Звенигородська міська рада
Черкаська область, Звенигородський район
Логотип Diia Герб України
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує

Дата: 27.04.2023 15:02
Кількість переглядів: 159

Фото без опису

 

 

 

Яку адресу для листування необхідно вказувати?

 

Головне управління ДПС у Черкаській області продовжує надавати роз’яснення положень чинного антикорупційного законодавства та допомагати із  заповненням декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обов’язок щодо подання якої встановлено Законом України «Про запобігання корупції».

У зв’язку з військовою агресією проти нашої держави багато українців, в тому числі державних службовців, втратили свої домівки та змушені були виїхати разом із родинами в пошуках безпечного місця. Щоб допомогти таким суб’єктам декларування швидко та просто заповнити декларацію в частині зазначення місця проживання, та розібратися з особливістю декларування знищеного житла Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) підготувало відповіді на поширені питання декларантів, які переїхали через загрозу.

 

Адресу для листування потрібно вказувати станом на дату подання декларації. Натомість, адресу проживання необхідно вказувати станом на останній день звітного періоду.

Якщо ваше зареєстроване та місце фактичного проживання на кінець звітного періоду збігаються, після заповнення відомостей про зареєстроване місце проживання оберіть позначку «Збігається з місцем фактичного проживання».

Коли адреси зареєстрованого та фактичного місця проживання не збігаються, треба зазначити окремо відомості про зареєстроване місце проживання та заповнити блоки полів «Місце фактичного проживання або поштова адреса, на яку суб’єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію». Водночас, необхідно додатково обрати одну з таких позначок:

  • «це адреса місця фактичного проживання» — у разі, якщо вказана адреса є адресою місця фактичного проживання;
  • «це адреса для листування» — у разі, якщо вказана адреса є адресою для листування з Національним агентством, але не є адресою місця фактичного проживання. Наприклад, є адресою місця роботи.

Якщо адреса місця фактичного проживання збігається з адресою для листування з НАЗК, оберіть позначку «це адреса місця фактичного проживання».

 

Важливо пам’ятати, що через війну подання суб’єктами декларування декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, досі добровільне, проте НАЗК сподівається на якнайшвидше ухвалення законопроекту № 8071 щодо відновлення обов’язкового декларування, який передбачає також відновлення повноважень з перевірки декларацій.

З урахуванням зазначеного рекомендуємо, за наявності можливості, подати щорічну декларацію особи за відповідні звітні періоди (2021рік, 2022 рік), уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, якщо ви ще цього не зробили.

 

 

Виправлення помилки в заяві за ф. № 1-ОПП юрособою

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що відповідно до п. 66.4 ст. 66 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники податків – юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов’язані подати контролюючому органу відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви (для юридичних осіб та відокремлених підрозділів) за формою № 1-ОПП (далі – заява за ф. № 1-ОПП) із позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку».

Взяття на облік за основним місцем обліку (внесення змін до облікових даних) платників податків – юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб, для яких законом установлено особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), здійснюється на підставі заяви за ф. № 1-ОПП (пункт 64.2 статті 64, підпункт 66.1.3 пункту 66.1 статті 66 ПКУ).

Юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, відомості щодо яких містяться в ЄДР, подають заяву за ф. № 1-ОПП до контролюючого органу за основним місцем обліку тільки в разі призначення або зміни головного бухгалтера (із позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку»).

Юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до ЄДР, подають заяву за ф. № 1-ОПП під час взяття на облік у контролюючому органу, зміні облікових даних платника та у разі призначення (зміни) головного бухгалтера. 

У разі виявлення помилки у попередньо поданій заяві за ф. № 1-ОПП щодо відомостей про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського обліку, платник податків повинен подати заяву за ф. № 1-ОПП з оновленою (виправленою) інформацією щодо такої особи та проставити позначку «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку».

При цьому заповнюються розділи 1, 2, 4 та 10 заяви за ф. № 1-ОПП та інформація про засновників не подається (примітка до заяви за ф. № 1-ОПП).

У разі виявлення помилки (крім помилки щодо відомостей про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського обліку) у попередньо поданій заяві за ф. № 1-ОПП платником податків, для якого законом установлено особливості його державної реєстрації та які не включаються до ЄДР, необхідно подати до контролюючого органу за основним місцем обліку оновлену (виправлену) заяву за ф. № 1-ОПП з позначкою «Зміни» та уточнені документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік. При цьому платник податків заповнює всі розділи заяви за ф. № 1-ОПП.

Заяву за ф. № 1-ОПП може бути подано як у паперовій, так і в електронній формі.

Подання документів засобами електронного зв’язку в електронній формі здійснюється відповідно до Податкового кодексу України та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.06.2020 № 261).

