Звенигородська міська рада
Черкаська область, Звенигородський район
Логотип Diia Герб України
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує

Дата: 30.06.2023 15:20
Кількість переглядів: 280

Фото без опису

 

Які документи та до якого контролюючого органу подають ФО, які провадять незалежну професійну діяльність у разі зміни робочого місця (офісу)?

Згідно з п. 63.3 ст. 63 глави 6 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Пунктом 6.8 розд. VII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок № 1588) визначено, що облік фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у контролюючих органах здійснюється з урахуванням, зокрема, такого:

-    якщо робоче місце нотаріуса знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце його постійного проживання, то нотаріус повинен стати на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням свого робочого місця відповідно до розд. IV ПКУ;

-    про адресу робочого місця особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, така особа надає відомості шляхом подання повідомлення про об’єкти, через які провадиться діяльність, згідно з розд. VIII Порядку № 1588.
        Відповідно до п. 8.1 розд. VIІI Порядку № 1588 платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому розд. VIІI Порядку № 1588.

Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об’єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об’єкта у порядку, визначеному розд. VII Порядку № 1588 (п. 8.1 розд. VIІI Порядку № 1588).

Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі – Повідомлення за ф. № 20-ОПП) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати Повідомлення за ф. № 20-ОПП засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг (п. 8.4 розд. VIІI Порядку № 1588).

У разі зміни відомостей про об’єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об’єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку Повідомлення за ф. № 20-ОПП з оновленою інформацією про об’єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об’єкта оподаткування (п. 8.5 розд. VIІI Порядку № 1588).

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Як контролюючим органом визначається МПЗ у разі переходу протягом календарного року права власності (оренди, користування) на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника (орендаря, користувача) – ФО до іншого власника (орендаря, користувача) – ФО?

 Підпунктом 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ) це – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ.

Особливості визначення загального МПЗ платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь визначені п. 170.14 ст. 170 ПКУ, п.п. 170.14.1 якого встановлено, що для платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне МПЗ визначається контролюючим органом.

У разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального МПЗ орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому ПКУ (п.п. 170.14.2 п. 170.14 ст. 170 ПКУ).

Згідно з п.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПКУ визначення загального МПЗ фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

МПЗ обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема, документів, що підтверджують право власності/користування.

Порядок визначення МПЗ встановлено ст. 38 прим. 1 ПКУ, згідно з п.п. 38 прим. 1.1.4 якого МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному ПКУ (п. 38 прим. 1.3 ст. 38 прим. 1 ПКУ).

У разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) – починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів (абзац перший п. 38 прим. 1.4 ст. 38 прим. 1 ПКУ).

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік (абзац другий п. 38 прим. 1.4 ст. 38 прим. 1 ПКУ).

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Яким чином СГ, який має об’єкти нерухомості, розташовані на територіях, підпорядкованих різним територіальним громадам, що обслуговуються різними контролюючими органами, може виправити помилку в декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Декларація), після граничного терміну її подання у разі невірно вказаного коду за КАТОТТГ території територіальної громади, та яка відповідальність передбачена у разі подання Декларації з невірно вказаним кодом за КАТОТТГ?

 

Відповідно до п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Декларація), за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Форма податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.11.2022 № 371) (далі – Декларація), передбачає заповнення додатка 1 (для об’єктів оподаткування житлової нерухомості) та додатка 2 (для об’єктів оподаткування нежитлової нерухомості), які є її невід’ємною частиною. При цьому відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за видами об’єкта/об’єктів оподаткування. За відсутності у платника відповідного виду об’єкта оподаткування, тип додатка, у якому обчислюється податкове зобов’язання для такого виду об’єкта оподаткування, до Декларації не додається.

У заголовній частині додатків 1 та 2 до Декларації зазначається код за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (далі – КАТОТТГ) території територіальної громади, повноваження якої розповсюджуються на адміністративно-територіальні одиниці, на території яких розташовано об’єкти нерухомого майна. За кожним таким кодом за КАТОТТГ складається окремий додаток.

Згідно з примітками 7 – 8 інформації до Декларації платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, подає Декларацію до контролюючого органу за місцезнаходженням адміністративних центрів територіальних громад, на території яких знаходяться об’єкти оподаткування, в якому перебуває на обліку платником такого податку (за основним та/або неосновним місцем обліку).

Кількість додатків 1 або додатків 2 повинна відповідати кількості територій територіальних громад, на території підвідомчих адміністративно-територіальних одиниць яких розташовано(і) об’єкт(и) оподаткування.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відс. від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відс. від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Враховуючи викладене, у разі самостійного виявлення невірно вказаного коду за КАТОТТГ території територіальної громади в Декларації, суб’єктом господарювання, який має об’єкт/об’єкти нерухомості, розташовані на територіях, підпорядкованих різним територіальним громадам, що обслуговуються різними контролюючими органами, подається:

до контролюючого органу з невірно вказаним кодом за КАТОТТГ – Декларація з типом «Уточнююча», в якій відображається до зменшення податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

до контролюючого органу за вірним кодом за КАТОТТГ – Декларація з типом «Звітна».

У разі подання Декларації з невірно вказаним кодом за КАТОТТГ, за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування виникає факт неподання або несвоєчасного подання Декларації і до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 120 ПКУ.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

 

Відображення в декларації з ПДВ проведеної камеральної/документальної перевірки за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «В4»

 

Відповідно до п. 200.1 от. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. З урахуванням пп. "в" п. 200.4 ст. 200 Кодексу, при від’ємному значенні різниці між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, платник податку на додану вартість має право зарахувати таку суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 5 п. 5 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від’ємного значення, узгодженої за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до ст. 56 розд. ІІ Кодексу.

Крім того, Порядком № 21 передбачено, що у разі заповнення рядка 16.3 обов’язковим є заповнення таблиці «Збільшено/зменшено залишок від’ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку».

 

Як при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств враховуються суми ПДВ?

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму податку на додану вартість. Такі суми відображаються при формуванні фінансового результату за правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

 

Для яких земельний ділянок, часток (паїв) не визначається МПЗ?

Підпунктом 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ) це – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ.

Порядок визначення МПЗ встановлено ст. 38 прим. 1 ПКУ, згідно з п.п. 38 прим. 1.1.4 якого МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ МПЗ не визначається для:

земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;

земель запасу;

невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;

земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 01 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;

земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Мінімальне податкове зобов’язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Як враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування різниці щодо операцій по нарахуванню роялті на користь нерезидента?

 

Відповідно до п.п. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ) на користь нерезидента (у тому числі нерезидента, зареєстрованого у державах (на територіях), зазначених у п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ), що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4 відс. чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за рік, що передує звітному (крім суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України від 12 січня 2006 року № 3317-IV «Про телебачення і радіомовлення» зі змінами та доповненнями), а для банків – в обсязі, що перевищує 4 відс. доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному.
         Фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму витрат по нарахуванню роялті (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ) на користь нерезидента (у тому числі нерезидента, зареєстрованого у державах (на територіях), зазначених у п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ), якщо такі операції не мають ділової мети. Обов’язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень ст. 39 ПКУ. При цьому інші коригування, передбачені п.п. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом першим п.п. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.

Вимоги п.п. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ не застосовуються платником податку, якщо:

операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.

У випадку незастосування вимог п.п. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ на підставі абзаців третього та четвертого п.п. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується у порядку, передбаченому п.п. 140.5.2 прим. 1 п. 140.5 ст. 140 ПКУ. При цьому інші коригування, передбачені п.п. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, не застосовуються.

Норми п.п. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

Крім того, згідно з п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь, зокрема:

нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам.

Для цілей застосування п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 ПКУ у випадках, коли резиденти – суб’єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об’єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті;

нерезидента щодо об’єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.

У разі виникнення розбіжностей між контролюючим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності, такі контролюючі органи зобов’язані звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, для отримання відповідного висновку.

Вимоги п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 ПКУ не застосовуються до випадків нарахування суб’єктом кінематографії роялті за використання об’єктів права інтелектуальної власності (фільмів, літературних творів, музичних творів, творів образотворчого мистецтва, фотографічних творів, фонограм, відеограм), крім випадків, коли резидент України – суб’єкт кінематографії, у якого виникли майнові авторські та суміжні права внаслідок створення (виготовлення) ним вказаних творів, якщо він у подальшому передав чи здійснив відчуження майнових авторських або суміжних прав нерезиденту та здійснює нарахування роялті за використання цього об’єкта;

нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

За який період податкові агенти та платники єдиного внеску вперше подають Розрахунок за оновленою формою, затвердженою наказами МФУ від 02.03.2023 № 113?

 Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 та п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування зобов’язані подавати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2023 № 113 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4» (далі – Наказ № 113) внесені зміни до форми Розрахунку та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Згідно з п. 46.6 ст. 46 ПКУ якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну фінансову політику, який затвердив такі форми, зобов’язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування, тобто з 05.05.2023 (опубліковано в Офіційному віснику України № 44).

Враховуючи викладене, податкові агенти вперше подають Розрахунок за оновленою формою, затвердженою Наказом № 113 починаючи з 01 жовтня 2023 року за звітний (податковий) період – третій квартал 2023 року.

Електронні форми документів оприлюднюються на вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

 

Шановні клієнти!

       Повідомляємо, що для підтримання належного рівня функціонування програмного забезпечення, яке використовується для підпису електронних документів (далі – ПЗ), необхідно завантажити та додати до «файлового сховища сертифікатів» кваліфіковані сертифікати відкритих ключів Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної податкової служби України (далі – Надавач) та серверів Надавача.

        Кваліфіковані сертифікати відкритих ключів доступні для завантаження за цим посиланням (https://ca.tax.gov.ua/download/certificates/allacskidd-2022.p7b).

Повний перелік актуальних кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів Надавача розміщено у вкладці «Сертифікати Надавача» розділу «Пошук сертифікатів та СВС» офіційного інформаційного ресурсу Надавача

        Також, необхідно у налаштуваннях ПЗ змінити DNS-ім’я Надавача з acskidd.gov.ua на ca.tax.gov.ua.

 

Яким чином через ЕК подається Запит про надання довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань за ф. № 34-ОПН, та чи вважається оригіналом отримана в електронній формі довідка за ф. № 34-ОПП?

 Відповідно до п. 9.4 розд. ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588), у разі потреби платник податків може отримати дублікат або копію довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) за формою № 34-ОПП (далі – Довідка за ф. № 34-ОПП), подавши запит про надання довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до ЄДР за формою № 34-ОПН (далі – Запит за ф. № 34-ОПН), наведеною у додатку 11 до Порядку № 1588, зокрема, через Електронний кабінет в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 851) та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2155).

Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через вебпортал ДПС.

Доступ до приватної частини Електронного кабінету здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua (MobileID та BankID), за допомогою Дія Підпис або «Хмарного» кваліфікованого електронного підпису.

Меню «Введення звітності» приватної частини Електронного кабінету надає можливість платнику податків створити Запит за ф. № 34-ОПН обравши період (рік та місяць), в якому створюється Запит за ф. № 34-ОПН, та з переліку електронних форм обрати документ за кодом форми J/F1315501.

У запропонованій формі електронного документа необхідно заповнити відповідні поля.

У Запиті за ф. № 34-ОПН зазначається один із зазначених способів отримання довідки за ф. № 34-ОПП. Якщо обрано спосіб отримання довідки платником податків особисто або представником, уповноваженою на це особою, у Запиті за ф. № 34-ОПН зазначається контролюючий орган/державна податкова інспекція, в якому/якій платник бажає отримати довідку. Якщо контролюючий орган або державна податкова інспекція не зазначена, то такою вважається ДПІ обслуговування.

Здійснити перевірку сформованого електронного документа можливо шляхом натискання кнопки «Перевірити».

Зберегти проєкт Запиту за ф. № 34-ОПН натиснувши кнопку «Зберегти».

Збережений Запит за ф. № 34-ОПН необхідно підписати за допомогою КЕП та надіслати до контролюючого органу.

У відповідь користувач отримує:

Квитанцію №1, яка засвідчує факт і час отримання та перевірки електронного документа;

Квитанцію № 2, в якій зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер електронного документа.

Отриману Квитанцію № 2 можна переглянути та завантажити у режимі «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету.

Якщо платник податків із зазначеними у Запиті за ф. № 34-ОПН даними, не перебуває на обліку в контролюючому органі (за основним місцем обліку), дані про платника податків, його представника, контролюючі органи/ДПІ обслуговування, зазначені у Запиті за ф. № 34-ОПН, не відповідають даним Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб, Запит за ф. № 34-ОПН залишається без розгляду. В інших випадках Запит за ф. № 34-ОПН контролюючий орган/державна податкова інспекція, до якого/якої надійшов Запит за ф. № 34-ОПН, за допомогою програмних засобів ведення обліку платників податків реєструє Запит за ф. № 34-ОПН у день його отримання та направляє інформацію про Запит за ф. № 34-ОПН до ДПІ обслуговування.

ДПІ обслуговування протягом двох робочих днів після надходження Запиту за ф. № 34-ОПН формує Довідку за ф. № 34-ОПП в електронній формі та направляє її платнику, зокрема, до приватної частини Електронного кабінету в електронній формі з дотриманням вимог Закону № 851 та Закону № 2155.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Порядок видачі РНОКПП неповнолітній особі (дитині)

 

Фізична особа незалежно від віку, яка не включена до Державного реєстру, зобов’язана особисто або через представника подати до відповідного контролюючого органу облікову картку фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР (далі – Облікова картка ф.№ 1ДР), яка є водночас заявою для реєстрації у Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу, який містить необхідні для реєстрації реквізити (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство).

До Облікової картки ф.№ 1ДР або Заяви про внесення змін до Державного реєстру за ф.№ 5ДР вноситься така інформація:

  • прізвище, ім’я, по батькові (за наявності);
  • дата народження;
  • місце народження (країна, область, район, населений пункт);
  • місце проживання / місцеперебування;
  • громадянство;
  • реквізити документа, що посвідчує особу (назва документа, серія та/або номер, дата видачі, уповноважений суб’єкт, що видав документ).

Реєстрація фізичної особи у Державному реєстрі здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання до контролюючого органу Облікової картки ф.№ 1ДР.

За зверненням фізичної особи, її представника контролюючий орган видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі (картка платника податків). У такому документі зазначається РНОКПП.

Облікова картка ф. № 1ДР та Заява про внесення змін ф. № 5ДР  малолітніх осіб (до 14 років) подаються одним із батьків (усиновителем, опікуном, піклувальником) за наявності свідоцтва про народження дитини, та документа, що посвідчує особу одного із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника). Якщо свідоцтво про народження дитини видане не українською мовою, необхідно подати засвідчений в установленому законодавством порядку переклад такого свідоцтва про народження українською мовою (після пред’явлення повертається) та його копію.

Під час проведення процедур реєстрації в Державному реєстрі, внесення змін до Державного реєстру, а також під час видачі картки платника податків та відомостей з Державного реєстру може застосовуватися відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки (е-паспорт), свідоцтві про народження дитини (е-свідоцтво), біометричному закордонному паспорті (е-паспорт для виїзду за кордон), посвідці на проживання, Довідці внутрішньо переміщеної особи (ВПО).

 

 

 

 

Порядок проставлення апостиля на документі «Відомості з ДРФО»,

виданих територіальними органами ДПС

 

Пакет документів, необхідний для проставляння апостиля:

1. оригінал документа, на якому проставляється апостиль, або його засвідчену в установленому порядку копію;

2. документ про оплату послуги з проставлення апостиля або документ, що підтверджує право на звільнення від сплати, чи його копію, засвідчену в установленому порядку;

3. заяву від особи, яка подає такі документи, що надсилається до ДПС для проставлення апостиля.

Враховуючи, що Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків (далі - Відомості з ДРФО) містять персональні дані фізичних осіб - платників податків, у заяві щодо проставлення апостиля на документі «Відомості з ДРФО» має бути зазначено:

– прізвище, ім’я, по-батькові, телефон та поштову адресу заявника;

– назву документа (документів), що надсилається до ДПС для проставлення апостиля;

– країну призначення використання такого документа (документів);

– інформацію щодо згоди на обробку персональних даних заявника.

У разі подання заяви представником фізичної особи, до неї додається копія документа, що підтверджує повноваження такого представника.

 

Який строк сплати ЄП, нарахованого за перевищення обсягу доходу?

Відповідно до абзацу першого п. 295.7 ст. 295 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

В який термін має бути повернута платнику податку сума ПДФО внаслідок застосування права на податкову знижку?

 Відповідно до п. 179.8 ст.179 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) сума, що має бути повернута платнику податку, зараховується на його рахунок, відкритий у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, протягом 60 календарних днів після надходження податкової декларації про майновий стан і доходи.

Водночас, згідно з п. 102.9 ст. 102 ПКУ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану що вводиться в Україні зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ.

При цьому згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Шановні платники! Триває кампанія з подання Звітів про контрольовані операції за 2022 рік

Звертаємо увагу, на особливість обрахунку визначення «вартісного» критерію контрольованих операцій платника податків при перебуванні на єдиному податку за ставкою 2 відсотки.

Згідно з вимогами п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс) операція вважається контрольованою, якщо одночасно відповідає наступним двом критеріям:

- загальний обсяг доходу платника податку на прибуток за річний звітний період перевищує 150 млн гривень;

- розмір операції платника податку на прибуток з кожним окремим контрагентом за річний звітний період перевищує 10 млн гривень.

Починаючи з 1 квітня 2022 року платники податків мали змогу добровільно змінити систему оподаткування із загальної на 3 групу єдиного  податку за ставкою 2 відсотки доходу.

Відповідно до вимог п.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу, платники, які протягом календарного року перейшли на сплату єдиного податку за ставкою 2 відсотки, у разі відновлення ним у цьому ж році сплати податку на прибуток підприємств складає та подає податкову декларацію з податку на прибуток підприємств наростаючим підсумком з початку такого календарного року. При цьому результати діяльності за періоди перебування на сплаті єдиного податку за ставкою 2 відсотки не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, зазначеного у підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Податкового кодексу, з урахуванням положень підрозділу 4 цього розділу для платників податку на прибуток, які перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну.

Обсяг річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) платника податку на прибуток підприємств для цілей застосування підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 137.5 статті 137 цього Податкового кодексу обчислюється за весь звітний рік, у тому числі з урахуванням доходів, отриманих за періоди такого року, в яких такий платник податку перебував на сплаті єдиного податку за ставкою 2 відсотки.

Тобто, до річного доходу платника податку на прибуток підприємств, який протягом року перейшов на сплату єдиного податку за ставкою 2 відсотки, також включається дохід, отриманий у цьому році під час перебування на єдиному податку третьої групи за ставкою 2 відсотки доходу, у той же час проведені платником податку під час перебування на сплаті вищезазначеного єдиного податку операції не враховуються при визначенні критерію контрольованих операцій в розмірі 10 млн грн у разі, якщо вони не впливають на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

Чи включається сума добових витрат на відрядження до країни, в’їзд громадян України на територію якої здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), до оподатковуваного доходу платника податку у разі відсутності у паспортному документі відмітки прикордонної служби України про перетин кордону, але за наявності в ньому відмітки іноземної держави, транспортних квитків, що підтверджують дати перетину кордонів?

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), згідно з п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

Відповідно до п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ до оподатковуваного доходу не включаються витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон – не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену п.п 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

Сума добових визначається у разі відрядження, зокрема, до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), – згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).
         Згідно з п.п. 170.9.4 п. 170.9 ст. 170 ПКУ звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, складається та подається у строки, визначені п.п. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 ПКУ, платником податку (у паперовій або електронній формі (з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» із змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VІІІ «Про електронні довірчі послуги» із змінами та доповненнями за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику у разі:

а) наявності оподатковуваного доходу, визначеного відповідно до п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ, з метою розрахунку суми податку;

б) використання платником податку готівки понад суму добових витрат (включаючи отриману із застосуванням платіжних інструментів).

У разі якщо під час відрядження або виконання окремих цивільно-правових дій платник податку застосував платіжні інструменти, включаючи корпоративні (бізнесові) платіжні інструменти або особисті платіжні інструменти, чи їх реквізити, для проведення розрахунків у безготівковій формі та/або для отримання готівки в межах суми добових витрат та за відсутності оподатковуваного доходу, звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, не складається і не подається.

Таким чином, у разі відрядження до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), сума добових витрат не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за умови наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні, відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів (транспортних квитків) рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні та виконання інших вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Чи застосовуються штрафні санкції та пеня за порушення у період воєнного стану термінів сплати (перерахування) узгоджених сум грошових зобов’язань з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) до платника ЄП третьої групи за ставкою 2 відс. доходу?

 Спрощена система оподаткування для платників єдиного податку регулюється главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. XIV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

З 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану в Україні для платників єдиного податку визначені особливості оподаткування, зокрема платникам єдиного податку третьої групи надано право застосовувати ставку єдиного податку у розмірі 2 відс. доходу, визначеного відповідно до ст. 292 ПКУ (пп. 9.4 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування).

Отже, платник єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відс., який здійснює діяльність з надання майна в оренду, за земельну ділянку, набуту у власність або користування, сплачує земельний податок на загальних підставах (без врахування особливостей, визначених пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Пунктом 124.1 ст. 124 ПКУ передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов’язання.

Порядок нарахування пені встановлено ст. 129 ПКУ.

Порядок виконання у період воєнного стану платником свого обов’язку, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, встановлено пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (у редакції Закону України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», який набрав чинності 03.01.2023).

Податкове зобов’язання з плати за землю, визначене у річній податковій декларації, сплачується рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПКУ).

Щомісячна сплата податкового зобов’язання з плати за землю у разі надання річної декларації розглядається, з урахуванням п. 287.3 ст. 287 ПКУ, як сплата за місячний звітний період.

Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відс. доходу, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов’язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відс. доходу за умови виконання ними таких податкових обов’язків, зокрема щодо сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відс. доходу (абзац тринадцятий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Отже, за податкові зобов’язання з плати за землю за січень 2022 року (термін сплати 02.03.2022) та наступні звітні місяці 2022 – 2023 років до дня, на який припадає 30-й календарний день після звітного місяця, та який входить до періоду перебування на спрощеній системі оподаткування, платники єдиного податку третьої групи зі ставкою 2 відс. звільняються від відповідальності за несвоєчасну сплату плати за землю за умови виконання такого обов’язку протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відс.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

 

Чи може бути складена не пізніше останнього дня місяця зведена податкова накладна у випадках на які поширюються вимоги для складення податкової накладної за щоденними підсумками операцій?

 

 Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.
         Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПКУ платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:
         покупцям – платникам податку – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця;         

покупцям – особам, не зареєстрованим платниками податку, – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.
         У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів що надійшла на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.         

Для цілей п. 201.4 ст. 201 ПКУ ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
         Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:
- здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банк, небанківського надавача платіжних послуг чи платіжний пристрій (безпосередньо на рахунок постачальника);         

- виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;         

- надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).         

Враховуючи викладене, при здійсненні постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банк, небанківського надавача платіжних послуг чи платіжний пристрій (безпосередньо на рахунок постачальника) такий постачальник може складати податкові накладні за щоденними підсумками операцій (якщо попередньо не були складені податкові накладні на ці операції).
         При цьому при постійних зв’язках з особами, що не зареєстровані платниками ПДВ, а саме у випадках, коли операції з постачання товарів/послуг здійснюються за готівку таким особам два і більше разів на місяць на підставі відповідного договору, в якому і визначені періодичність поставки таких товарів/послуг та порядок оплати їх вартості, може бути складена зведена податкова накладна (якщо попередньо не були складені податкові накладні на такі операції).

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Чи повинен знятись з обліку платника єдиного внеску член фермерського господарства, якщо він уклав трудовий договір з роботодавцем?

 

Відповідно до п. 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2464) членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, визначено платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) .
               Такі платники зобов’язані стати на облік в контролюючих органах як платники єдиного внеску.              

Після взяття на облік в контролюючих органах платниками єдиного внеску на членів фермерських господарств, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, поширюються обов’язки, визначені п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464 щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.              

При цьому не є платниками єдиного внеску в розумінні п. 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 члени фермерського господарства, якщо вони одночасно є застрахованими особами і за них роботодавцями сплачується єдиний внесок із суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями, та/або суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.              

Умови зняття з обліку платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями, визначаються розд. V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1162), яким, зокрема, передбачено подання до контролюючому органу заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ, наведеною у додатку 5 до Порядку 1162.              

Враховуючи зазначене, якщо член фермерського господарства, який перебуває на обліку як платник єдиного внеску, уклав трудовий договір з роботодавцем, то він повинен подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ та знятись з обліку у порядку, визначеному розд. V Порядку № 1162.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Чи сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період до дати оформлення прав власності (користування) спадкоємцями, у разі смерті ФО – власника об’єкта нерухомості?

 Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПКУ).

Водночас, згідно з п.п. 37.3.2 п. 37.3 ст. 37 ПКУ підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є, зокрема, смерть фізичної особи.

Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ визначено, що обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (абзац перший п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).

Згідно з абзацом першим п.п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПКУ органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов’язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені п.п. 70.16.7 прим. 1 п. 70.16 ст. 70 ПКУ.

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПКУ).

Враховуючи зазначене, у разі смерті фізичної особи – власника об’єкта нерухомості, податковий обов’язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, припиняється з початку місяця в якому наступила смерть власника.

При цьому, спадкоємці фізичної особи, які у загальновстановленому порядку набули право власності на об’єкт нерухомого майна після смерті фізичної особи – попереднього власника, з місяця виникнення права власності на такий об’єкт сплачують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

 

Як платник податку на прибуток, який не збільшує фінансовий результат до оподаткування згідно з підпунктами 140.5.4 та 140.5.5 прим.1 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, здійснює підтвердження сум витрат/доходів по операціях з нерезидентами за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, та в який термін?

Відповідно до п.п. 39.1.2 п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) обсяг оподатковуваного прибутку (об’єкта оподаткування), отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов’язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.
         Якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу «витягнутої руки», прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку (об’єкта оподаткування) платника податку (п.п. 39.1.3 п. 39.1 ст. 39 ПКУ).

Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» проводиться за методами, визначеними п. 39.3 ст. 39 ПКУ, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств (п.п. 39.1.4 п. 39.1 ст. 39 ПКУ).

Таким чином, для підтвердження платником податків ціни операцій, у випадках, передбачених підпунктами 140.5.4, 140.5.5 прим.1, 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, за принципом «витягнутої руки» він має порівняти умови зазначених операцій з умовами, що застосовуються між непов’язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.

Під час вибору співставних неконтрольованих операцій платникам податків необхідно дотримуватись вимог щодо зіставлення комерційних та фінансових умов операцій, які передбачені у п. 39.2 ст. 39 ПКУ.

Для встановлення відповідності умов операцій, передбачених підпунктами 140.5.4, 140.5.5 прим.1, 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, принципу «витягнутої руки» платник податків має використати методи та процедуру їх застосування, визначені у п. 39.3 ст. 39 ПКУ.

Зокрема, це передбачає вибір методу, найбільш доцільного до фактів та обставин здійснення операцій платника податків, вибір сторони операції та фінансового показника, що буде досліджуватись (для методів, передбачених підпунктами 39.3.4 – 39.3.6 п. 39.3 ст. 39 ПКУ), вибір періоду для порівняння та розрахунок діапазону цін (рентабельності).

Сума витрат/доходів за операціями, передбаченими підпунктами 140.5.4, 140.5.5 прим.1, 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, вважається підтвердженою платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» та відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, якщо:

ціна або показник рентабельності відповідної операції (операцій) перебуває в межах діапазону цін (рентабельності), розрахованого на підставі показників співставних неконтрольованих операцій;

якщо ціна або показник рентабельності відповідної операції (операцій) перебуває поза межами діапазону цін (рентабельності), розрахованого на підставі показників співставних неконтрольованих операцій, але коригування до ціни (показника рентабельності), до медіани такого діапазону (або мінімального/максимального його значення) призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Дія підпунктів 140.5.4, 140.5.5 прим.1, 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ поширюється на операції, які не є контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ, в тому числі на операції із непов’язаними особами. В свою чергу, вимоги до складання документації з трансфертного ціноутворення відповідно до п.п. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПКУ та вимоги до змісту такої документації, визначені п.п. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, стосуються контрольованих операцій платників податків. При цьому ст. 39 ПКУ передбачає встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» за одним із методів, які визначені п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 ПКУ, в тому числі в частині вимог щодо вибору найбільш доцільного методу.

Виходячи із цього, для цілей обґрунтування суми витрат (доходів) за операціями, передбаченими підпунктами 140.5.4, 140.5.5 прим. 1, 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, платник податків має задокументувати як сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі, інформацію, визначену у п.п. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, в обсязі, необхідному для оцінки платником податку та контролюючим органом відповідності рівня ціни або показника рентабельності відповідної операції (операцій) принципу «витягнутої руки». При цьому обсяг інформації, зазначеної в такій документації, можна вважати достатнім для цілей застосування підпунктів 140.5.4, 140.5.5 прим.1, 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, якщо платник податків належно обґрунтував рівень ціни або показник рентабельності відповідної операції (операцій) за найбільш доцільним методом, визначеним п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 ПКУ.

Обґрунтування, що суму витрат (доходів) підтверджено за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, надається платником на запит контролюючого органу під час проведення документальної перевірки за звітний період, за підсумками якого платником податку прийнято рішення про незбільшення фінансового результату, або на запит контролюючого органу відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПКУ.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Які встановлені строки сплати акцизного податку?

 

Строки сплати акцизного податку встановлені ст. 222 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
             Так, суми акцизного податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації за місячний податковий період (п.п. 222.1.1 п. 222.1 ст. 222 ПКУ).
             Відповідно до п.п. 222.1.2 п. 222.1 ст. 222 ПКУ суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.
             Суми податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби та ставок податку, діючих відповідно до норм ПКУ, виробниками тютюнових виробів сплачуються до бюджету протягом п’ятнадцяти робочих днів після отримання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання податкової декларації. Якщо зазначений строк припадає на день наступного бюджетного року, сума акцизного податку сплачується виробникам тютюнових виробів до закінчення бюджетного року, в якому отримані марки.             

Суми податку з рідин, що використовуються в електронних сигаретах, сплачуються виробниками таких рідин до бюджету протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня отримання марок акцизного податку. Якщо зазначений строк припадає на день наступного бюджетного року, сума акцизного податку сплачується виробникам рідин, що використовуються в електронних сигаретах, до закінчення бюджетного року, в якому отримані марки.             

Підприємства, які виробляють вина виноградні з додаванням спирту та міцні, вермути, інші зброджені напої з додаванням спирту, суміші із зброджених напоїв з додаванням спирту, суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями з додаванням спирту, сплачують податок при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану із ставок податку на готову продукцію, вироблену з виноматеріалів чи сусла, при виробництві яких використовується спирт етиловий (п.п. 222.1.3 п. 222.1 ст. 222 ПКУ).             

Власник готової продукції, виробленої з давальницької сировини, сплачує податок виробнику (переробнику) не пізніше дати відвантаження готової продукції такому власнику або за його дорученням іншій особі. При цьому умовою відвантаження виробником готової продукції, виробленої з давальницької сировини, його замовнику або за його дорученням іншій особі є документальне підтвердження банку/небанківського надавача платіжних послуг про перерахування відповідної суми податку на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг виробника (підпункти 222.1.4, 222.1.5 п. 222.1 ст. 222 ПКУ).
             Сплата акцизного податку в разі ввезення підакцизних товарів на митну територію України здійснюється наступним чином (п. 222.2 ст. 222 ПКУ):
             податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується     платниками податку до або в день подання митної декларації;             

у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації;             

платники акцизного податку при зверненні до органів внутрішніх справ України для реєстрації або перереєстрації переобладнаного вантажного транспортного засобу у легковий автомобіль зобов’язані пред’явити квитанції або платіжні доручення про сплату податку з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення.             

При реалізації суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів суми акцизного податку перераховуються до бюджету суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації за місячний податковий період (п.п. 222.3.1 п. 222.3 ст. 222 ПКУ).

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь