ПОДАТКОВА ІНФОРМУЄ
Чи підлягає оподаткуванню ПДФО та військовим збором дохід у вигляді матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (лікарняні)), виплачений ФОП Фондом соціального страхування України?
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що згідно з ст. 18 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці») (далі – Закон № 1105) із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1105) страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають, зокрема, фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Статтею 20 Закону № 1105 встановлено види матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
Зокрема за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надається такий вид матеріального забезпечення як допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати визначені ст. 22 Закону № 1105.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначено ст. 177 розд. IV та главою 1 розд. XIV ПКУ.
Доходом фізичної особи – підприємця є доходи, отримані виключно від здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 177.6 ст. 177 ПКУ у разі якщо фізична особа – підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб.
Підпунктом 4 п. 292.11 ст. 292 ПКУ передбачено, що до складу доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, визначеного ст. 292 ПКУ, не включаються, зокрема суми коштів цільового призначення, що надійшли від фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Отже, дохід у вигляді матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною)), який виплачується Фондом не включається до доходу фізичної особи – підприємця проте оподатковується за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податків – фізичних осіб.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб податком на доходи фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ, відповідно до п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 якого передбачено винятки, за якими отримані доходи платника податку не включаються до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Однак слід зауважити, що винятки, передбачені п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов’язану з тимчасовою втратою працездатності.
Податковий агент, який нарахує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).
Разом з тим, об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ.
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) нарахована (виплачена) фізичній особі – підприємцю Фондом є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а Фонд є податковим агентом щодо такого доходу.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773), затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок № 4).
Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведеним у додатку 2 до Порядку № 4, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності відображається податковим агентом у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ознакою доходу – «127».
Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм)
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що відповідно до підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2021 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Згідно підпункту 170.1.2 пункту 170.1 статті 170, податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.
Відповідно до підпункту 170.1.3 пункту 170.1 статті 170, нерухомість, що належить фізичній особі - нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу - підприємця або юридичну особу - резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.
Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 170.1.5 пункту 170.5 статті 170, якщо орендар є фізичною особою, яка не є самозайнятою особою, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку - орендодавець.
При цьому:
а) такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені цим Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов'язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації;
б) у разі вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору оренди об'єктів нерухомості нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір контролюючому органу за податковою адресою платника податку - орендодавця за формою та у спосіб, встановлені Кабінетом Міністрів України. За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації нотаріус несе відповідальність, передбачену статтею 119-1 цього Кодексу;
Відповідно до підпункту 170.1.6 пункту 170.1 статті 170, суб'єкти господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов'язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), зобов'язані надіслати інформацію про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації в строки, передбачені для подання податкового розрахунку, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації рієлтер несе відповідальність, передбачену статтею 119-1 цього Кодексу.
Оподаткування доходів, отриманих нерезидентами
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що відповідно до підпункту 170.10.1 пункту 170.10 статті 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2021 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).
Відповідно до підпункту 170.10.2 пункту 170.10 статті 170, у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту іншим нерезидентом, то вони мають зараховуватися на рахунок, відкритий таким нерезидентом у банку-резиденті, режим якого встановлюється Національним банком України. При цьому такий банк-резидент вважається податковим агентом під час проведення будь-яких видаткових операцій з такого рахунка.
У разі виплати нерезидентом таких доходів іншому нерезиденту готівкою або в негрошовій формі нерезидент - отримувач такого доходу зобов'язаний самостійно нарахувати та сплатити (перерахувати) податок до бюджету протягом 20 календарних днів після отримання таких доходів, але не пізніше закінчення строку його перебування в Україні.
Порядок виконання норм цього підпункту визначається Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Згідно підпункту 170.10.3 пункту 170.10 статті 170, у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.
Відповідно до підпункту 170.10.4 пункту 170.10 статті 170, за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.
Згідно підпункту 170.10.5 пункту 170.10 статті 170, оподаткування доходів нерезидентів від участі в гастрольних заходах.
