

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI(далі – Податковий кодекс) (п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу).

Не є об’єктом оподаткування, зокрема, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах (п.п. 196.1.1 ст.196 Податкового кодексу).

Отже, операція з внесення грошових коштів до статутного фонду підприємства в обмін на корпоративні права (частки у статутному фонді) не підпадає під об’єкт оподаткування ПДВ, за умови, що такі кошти підтверджені відповідними статутними та розрахунковими документами.

Чи має право ФОП на загальній системі оподаткування включити до складу витрат вартістьпоточного ремонту власного (орендованого)вантажного та легкового автомобілів, яківикористовуються в її господарській діяльності?

Головне управління ДПС у Черкаській інформує, згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду, зокрема, витрати на проведення поточного ремонту (абзаци четвертий та п’ятий п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Відповідно до п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ не включаються до складу витрат підприємця на загальній системі оподаткування, зокремавитрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим – десятим п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

Основні засоби, такі як земельні ділянки, об’єкти житлової нерухомості та легкові автомобілі не підлягають амортизації (абзаци восьмий – десятий п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Таким чином, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування не має права включити до складу витрат вартість поточного ремонту використаного в господарській діяльності власного (орендованого) легкового автомобіля, однак має право включити до складу витрат звітного періоду вартість поточного ремонту власного (орендованого) вантажного автомобіля, який використовується в її господарській діяльності.

Чи може платник ПДВ заявляти бюджетне відшкодування за отриманими послугами від нерезидента, незареєстрованого як платник цього податку?

До 01 січня 2015 року п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) передбачав бюджетне відшкодування частини від’ємного значення в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України в сумі, яка дорівнювала сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, п. 200.4 ст. 200 ПКУ було викладено в новій редакції, якою не передбачено бюджетного відшкодування за такої обставини.

Чинною редакцією п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ визначено, що сума від’ємного значення, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України у частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим.1.3 ст. 200 прим.1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Виходячи з норм п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ платник податку не може задекларувати до бюджетного відшкодування суми ПДВ, нараховані за операціями із отримання послуг від нерезидента, незареєстрованого як платник ПДВ, місце постачання яких розташоване на митній території України, оскільки такі суми не сплачуються ні постачальнику послуг, ні до Державного бюджету України.

Алгоритм розрахунку податку на нерухоме майно,

відмінне від земельної ділянки, ФО, у власності якої перебуває декілька об’єктів житлової нерухомості різних типів

Алгоритм розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ФО, у власності якої перебуває декілька об’єктів житлової нерухомості різних типів, якщо загальна площа одного з них перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, а сумарна загальна площа всіх об’єктів вказаний розмір не перевищує

Підпунктом 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. м.;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. м.;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.

Водночас, згідно з п.п. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПКУ встановлено, що пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені, підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, для фізичних осіб не застосовуються до об’єкта/об’єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ.

Крім того, згідно з п.п. 266.7.1 прим. 1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи – платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. м. (для квартири) та/або 500 кв. м. (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, збільшується на 25000 грн. на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).

За наявності у власності фізичної особи – платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, декількох об’єктів житлової нерухомості різних типів, загальна площа одного з яких перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі (300 кв. м. (60 кв. м. х 5) – для квартири; 600 кв. м. (120 кв. м. х 5) – для будинка), а сумарна загальна площа всіх об’єктів не перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі (900 кв. м. (180 кв. м. х 5)), розрахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, здійснюється наступним чином:

1. розраховуємо сумарну загальну площу всіх об’єктів нерухомості;

2. застосовуємо пільгу та визначаємо площу перевищення пільгової: (сумарна загальна площа) – (180 кв. м.);

3. визначаємо питому вагу по окремому об’єкту:

(загальна площа окремого об’єкта)/(сумарна загальна площа всіх об’єктів);

4. визначаємо суму податку по окремому об’єкту:

(площа, що перевищує пільгову площу) х (ставка податку по об’єкту);

5. розподіляємо суму податку по окремому об’єкту пропорційно до питомої ваги сумарної загальної площі всіх об’єктів нерухомості:

1) для об’єкта, загальна площа якого перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі: ((сума податку по об’єкту) х (питома вага об’єкта) + 25000 грн), – у разі, якщо фізична особа є власником нерухомого майна протягом року, ((сума податку по об’єкту) х (питома вага об’єкта))/12 місяців х (кількість місяців володіння об’єктом житлової нерухомості) + ((25000 грн./12 місяців х (кількість місяців володіння об’єктом житлової нерухомості)), – у разі, якщо фізична особа є власником нерухомого майна протягом декількох місяців;

2) для інших об’єктів (за умови не перевищення загальної площі або частки такого об’єкта розміру, визначеного п.п. 266.7.1 прим. 1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ):(сума податку окремого об’єкта) х (питома вага об’єкта), – у разі, якщо фізична особа є власником нерухомого майна протягом року, ((сума податку окремого об’єкта) х (питома вага об’єкта))/12 (місяців) х (кількість місяців володіння об’єктом житлової нерухомості, – у разі, якщо фізична особа є власником нерухомого майна протягом декількох місяців.

« повернутися