 

Чи передбачена відповідальність до виробників та імпортерів алкогольних напоїв і тютюнових виробів за неподання чи несвоєчасне подання звіту про використання МАП?

 

Підпунктом 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня  2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що марка акцизного податку – спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Пунктом 226.14 ст. 226 ПКУ визначено, що для одержання марок акцизного податку імпортер повинен подати продавцю таких марок заявку-розрахунок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику,  документи, що підтверджують внесення плати за марки та сплату податку до відповідного бюджету.

Відповідно до абзацу четвертого п. 3 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 зі змінами (далі – Положення № 1251) підприємства-виробники та імпортери алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі – покупець марок), подають засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» щомісяця до 8 числа продавцю марок акцизного податку для задоволення через два місяці потреби в марках таку інформацію: попередню заявку-розрахунок про потребу в марках за їх видами, реквізити платіжного документа/платіжних документів (номер, дата платіжного доручення та сума перерахованих коштів) на перерахування плати за виготовлення марок та звіт про використання марок (далі – Звіт), придбаних у попередньому місяці.

Форма Звіту затверджена наказом Міністерства фінансів України від 15.02.2021 № 102.

Згідно із формою зазначений Звіт подається виробником (імпортером) щомісяця відповідно до вимог абзацу четвертого п. 3 Положення  № 1251.

Нормами чинного законодавства не передбачено відповідальність до виробників та імпортерів  алкогольних  напоїв  і  тютюнових  виробів  за  неподання чи несвоєчасне подання  Звіту.

Разом з цим, відповідно  до п. 228.8 ст. 228 ПКУ у разі виявлення нестачі марок акцизного податку в їх покупця (у зв’язку з їх розкраданням, знищенням, маркуванням алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, призначених для продажу на експорт, тощо) покупці марок  несуть повну майнову відповідальність у розмірі розрахункової суми податку, яка повинна бути сплачена до бюджету в разі реалізації підакцизних товарів, для маркування яких придбавалися марки акцизного податку.

 

Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем

 

Перше, що повинна зробити фізична особа, яка має намір здійснювати підприємницьку діяльність, – зареєструватися як підприємець в органах державної реєстрації за місцем проживання.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 755-IV) державна реєстрація фізичних осіб – підприємців – це засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. 

Державна реєстрація фізичних осіб – підприємців проводиться державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП) за місцем проживання фізичної особи – підприємця.

Перед державною реєстрацією необхідно визначитися з видами діяльності, які підприємець здійснюватиме, дізнатися, за яким кодом обрані види діяльності відображено у Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД).

Коротко процес реєстрації виглядає так:

  1. Обрати КВЕДи та систему оподаткування для ведення бізнес-діяльності.
  2. Подати заяву на реєстрацію та перехід на єдиний податок (за необхідності).
  3. Отримати виписку в ЦНАП чи за допомогою послуг онлайн-сервісу.
  4. Подати в державну податкову службу (ДПС) заяву на витяг із реєстру платників ЄП протягом 10 днів після отримання виписки із ЦНАП.
  5. Через 10 днів після подання отримати в ДПС готовий витяг.
  6. Згенерувати електронний цифровий підпис (ЕЦП) онлайн або отримати в акредитованому центрі сертифікації ключів.
  7. Відкрити рахунок у будь-якому зручному для вас банку.
  8. Реєстр книги обліку доходів (книги обліку доходів та витрат).

 

Довідник кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, затверджений Наказом ДПС від 11.01.2023 року №17

Код

Назва

01

постачання товару, походження якого не прослідковується за ланцюгом постачання

02

придбання товару, походження якого не прослідковується за ланцюгом постачання

03

відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах, відображених у податковій накладній / розрахунку коригування (відсутні відомості про об'єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об'єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місць зберігання товарно-матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливно-мастильних матеріалів тощо), відповідно до поданої до контролюючих органів звітності

04

постачання товарів, відмінних від придбаних, за відсутності умов та/або матеріальних ресурсів для виробництва таких товарів

05

постачання товарів платнику(ам) податку, який(і) здійснює(ють) постачання товарів, відмінних від придбаних

06

платник податку задіяний у здійсненні групою платників податку, у тому числі щодо яких прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку, циклу операцій один з одним щодо придбання/реалізації одного й того ж товару/послуги для формування штучного обсягу такого товару/послуги

07

недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній / розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції)

08

постачання сільськогосподарської продукції за відсутності придбання такої продукції, сплати земельного податку (сплати єдиного податку для платника податку, який перебуває на спрощеній системі оподаткування четвертої групи) та/або придбання пального, мінеральних добрив, допоміжних послуг з вирощування сільськогосподарської продукції за наявності земельних ділянок