Для цілей цього розділу гастрольними заходами визначаються видовищні заходи (концерти, вистави, циркові, лекційно-концертні, розважальні програми, творчі вечори, виступи пересувних циркових колективів, пересувні механізовані атракціони типу "Луна-парк" тощо) за участю закладів культури (підприємств, установ чи організацій), у тому числі самостійних професійних колективів та виконавців сольних концертів.
Дія цього підпункту не поширюється на благодійні гастрольні заходи, що проводяться відповідно до законодавства України.
Оподаткування доходів нерезидентів від участі в гастрольних заходах здійснюється податковими агентами на загальних підставах, визначених цим розділом.
До податкових агентів учасників гастрольних заходів прирівнюються суб'єкти господарювання - концертні майданчики, з якими безпосередньо укладаються договори оренди на провадження гастрольного заходу. Суб'єкти господарювання - концертні майданчики виконують функції податкових агентів в частині перевірки повноти та своєчасності сплати податку іноземними учасниками гастрольних заходів (їх представником) або самостійно сплачують податок за відповідним договором з таким учасником (його представником) до бюджету за місцем розташування таких концертних майданчиків.
Оподаткування виграшів та призів
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що відповідно до підпункту 170.6.1 пункту 170.6 статті 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2021 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати, надання) на його користь доходу у вигляді виграшів (призів) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора, призів та виграшів у грошовій формі, одержаних за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях, у тому числі у більярдному спорті, є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).
Згідно підпункту 170.6.2 пункту 170.6 статті 170, податковим агентом - оператором лотереї у строки, визначені цим Кодексом для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, із загальної суми виграшів (призів), виплачених за податковий (звітний) місяць гравцям у лотерею.
Податкові агенти - оператори лотереї у податковому розрахунку, подання якого передбачено підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 цього Кодексу, відображають загальну суму нарахованих (виплачених) у звітному податковому періоді доходів у вигляді виграшів (призів) та загальну суму утриманого з них податку. При цьому у податковому розрахунку не зазначається інформація про суми окремого виграшу, суми нарахованого на нього податку, а також відомості про фізичну особу - платника податку, яка одержала дохід у вигляді виграшу (призу).
Відповідно до підпункту 170.6.3 пункту 170.6 статті 170, оподаткування доходів у вигляді виграшів та призів, інших, ніж виграш (приз) у лотерею, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Кодексом для доходів, що остаточно оподатковуються під час їх нарахування, за ставкою, визначеною в абзаці першому пункту 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 170.6.4 пункту 170.6 статті 170, під час нарахування (виплати) доходів у вигляді виграшів у лотерею або в інших розіграшах, які передбачають попереднє придбання платником податку права на участь у таких лотереях чи розіграшах, не беруться до уваги витрати платника податку у зв’язку з отриманням такого доходу.
Згідно підпункту 170.6.5 пункту 170.6 статті 170, доходи, зазначені у цьому пункті, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок.
Чи потрібно подавати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію, за об’єкти рухомого або нерухомого майна, які були отримані у спадок (подарунок) від члена сім’ї першого або другого ступеня споріднення?
Згідно з п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть фізичні особи – резиденти, у тому числі самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, і які відповідно до ПКУ є чи були платниками податків.
Відповідно п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється положеннями розд. IV ПКУ.
Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку на доходи фізичних осіб в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок нерухомого або рухомого майна визначено ст. 174 ПКУ, відповідно до п.п. «а» п.п. 174.2.1 п. 174.2 якої за нульовою ставкою оподатковуються об’єкти спадщини, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.
При цьому об’єкти дарування, зазначені в п. 174.1 ст. 174 ПКУ, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розд. IV ПКУ для оподаткування спадщини (п. 174.6 ст. 174 ПКУ).
Відповідно до п. 174.3 ст. 174 ПКУ особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці/обдаровані, які отримали спадщину/дарунок.
Дохід у вигляді вартості успадкованого/отриманого у дарунок майна (у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації про майновий стан та доходи, крім спадкоємців, які отримали у спадщину/дарунок об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.
Таким чином, у разі якщо об’єкти рухомого або нерухомого майна були отримані у спадок (подарунок) від члена сім’ї першого або другого ступеня споріднення, то подавати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію платнику податків не потрібно за умови відсутності інших підстав для подання такої декларації.
Нова редакція Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій
Наказом ДПС від 13.01.2022 № 19затверджено у новій редакції Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій.
Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій складається з таких основних розділів:
- Реєстратори розрахункових операцій, які дозволені до первинної реєстрації;
- Реєстратори розрахункових операцій, первинна реєстрація яких заборонена.
Крім того, наведено Перелік реєстраторів розрахункових операцій, виключених з Державного реєстру в 2016-2021 роках, експлуатація яких не дозволяється.
З Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій можна ознайомитись на офіційному вебпорталі ДПС за адресоюtax.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/nakazi/77056.html
Податкова амністія: декларування вcієї суми коштів чи тільки їх частини?!
Яку суму коштів повинна задекларувати ФО, яка має у власності 405 тис. грн та виявила бажання скористатись правом на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, повністю усю суму коштів чи тільки їх частину?
Відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.
При цьому об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація), зокрема валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи (п.п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Водночас, згідно з п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування декларант має розмістити кошти в національній та іноземній валютах у готівковій формі та/або банківських металах на поточних рахунках із спеціальним режимом використання в банках України (далі – спеціальний рахунок) до Декларації.
Декларант з метою забезпечення виконання положень п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ звертається до банку для відкриття спеціального рахунку. Порядок відкриття, закриття, зарахування коштів на спеціальний рахунок і здійснення контролю за операціями за таким рахунком встановлюються Національним банком України.
Разом з тим, п.п. 1 п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання Декларації вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства, становлять активи, крім визначених підпунктами 2 і 3 п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, сумарна вартість яких не перевищує 400 тис. грн. станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування. У разі якщо грошова вартість таких активів визначена в іноземній валюті/банківських металах, їх вартість зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України/облікової ціни банківських металів, розрахованої Національним банком України на дату подання декларантом Декларації.
Враховуючи викладене, у разі якщо фізична особа має у власності 405 тис. грн. та виявила бажання скористатися правом на подання Декларації, то така особа приймає самостійне рішення щодо суми, яка буде зазначена у вказаній Декларації, а саме повністю уся сума 405 тис. грн. або тільки частина цих коштів. При цьому нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування здійснюється у загальному порядку з суми, яка буде вказана у Декларації.
Крім того, у разі прийняття рішення фізичною особою щодо не подання Декларації, то джерела одержання (набуття) коштів вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства, якщо сумарна вартість їх не перевищує 400 тис. грн. станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування.
Щодо застосування касового методу податкового обліку ПДВ
Перелік платників податку, які відповідно до пункту 187.10 статті 187 та пункту 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ застосовують касовий метод податкового обліку ПДВ, доповнено платниками, які нараховують плату за абонентське обслуговування (при здійсненні операцій, визначених зазначеними пунктами).
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-УІП «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Період застосування касового методу податкового обліку ПДВ платниками, визначеними пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, а саме які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (починаючи з 01.01.2022 - нараховують плату за абонентське обслуговування), продовжено до 1 січня 2026 року.
Крім того, передбачено можливість складання зведених податкових накладних, визначених пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, у разі отримання інших (крім грошового) видів компенсації вартості поставлених (тих, що підлягають постачанню) товарів/послуг.
Інформування платників податків про суми податкового боргу
З метою посилення інформування громадськості, платників податків та органів місцевого самоврядування про суми податкового боргу платників податків Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі - Законом № 1914) внесено зміни до підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 та пункту 35.4 статті 35 Податкового кодексу України, відповідно до яких інформація про фізичних осіб, які мають податковий борг, буде надаватись органам місцевого самоврядування для проведення роботи з такими боржниками щодо недопущення росту податкового боргу та забезпечення його погашення, а також щомісячно оприлюднюватись на вебпорталі ДПС у формі відкритих даних (із зазначенням дати народження, прізвища, ім’я, по батькові фізичної особи).
Законом № 1914 внесено також зміни до Законів України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» та від 01 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних», відповідно до яких не може бути обмежено доступ до інформації про наявність у фізичної особи податкового боргу, а така інформація не належить до інформації з обмеженим доступом.
Зміни в законодавства в частині проведення невиїзних документальних перевірок
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо збалансованості бюджетних надходжень» від 30 листопада 2021 року №1914-ІХвнесені зміни до пункту 2 статті 79 Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2022 року.
Відтепер, у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 Податкового кодексу України(далі – Кодексу) платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Зміни порядку відображення податкових ставок та сум податку
в чеках РРО/ПРРО при здійсненні продажу тютюнових виробів
Згідно із законом № 1914 до Податкового Кодексу України (далі – Кодекс), запроваджуються зміни порядку оподаткування ПДВ для операцій з постачання тютюнових виробів, а саме: встановлюється окремий порядок визначення бази оподаткування на етапі першого постачання таких товарів їх виробниками та на етапі першого постачання таких товарів суб’єктами господарювання, які пов’язані відносинами контролю з такими виробниками, а також запроваджується пільговий режим оподаткування ПДВ (звільнення) на всіх наступних етапах постачання таких товарів.
Статтю 189 розділу V Кодексу доповнено пунктом 189.18, згідно з яким базою оподаткування для операцій з постачання на митній території України тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі – тютюнова продукція), для яких встановлені максимальні роздрібні ціни, є максимальна роздрібна ціна таких товарів без урахування податку на додану вартість.
Отже, встановлений пунктом 189.18 порядок визначення бази оподаткування застосовується виключно трьома категоріями платників:
- суб’єктами господарювання - виробниками тютюнової продукції;
- суб’єктами господарювання, які пов’язані відносинами контролю з виробниками у розумінні Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі – контрольовані суб’єкти господарювання). Перелік контрольованих суб’єктів господарювання затверджується Кабінетом Міністрів України;
- імпортерами тютюнової продукції.
Суб’єкти господарювання, які здійснюють операції з постачання такої тютюнової продукції, але які не відносяться ні до категорії виробників тютюнових виробів, ні до категорії контрольованих суб’єктів господарювання, ні до імпортерів такої продукції (далі – «Інші суб’єкти господарювання»), правила визначення бази оподаткування, встановлені пунктом 189.18 статті 189 Кодексу, не застосовують.
Для операцій з постачання тютюнової продукції, що здійснюється такими «Іншими суб’єктами господарювання», з 1 січня 2022 року застосовується режим звільнення від оподаткування, встановлений пунктом 197.27 статті 197 Кодексу, незалежно від дати придбання ними такої продукції.
Враховуючи викладене, Державна податкова служба України наголошує на необхідності з 1 січня 2022 року забезпечення «Іншими суб’єктами господарювання», що зареєстровані як платники ПДВ, вимог щодо відображення (при торгівлі тютюновими виробами) в розрахункових документам (чеках РРО/програмних РРО) обов’язкових реквізитів, відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зокрема:
назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (окреме для товарів, що звільнені від оподаткування, та окреме для товарів, що оподатковуються ПДВ) (рядок 10);
окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами, що оподатковуються ПДВ, на початку рядка друкуються великі літери "ПДВ" (рядок 21).
Особливості сплати земельного податку для ФО
Чи передбачені пільги щодо сплати земельного податку для ФО за земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв)?
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що статтею 281 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) чітко визначено категорії фізичних осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, та надано вичерпний перелік видів земельних ділянок та їх розмір, щодо яких зазначені категорії фізичних осіб мають право скористатись пільгами.
Водночас до даного переліку не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).
З урахуванням викладеного, пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб за земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв), не передбачені і відповідно земельний податок за такі ділянки справляється на загальних підставах.
Разом з цим згідно з п. 281.3 ст. 281 ПКУ від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.
Чи необхідно ФОП, яка планує одночасно провадити незалежну професійну діяльність, подавати заяву за ф. 1-ЄСВ?
Відповідно до ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), є, зокрема, фізичні особи – підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Взяття на облік в контролюючих органах самозайнятих осіб здійснюється відповідно до розд. ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1162).
Згідно з пп. 1 та 2 розд. ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється на підставі заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ (заява за формою № 1-ЄСВ), яка подається протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.
У разі зміни даних про платника єдиного внеску до контролюючого органу подається заява за ф. № 1-ЄСВ з приміткою «Зміни». До заяви додаються завірені копії документів, що зазнали змін (п. 5 розд. ІІІ Порядку № 1162).
Відповідно до п. 7 розд. ІІІ Порядку № 1162 якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується в контролюючому органі як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Така ознака встановлюється на підставі поданих до контролюючого органу за місцем проживання заяви за формою № 1-ЄСВ з позначкою «Зміни» та копії документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, або відомостей (даних) відповідного уповноваженого органу чи реєстру, яким забезпечується реєстрація незалежної професійної діяльності, або заяви та документів, поданих відповідно до п.п. 4 п. 6.7 розд. VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями.
Закон України №1525: чи потрібно особі-нерезиденту обов’язково отримувати докази на підтвердження того, що отримувач електронних послуг – суб'єкт господарювання – платник податку на додану вартість?
Відповідно до Закону України від 3 червня 2021 року № 1525-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам»одним із можливих підходів до визначення особи суб’єкта – отримувача електронних послуг, є положення публічного договору (оферти) та/або анкети замовника – отримувача електронних послуг. У такій анкеті отримувач має зазначити свій статус:
1) юридична особа,
2) фізична особа – підприємець, яка є платником ПДВ,
3) фізична особа – підприємець, яка не зареєстрована як платник ПДВ;
4) фізична особа – не суб’єкт підприємницької діяльності.
На підставі цієї анкети особа-нерезидент зможе встановити категорію замовника та визначати необхідність нарахування ПДВ.
Зокрема, фізична особа – підприємець, зареєстрована як платник ПДВ, яка отримує послуги особи-нерезидента, може підтвердити факт реєстрації платником ПДВ шляхом надання інформації щодо свого індивідуального податкового номера платника ПДВ (таку умову доцільно передбачити у публічному договорі/оферті чи анкеті). Якщо ж індивідуальний податковий номер платника ПДВ не буде вказано, особа-нерезидент буде кваліфікувати отримувача послуг як фізичну особу – неплатника ПДВ. Місце постачання послуг при цьому визначатиметься так, як описано у відповіді на попереднє запитання.
Документом, який підтверджує факт постачання електронних послуг нерезидентом, є будь-який документ, що підтверджує факт оплати вартості таких послуг, у тому числі надісланий в електронній формі засобами електронного зв’язку.
Яким чином ФОП, у тому числі платник ЄП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об’єктах),
веде облік товарних запасів?
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі – Порядок № 496) визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі – ФОП), які відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) зобов’язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об’єкті) такого ФОП.
Пунктом 1 розд. II Порядку № 496 встановлено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі – Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід’ємною частиною такого обліку.
При цьому ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об’єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об’єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об’єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об’єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід’ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов’язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Які дії СГ, який після подання реєстраційної заяви за ф. № 1-ПРРО (J/F1316603, далі – заява) отримав квитанцію з помилкою «Адреса розміщення ГО не відповідає реєстраційним даним», якщо вказана платником у заяві адреса відповідає даним, зазначеним у повідомленні ф. 20-ОПП?
Відповідно до п. 3 розд. II Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» із змінами та доповненнями (далі – Порядок) для реєстрації програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – ПРРО) складається заява про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (далі – реєстраційна заява за ф. № 1-ПРРО) за ідентифікатором форми J/F 1316604 (додаток 1 до Порядку).
У реєстраційній заяві за ф. № 1-ПРРО зазначається локальний номер ПРРО, який присвоюється такому ПРРО суб’єктом господарювання. Локальний номер ПРРО становить числовий номер, він є унікальним серед номерів, що присвоюються суб’єктом господарювання у довільному порядку ПРРО для його реєстрації та застосування у відповідній господарській одиниці. Локальний номер ПРРО зберігається за ПРРО до дати скасування реєстрації ПРРО.
У разі отримання суб’єктом господарювання (користувачем ПРРО) квитанції з помилкою «Адреса розміщення ГО не відповідає реєстраційним даним», якщо вказана платником у заяві адреса відповідає даним, зазначеним у повідомлені про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, такий суб’єкт господарювання повинен повторно подати реєстраційну заяву за ф. № 1-ПРРО. При цьому для забезпечення повної відповідності адреси місцезнаходження господарської одиниці необхідно в приватній частині Електронного кабінету в розд. «Облікові дані платника»/«Відомості про об’єкти оподаткування» з графи «Місцезнаходження об’єкта оподаткування» скопіювати адресу та вставити її в реєстраційну заяву за ф. № 1-ПРРО.
-
Боротьба з нелегальним обігом пального на території
-
Черкаської області
-
Працівниками Головного управління ДПС у Черкаській області, з метою боротьби з нелегальним обігом пального на території Черкаської області, постійно здійснюються контрольно-перевірочні заходи.
В ході проведення таких заходів встановлено, що службовими особами одного із товариств з обмеженою відповідальністю, за місцем фактичного провадження діяльності в місті Умань, на території із складськими приміщеннями здійснювалось зберігання пального, необлікованого у встановленому законом порядку та з порушенням вимог Податкового кодексу України.
За порушення вимог чинного законодавства передбачені штрафні санкції у розмірі понад 1 млн гривень.
Перевірка триває, досліджується питання законності придбання пального та джерел його походження.
Безоплатне користування майном за договором позички
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ, якою регулюються відносини найму (оренди) майна.
Згідно з пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж результатів робіт (послуг) – це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Тобто з метою оподаткування для платника податку – користувача операція з отримання майна у безоплатне користування за договором позички розглядається як безоплатне отримання послуг. При цьому слід враховувати положення п. 4 ст. 632 ЦКУ, відповідно до якого якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Пунктом 292.1 ст. 292 ПКУ визначено, що доходом фізичної особи – підприємця платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності
До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку (п. 292.3 ст. 292 ПКУ).
З огляду на зазначене, при отриманні майна у безоплатне користування за договором позички до суми доходу фізичної особи – підприємця платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду послуг з урахуванням звичайних цін.
Що є базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування у разі, якщо ФО є власником 10 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, кожна з яких не перевищує 2,0 гектара?
Відповідно до п.п. «б» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості), що належить декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходиться (зареєстроване, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація).
Пункт 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначає базу для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування виходячи із конкретних об’єктів декларування.
Згідно з п. 7.2 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ для об’єктів декларування, визначених п.п. «б» – «е» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування визначається, зокрема, але не виключно, як:
витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;
вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів. Оцінка щодо об’єкта декларування проводиться відповідно до законодавства країни, де знаходиться такий актив. Вартість активів, визначена в іноземній валюті, відображається в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації у гривні за офіційним курсом національної валюти, встановленим Національним банком України станом на дату подання Декларації.
Пунктом 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання Декларації вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства.
До таких активів відноситься, зокрема, земельні ділянки, сукупний розмір яких по кожній окремій ділянці не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями (далі – Земельний кодекс).
Частиною першою ст. 121 Земельного кодексу визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара.
Положення пункту 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ застосовуються у разі невикористання фізичною особою права на подання Декларації.
Таким чином, у разі наявності в фізичної особи земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, придбаних за рахунок доходів, з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори, сукупний розмір яких перевищує 2,0 гектара, декларант самостійно приймає рішення щодо подання Декларації. При цьому, у разі подання Декларації базою для нарахування збору кожної окремої земельної ділянки є витрати декларанта на придбання (набуття)/оціночна вартість такої земельної ділянки, у сумі з яких не сплачено податки і збори.
