ПОДАТКОВА ІНФОРМУЄ
Заповнення реквізитів «Призначення платежу» та «Отримувач» розрахункового документа для зарахування коштів на єдиний рахунок
Головне управління ДПС у Черкаській області звертає увагу, на порядок зарахування коштів на єдиний рахунок платниками, включеними до реєстру платників, які використовують єдиний рахунок.
Перевагою використання платником єдиного рахунку є те, що внесення коштів на єдиний рахунок вважається внесенням коштів таким платником до бюджету.
Для зарахування коштів на єдиний рахунок платники, включені до реєстру платників, які використовують єдиний рахунок, мають заповнювати розрахунковий документ на переказ коштів на єдиний рахунок відповідно до вимог розділу II Порядку заповнення реквізиту «Призначення платежу» розрахункових документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, платежів на бюджетні рахунки та/або єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на небюджетні рахунки, а також на єдиний рахунок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 липня 2015 року № 666 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 847, який набрав чинності з 26.02.2021) (далі – Порядок заповнення документів).
Під час заповнення реквізиту «Призначення платежу» розрахункового документа на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з використанням єдиного рахунку (далі – розрахункові документи), мають дотримуватися наступних загальних правил:
кожне з 14-ти обов’язкових полів реквізиту «Призначення платежу» без виключення має бути заповнено; у разі коли поле не підлягає заповненню, то у такому полі обов’язково зазначається знак «;», як ознака наявності одного з 14-ти полів;
знак «;», який використовується як засіб розділення полів між собою, має бути заповнений обов’язково;
останнє з 14-ти полів завжди містить знак «#», заповнення якого є обов’язковим.
Згідно з Порядком заповнення документів реквізит «Призначення платежу» розрахункового документу складається з 14 обов’язкових полів, які заповнюються таким чином:
поле № 1:
заповнюється сума цифрами, гривні від копійок відділяються комою «,», копійки позначаються двома знаками; якщо сума розрахункового документа виражена в цілих гривнях, то замість копійок проставляються два нулі «00»; значення поля має бути більше нуля;
поле № 2:
заповнюється розділовий знак «;»;
заповнюється податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний територіальний орган ДПС і мають відмітку у паспорті) (має 8 – 10 знаків у символьному форматі)*;
поле № 3:
заповнюється розділовий знак «;»*;
заповнюється код класифікації доходів бюджету/технологічний код єдиного внеску (має 8 цифр)*;
поле № 4:
заповнюється розділовий знак «;»*;
заповнюється код адміністративно-територіальної одиниці за КОАТУУ (має 10 цифр)*;
поле № 5:
заповнюється розділовий знак «;»*;
заповнюється номер рахунку для зарахування коштів до відповідного бюджету/рахунку для зарахування єдиного внеску (має 29 знаків у символьному форматі)*;
поле № 6:
заповнюється розділовий знак «;»*;
заповнюється код одержувача за бюджетним платежем/єдиним внеском (має 8 цифр)*;
поле № 7:
заповнюється розділовий знак «;»*;
заповнюється дата податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги / та/або рішення щодо єдиного внеску, за яким здійснюється сплата (формат – ДД.ММ.РРРР). Пробіли (пропуски) недопустимі (наприклад, 01 січня 2021 року подається у вигляді 01.01.2021). Заповнюється платником податків / єдиного внеску у разі сплати грошових зобов’язань / єдиного внеску, визначених на підставі податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог / та/або рішень щодо єдиного внеску. При цьому поля № 3 – № 6 не заповнюються;
поле № 8:
заповнюється розділовий знак «;»*;
заповнюється номер податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги/ та/або рішення щодо єдиного внеску, за яким здійснюється сплата. Заповнюється платником податків / єдиного внеску у разі сплати грошових зобов’язань/єдиного внеску, визначених на підставі податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску. При цьому поля № 3– № 6 не заповнюються;
поле № 9:
заповнюється розділовий знак «;»*;
заповнюється код ознаки платежу*;
заповнюється виключно платником податків, який сплачує авансові внески з податку на прибуток під час виплати дивідендів або податок, який утримується під час виплати доходів нерезидентам з кодом ознаки «5»*;
поле № 10:
заповнюється розділовий знак «;»*;
заповнюється код ознаки платежу*;
заповнюється виключно платником податків, який сплачує акцизний податок під час придбання марок або під час погашення податкового векселя з кодом ознаки «6»*;
поле № 11:
заповнюється розділовий знак «;»*;
заповнюється роз’яснювальна інформація про призначення платежу в довільній формі; кількість знаків, ураховуючи зазначені вище поля і розділові знаки, обмежена довжиною поля реквізиту «Призначення платежу» електронного розрахункового документа системи електронних платежів Національного банку України, при цьому використання символу «;» не допускається;
поле № 12:
не заповнюється;
поле № 13:
не заповнюється;
поле № 14:
заповнюється розділовий знак «;»*;
заповнюється символьний знак «#»*.
* У разі формування розрахункового документа через ІТС «Електронний кабінет» такі поля заповнюються автоматично.
Крім того у разі заповнення призначення з помилками ДПС не пізніше наступного робочого дня з дня зарахування коштів на ЄР надсилає платнику через електронний кабінет повідомлення про виявлені помилки чи розбіжності за таким розрахунковим документом.
Платник не пізніше наступного робочого дня після отримання від ДПС повідомлення повинен визначити через електронний кабінет належність платежу відповідному одержувачу.
Якщо платник не уточнив реквізити вчасно, інформація з розрахункового документа потрапить до зведеного реєстру платежів з ЄР з урахуванням черговості сплати, визначеної п. 35 прим.1.6 ст. 35 прим. 1, п. 89.7 ст. 89 та п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.
ФО має право власності на нежитлове приміщення як ФОП.
Є вона платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чи ні?
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та нежитлової нерухомості.
Пунктом 1 ст. 320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ зі змінами і доповненнями (далі – ЦКУ) визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 ЦКУ).
Оскільки ст. 266 ПКУ не визначено такого платника як фізична особа – підприємець, то такий платник – власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб.
Особливості подання заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування третьої групи для новостворених ФОП
Чи переноситься термін подання заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування третьої групи для новостворених ФОП, якщо 10-ий день з дня державної реєстрації припадає на святковий або вихідний день?
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує що, правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, встановлені главою 1 розд. XIV «Спеціальні режими оподаткування» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Зокрема, зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації (п.п. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 ПКУ).
Слід зазначити, що ПКУ не передбачено перенесення граничного строку подання такої заяви у разі, якщо останній день строку подання припадає на вихідний або святковий день.
Разом з тим, згідно з частиною першою ст. 251 Цивільного кодексу України від 16 січня 2002 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ), строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша ст. 252 ЦКУ).
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п’ята п. 254.5 ст. 254 ЦКУ).
Отже, для новостворених фізичних осіб – підприємців, у яких 10-ий день з дня їх державної реєстрації припадає на святковий або вихідний день, термін подання заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплати ПДВ, переноситься на перший робочий день, наступний за вихідним або святковим днем.
Сплата податкового боргу через єдиний рахунок
Cлатити через єдиний рахунок платник має можливість всі поточні платежі, податковий борг за такими платежами та недоїмку з єдиного внеску, грошові зобов’язання, які визначено на підставі податкових повідомлень-рішень.
Водночас, єдиний рахунок не може бути використаний для сплати грошових зобов’язань та/або податкового боргу з податку на додану вартість, акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, а також для сплати частини чистого прибутку до бюджету державними та комунальними підприємствами та їх об’єднаннями.
Щоб перейти на єдиний рахунок, необхідно здійснити три кроки:
Перший – через Електронний кабінет подати «Повідомлення про використання єдиного рахунку» за формою J/F 1307001 (далі – Повідомлення);
Другий – отримати квитанцію про включення до Реєстру платників, які використовують єдиний рахунок;
Третій – надати до обслуговуючого банку розрахункові документи із зазначенням реквізитів єдиного рахунку на загальну суму без визначення одержувачів або з визначенням одержувачів.
Платники, які не подали Повідомлення за формою J/F 1307001, продовжують сплачувати платежі безпосередньо на бюджетні/небюджетні рахунки.
Попередня митна декларація: за яких умов вказані в ній суми можна включати до податкового кредиту?
Платник податку має право включити до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при митному оформленні ввезених товарів, на підставі попередньої митної декларації, у разі, якщо така декларація містить відомості, достатні для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, та їх випуск у митний режим імпорту здійснено за такою попередньою митною декларацією.
Відповідно до частини першої ст. 259 Митного кодексу України (далі – МКУ) попередня митна декларація подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.
Попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні, зокрема для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та без пред’явлення їх або після пред’явлення митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація (частина друга ст. 259 МКУ).
Водночас якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація (частина тринадцята ст. 259 МКУ).
Попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред’явлення їх цьому митному органу відповідно до частини п’ятої ст. 259 МКУ, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої ст. 259 МКУ, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку (частина чотирнадцята ст. 259 МКУ).
При цьому під випуском товарів слід розуміти надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (п. 5 частини першої ст. 4 МКУ).
Згідно з пп. ґ п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
При цьому згідно з п. 201.12 ст. 201 ПКУ у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Таким чином, платник податку має право включити до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при митному оформленні ввезених товарів, на підставі попередньої митної декларації, у разі, якщо така декларація містить відомості, достатні для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, та їх випуск у митний режим імпорту здійснено за такою попередньою митною декларацією.
Якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, та для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація, то документом, що посвідчує право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при митному оформленні ввезених товарів, є така додаткова декларація.
Cтроки в які повинні подавати податкові декларації власники ввезених вантажних транспортних засобів
В які строки та до якого контролюючого органу повинні подавати податкові декларації власники ввезених вантажних транспортних засобів, що переобладнуються у легкові автомобілі, з яких справляється акцизний податок, та який розділ декларації заповнюється?
Відповідно до п.п. 212.1.14 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платником акцизного податку є особа – власник ввезеного на митну територію України вантажного транспортного засобу, що переобладнується у легковий автомобіль, з якого справляється акцизний податок.
Датою виникнення податкових зобов’язань у разі здійснення переобладнання вантажного транспортного засобу, який відповідає товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, у легковий автомобіль, який відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, є дата видачі документа про відповідність переобладнаного автомобіля вимогам безпеки дорожнього руху. У цьому випадку акцизний податок сплачується власником такого транспортного засобу не пізніше дати подання документів до органу, що здійснює державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації такого транспортного засобу (п. 216.11 ст. 216 ПКУ).
При цьому платники акцизного податку при зверненні до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації переобладнаного вантажного транспортного засобу у легковий автомобіль зобов’язані пред’явити квитанції або платіжні доручення про сплату податку з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення (п.п. 222.2.4 п. 222.2 ст. 222 ПКУ).
Власник ввезеного на митну територію України вантажного транспортного засобу, що переобладнується у легковий автомобіль, з якого справляється акцизний податок, повинен не пізніше 20 числа наступного звітного періоду подати контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому ст. 46 ПКУ (п. 223.2 ст. 223 ПКУ).
Форма декларації з акцизного податку (далі – Декларація), Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку (далі – Порядок № 14) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 зі змінами та доповненнями.
Декларацію складають та подають особи, визначені ст. 212 ПКУ як платники акцизного податку (далі – платник).
За кожний встановлений ПКУ звітний період незалежно від того, чи провадили платники господарську діяльність у звітному періоді та чи виникають податкові зобов’язання зі сплати акцизного податку, заповнюють та подають відповідні розділи та додатки до Декларації:
суб’єкти господарювання, які відповідно до п. 212.1 ст. 212 ПКУ є платниками акцизного податку та мають чинні (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;
платники, визначені п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПКУ.
Інші платники заповнюють та подають розділи і додатки до Декларації лише щодо тих операцій, які вони здійснюють і за якими у них виникають податкові зобов’язання зі сплати акцизного податку(п. 2 розд. І Порядку № 14).
Так, у разі сплати акцизного податку власником ввезеного на митну територію України вантажного транспортного засобу, що переобладнується у легковий автомобіль, з якого справляється акцизний податок, заповненню підлягає загальна частина та розд. Г «Податкові зобов’язання з автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів (включаючи мопеди), велосипедів з допоміжним мотором, з колясками або без них, моторних транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб і більше, моторних транспортних засобів для перевезення вантажів» Декларації.
Декларація за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, подається платником щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, до контролюючого органу за місцем обліку такого платника (п. 2 розд. ІІІ Порядку № 14).
Чи включається до складу доходів (витрат) ФОП на загальній системі оподаткування вартість проданого (безоплатно переданого) касового апарату?
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування встановлено ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами) (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем, визначений п. 177.4 ст. 177 ПКУ.
Підпунктом 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
При цьому активи підприємця, які можуть бути визнані ним основними засобами є – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 грн, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів та нематеріальних активів (п.п. 177.4.7 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).
Амортизація основних засобів нараховується з місяця, що настає за місяцем введення їх в експлуатацію та закінчується – з наступного місяця після реалізації (вибуття) або безоплатній передачі об’єктів.
Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право (за власним бажанням) вести облік основних засобів з використанням Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 зі змінами та доповненнями (далі – НП(С)БО 7).
Пунктом 4 НП(С)БО 7 визначено, що первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування сума залишкової вартості визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основного засобу і сумою його накопиченої амортизації (зносу).
Таким чином, у разі продажу касового апарату, який відноситься до основного засобу, дохід фізичної особи – підприємця збільшується на суму вартості проданого об’єкта (але не менше залишкової вартості), визначеної відповідно до правил бухгалтерського обліку. Водночас, така фізична особа має право включити до складу витрат залишкову вартість реалізованого об’єкта основних засобів.
При безоплатній передачі придбаного касового апарату (основного засобу), фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат звітного періоду суму залишкової вартості такого об’єкта, яка виникла на кінець місяця, в якому відбувається така передача.
При цьому, у разі безоплатної передачі касового апарату (основного засобу), який був отриманий фізичною особою – підприємцем на загальній системі оподаткування безкоштовно, така фізична особа зобов’язана включити до складу доходу суму залишкової вартості об’єкта, що безоплатно передається.
Чи необхідно подати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію, якщо ФО володіє коштами, які розміщенні на депозитному (вкладному) банківському рахунку?
Відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.
При цьому об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – об’єкти декларування) можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація), у тому числі валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи (п.п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Враховуючи викладене, у разі якщо фізична особа володіє коштами, які розміщенні на депозитному (вкладному) банківському рахунку, з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування, то така особа має можливість задекларувати такі кошти шляхом подання Декларації та сплатити збір з одноразового добровільного декларування за відповідною ставкою.
Чи необхідно подавати повторно документи, що підтверджують вартість об’єктів декларування, якщо попередньо подана одноразова (спеціальна) добровільна декларація була анульована у зв’язку з поданням декларації з типом «Звітна нова»?
Відповідно до абзацу першого п.п. 6.3 п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у період проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ декларант має право уточнити інформацію, зазначену у попередньо поданій одноразовій (спеціальній) добровільній декларації (далі – Декларація), виключно шляхом подання нової Декларації у порядку, визначеному підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ. При цьому попередньо подана Декларація, інформація з якої уточнюється, вважається анульованою.
Згідно з абзацом дев’ятим п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ декларант може додати до Декларації відповідні документи або належним чином засвідчені їх копії, що підтверджують вартість об’єктів декларування, які знаходяться (зареєстровані) на території України.
Декларант зобов’язаний документально підтвердити вартість об’єктів декларування шляхом додання до Декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі якщо такі об’єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України (абзац десятий п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Враховуючи те, що у разі подання декларантом Декларації з типом «Звітна нова» попередньо подана Декларація вважається анульованою, то при поданні нової звітної Декларації декларантом подаються повторно усі необхідні документи.
Чи потрібно новоствореній ФОП або ФОП, яка перейшла із/на спрощену систему оподаткування, подавати квартальну податкову декларацію про майновий стан і доходи?
Відповідно до п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку, або переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або перейшли із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за результатами звітного року, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на (перехід із) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, що настануть у звітному податковому році.
При цьому податкова декларація подається за звітний (податковий) період, який дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – підприємців, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Особливості заповнення Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету
за три квартали 2021 року окремими державними підприємствами
Положеннями Постанови № 718, яка набрала чинності з 20 липня 2021 року (термін дії до 31 грудня 2024 року), передбачено зменшення з 80 до 50 відсотків базового нормативу відрахування частини чистого прибутку (доходу) до державного бюджету для державних лісогосподарських, лісозахисних, інших підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів за умови спрямування ними 30 відсотків чистого прибутку (доходу) від своєї діяльності на придбання необоротних активів, необхідних для здійснення заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Крім того, використання 30 відсотків чистого прибутку (доходу) підлягає щорічному державному фінансовому аудиту.
Згідно з абзацами п’ятим та шостим п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені ст. 49 Кодексу. При цьому для державних унітарних підприємствами та їх об’єднань, які є платниками частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.
Враховуючи наведене державні лісогосподарські, лісозахисні, інші підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, можуть відраховувати частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 50 відсотків, починаючи з підсумків фінансово-господарської діяльності за III квартал 2021 року за умови спрямування ними 30 відсотків чистого прибутку (доходу) від своєї діяльності на придбання необоротних активів, необхідних для здійснення заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
З метою забезпечення декларування частини чистого прибутку (доходу) вищезазначеними платниками (які за III квартал 2021 року застосовують норматив відрахування 50 відсотків), за підсумками трьох кварталів 2021 року рекомендуємо заповнити Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 4 (далі - Розрахунок) ідентифікатор форми J0108208, зокрема, окремі рядки наступним чином:
у рядку 01 та відповідно у рядку 06 зазначається обсяг чистого прибутку (доходу) за три квартали 2021 року;
у рядку 10 «Норматив відрахування частини чистого прибутку (доходу)/ дивідендів на державну частку (%)» зазначається базовий норматив відрахування 50 відсотків;
у рядку 11 «Частина чистого прибутку (доходу)/дивіденди на державну частку, що відраховуються до бюджету за звітний податковий період (рядок 06 х рядок 096 х рядок 10/100)» та рядку 13 «Частина чистого прибутку (доходу)/дивіденди на державну частку, що підлягають сплаті (рядок 11 - рядок 12)» показники обчислюються та заповнюються з урахуванням цього базового нормативу;
у рядку 12 відображається сума частини чистого прибутку (доходу), задекларована у рядку 11 Розрахунку за підсумками півріччя 2021 року (що обчислювалась за нормативом 80 відсотків);
водночас у рядку 18 блоку «Виправлення, пов’язані зі зміною базового нормативу відрахування9» необхідно зазначити суму збільшення податкового зобов’язання, яка обраховується як різниця між сумою частини чистого прибутку (доходу) за півріччя 2021 року, обрахованою за нормативом 80 відсотків та сумою, обрахованою за нормативом 50 відсотків за такий же звітний (податковий) період.
Щодо заповнення Розрахунку за підсумками 2021 року, зокрема: у рядку 01 та відповідно у рядку 06 зазначається обсяг чистого прибутку (доходу) за 2021 рік;
у рядках 10, 11, 13 відображаються показники з урахуванням базового нормативу відрахування 50 відсотків;
у рядку 12 відображається сума частини чистого прибутку (доходу), нарахована за попередній звітний період поточного року, що дорівнює підсумку показників рядків 11 та 18 Розрахунку за три квартали 2021 року;
у рядку 18 блоку «Виправлення, пов’язані зі зміною базового нормативу відрахування9», який заповнюється наростаючим підсумком, зазначається сума збільшення податкового зобов’язання, що обраховується як різниця між сумою частини чистого прибутку (доходу) за півріччя 2021 року, обчисленою за нормативом 80 відсотків та сумою, обчисленою за нормативом 50 відсотків за такий же звітний (податковий) період.
Разом з тим до Розрахунку необхідно подати доповнення та пояснення, складені у довільній формі щодо обрахунку суми частини чистого прибутку (доходу), а також інформацію щодо спрямування такими платниками 30 відсотків чистого прибутку (доходу) від своєї діяльності на придбання необоротних активів, необхідних для здійснення заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Про що зазначається у полі «Наявність доповнення» Розрахунку. При цьому відповідно до п. 46.4 ст. 46 Кодексу платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.
Також звертаємо увагу, що у разі не дотримання платником умов Постанови № 718 щодо спрямування 30 відсотків чистого прибутку (доходу) від своєї діяльності на придбання необоротних активів, необхідних для здійснення заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів, то для обчислення частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до бюджету, застосовується базова ставка у розмірі 80 відсотків.
Чи потрібно формувати Додаток 1 до Розрахунку за звітний квартал страхувальникам (роботодавцям), якщо показники для декларування наявні лише в одному місяці звітного кварталу?
Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773).
Пунктом 1 розд. II Порядку визначено, що Розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку протягом звітного періоду.
У разі незаповнення того чи іншого рядка Розрахунку та додатків до нього через відсутність операції такий рядок прокреслюється (п. 3 розд. II Порядку).
Порядок заповнення додатка 1 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» (далі – Додаток 1) до Розрахунку визначений п. 1 розд. IV Порядку.
Додаток 1 до Розрахунку призначений для щоквартального формування платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) щодо кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) у розрізі місяців звітного кварталу.
Якщо платник ЄВ у звітному кварталі не використовує працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, – Додаток 1 до Розрахунку за відповідний квартал не подається.
Таким чином, Додаток 1 до Розрахунку не заповнюється та не подається у складі Розрахунку лише за умови відсутності показників для декларування протягом усього кварталу.
Якщо показники для декларування наявні лише в одному з місяців кварталу, то Додаток 1 подається за кожен з таких місяців, а пусті рядки прокреслюються (у разі подання документа в електронному вигляді – такі рядки не заповнюються).
Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному ст. 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс).
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (далі – Порядок № 21).
Згідно з п. 6 розд. І Порядку №21 до податкової звітності з ПДВ, зокрема, належить уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі – уточнюючий розрахунок з ПДВ).
Подання уточнюючого розрахунку з ПДВ (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 Податкового кодексу)) передбачено п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу.
Порядок внесення змін до податкової звітності з ПДВ та заповнення уточнюючого розрахунку визначено розділами IV та VI Порядку №21.
Відповідно до п. 1 розд. IV Порядку №21 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з ПДВ (далі – декларація), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу четвертого п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1 уточнюючого розрахунку (п. 7 розд. VI Порядку №21).
Отже, уточнюючий розрахунок з ПДВ подається до податкової декларації з метою уточнення (виправлення) показників такої декларації. Тому виправлення помилок, що допущені при заповненні уточнюючого розрахунку, здійснюється виключно шляхом подання нового уточнюючого розрахунку до декларації (з урахуванням показників попереднього уточнюючого розрахунку).
Таким чином, Податковим кодексом не передбачено можливості скасування чи виправлення нарахованої штрафної санкції з ПДВ, що відображена у рядку 18.1 уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ, оскільки:
1) сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв’язку з виправленням помилки, не є показником декларації;
2) платник самостійно обчислив та нарахував таку суму відповідно до поданого уточнюючого розрахунку, отже, сума штрафної санкції вважається узгодженою платником.
Викрито схему протиправного завищення вартості дорожніх робіт
Відділом боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у Черкаській області викрито злочинну схему заволодіння посадовими особами одного з підприємств бюджетними коштами внаслідок збільшення ціни ремонту доріг місцевого значення на вартість фактично не поставлених будівельних матеріалів. Вказані дії призвели до завищення вартості робіт з ремонту дорожнього покриття на суму 3,7 млн грн та подальшої легалізації доходів з метою переведення безготівкових коштів у готівку.
Вказані дії мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191, 366 та ст. 209 Кримінального Кодексу України.
Матеріали направлено до правоохоронного органу та приєднано до кримінального провадження, зареєстрованого у ЄРДР за ст. 191 Кримінального Кодексу України.
Вартість, яку слід зазначати фізичній особі у одноразовій (спеціальній) добровільній декларації у разі декларування цінних паперів
Яку вартість слід зазначати фізичній особі у одноразовій (спеціальній) добровільній декларації у разі декларування цінних паперів, які допущені до біржових торгів та знаходяться за межами території України?
Відповідно до п. 9 підрозділу 94 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) п.п. «ґ» п. 4 підрозділу 94 розділу ХХ Кодексу об'єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі - об'єкти декларування) можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 Кодексу активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у тому числі цінні папери та/або фінансові інструменти, визначені законом;
При цьому для об'єктів декларування, визначених п.п. «ґ» п. 4 підрозділу 94 розділу ХХ Кодексу базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування є вартість придбання або біржова вартість, дійсна станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, корпоративних прав (акцій), які допущені до біржових торгів Декларант зобов'язаний документально підтвердити грошову вартість таких об'єктів для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування шляхом додання до одноразової (спеціальної) добровільної декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об'єктів декларування.
Декларант зобов'язаний документально підтвердити вартість об'єктів декларування шляхом додання до одноразової (спеціальної) добровільної декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об'єктів декларування, у разі якщо такі об'єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України (п.п. 7.2 п. 7 підрозділу 94 розділу ХХ Кодексу).
Відповідно до абзацу першого п. 6 підрозділу 94 розділу ХХ Кодексу декларант, який має намір скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням щодо належних йому активів фізичної особи, протягом визначеного підрозділом 94 розділу ХХ Кодексу періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування має право добровільно подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, одноразову (спеціальну) добровільну декларацію (далі - Декларація) в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 02.08.2021 № 439 затверджена форма одноразової (спеціальної) добровільної декларації та Порядок її подання.
Крім того, згідно з п.п. 6.1 п. 6 підрозділу 94 розділу ХХ Кодексу для цілей підрозділу 94 розділу ХХ Кодексу одноразова (спеціальна) добровільна декларація (далі - Декларація) – це декларація, в якій відображається, зокрема:
відомості про об'єкти декларування, визначені п. п. «б» - «е» п. 4 підрозділу 94 розділу ХХ Кодексу, із зазначенням інформації, що дає змогу їх ідентифікувати, зокрема, про їх місцезнаходження або місце зберігання (крім предметів мистецтва та антикваріату, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних виробів, банківських металів, які не розміщені на рахунках, пам'ятних банкнот та монет тощо), вид, назву, рік виробництва (випуску) тощо;
самостійно визначена декларантом у національній валюті база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування. До Декларації декларант зобов'язаний додати копії документів, що підтверджують вартість об'єктів декларування, у разі місцезнаходження (реєстрації) активу фізичної особи за межами України;
ставка та сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.
Таким чином, фізична особа, яка має у власності актив у вигляді цінних паперів, які допущені до біржових торгів та розміщенні за межами території України, відображає його у одноразовій (спеціальній) добровільній декларації із зазначенням вартості придбання або біржової вартість, яка є дійсною станом на дату подання зазначеної декларації. Тобто, якщо у фізичної особи відсутні дані щодо вартості придбання вказаного активу, але є його біржова вартість, яка документально підтверджена, то у одноразовій (спеціальній) добровільній декларації фізичною особою зазначається біржова вартість такого активу.
Чи може платник ПДВ заявляти бюджетне відшкодування за отриманими послугами від нерезидента, незареєстрованого як платник цього податку?
До 01 січня 2015 року п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) передбачав бюджетне відшкодування частини від’ємного значення в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України в сумі, яка дорівнювала сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, п. 200.4 ст. 200 ПКУ було викладено в новій редакції, якою не передбачено бюджетного відшкодування за такої обставини.
Чинною редакцією п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ визначено, що сума від’ємного значення, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальником таких товарів/послуг або до Державного бюджету України у частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим.1.3 ст. 200 прим.1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Виходячи з норм п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ платник податку не може задекларувати до бюджетного відшкодування суми ПДВ, нараховані за операціями із отримання послуг від нерезидента, незареєстрованого як платник ПДВ, місце постачання яких розташоване на митній території України, оскільки такі суми не сплачуються ні постачальнику послуг, ні до Державного бюджету України.
Платниками податків Черкащини за 10 місяців 2021 року
до бюджетів усіх рівнів сплачено понад 13 млрд гривень
податків, зборів та платежів
Як повідомив начальник Головного управління ДПС у Черкаській області Антон Царюк, платниками податків Черкаської області за січень-жовтень 2021 до бюджетів усіх рівнів сплачено 13,3 млрд грн податків, зборів та платежів. Порівняно з аналогічним періодом минулого року до бюджетів спрямовано
на 1,9 млрд грн, або на 16 відсотків більше податків, зборів та платежів.
До державного бюджету України сплачено 5,9 млрд грн, що на 737 млн грн, або на 14 відсотків більше порівняно з показником за відповідний період минулого року.
Місцеві бюджети Черкаської області отримали 7,4 млрд грн, що на 1,1 млрд грн, або на 18 відсотків більше податків, зборів та платежів.
Також перераховані і спрямовані на забезпечення пенсійного страхування та виконання державних соціальних виплат 5,4 млрд грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Порівняно з показником за відповідний період 2020 року внеску перераховано на 850 млн грн більше.
Антон Царюк висловив подяку сумлінним платникам за вчасно сплачені податки.
Адреса, на яку декларанту одноразової (спеціальної) добровільної декларації контролюючим органом направляється запит щодо надання ним пояснень та підтверджуючих документів
Відповідно до п.п. 6.1 п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для цілей підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ одноразова (спеціальна) добровільна декларація (далі – Декларація) – це декларація, в якій відображаються, зокрема, відомості про декларанта, достатні для його ідентифікації (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або у визначених ПКУ випадках – серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України).
Крім того, формою Декларації передбачено зазначення декларантом своєї податкової адреси (місця проживання).
Таким чином, запит щодо надання декларантом пояснень або підтверджуючих документів направляється контролюючим органом за адресою, яка зазначена таким декларантом у поданій Декларації. При цьому, інформація про направлення зазначеного запиту буде відображатися також у Електронному кабінеті декларанта.