09

відсутня/анульована ліцензія, видана органами ліцензування, які засвідчують право платника податку на виробництво та/або торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1, 215.3.2, 215.3.3 1 та 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України

10

у податковій звітності платника податку не відображені доходи, нараховані та виплачені самозайнятим та/або фізичним особам за виконані роботи чи надані послуги

11

накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності

12

постачання товарів (послуг) платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку

13

придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку

14

постачання товарів/послуг за рахунок сформованого реєстраційного ліміту (åнакл) у зв'язку з придбанням товарів, не пов'язаних з господарською діяльністю платника податку

15

постачання/придбання товарів з обмеженим терміном придатності за відсутності їх реалізації та/або переробки, та/або відповідних засобів зберігання, та/або придбання послуг оренди відповідних основних засобів

16

наявність інформації щодо застосування до платника податку спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до прийнятих рішень Ради національної безпеки і оборони України, введених у дію указами Президента України

17

наявність інформації щодо застосування до засновників / посадових осіб платника податку спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до прийнятих рішень Ради національної безпеки і оборони України, введених у дію указами Президента України

18

керівник та/або особа, яка має право підпису (посадова особа платника податку), є особою, яка займає аналогічну посаду більше ніж у п'яти (включно) платників податку

 

 

Який документ повинна надати контролюючому органу ФО – резидент, яка отримала іноземні доходи, якщо податки сплачувались за межами України?

 

Особа, яка отримала іноземні доходи, повинна надати довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок.

Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачене чинними міжнародними договорами України.

Відповідно до підпунктів 170.11.1 та 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація), та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відс.), крім:

     а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ (9 відс.);

     б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 ПКУ;

     в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ;

     г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11 прим. 1 ст. 170 ПКУ.

     У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку на доходи фізичних осіб може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у Декларації (п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).

     Згідно з п. 13.3 ст. 13 ПКУ доходи, отримані фізичною особою – резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень ПКУ чи міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

     Пунктом 13.4 ст. 13 ПКУ встановлено, що суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ.

     Відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачене чинними міжнародними договорами України.

Враховуючи викладене, фізична особа – резидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, для отримання права на зарахування сплачених податків повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачене чинними міжнародними договорами України.

 

 

За якою податковою адресою повинна подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи та сплачувати ПДФО ФО, якщо вона зареєстрована (прописана) в одному місці, а дохід отримує в іншому?

 

Відповідно до ст. 67 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями кожен громадянин зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Крім того, згідно із п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПКУ платник податків – фізична особа зобов’язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків – фізичною особою визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі.

Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно із п. 179.7 ст. 179 ПКУ сума податкових зобов’язань, донарахована контролюючим органом сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, платник податків, який відповідно до норм чинного законодавства зобов’язаний (має право) надати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, але на той час проживає не за місцем реєстрації (прописки), а в іншому місці, то він має подати декларацію до контролюючого органу за податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Яким чином заповнюється інформація щодо дозвільного документа у колонці 4.4 «Строк дії» додатка 4 прим. 1 «Розрахунок з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України» до податкової декларації з рентної плати, якщо суб’єкт господарювання продовжує здійснювати користування радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, строк дії яких закінчився у період воєнного стану?

Відповідно до п.п. 254.5.3 п. 254.5 ст. 254 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники рентної плати, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України (далі – Ліцензія), сплачують рентну плату за користування радіочастотним ресурсом України починаючи з дати видачі Ліцензії.

У разі продовження терміну дії Ліцензії рентна плата сплачується з початку терміну дії продовженої Ліцензії.

Інші платники рентної плати сплачують рентну плату починаючи з дати видачі дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв (далі – Дозвіл). Сплата рентної плати здійснюється платниками рентної плати з дати видачі першого Дозволу в даній смузі радіочастот у відповідному регіоні незалежно від загальної кількості Дозволів, наданих платнику рентної плати в такій смузі радіочастот у певному регіоні, крім випадків, коли наступні Дозволи, видані на пристрої, потужність яких передбачає застосування іншої, ніж у попередніх Дозволах, ставки рентної плати.

Базовий податковий (звітний) період, зокрема для рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України дорівнює календарному місяцю (п. 257.1 ст. 257 ПКУ).

Пунктом 8 прим. 1 розд. ХІХ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16 грудня 2020 року № 1089-IX «Про електронні комунікації» встановлено, що строк дії чинних Ліцензій та діючих Дозволів автоматично продовжується на період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та протягом шести місяців після його припинення чи скасування.

Форма податкової декларації з рентної плати затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація).

Невід’ємною частиною Декларації є додатки. Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування. Зокрема, розрахунок з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України здійснюється у додатку 4 прим. 1 до Декларації (далі – Додаток).

Якщо в період воєнного стану закінчився термін дії Ліцензії або Дозволу, то суб’єкт господарювання, який продовжує здійснювати користування радіочастотним ресурсом України, у колонці 4.4 «Строк дії» Додатка до Декларації зазначає дату останнього дня звітного місяця за який подається Декларація (у такому форматі: дд.мм.рррр, де: дд – число місяця, мм – місяць, рррр – рік), оскільки термін дії дозвільного документа продовжується на період воєнного стану.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Особливості оподаткування визначення розміру податку, сплаченого за кордоном, який зараховується у зменшення суми податку на прибуток в Україні

Головне управління ДПС у Черкаській області звертає увагу платників податків, щодо особливостей визначення розміру податку, сплаченого за кордоном, який зараховується у зменшення суми податку на прибуток в Україні.

Відповідно до абзацу другого підпункту 141.4.9 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими розділом ІІІ Кодексу.

 Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

При цьому, зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (пункт 13.5 статті 13 Кодексу).

В Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація), сума податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачений суб’єктами господарювання за кордоном, яка зараховується під час сплати ними податку в Україні в розмірі, який не перевищує суми податку, що підлягає сплаті таким платником протягом такого звітного (податкового) періоду, відображається у рядку 16.1 додатка ЗП до Декларації.

 Таким чином, сума податку з прибутку, отриманого з іноземних джерел та сплаченого протягом звітного року за кордоном таким платником, не може перевищувати суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, що підлягає сплаті в Україні за такий звітний рік.

При цьому сума перевищення податку, сплаченого за кордоном, над сумою податкового зобов’язання за такий звітний період не враховується у зменшення податкових зобов’язань з цього податку у наступних звітних періодах.

 Таке зарахування здійснюється за умови, що платником податку при визначенні об’єкта оподаткування дотримано вимоги ст. 13 Кодексу щодо порядку врахування доходів і витрат при визначенні об’єкта оподаткування.
 

 

Податківці працюють з молоддю

В рамках програми виховання майбутніх сумлінних платників податків, фахівцями Головного управління ДПС у Черкаській області проведено практичне заняття із студентами кафедри управління у сфері цивільного захисту Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля.

 

 

Який порядок здійснення перекладу довідки, що підтверджує резидентський статус нерезидента, для застосування переваг міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування відповідно до законодавства України?

 

Довідка, що підтверджує резидентський статус нерезидента для застосування переваг міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути належним чином перекладена відповідно до законодавства України.

Вірність перекладу довідки з однієї мови на іншу засвідчує нотаріус, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 ПКУ).

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Проте переклад довідки, що підтверджує резидентський статус нерезидента, для застосування переваг міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування не має такої ж юридичної сили, як її оригінал. Автентичність копії довідки (достовірність, відповідність її оригіналові) має бути засвідчено.

Зокрема, ст. 79 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» зі змінами та доповненнями передбачає засвідчення вірності перекладу.

Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.

Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

 

Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків


Порядок направлення податкових вимог платникам податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12.07.2022 № 196 (далі - Порядок) та опублікований 09.08.2022.

Цей Порядок, який визначає механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог, приведено у відповідність до Закону №1914-IX, в зв’язку із внесеними змінами до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Зокрема уточнено, що податкова вимога надсилається платнику податків разом з детальним розрахунком суми податкового боргу. Крім того, у Порядку передбачено:

 - протягом періоду оскарження платником податків відповідно до статті 56 ПКУ суми грошових зобов’язань, визначених податковим органом відповідно до ПКУ та інших законодавчих актів, податкова вимога з податку, що оскаржується, не формується та не надсилається, а сума такого грошового зобов’язання вважається неузгодженою;

 - у разі направлення платнику податків податкової вимоги в Електронний кабінет до реєстру вимог автоматично вноситься інформація про її доставку в Електронний кабінет з квитанції про доставку, а паперова копія вимоги та квитанції друкується та долучається до справи платника податків;

 - інформація про відкликання податкової вимоги вноситься податковим керуючим до реєстру податкових вимог.

Також, нагадуємо, що Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені ПКУ строки суму:

- узгодженого грошового зобов'язання;

- непогашеної пені.

Якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста восьмидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податкова вимога не надсилається (не вручається).

Податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем податкових органів та надсилаються (вручаються) платникам податків у письмовій та/або електронній формі.

На вимогу платника податків, який отримав податкову вимогу в електронній формі, податковий орган надає такому платнику податків відповідну податкову вимогу у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту (в письмовій або електронній формі) платника податків.

 

Податкова вимога вважається відкликаною:

- у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі;

- з дня прийняття податковим органом рішення про скасування податкової вимоги;

- з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або за рішенням суду, що набрало законної сили, суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі;

- у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

Якщо сума податкового боргу збільшується внаслідок його адміністративного оскарження, раніше надіслана (вручена) податкова вимога не відкликається. На суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

 

 

Українську молодь запрошують відчути себе податківцями майбутнього

 

Державний податковий університет (місто-герой Ірпінь, Київська область), відомчий заклад Міністерства фінансів України,  ініціює проведення VII Всеукраїнського інтелектуального конкурсу «Податківець майбутнього» для учнів 9 —11 класів закладів загальної середньої освіти усіх типів і форм власності та здобувачів закладів фахової передвищої освіти, як одного із незалежних складників Всеукраїнського конкурсу «Податківець майбутнього».

            То ж якщо ви учень старшої школи чи студент коледжу —  не зволікайте!

            Цей конкурс саме для вас —  юних ПАТРІОТІВ УКРАЇНИ!

            Переможець Конкурсу отримає МЕГА ВІДЗНАКУ та 100% менторство вступу від Державного податкового університету.

Терміни проведення Конкурсу:

реєстрація, Google форма за лінком https://docs.google.com/forms/d/1BRGZvbjS1objgGmiNUIrx9zzq7GTQe56P-fdYSQa6Ko/edit?fbclid=IwAR22O4slps_1JqmSecQnbb3E0dAngJp5-7XKcUn7eEDFdFEGachvZTGMXR8 )  — по 18 квітня 2023 року;

перший (дистанційний) тур —  з 20 квітня по 05 травня 2023 року

(з використанням платформи Moodle);

фінальний тур та нагородження переможців Конкурсу — 12 травня 2023 року на базі Університету.

Конкурс проводиться з метою роз’яснення ролі та значення Державної податкової служби України, популяризації податкової та митної грамотності, формування свідомого ставлення до сплати податків у молоді, налагодження партнерських відносин між податківцями та майбутніми платниками податків в  умовах викликів воєнного часу для Української держави.

Учасники беруть участь у Конкурсі на добровільних засадах.

Джерелами фінансування конкурсу є кошти, не заборонені законодавством України.

Конкурс проходить за підтримки Державної податкової служби України та Ірпінської міської ради.

З питань участі:

відділ профорієнтації, кар`єрного розвитку та доуніверситетської підготовки Державного податкового університету

+38(068) 619 31 31, +38(073) 619 31 31

+38(044) 363 27 29

03.06@dpu.edu.ua

вул. Садова,53, каб 106 корпусу Р, місто-герой Ірпінь, Київська область

Факультет податкової справи, обліку та аудиту

+38 096 3887939, Марина

kitchenko_m@ukr.net

 

Рубрика «Новації. Закон №2888»

 

Що змінилось у порядку визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, якщо при здійсненні операцій, що є об’єктом оподаткування відповідно до п.п. 141.9 прим.1 .2 п. 141.9 прим.1 ст. 141 кодексу, першою подією є сплата коштів?

 

Податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах визначаються у податковій декларації, яка подається за результатами податкового (звітного) року, протягом якого за операціями, що є об’єктом оподаткування, відбулася одна з подій, встановлених Кодексом.

До таких подій з 01.04.2023, зокрема, буде відноситись сплата коштів готівкою або з рахунків не тільки в українських банках, але й небанківських надавачах платіжних послуг/ електронних гаманців, відкритих в емітентах електронних грошей.

 

 

Рубрика «Новації. Закон №2888»

 

Які зміни внесено до порядку коригування фінансового результату до оподаткування страховика щодо формування страхових резервів?

 

У Кодексі враховано особливості законодавчого регулювання відносин у сфері страхування при коригуванні фінансового результату до оподаткування у зв’язку з формуванням страховиками страхових резервів та уточнено особу уповноваженого органу у зазначеній сфері.

З урахуванням внесених змін, фінансовий результат до оподаткування страховика коригується на різницю між приростом (убутком), сформованих у відповідному звітному періоді відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності страховими резервами, та приростом (убутком) відповідних резервів, розрахованих за методикою, визначеною Національним банком України, а не уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

 

Рубрика «Новації. Закон №2888»

 

Що змінилось при оподаткуванні доходів нерезидентів у вигляді страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та страхових виплат (страхових відшкодувань), які здійснюють на їх користь страховики або інші резиденти, інші нерезиденти, які провадять господарську діяльність, через постійне представництво, у межах договорів страхування або перестрахування ризиків?

 

Змінами уточнено умови застосування ставки «0» відсотків під час укладання договорів страхування або перестрахування безпосередньо із страховиками та перестраховиками – нерезидентами:

замість відповідності рейтингу фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків – нерезидентів вимогам, установленим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, такі нерезиденти мають відповідати вимогам щодо перестрахування у страховиків (перестраховиків) – нерезидентів, установленим Національним банком України;

договори страхування або перестрахування можуть також укладатись через або за посередництвом не тільки перестрахових, а також і страхових брокерів;

замість укладання договорів перестрахування з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, передбачено укладання договорів перестрахування з розміщення ризиків в іноземних ядерних пулах за дорученням членів ядерного страхового пулу.

 

 

Рубрика «Новації. Закон №2888»

 

Що підтверджує фактичну кількість днів перебування у відрядженні?

 

Фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

 

Чи повинна ЮО сплачувати земельний податок у випадку, якщо вона є власником нерухомого майна (в тому числі у багатоквартирному будинку), що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені?

 Відповідно до підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненням (далі – ПКУ) земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками земельного податку є:

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (п.п. 269.1.1.1 п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ);

землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (п.п. 269.1.1.2 п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ).

Об’єктами оподаткування земельним податком є:

земельні ділянки, які перебувають у власності (п.п. 270.1.1.1 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ);

земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.п. 270.1.1.2 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ);

земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (п.п. 270.1.1.3 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ).

Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – Держгеокадастр), до повноважень якої належить забезпечення ведення та адміністрування Державного земельного кадастру ( далі – Кадастр), на виконання п.п. 2 п. 1 Указу Президента України від 22 липня 2019 року № 542/2019 «Про заходи щодо протидії рейдерству» розробила проект нової бюджетної програми «Розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельних ділянок усіх форм власності, сформованих до 2004 року, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, а також земельних ділянок усіх форм власності, речові права на які (документи, що посвідчують права на них) зареєстровано до 01 січня 2013 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру» (далі – Програма).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 417).

Співвласник багатоквартирного будинку – це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 417).

Частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, за наявності однієї з підстав, визначених п. 286.1 ст. 286 ПКУ, зокрема за наявності даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або даних інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, у юридичних осіб виникають обов’язки щодо сплати земельного податку.

Чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати за землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (п. 287.1 ст. 287 ПКУ, ст. 120 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ)).

У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві власності або оренди, відповідне право на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта до набувача такого об’єкта без зміни її цільового призначення. При цьому документи, що підтверджують набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт (п. п. 4, 7 ст. 120 ЗКУ).

При цьому власникам та землекористувачам за наявності земельних ділянок, сформованих до 2004 року, або речові права на які зареєстровано до 01 січня 2013 року, але відомості про які не внесені до Кадастру, відповідно до положень Програми доцільно звернутися до Держгеокадастру як головного адміністратора Кадастру з питання розробки технічної документації із землеустрою та перенесення відомостей про такі земельні ділянки до Кадастру.

Крім того власники об’єктів нерухомого майна у багатоквартирному будинку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі можуть реалізовувати в межах ЦКУ через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 


Чи подається Податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об’єкти нерухомості, що перебувають у власності ЮО, по яких встановлені нульові ставки?

 

Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно з п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Форма Декларації, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.11.2022 № 371) передбачає заповнення додатка 1 (для об’єктів житлової нерухомості) та додатка 2 (для об’єктів нежитлової нерухомості), які є її невід’ємною частиною.

Згідно з приміткою 10 інформації до додатка 1 (додатка 2) до Декларації у графі 14 «Ставка (%)» розд. І «Розрахунок податкового зобов’язання» додатка 1 (додатка 2) зазначається ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначена рішенням органу місцевого самоврядування відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПКУ.

Таким чином, за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, по яких за рішенням сільської, селищної або міської ради встановлені нульові ставки, Декларація подається на загальних підставах.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Чи потрібно декларувати житло, яке знищили російські окупанти?

 

Головне управління ДПС у Черкаській області продовжує надавати роз’яснення положень чинного антикорупційного законодавства та допомагати із  заповненням декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обов’язок щодо подання якої встановлено Законом України «Про запобігання корупції».

У зв’язку з військовою агресією проти нашої держави багато українців, в тому числі державних службовців, втратили свої домівки та змушені були виїхати разом із родинами в пошуках безпечного місця. Щоб допомогти таким суб’єктам декларування швидко та просто заповнити декларацію в частині зазначення місця проживання, та розібратися з особливістю декларування знищеного житла Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) підготувало відповіді на поширені питання декларантів, які переїхали через загрозу.

 

Якщо ваш будинок знищили, то відомості про такий об’єкт підлягають відображенню в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації до моменту виключення відомостей про нього із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Аналогічний підхід застосовується до транспортних засобів: до зняття з обліку знищеного транспортного засобу відомості про нього відображаються у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» декларації

У разі знищення об’єкта незавершеного будівництва або цінного рухомого майна (крім транспортних засобів) відомості про таке майно не підлягають декларуванню.

Водночас, слід враховувати, що в щорічній декларації (з будь-якою позначкою), декларації кандидата на посаду за 2021 рік зазначаються відомості про право власності на об’єкти декларування станом на 31 грудня 2021 року (тобто до початку повномасштабного вторгнення та знищення окупантами майна українців).

 

Чи потрібно ФО, яка отримала іноземний дохід, здійснювати переклад довідки про суму сплаченого ПДФО, а також про базу та/або об’єкт оподаткування?

 

Так. Порядок оподаткування іноземних доходів передбачено п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), згідно з п.п. 170.11.1 якого якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація), та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відс.), крім:

а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ (9 відс.);

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 ПКУ;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11 прим. 1 ст. 170 ПКУ.

У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку на доходи фізичних осіб може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у Декларації (п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).

У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до  ст. 13 ПКУ, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами.

Згідно з п. 13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування (далі – Довідка). Зазначена Довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Абзацом    другим   частини   першої  ст. 4  Закону  України  від  03  липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» (далі – Закон № 5029) визначено, що основи державної мовної політики визначаються Конституцією України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями (далі – Конституція), а порядок застосування мов в Україні – Законом № 5029.

Відповідно до ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова.

Частиною другою ст. 6 Закону № 5029 визначено, що українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються Законом № 5029.

Статтею 11 Закону № 5029 встановлено, що основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.

Згідно з п.п. 19 прим. 1.1.2 п. 19 прим. 1.1 ст. 19 прим. 1 ПКУ до повноважень (функцій) контролюючого органу відноситься, зокрема, контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Враховуючи викладене, оскільки українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами виконавчої влади, то фізична особа, яка одержала іноземний дохід, для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, надає контролюючому органу легалізовану в установленому порядку Довідку, яка супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

 

 

Щодо включення державних некомерційних підприємств до Реєстру неприбуткових установ та організацій

 

Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр) включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 7 Порядку контролюючий орган здійснює включення неприбуткової організації до Реєстру за умови відповідності такої організації вимогам, визначеним підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

12 січня 2022 року набрали чинності положення Закону України від 15 грудня 2021 року № 1962-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління сферою охорони здоров’я та забезпечення медичного обслуговування населення» (далі — Закон № 1962), зокрема, в частині внесення змін до Господарського кодексу України (далі - ГКУ) та Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об’єктами державної власності» (далі - Закон № 185).

Відповідно до частини дев’ятої статті 73 ГКУ (з урахуванням змін, внесених Законом № 185) державні унітарні підприємства можуть діяти не лише як державні комерційні підприємства або казенні підприємства, але й і як державні некомерційні підприємства.

Законом № 1962 доповнено ГКУ статтями 751 «Державне некомерційне підприємство» та 752 «Особливості господарської діяльності державних некомерційних підприємств» .

Згідно із статтею 751 ГКУ державне некомерційне підприємство є суб'єктом некомерційної господарської діяльності, спрямованої на досягнення соціальних та інших результатів, яке утворюється у сфері охорони здоров’я соціальній та/або гуманітарній сферах без мети одержання прибутку і підставі статуту. Майно державного некомерційного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Державне некомерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені у встановленому законодавством порядку державні замовлення,  враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а  також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий  план на кожен наступний рік (абз. перший частини першої статті 752 ГКУ).

Державне некомерційне підприємство здійснює свою діяльність відповідно до: виробничих завдань, визначених органом, до сфери управління якого воно входить; самостійно встановлених завдань згідно з укладеними договорами щодо надання відповідних послуг; державних замовлень (абз. другий чаї першої статті 752 ГКУ).

Відповідно до частини другої статті 752 ГКУ основним плановим документом державного некомерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом  року відповідно до установчих документів.

Частиною восьмою статті 752 ГКУ встановлено, що джерелами формування майна державного некомерційного підприємства є: державне майно, передане підприємству на праві оперативного управління; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства; цільові кошти, виділені з Державного бюджету України; банківські кредити; частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської  діяльності, передбаченої статутом; інші джерела, не заборонені законом.  Порядок використання коштів, зазначених у цій частині, визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Згідно із частиною шостою статті 752 ГКУ кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів державного некомерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану, якщо інше не передбачено законом. Кошти, одержані від продажу нерухомого майна, за вирахуванням балансової (залишкової)  вартості такого майна, якщо інше не встановлено законом, зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.

Частиною дев'ятою статті 752 ГКУ передбачено, що забороняється розподіл прибутку (доходу) державних некомерційних підприємств.

Згідно із частиною першою статті 111 Закону № 185 (з урахуванням змін, внесених Законом № 185) державні некомерційні підприємства звільненні від сплати частини чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України. Тобто, від сплати частини  чистого прибутку (доходу) на користь держави як власника.

Враховуючи викладене, у разі утворення державних некомерційних підприємств в порядку, визначеному ГКУ, Законом № 185 та дотримання вимог, встановлених підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПКу, такі підприємства, можуть бути включені контролюючим органом до Реєстру.

 

Яким чином заповнюється розд. І додатка 2 до Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з метою уточнення податкового зобов’язання, нарахованого за об’єкти нежитлової нерухомості в зв’язку із зміною ставки податку?

З метою уточнення податкового зобов’язання, нарахованого за об’єкти нежитлової нерухомості, в зв’язку із зміною ставки податку, платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, подають податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Декларація) з типом «Уточнююча» за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.11.2022 № 371), розд. І «Розрахунок податкового зобов’язання» додатка 2 якої заповнюється наступним чином:

у рядку 2.1:

значення показників граф 2 – 15, 17 – 21 переносяться за даними раніше поданої Декларації з типом «Звітна», графи 16, 22 – 26 не заповнюються;

у рядку 2.2:

у графах 2 – 13, 15, 17 – 21 вказуються значення, ідентичні показникам рядка 2.1 (переносяться за даними раніше поданої Декларації з типом «Звітна»),

у графі 14 «Ставка» вказується нова (виправлена) ставка податку,

у графі 16 – зазначається річна сума податку, розрахована з врахуванням нової (виправленої) ставки (у гривнях з копійками з двома знаками після коми),

у графах 22 – 26 зазначається сума податкового зобов’язання до сплати за виправленою ставкою податку (у гривнях з копійками з двома знаками після коми) поквартально (уточнюється податкове зобов’язання за відповідний квартал, у якому змінено ставку податку) та сумарно за рік;

у рядках 2.3 – 2.n., де n – номер рядка, за наявності, зазначається інформація про інші об’єкти нерухомості, задекларовані у Декларації з типом «Звітна». При цьому по об’єктах нерухомості, по яких ставка податку не змінювалася – переноситься інформація з раніше поданої Декларації з типом «Звітна», у випадку зміни ставки податку такі рядки заповнюються по аналогії з рядками 2.1 та 2.2.

Згідно з приміткою 7 інформації до додатка 2 до Декларації за потреби, кількість рядків може бути збільшена.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Як застосовуються фінансові санкції за перше та наступні порушення у разі виявлення під час перевірки СГ підтверджених належним чином фактів неодноразових порушень вимог щодо застосування РРО та/або ПРРО?

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Так, на суб’єкта господарювання покладається обов’язок застосовувати РРО та/або ПРРО при здійсненні кожної розрахункової операції.

Згідно з п.п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Вищезазначене узгоджується з судовою практикою Верховного Суду (постанова від 22.02.2022 у справі № 640/4426/19). Так, оскільки продаж товару без застосування РРО та/або ПРРО не є триваючим порушенням, а невидача касового чеку, під час кожного продажу товару, визнається окремим порушенням, то наступне незастосування РРО та/або ПРРО при продажу товарів (наданні послуг) є окремим порушенням, тобто наступне незастосування РРО та/або ПРРО чи невидача чеку, буде вважатись повторним порушенням.

При цьому кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Таким чином, у разі виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання підтверджених належним чином фактів неодноразових порушень вимог щодо застосування РРО та/або ПРРО, до суб’єкта господарювання застосовуються фінансові санкції, зокрема, за першу з таких операцій – штраф, як за перше порушення, а за кожну наступну – як за наступне порушення.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Яким чином резидент Дія Сіті у Розрахунку зазначає інформацію щодо гіг-спеціалістів, які не перебувають у штаті резидента Дія Сіті та на підставі укладених гіг-контрактів отримують дохід у вигляді винагороди?

Резидент Дія Сіті інформацію щодо гіг-спеціалістів, які не перебувають у штаті резидента Дія Сіті та на підставі укладених гіг-контрактів отримують дохід у вигляді винагороди, зазначає у рядку 05 «Працювало за цивільно-правовими договорами» заголовної частини додатка 4ДФ Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Які ФО відносяться до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об’єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

 Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).

Сільськогосподарський товаровиробник – юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Отже, до фізичних осіб – сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об’єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносять фізичних осіб - підприємців, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь