ПОДАТКОВА ІНФОРМУЄ
Чи передбачено подання уточнюючого Звіту про використання КОРО (РК) (форма № ЗВР-1)?
Відповідно до п. 7 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані подавати до контролюючих органів звітність, пов’язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) та розрахункових книжок (далі – РК), не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо п. 7 ст. 3 Закону № 265 не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв’язку.
Суб’єкти господарювання, які використовують РРО (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та РРО, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв’язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам’яті РРО або в пам’яті модемів, які до них приєднані.
Суб’єкти господарювання, які використовують такі РРО, як електронні таксометри, автомати з продажу товарів (послуг) та РРО, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв’язку інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або безготівковій формі, або про обсяг операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, яка міститься в фіскальній пам’яті зазначених РРО.
Згідно з п. 3 Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (далі – Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» із змінами та доповненням (далі – Наказ № 13) звітність, пов’язана із використанням книг обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) (РК), подається суб’єктом господарювання за формою № ЗВР-1, затвердженою Наказом № 13, щодо всіх КОРО, зареєстрованих на господарську одиницю, які ведуться разом із РК у випадках, визначених Законом № 265.
Відповідно до п. 4 Порядку звітність, пов’язана з використанням РК, подається у складі Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (далі – Звіт) та Довідки про використані РК, форму якої наведено у додатку до Порядку.
Звітність подається до контролюючого органу за місцем реєстрації РК у терміни, визначені чинним законодавством. При поданні звітності одночасно надавати КОРО чи РК не потрібно(п. 5 Порядку).
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що податкова декларація, розрахунок – документ, що подаються платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов’язання, у тому числі податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації.
Отже, оскільки Звіт не відноситься до податкової звітності в розумінні норм ПКУ, то подання уточнюючого Звіту чинним законодавством не передбачено.
Фізособа-«загальник» користується бух послугами ФОПа:
чи будуть витрати?
Головне управлінні ДПС у Черкаській області зазначає, що перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем, встановлено п. 177.4 ПКУ.
До зазначених витрат, зокрема, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи – підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості);
суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою – підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця;
інші витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу витрат виключно витрати, визначені п. 177.4 ПКУ.
Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування не має права віднести до складу витрат бухгалтерські послуги, надані на його користь іншим суб’єктом господарювання.
Фізичні особи – підприємці, призвані на строкову військову службу, сплачують ЄВ на загальних підставах
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що правові та організаційні засади забезпечення збору єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), умови, порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).
Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної з веденням обліку, умовами та порядком нарахування та сплати ЄВ. Дія інших нормативно – правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (частина перша ст. 2 Закону № 2464).
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄВ є фізичні особи – підприємці, в тому числі фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.
Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, ЄВ нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 ЄВ для фізичних осіб – підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, то він має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники ЄВ, зазначені, зокрема, у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону № 2464).
Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник ЄВ зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄВ.
Таким чином, фізичні особи – підприємці, призвані на строкову військову службу, сплачують ЄВ на загальних підставах, визначених ст. 7 Закону № 2464.
Чи повинні СГ при наданні послуг з газопостачання, водопостачання, водовідведення і теплопостачання в селах застосовувати РРО та/або ПРРО за умови проведення розрахунків вдома у споживача?
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Постанова № 1336) затверджений Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (далі – Перелік № 1336).
Згідно з п. 25 Переліку № 1336 суб’єкти господарювання мають право проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмних РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при наданні послуг з газопостачання, водопостачання, водовідведення і теплопостачання в селах за умови проведення розрахунків вдома у споживача.
Пунктом 2 Постанови № 1336 передбачено, що для форм і умов проведення діяльності, визначених, зокрема, п. 25 Переліку № 1336, граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій не встановлюється.
Розрахунок коригування до зведеної податкової накладної, складеної на суму перевищення бази оподаткування над фактичною ціною
Згідно з п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до ст. 192 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі – розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.
Отже, якщо після складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) зведеної податкової накладної, складеної виходячи з перевищення ціни придбання/звичайної ціни/балансової (залишкової) вартості товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання відбувається коригування суми перевищення, продавець має право скласти розрахунок коригування до такої зведеної податкової накладної.
Розрахунок коригування до зведеної податкової накладної, складеної на суму перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, у тому числі у разі коригування всієї суми перевищення складається з урахуванням таких особливостей:
у заголовній частині розрахунку коригування до зведеної податкової накладної, складеної на суму перевищення бази оподаткування над фактичною ціною постачання (далі – сума перевищення), у полі «До зведеної податкової накладної» вказується код ознаки «3» (у розрахунку коригування, складеному починаючи з 01.12.2018 до податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН до 01.12.2018, у полі «До зведеної податкової накладної» замість позначки «Х», яка вказана в податковій накладній, вказується код ознаки «3» (позначка «Х» не проставляється));
у полі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» зазначається тип причини «15».
У розділі Б табличної частини розрахунку коригування у випадку збільшення (зменшення) суми перевищення у першому рядку зазначаються зі знаком «–» (обнуляються) показники податкової накладної, яка коригується. При цьому у графі 1 вказується номер за порядком рядка такої податкової накладної, який коригується. Другим рядком зазначаються виправлені показники, при цьому у графі 1 вказується новий черговий порядковий номер рядка, якого не було у податковій накладній, що коригується;
у графі 2 розрахунку коригування у всіх рядках, які заповнюються у зв’язку з таким коригуванням, зазначається код причини коригування 203 (коригування зведеної податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого п. 201.4 ст. 201 ПКУ).
У випадку коригування всієї суми перевищення, тобто якщо внаслідок коригування сума перевищення бази оподаткування над фактичною ціною дорівнює нулю, у розрахунку коригування зі знаком «–» зазначаються показники рядка податкової накладної, що коригується (такий рядок обнуляється) та зазначається код причини коригування 203 (коригування зведеної податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого п. 201.4 ст. 201 ПКУ).
Здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, через інтернет-магазин
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що відповідно до ст. 3 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» зі змінами та доповненнями:
інтернет-магазин – засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину;
електронна торгівля – господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
електронний правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Статтею 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) визначено, що:
роздрібна торгівля – діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання (у тому числі іноземних суб’єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування;
місце торгівлі – місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива – без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, – торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (далі – РРО), та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (далі – ПРРО) (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Статтею 15 Закону № 481 передбачено, що роздрібна торгівля, зокрема, алкогольними напоями (крім столових вин), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними
суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік РРО, ПРРО (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень РРО (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери ПРРО, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах.
Пунктом 12 частини першої ст. 15 прим. 3 Закону № 481 передбачено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у невизначених для цього місцях торгівлі.
Крім того, продавці алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах повинні забезпечити дотримання вимог ст. 15 прим. 3 Закону № 481 щодо заборони продажу таких товарів особам, які не досягли 18 років.
При цьому, ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Отже, суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через свої зареєстровані постійні представництва) може здійснювати продаж алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах через інтернет-магазин, за наявності місця здійснення роздрібної торгівлі, (для алкогольних напоїв додаткова вимога приміщення торговельною площею не менше 20 кв. метрів), яке обладнане РРО та/або ПРРО (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій, ліцензій на відповідні види діяльності та забезпечення дотримання вимог ст. 15 прим. 3 Закону № 481 щодо заборони продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
Про результати роботи управління контролю за підакцизними товарами за період січня-травня 2021 року
Працівниками Головного управління ДПС у Черкаській області протягом січня-травня 2021 року проведено 221 фактичну перевірку.
За результатами вжитих заходів застосовано фінансових санкцій в сумі 30,9 млн. грн.
Так, за результатами фактичних перевірок встановлено:
- 14 фактів зберігання та реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв;
- 23 факти реалізації алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку;
- 5 фактів зберігання та реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку;
- 12 фактів роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни;
- 6 фактів роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів;
- 2 факти роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії;
- 9 фактів порушень вимог статті 15³ ЗУ №481 (продаж сигарет поштучно, продаж неповнолітнім та розлив для споживання на місці);
- 1 факт зберігання спирту в місцях зберігання не внесених до Єдиного реєстру;
- 1 факт безліцензійної оптової торгівлі (експорт, імпорт) спиртом;
- 20 фактів безліцензійної роздрібної торгівлі алкогольними напоями;
- 10 фактів безліцензійної роздрібної торгівлі тютюновими виробами;
- 1 факт провадження безліцензійної оптової торгівлі пальним;
- 9 фактів безліцензійного зберігання пального;
- 3 факти провадження безліцензійної роздрібної торгівлі пальним;
- 24 факти порушення ст.230 Податкового кодексу України (не зареєстровані витратоміри, рівнеміри-лічильники та не поданнящоденних данних про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції, з обігу пального у звітній добі);
- 4 факти подання звітів з недостовірними відомостями про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв (форми N 1-ОА);
- 2 факти здійснення діяльності АЗС з роздрібної торгівлі пальним без реєстрації акцизного складу;
інші порушення Закону України №265 (необлікований товар, кодування)
Також, за результатами проведених спільних заходів з працівниками оперативного управління Головного управління ДФС у Черкаській області протягом січня – травня поточного року з незаконного обігу вилучено підакцизних товарів на суму 13 млн грн, з них:
-
лікеро-горілчаних виробів на суму 2,1 млн гривень;
-
тютюнових виробів на суму 0,3 млн гривень;
паливно-мастильних матеріалів на суму 10,6 млн гривень.
Погашення податкового боргу
Протягом січня – травня 2021 року в цілому по Черкаській області податковий борг до зведеного бюджету скоротився на 136,6 млн грн, або на 9,9 відс. (з 1 383,5 млн грн до 1 246,9 млн гривень).
У загальній сумі податкового боргу 720,1 млн грн, або 57,6 відс., – податковий борг підприємств, що перебувають у процедурах банкрутства, та відсутній борг, стягнення якого призупинено рішеннями судових органів.
Протягом звітного періоду Головним управлінням ДПС у Черкаській області вжито заходи із погашення податкового боргу в результаті яких до зведеного бюджету надійшло 118,2 млн грн, що на 45,6 відс. більше, ніж за відповідний період 2020 року (за січень-травень минулого року – 81,2 млн грн, приріст 37 млн гривень).
До державного бюджету в рахунок погашення боргу надійшло 110,6 млн грн, до місцевого – 7,6 млн гривен. Надходження забезпечені за рахунок направлення податкових вимог та опису майна в податкову заставу – 40,4 млн грн, стягнення з банківських рахунків боржників – 2,3 млн грн, надходжень від реалізації заставного майна – 0,4 млн грн, стягнення через органи державної виконавчої служби – 0,5 млн грн, стягнення за рахунок вилучення готівки – 0,2 млн гривень.
Грошовими коштами від підприємств-банкрутів за січень – травень 2021 року до бюджету надійшло 74,4 млн гривень.
Подання податкової декларації ФОП – платником єдиного податку
першої – третьої груп
Згідно з абзацом першим п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Абзац перший п. 49.2 ст. 49 ПКУ застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до п. 294.1 ст. 294 ПКУ податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.
Абзацом першим п. 296.2 ст. 296 ПКУ встановлено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 ПКУ, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (крім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного п. 202.1 ст. 202 ПКУ).
Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пп. 296.5 і 296.6 ст. 296 ПКУ (п. 296.7 ст. 296 ПКУ).
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників (абзац другий п. 296.3 ст. 296 ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2020 № 752) (далі – Декларація).
Згідно з приміткою 8 до Декларації невід’ємною частиною Декларації є додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1), який подається та заповнюється фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку першої – третьої груп, відповідно до пп. 296.2 та 296.3 ст. 296 ПКУ, та які є платниками єдиного внеску відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2464).
Частиною четвертою ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мають, зокрема фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку за умови, що вони отримують пенсію за віком або за вислугою років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини дванадцятої ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).
Таким чином, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої – третьої груп, крім тих, які звільняються від обов’язку сплачувати єдиний внесок за себе, за умови, що вони отримують пенсію за віком або за вислугою років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, незалежно від того, отримували вони дохід протягом звітного року чи ні, подають Декларацію разом з Додатком 1 за звітний рік.
Поряд з цим, за відсутності у фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку третьої групи протягом І кварталу, півріччя, трьох кварталів поточного року доходів та об’єктів оподаткування, що підлягають декларуванню, Декларація за такі періоди не подається.
Якщо платники єдиного податку третьої групи декларували доходи протягом будь-якого кварталу поточного року, то такі доходи знову повинні бути відображені в Декларації за звітний рік без сплати єдиного податку.
Подання Податкової декларації платником єдиного податку четвертої групи за оновленою формою
Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку, зокрема, четвертої групи є календарний рік (абзац перший п. 294.1 ст. 294 ПКУ).
Платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ (п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПКУ).
Фізичні особи – підприємці, які подали заяву про обрання ними спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вперше подають визначену п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПКУ звітність протягом 20 календарних днів з дня подання такої заяви (абзац сьомий п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПКУ).
У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (абзац перший п. 50.1 ст. 50 ПКУ).
01 січня 2021 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України (далі – Мінфін) від 09.12.2020 № 752 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 578» (далі – Наказ № 752), згідно з яким внесено зміни, зокрема, до форми Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (далі – Декларація), затвердженої наказом Мінфіну від 19.06.2015 № 578 зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Мінфіну від 17.03.2017 № 369.
Зокрема, Декларація подається за формою, затвердженою Наказом № 752, за податкові звітні періоди 2021 року (п. 2 Наказу № 752).
Наказом № 752 форму Декларації доповнено додатком 2 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 2).
Згідно з приміткою 15 до Декларації Додаток 2 подається та заповнюється виключно фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку четвертої групи, які створили фермерське господарство, зареєстроване відповідно до Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» зі змінами та доповненнями, та які є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464). Додаток 2 не подається та не заповнюється зазначеними платниками, за умови дотримання ними вимог, визначених частинами четвертою та шостою ст. 4 Закону № 2464, що дають право на звільнення таких осіб від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть подавати Додаток 2 виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Враховуючи зазначене, Наказ № 752, яким затверджена форма Декларації, діє з 01.01.2021.
При цьому Додаток 2 вперше подається у складі Декларації за 2021 рік з одночасним поданням розрахункової частини декларації для фізичних осіб – підприємців на 2022 рік.
Повторне правопорушення в частині неподання або несвоєчасного подання податкової звітності
Головне управління ДПС у Черкаській області доводить до відома платників, що відповідно до п. 20.1 ПКУ контролюючі органи визначені пп. 41.1.1 ПКУ, мають право:
для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (пп. 20.1.2 ПКУ);
запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов’язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (пп. 20.1.6 ПКУ).
Крім того, згідно з пп. 16.1.5 ПКУ платник податків зобов’язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов’язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
При цьому платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ПКУ) та не пов’язаний безпосередньо з оформленням будь-яких додаткових запитів.
Водночас платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому ПКУ (пп. 17.1.6 ПКУ).
Також під час проведення документальних перевірок, згідно з пп. 11 п. 3 розд. ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 р. №727 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок №727), передбачено, у разі необхідності, надання (надіслання) посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) запитів щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо. Інформація про такі запити наводиться у загальних положеннях акту (довідки) документальної перевірки.
Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять документальну перевірку, та вручаються платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) під підпис. У разі неможливості вручити запит безпосередньо посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій(им) ним особі(ам)) такі запити можуть бути підписані керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) та надіслані платнику податків у порядку, встановленому ст. 42 ПКУ (абзац 2 пп. 11 п. 3 розд. ІІІ Порядку №727).
Отримані пояснення щодо виявлених порушень або з інших питань, що виникли під час перевірки, додаються до акту (довідки) документальної перевірки (абзац сьомий п. 1 розд. ІV Порядку №727).
Також, згідно з абзацом одинадцятим п. 1 розд. ІV Порядку №727 у разі ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), складається відповідний акт: акт про ненадання платником податків, відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, який додається до акту документальної перевірки.
Таким чином, під час перевірки (документальної планової або позапланової, виїзної або невиїзної, фактичної) посадові особи контролюючих органів для отримання пояснень мають право надавати письмові запити платникам податків.
Бюджет Черкащини поповнився на 370,8 млн грн
за рахунок плати за землю
Як повідомив начальник податкової служби Черкащини Антон Царюк, за п’ять місяців 2021 року землевласники та користувачі спрямували до бюджетів територіальних громад 370,8 млн грн плати за землю. За наданою інформацією, такий показник зріс на 122,3% або 67,6 млн грн порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Переважну частину коштів забезпечили юридичні особи: 329,6 млн грн з темпом приросту 124,3%, що у грошовому еквіваленті дорівнює 64,3 млн грн додатково.
У свою чергу, фізичні особи збільшили відрахування плати за землю до показника 41,2_ млн грн з динамікою 108,7% або 3,3 млн грн до відповідного періоду 2020 року.
Окремо Антон Царюк повідомив, що найбільші суми плати за землю забезпечили землевласники та землекористувачі міста Черкаси 76,7 млн грн, міста Сміла та Тальнівської громади – 23,3 та 14,6 млн грн відповідно.
Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує, що фізичні особи, які є платниками плати за землю – земельного податку чи орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності – можуть звернутися з письмовою заявою до податкового органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних щодо:
- розміру площ та кількості земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;
- права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пп. 281.4 та 281.5 ст. 281 Податкового кодексу України;
- розміру ставки земельного податку;
- нарахованої суми плати за землю.
Щодо платників податків, які мають у власності кілька земельних ділянок, стосовно яких потрібно провести звірку даних, то для проведення звірки такі платники мають право звернутися до податкового органу за місцем знаходження будь-якої із земельних ділянок.
Чи може неповнолітня особа отримати електронні довірчі послуги у Кваліфікованого надавача ЕДП ІДД ДПС та який порядок отримання?
Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) визначена ст. 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 № 435-IV (далі – ЦКУ).
Відповідно до частини другої ст. 32 ЦКУ неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону (частина четверта ст. 32 ЦКУ).
Тобто, для надання електронних довірчих послуг фізичній особі віком від 14 до 18 років необхідна письмова згода батьків.
Платник податків може звернутись до будь-якого відокремленого пункту реєстрації користувачів Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг ІДД ДПС (далі – Надавач) для отримання електронних довірчих послуг.
Відповідно до п. 5.2 розд. 5 Регламенту Надавача ідентифікація особи, яка звертається за отриманням послуги формування кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, здійснюється за умови її особистої присутності за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи, відповідно до законодавства про Єдиний державний демографічний реєстр та про документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Перелік документів, необхідних для отримання електронних довірчих послуг, зокрема, фізичними особами наведено у розділі «Отримання електронних довірчих послуг, у тому числі для програмних РРО» офіційного інформаційного ресурсу Надавача (https://acskidd.gov.ua) у підрозділі «Підготовка документів та реєстрація» в категорії «Фізична особа».
Таким чином, неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може отримати електронні довірчі послуги у Надавача, надавши окрім переліку документів для отримання електронних довірчих послуг фізичній особі, заяву у довільній формі про письмову згоду хоча б одного з батьків (усиновлювачів) або піклувальників, та засвідчену копію свідоцтва про народження особи. При цьому обов’язкова присутність хоча б одного з батьків (усиновлювачів) або піклувальників дитини з оригіналом паспорта.
У разі якщо фізична особа у віці від 16 років зареєстрована як фізична особа – підприємець – згода батьків непотрібна.
Оподаткування рентною платою за користування надрами
для видобування корисних копалин
Відповідно до п.п. 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об’єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі – спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об’єктах (ділянках) надр.
Платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі, крім суб’єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
Об’єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства – видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством (п. 252.3 ст. 252 ПКУ).
Податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав або переоформив спеціальний дозвіл (п. 252.23 ст. 252 ПКУ).
Статтею 49 Водного кодексу України від 06 червня 1995 року № 213/95-ВР зі змінами і доповненнями визначено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (далі – Дозвіл). У Дозволі встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.
Абзацом першим ст. 23 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року № 132/94-ВР зі змінами та доповненнями визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 куб. м. на добу.
Підпунктом 3 п. 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 393 зі змінами та доповненнями встановлено, що Державне агентство водних ресурсів України (далі – Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, яке відповідно до покладених на нього завдань видає та анулює Дозволи.
Таким чином, платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкт господарювання, що на підставі Дозволу здійснює видобування підземних вод в обсязі до 300 куб. м. на добу із власної свердловини або свердловини, яка знаходиться на орендованій ним земельній ділянці.
Суб’єкту господарювання, який провадить господарську діяльність з видобування підземних вод без Дозволу, необхідно звернутися до Держводагенства для визначення приналежності провадження ним господарської діяльності із видобування підземної води до спеціального водокористування. Якщо господарська діяльність із видобування підземної води не відноситься до спеціального водокористування і Дозвіл отримувати не потрібно, то в такому випадку суб’єкт господарювання не є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.
Чи повинні СГ при наданні ритуальних послуг застосовувати РРО та/або ПРРО, за умови проведення розрахунків вдома у замовника?
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Постанова № 1336), затверджений Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (далі – Перелік № 1336).
Згідно з п. 21 Переліку № 1336 суб’єкти господарювання мають право проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмних РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при наданні ритуальних послуг за умови проведення розрахунків вдома у замовника.
Пунктом 2 Постанови № 1336 передбачено, що для форм і умов проведення діяльності, визначених, зокрема, п. 21 Переліку № 1336, граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій не встановлюється.
Чи включається до доходу фізособи-«єдинника» позитивна різниця від продажу банком інвалюти за її дорученням?
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що доходом для фізичної особи – підприємця (ФОП) – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.
Норми встановлені п. 292.1 ПКУ.
При цьому до доходу не включаються отримані такою ФОП пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ПКУ).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ПКУ).
Тобто, усі вартісні показники, що включаються до доходу ФОП відображаються у національній валюті України, при цьому показники, виражені в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу також є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Позитивна різниця від продажу банком іноземної валюти за дорученням ФОП не є доходом такої ФОП – платника єдиного податку.
Податкова декларація з плати за землю подається у разі укладання протягом року нового договору оренди на ту саму земельну ділянку без змін умов договору (або зі змінами умов договору)
Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПКУ).
Згідно з п. 286.4 ст. 286 ПКУ за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
У разі зміни протягом року об’єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
Форма Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2017 № 9) (далі – Декларація).
Отже, у разі укладання протягом року нового договору оренди на ту саму земельну ділянку без змін умов договору або зі змінами умов договору (термін дії попереднього договору закінчився), а звітна Декларація подана платником плати за землю на термін дії цього попереднього договору, то такий платник протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, в якому зареєстровано новий договір оренди землі, має право подати уточнюючу Декларацію з урахуванням показників останньої Декларації за рік, що уточнюється або подавати щомісяця звітну Декларацію починаючи з календарного місяця, в якому фактично виникло право оренди земельної ділянки за новим договором оренди землі.
