Головне управління ДПС у Черкаській області інформує
Яким чином заповнюється додаток ЄСВ 2 «Розрахунок сум добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті» у складі податкової декларації про майновий стан і доходи?
Фізичні особи, які уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, подають Податкову декларацію про майновий стан і доходи, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143, далі – Наказ № 143) (далі – Декларація), у складі якої формують додаток ЄСВ 2 «Розрахунок сум добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті» (далі – Додаток ЄСВ 2).
Згідно з п. 7 розд. ІV Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої Наказом № 143 (далі – Інструкція), Додаток ЄСВ 2 до Декларації заповнюється наступним чином:
у рядку 1 – зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають позначку в паспорті);
у рядку 2 – для ідентифікації особи у Пенсійному фонді України (далі – ПФУ) для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті, зазначається:
для власників паспорта у формі книжечки серія та номер паспорта у форматі БКNNXXXXXX, де БК – константа, що вказує на реєстрацію в ПФУ за паспортними даними; NN – дві українські літери серії паспорта (верхній регістр); XXXXXX – шість цифр номера паспорта (з ведучими нулями);
для власників паспорта у формі пластикової картки у форматі ПXXXXXXXXX, де П – константа, що вказує на реєстрацію в ПФУ за паспортними даними; XXXXXXXXX – дев’ять цифр номера паспорта;
у рядку 3 – заповнюються прізвище, ім’я, по батькові;
у рядку 4 – позначкою «х» зазначається необхідний тип декларації «Звітна» або «Звітна нова» (у разі необхідності повного скасування інформації, що попередньо була подана до контролюючого органу у формі «Звітна» за аналогічний звітний період);
у рядку 4.1 – незалежно від типу декларації зазначається додаткова позначка «Довідкова» та номер календарного місяця (числове значення), в якому подається така Декларація;
у рядку 5 зазначаються:
рік, за який формується Додаток ЄСВ 2;
номер Додатка ЄСВ 2 в Декларації в межах одного Договору, оскільки в Декларації може бути подано кілька Додатків ЄСВ 2, в табличних частинах яких зазначаються дані окремо за кожен рік;
у рядку 6 зазначається номер договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – Договір), а також обов’язково заповнюються поля:
дата укладання Договору (дата, з якої Договір набирає чинності);
дата закінчення дії Договору;
дата розірвання Договору – зазначається у разі дострокового розірвання договору безпосередньо застрахованою особою або контролюючим органом у випадках передбачених частиною восьмою ст. 10 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), в іншому випадку зазначене поле не заповнюється;
попередній період, згідно з Договором, за який сплачується єдиний внесок – зазначається попередній період, якщо особа здійснює одноразову сплату єдиного внеску із застосуванням коефіцієнта 2, у разі, коли особа страхується добровільно зазначене поле не заповнюється;
дата здійснення сплати – зазначається дата, коли особа здійснює одноразову сплату єдиного внеску та нею сплачено такий внесок однією сумою протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору;
у рядку 7 – зазначається позначкою «х» тип форми «добровільна участь»;
у рядку 8 – зазначається позначка «х» залежно від обраного виду страхування:
або у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні, або у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні, при цьому в іншому полі позначка не проставляється;
у рядку 9 – вноситься позначка «х», лише у разі якщо особа здійснює одноразову сплату єдиного внеску. Якщо особа страхується добровільно, така позначка не проставляється;
у рядку 10 – зазначається загальна сума, яка була добровільно сплачена на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та з якої сплачено єдиний внесок і яка використовується для обчислення пенсії.
Усі графи табличної частини Додатка ЄСВ 2 заповнюються в розрізі календарних місяців.
Поля, що стосуються відомостей про суми добровільних внесків, передбачених Договором є обов’язковими для заповнення.
У табличній частині Додатка ЄСВ 2 у розрізі календарних місяців зазначаються:
у графі 2 – код категорії застрахованої особи відповідно до переліку:
16 – для осіб, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (особа, яка страхується добровільно);
65 – для осіб, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та які одноразово сплачують суму єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному cоціальному страхуванню (особа, яка здійснює одноразову сплату єдиного внеску);
у графі 3 – сума, з якої сплачено страховий внесок і яка використовується для обчислення страхових виплат;
у графі 4 – сума єдиного внеску, що підлягає обов’язковій сплаті, не менше суми мінімального страхового внеску та не більше максимального розміру страхового внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску та не може бути більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464;
у графі 5 зазначається кількість календарних днів відповідно до даних про дію Договору у звітному періоді.
У разі якщо розрахунок подається за декілька років одночасно, подається одна Декларація і окремо за кожен рік Додаток ЄСВ 2.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Чи застосовуються адміністративна відповідальність до платників єдиного внеску – страхувальників (у тому числі ФОП та осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, які не використовують найману працю) за порушення законодавства по єдиному внеску у період дії воєнного стану в Україні?
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 на всій території України запроваджено воєнний стан.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), згідно з якими тимчасово, з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерського господарства мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) за себе (абзац перший п. 9 прим. 19 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
При цьому, такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого п. 9 прим. 19 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався (абзац другий п. 9 прим. 19 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
Згідно з пп. 9 прим. 21 та 9 прим. 22 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою ст. 25 Закону № 2464, не застосовуються; платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.
Водночас, порядок виконання у період воєнного стану платником свого обов’язку, зокрема, щодо подання звітності встановлено п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ (у редакції Закону України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» (далі – Закон № 2836), згідно з яким у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок, зокрема, щодо дотримання термінів подання звітності, платники податків звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні (абзац перший п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов’язок, зокрема, щодо дотримання термінів подання звітності, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної ПКУ, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України (абзац другий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов’язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків, зокрема, щодо дотримання термінів подання звітності за звітні (податкові) періоди – 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 01 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року (абзац шостий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
У разі звільнення платника податків від відповідальності з підстав, визначених, абзацами четвертим – восьмим п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, податкові повідомлення-рішення, якими були визначені йому штрафні (фінансові) санкції та/або пеня за несвоєчасне виконання податкових обов’язків, крім сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору, визначених абзацами четвертим – восьмим п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, вважаються скасованими (відкликаними) з дня набрання чинності Законом № 2836 (абзац дев’ятий .п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Згідно з положеннями абзацу дванадцятого п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов’язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року о дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання ними таких обов’язків, передбачених ПКУ, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п.п. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім, зокрема, камеральних перевірок.
Враховуючи зазначене, у разі виявлення порушень законодавства по єдиному внеску за результатами проведення перевірок, передбачених п.п. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, до платників єдиного внеску – страхувальників застосовується фінансова відповідальність, крім обмежень визначених положеннями пп. 9 прим. 19, 9 прим. 21 та п. 9 прим. 22 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 та п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
При цьому, обмеження в частині незастосування до платників єдиного внеску адміністративної відповідальності на період дії воєнного стану, не вносились.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Що вважається безнадійним податковим боргом та як здійснюється його списання, в тому числі, у період дії воєнного стану в Україні?
Відповідно до п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 № 220 (далі – Порядок).
Згідно з п. 2 розд. ІІ Порядку, безнадійним податковим боргом є:
податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв’язку з недостатністю майна банкрута, – станом на дату набрання законної сили ухвалою суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу (у разі банкрутства боржника – юридичної особи) або ухвалою суду про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність (у разі банкрутства боржника – фізичної особи) (п.п. 1 п. 2 розд. ІІ Порядку);
податковий борг фізичної особи, яка визнана в судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом, – станом на дату набрання законної сили відповідним рішенням суду (п.п. 2 п. 2 розд. ІІ Порядку);
податковий борг померлої фізичної особи у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом, – станом на дату підписання акта опису спадкового майна за умови отримання інформації про підписання такого акта відповідно до чинного законодавства (п.п. 3 п. 2 розд. ІІ Порядку);
податковий борг фізичної особи, яка понад 720 днів перебуває у розшуку, – станом на дату отримання інформації на запит органу ДПС за даними відповідних органів (п.п. 4 п. 2 розд. ІІ Порядку);
податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений п. 102.4 ст. 102 глави 9 розд. ІІ ПКУ, – станом на дату прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС (п.п. 5 п. 2 розд. ІІ Порядку);
податковий борг платника податків, що виник внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), – станом на дату, що настає за граничним строком сплати грошових зобов’язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Такий факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі – Сертифікат), виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п.п. 6 п. 2 розд. ІІ Порядку);
податковий борг платника податків, щодо якого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, – станом на дату припинення державної реєстрації платника податків, зазначену у відповідному повідомленні державного реєстратора (п.п. 7 п. 2 розд. ІІ Порядку);
податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури, – станом на дату прийняття відповідного рішення (п.п. 8 п. 2 розд. ІІ Порядку).
Відповідно до п. 7 розд. ІІІ Порядку у разі якщо фізична особа, яка у судовому порядку визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, з’являється або якщо фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, то списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку з дотриманням строків позовної давності починаючи з дня відновлення такого податкового боргу.
Згідно з п. 1 розд. ІІІ Порядку у випадках, передбачених підпунктами 1 – 5, 7, 8 п. 2 розд. II Порядку, за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу, керівник (його заступник або уповноважена особа) територіального органу ДПС за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком до Порядку.
Пунктом 2 розд. IІІ Порядку визначено, що у випадку передбаченому п.п. 6 п. 2 розд. II Порядку платник податків звертається до територіального органу ДПС з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.
До заяви обов’язково додається Сертифікат.
За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник або уповноважена особа) територіального органу ДПС за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком до Порядку.
Структурний підрозділ територіального органу ДПС, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем кварталу (абзац перший п. 6 розд. ІІІ Порядку).
Слід зазначити, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ (абзац одинадцятий п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідних положень» ПКУ).
Водночас, згідно з п. 102.9 ст. 102 ПКУ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ.
Відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім визначених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ випадків, зокрема, строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків – суб’єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов’язки, передбачені ст.ст. 59 – 60, 87 – 101 ПКУ, та/або визначення грошових зобов’язань згідно із ст. 116 ПКУ.
Враховуючи вищенаведене, з 18 березня 2020 року (у тому числі у період воєнного стану) податковими органами визнається безнадійним та списується податковий борг, строк давності (1095 днів) щодо якого минув до 17 березня 2020 року включно. Списання за іншими підставами здійснюється згідно з відповідними положеннями Порядку.
Також, згідно зі ст. 97 ПКУ безнадійним вважається борг, що залишився непогашеним після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством.
Порядок списання такого податкового боргу визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1231 «Про затвердження Порядку списання непогашених грошових зобов’язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством» зі змінами та доповненнями.
Списання безнадійного податкового боргу здійснюється за результатами розгляду документів, наданих платником податків, виключно головними управліннями ДПС в областях та м. Києві, міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (Центральним, Східним, Західним, Південним, Північним), в якому такий платник перебуває за основним/неосновним місцем обліку.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
В яких випадках не підлягає оподаткуванню ПДФО та включенню до річної декларації про майновий стан і доходи дохід ФО від продажу інвестиційного активу?
Платник податку на доходи фізичних осіб обов’язково декларує результати усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 розд. ІV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Згідно з п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПКУ не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу:
а) дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ (у 2021 році – 3180 грн., у 2022 році – 3470 грн., у 2023 році – 3760,00 гривень);
б) дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку, визначеному п.п. 165.1.40 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) за нормами безоплатної передачі, визначеними ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями залежно від їх призначення, та майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації) та п.п. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями Національного банку України та з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та/або реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, з урахуванням курсових різниць).
У випадках, зазначених у підпунктах «а» і «б» п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПКУ, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Яким чином у додатку 4ДФ до Розрахунку відображається сума списаної заборгованості, за якою минув строк позивної давності, що обліковувалася у ЮО, якщо дана заборгованість була списана на користь ФО – боржника?
Відповідно до п.п. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відс. місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розд. II ПКУ, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація).
Водночас, п.п. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПКУ визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, інші доходи.
Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування зобов’язані подавати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ та п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями.
Відповідно до п. 4 розд. IV Порядку в додатку 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розд. І «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку.
Згідно з Довідником ознак доходів у додатку 4ДФ до Розрахунку відображаються:
сума списаної заборгованості, за якою минув строк позовної давності – під ознакою доходу «107», без заповнення граф 4 «Сума перерахованого податку» та 4а «Сума нарахованого податку», тобто проставляється «0»;
інші доходи, які згідно з ПКУ не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, – під ознакою доходу «194».
Враховуючи викладене, сума списаної заборгованості, за якою минув строк позовної давності, відображається юридичною особою – кредитором у додатку 4ДФ до Розрахунку під ознакою доходу «107». При цьому, фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.
Водночас, сума списаної на користь фізичної особи заборгованості, за якою минув строк позивної давності, розмір якої не перевищує суму, що становить 50 відс. місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (у 2023 році – 1342,00 грн.), відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку під ознакою доходу «194», як виплата інших доходів.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
В якому рядку декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) платник податку відображає дохід у вигляді спадщини (подарунку), який оподатковується за нульовою ставкою, якщо у нього є інші підстави для подання Декларації?
Порядок подання фізичними особами – платниками податку на доходи фізичних осіб (далі – платник податку) податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) встановлений ст. 179 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до ПКУ.
Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143).
Декларація складається з восьми розділів та передбачає відображення платником податку, зокрема, даних щодо доходів, які включаються та не включаються до загального річного оподатковуваного доходу, у разі отримання ним таких доходів.
Згідно з п. 164.2 ст. 164 ПКУ дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розд. IV ПКУ, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Відповідно до п. 174.2 ст. 174 ПКУ для оподаткування визначених ПКУ об’єктів спадщини з урахуванням статусу податкового резидента/нерезидента спадкоємця та спадкодавця та ступеня їх споріднення застосовуються наступні ставки податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО):
нульова;
визначена п. 167.2 ст. 167 ПКУ (5 відс.),
визначена у п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відс.).
Отже, дохід, який оподатковується за нульовою ставкою ПДФО включається до загального річного оподатковуваного доходу.
Згідно з п.п. 11 п. 2 розд. ІІІ Інструкції сума доходу у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розд. IV ПКУ, розмір якого визначається згідно з ст. 174 розд. IV ПКУ, вказується у рядку 10.9 Декларації.
Враховуючи викладене, платник податку у разі наявності підстав для подання Декларації відображає дохід у вигляді спадщини (подарунку), який оподатковується за нульовою ставкою ПДФО, у рядку 10.9 Декларації.
Водночас, п. 179.2 ст. 179 ПКУ визначені випадки, в яких обов’язок платника податку щодо подання Декларації вважається виконаним і Декларація не подається.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
У який спосіб платник податків (ЮО, ФОП, ФО) подає заяву на отримання довідки-підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів, який порядок видачі та термін дії такої довідки?
Відповідно до п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) резиденти – це:
а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;
в) фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа – громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого ПКУ або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого-четвертого п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Форма довідки-підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів (далі – Довідка) та Порядок підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.08.2022 № 248 зі змінами, який набрав чинності 01.11.2022.
Відповідно до п. 3 Порядку, заява за формою, наведеною у додатку до Порядку (далі – Заява), подається платником податків (уповноваженим представником) до контролюючого органу за основним місцем обліку, а у разі подання Заяви на отримання Довідки платниками податків – фізичними особами, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання або не мають постійного місця проживання, – до будь-якого контролюючого органу. Заяву за вибором платника податку може бути подано засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених розд. II ПКУ.
Згідно з п. 42 прим. 1.2 ст. 42 прим. 1 ПКУ Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, подання звернень.
Відповідно до п. 5 Порядку, Довідка або обґрунтована відмова у її видачі видається за підписом керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) протягом десяти календарних днів з дати отримання Заяви.
Підставою для відмови у видачі Довідки може бути таке:
1) особа не може бути визнана резидентом України відповідно до критеріїв, зазначених у п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ;
2) відсутні дані щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань для юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців;
3) відсутні дані щодо реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків для фізичних осіб;
4) невідповідність відомостей, зазначених у Заяві, зокрема реєстраційних даних юридичної або фізичної особи, даним, наявним в інформаційних системах контролюючого органу;
5) документи подано особою, яка не має на це повноважень;
6) іноземна компанія, що має місце ефективного управління на території України, не набула або відмовилась від статусу податкового резидента України відповідно до п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 ПКУ.
Довідка надається за вибором платника у паперовій або електронній формі, про що він зазначає у Заяві. Довідку в електронній формі платник отримує у приватній частині Електронного кабінету з дотриманням вимог, встановлених розд. II ПКУ.
Абзацом третім п. 42.4 ст. 42 ПКУ визначено, що документ, надісланий контролюючим органом в Електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями та є доступним в Електронному кабінеті.
Отже, платник податків (юридична особа, фізична особа – підприємець, фізична особа) може подати заяву на отримання Довідки в один із таких способів:
засобами електронного зв’язку в електронній формі через меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабiнету;
шляхом надіслання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.
Меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабiнету дозволяє надіслати лист (заяву тощо) до відповідного органу ДПС.
Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через вебпортал ДПС.
Довідка або обґрунтована відмова у її видачі видається за підписом керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) протягом десяти календарних днів з дати отримання Заяви. Довідка надається за вибором платника у паперовій або електронній формі, про що він зазначає у Заяві. Довідку в електронній формі платник отримує у приватній частині Електронного кабінету.
Довідка видається за звітний (податковий) період – рік та підтверджує, що платник податків є резидентом України протягом року, зазначеного у Довідці. При цьому нормами Порядку не визначено термін дії такої Довідки.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Деякі зміни до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 11 грудня 2019 року №1165
З 11 січня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1428, якою внесено зміни до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165.
Відповідно до змін, затверджено уніфікований довідник кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості (наказ ДПС від 11.01.2023 року №17).
З урахування довідника кодів податкової інформації змінено форму рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості (додаток 4). Це не лише конкретизує умови за яких платника було включено до переліку ризикових, а також надає можливість автоматичного виключення системою СМКОР платників з переліку ризикових.
Тобто, у разі виключення суб’єкта господарювання з переліку платників, (на підставі рішення комісії регіонального рівня або рішення суду) автоматично виключаються з переліку ризикових його за умови, що:
- виключною підставою для включення такого контрагента до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості на підставі пункту 8 додатка 1, було здійснення операції з таким платником податку;
- відсутні інші підстави та інформація, за якою встановлено відповідність контрагента критеріям ризиковості платника податку.
Також зазнала змін форма рішення про врахування/неврахування таблиці даних платника податку (додатки №6, №7).
У разі прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника у відповідних полях рішення зазначається інформація, що стала підставою для неврахування таблиці даних платника податку, зокрема додано інформацію щодо ризикової операції, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД / ДКПП / умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників. які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Яким чином нараховувати єдиний внесок працівнику за основним місцем роботи, якщо сума допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, в розрізі окремих місяців не перевищує розмір мінімальної заробітної плати?
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю та виплачують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами особам, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 є, зокрема, сума допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
Нормами частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок для всіх категорій платників (крім пільгових), зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Статтею 18 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX) визначено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
Абзацом другим п.п. 2 п. 2 розд. IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, визначено, що нарахування єдиного внеску за осіб, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, здійснюється за кожен місяць окремо таким чином:
визначається середньоденний розмір допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами шляхом ділення нарахованої суми такої допомоги на кількість днів, за які вона нарахована;
визначається сума допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, що припадає на кожен місяць окремо, шляхом множення середньоденного розміру такої допомоги на кількість календарних днів кожного місяця, за які вона нарахована;
визначається сума єдиного внеску для роботодавця шляхом множення розрахованої суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами за кожен місяць окремо на розмір єдиного внеску, встановлений Законом № 2464 для зазначеної категорії платників (22 відс., 8,41 відс., 5,3 відс., 5,5 відсотка).
Таким чином, якщо після розподілу суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами така сума за повний місяць становить менше мінімального розміру заробітної плати, єдиний внесок розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується зазначена сума, та ставки єдиного внеску у розмірі 22 відсотка.
У разі, якщо листок непрацездатності починається протягом місяця, де загальна сума нарахованого доходу (сума заробітної плати за відпрацьований час та суми допомоги по тимчасовій непрацездатності) становить менше мінімального розміру, єдиний внесок розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується зазначений дохід, та ставки єдиного внеску у розмірі 22 відсотка.
У разі якщо листок непрацездатності закінчується протягом місяця, де сума допомоги по тимчасовій непрацездатності не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, та ставки єдиного внеску у розмірі 22 відсотка. При цьому необхідно здійснити донарахування до розміру мінімальної заробітної плати та відобразити в звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску за звітний період, на який припадає останній місяць листка непрацездатності.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Чи має право представник (уповноважена особа) ФОП підписати та подати заяву та документи щодо неможливості виконання податкових обов’язків?
Згідно з абзацом першим п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПКУ, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Порядок) та Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків – фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов’язок, у тому числі обов’язок податкового агента, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225, який набрав чинності 06.09.2022.
Дія Порядку поширюється на платників податків – фізичних осіб – резидентів України, зокрема самозайнятих осіб, юридичних осіб (резидентів і нерезидентів України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування, та на яких покладено обов’язок зі сплати податків та зборів, подання звітності, виконання інших обов’язків, передбачених ПКУ або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 2 розд. І Порядку).
Платники податків подають до контролюючого органу заяву та документи в електронній формі шляхом надсилання через Електронний кабінет або у паперовій формі шляхом подання до контролюючого органу за місцем податкової адреси або будь-якого сервісного центру контролюючого органу, або надсилання поштою з повідомленням про вручення (п. 8 розд. ІІ Порядку).
Пунктом 36.4 ст. 36 ПКУ визначено, що виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідно до п. 19.1 ст. 19 ПКУ платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.
Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ст. 19 ПКУ).
Представник платника податків користується правами, встановленими ПКУ для платників податків (п. 19.3 ст. 19 ПКУ).
Оскільки фізична особа – підприємець може вести справи, пов’язані зі сплатою податків, через свого представника (уповноважену особу) відповідно до ст. 19 ПКУ, то такий представник (уповноважена особа) має право підписати та подати заяву та документи щодо неможливості виконання податкових обов’язків у паперовій формі до контролюючого органу за місцем податкової адреси або будь-якого сервісного центру контролюючого органу, або надіслати поштою з повідомленням про вручення.
При цьому у разі подання заяви та документів щодо неможливості виконання податкових обов’язків особисто законним представником (уповноваженою особою) фізичної особи – підприємця необхідно пред’явити довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку на представництво інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків фізичної особи – підприємця та її копію, а також оригінал і копію документа, що посвідчує особу такого представника.
У разі надіслання поштою заяви та документів щодо неможливості виконання податкових обов’язків надсилається копія довіреності, засвідченої в нотаріальному порядку на представництво інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків фізичної особи – підприємця та копія документа, що посвідчує особу такого представника.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Чи необхідно подавати повторно документи, що підтверджують вартість об’єктів декларування, якщо попередньо подана одноразова (спеціальна) добровільна декларація була анульована у зв’язку з поданням декларації з типом «Звітна нова»?
Відповідно до абзацу першого п.п. 6.3 п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у період проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ декларант має право уточнити інформацію, зазначену у попередньо поданій одноразовій (спеціальній) добровільній декларації (далі – Декларація), виключно шляхом подання нової Декларації у порядку, визначеному підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ. При цьому попередньо подана Декларація, інформація з якої уточнюється, вважається анульованою.
Згідно з абзацом дев’ятим п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ декларант може додати до Декларації відповідні документи або належним чином засвідчені їх копії, що підтверджують вартість об’єктів декларування, які знаходяться (зареєстровані) на території України.
Декларант зобов’язаний документально підтвердити вартість об’єктів декларування шляхом додання до Декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі якщо такі об’єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України (абзац десятий п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Враховуючи те, що у разі подання декларантом Декларації з типом «Звітна нова» попередньо подана Декларація вважається анульованою, то при поданні нової звітної Декларації декларантом подаються повторно усі необхідні документи.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
За який період вперше подається податкова декларація з транспортного податку за формою з урахуванням змін, внесених наказами Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 401 та від 20.12.2022 № 444?
Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 401 «Про внесення змін до форми Податкової декларації з транспортного податку» зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2022 № 444 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 30 листопада 2022 року № 401» (далі – Накази № 401, № 444) затверджено нову форму Податкової декларації збору з транспортного податку (далі – Декларація).
На забезпечення виконання Указу Президента України від 29 квітня 2021 року № 180/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року «Про заходи державної регіональної політики на підтримку децентралізації влади» нова форма Декларації передбачає можливість зазначити код Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (КАТОТТГ) замість коду за КОАТУУ (рядок 8 Декларації).
Нова форма Декларації застосовується з 01.01.2023 та вперше подається за базовий податковий (звітний) період – 2023 рік. Ідентифікатор форми Декларації: J0303603.
Накази № 401, 444 розміщені на вебпорталі ДПС у розділі «Законодавство/Податки, збори, платежі/Місцеві збори/Транспортний податок/Нормативно-правові акти».
Форма Декларації у редакції Наказу № 401 зі змінами, внесеними Наказом № 444, розміщена у розділі «Законодавство/Електронні форми документів/Транспортний податок».
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Яким чином здійснюється реєстрація РРО/ПРРО для СГ, який уклав з іншими СГ договір про спільну діяльність?
Реєстрація реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО)/програмного РРО для суб’єкта господарювання, який уклав з іншими суб’єктами господарювання договір про спільну діяльність здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб’єкта господарювання, який є платником податку на прибуток.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Код УКТ ЗЕД якої версії (2022 року чи 2017 року) зазначається в графі 3.1 податкової накладної при постачанні після 01 січня 2023 року товару, виготовлення якого відбулося у 2022 році?
Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 у разі постачання товару заповнюється графа 3.1, в якій зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Графа 3.1 податкової накладної заповнюються на всіх етапах постачання товарів.
Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX «Про Митний тариф України» (далі – Закон № 2697) затверджено коди товарів згідно з УКТ ЗЕД (версії 2022 року). При цьому окремі позиції кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД (версії 2022 року), визначених у митному тарифі України, встановленому Законом № 2697, зазнали змін у порівнянні з кодами товарів згідно з УКТ ЗЕД (версії 2017 року), які були визначені у митному тарифі України, встановленому Законом України від 04 червня 2020 року № 674-IX «Про Митний тариф України» із змінами і доповненнями, чинному до 31.12.2022 (включно).
Починаючи з 01.01.2023, при здійсненні операцій з постачання товарів на митній території України, графа 3.1 (код товару згідно з УКТ ЗЕД) розділу Б податкової накладної має заповнюватися з урахуванням таких особливостей:
у разі здійснення операції з постачання товару, придбаного на митній території України або ввезеного на митну територію України до 31.12.2022 (включно), у графі 3.1 (код товару згідно з УКТ ЗЕД) розділу Б податкової накладної зазначається код відповідного товару згідно з УКТ ЗЕД (версії 2017 року), що був вказаний у митній декларації, оформленій при його ввезенні на митну територію України або у податковій накладній, отриманій від постачальника при придбанні такого товару;
у разі здійснення операції з постачання товару, придбаного на митній території України або ввезеного на митну територію України, починаючи з 01.01.2023, у графі 3.1 (код товару згідно з УКТ ЗЕД) розділу Б податкової накладної зазначається код відповідного товару згідно з УКТ ЗЕД (версії 2022 року), що визначений у митному тарифі України, встановленому Законом № 2697.
Порядок зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД у податковій накладній за операцією з його постачання не залежить від дати виготовлення такого товару.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Чи видається ФОП, яка одночасно здійснює незалежну професійну діяльність довідка за формою № 34-ОПП та довідка за формою № 12-ОПП у випадку припинення лише незалежної професійної діяльності?
Відповідно до норм ст. 65 Податкового кодексу України , взяття на облік фізичних осіб – підприємців здійснюється на підставі відомостей, наданих державним реєстратором згідно з Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», а фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність – на підставі заяви, яка подається протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.
Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа здійснює незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується в контролюючих органах як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Довідка про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань за формою № 34-ОПП (далі – довідка за ф. № 34-ОПП) (додаток 2 до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588) видається платникам податків, відомості щодо яких не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
Для фізичної особи, яка зареєстрована як підприємець та при цьому провадить незалежну професійну діяльність, в довідці за ф. № 34-ОПП перед прізвищем, ім’ям та по батькові обов’язково вказується «Фізична особа – підприємець» та зазначається вид професійної діяльності, наприклад «Фізична особа – підприємець, адвокат».
Якщо фізична особа – підприємець, яка одночасно здійснює незалежну професійну діяльність, припиняє здійснення лише незалежної професійної діяльності та, при цьому, не припиняється державна реєстрація фізичної особи – підприємця, у такому випадку йде мова про зміни в облікових даних платника.
Для внесення змін до облікових даних та зняття ознаки провадження незалежної професійної діяльності, такій фізичній особі необхідно подати до контролюючого органу за основним місцем обліку заяву (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) за формою № 5-ОПП (додаток 8 до Порядку № 1588), копію документу, який підтверджу припинення (зупинення) незалежної професійної діяльності та повернути довідку за ф. № 34-ОПП. Підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.
Довідка про зняття з обліку платника податків за формою № 12-ОПП (додаток 17 до Порядку № 1588) у такому випадку не видається, оскільки фізична особа продовжує перебувати на обліку в контролюючих органах, як фізична особа – підприємець.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Чи є платниками акцизного податку з реалізації СГ роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну СГ роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію таких товарів, вироблених до 01 квітня 2022 року, у 2023 році?
Згідно з п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками акцизного податку, зокрема, є:
особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах);
особа - виробник та/або імпортер тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, яка здійснює їх реалізацію для цілей оподаткування акцизним податком з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за ставкою, визначеною п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПКУ.
Відповідно до п. 40 підрозд. 5 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 січня 2023 року, сплата акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну), вироблених до 01 квітня 2022 року, в тому числі іноземними виробниками, та не реалізованих кінцевим споживачам до 01 квітня 2022 року, здійснюється у порядку та на умовах, що діяли до 01 квітня 2022 року.
Враховуючи зазначене, акцизний податок з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі з тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, вироблених до 01 квітня 2022 року, в тому числі іноземними виробниками, та не реалізованих кінцевим споживачам до 01 квітня 2022 року, здійснюється у порядку та на умовах, що діяли до 01 квітня 2022 року та сплачується суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі з обсягів реалізованих підакцизних товарів до 01 січня 2023 року. Останній звітний період за який сплачується податок – грудень 2022 року.
Отже, суб’єкти господарювання роздрібної торгівлі не є платниками акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну при реалізації у 2023 році таких товарів, що вироблені до 01 квітня 2022 року. Останній звітний період за який сплачується податок – грудень 2022 року.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Чи застосовується норма п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину, у зв’язку з внесенням з 27.05.2022 змін до п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ на період дії воєнного стану?
Відповідно до п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
порушення вимог законодавства в частині:
обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку;
порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Поряд з цим, п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», який набрав чинності 03.01.2023, внесено зміни, зокрема, до п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ та встановлено, що такі зміни застосовуються починаючи з 27.05.2022.
Так, згідно з абзацами першим, третім – восьмим п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених ст.ст. 39 і 39 прим. 2, п. 46.2 ст. 46 ПКУ, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов’язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків щодо:
реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 01 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року;
реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 01 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПКУ, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року;
подання звітності, у тому числі передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПКУ, за звітні (податкові) періоди – 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 01 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий – травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року;
строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди – 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень – травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 01 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору – не пізніше 31 грудня 2022 року);
строків сплати грошових зобов’язань, визначених контролюючими органами, граничний строк сплати яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 01 червня 2022 року, за умови їх сплати не пізніше 01 серпня 2022 року.
Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов’язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків, передбачених ПКУ, за умови виконання ними таких податкових обов’язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків (абзац дванадцятий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відс., звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов’язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відс. за умови виконання ними таких податкових обов’язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відс. (абзац тринадцятий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225.
Поряд з цим, абзацом вісімнадцятим п.п. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з ПКУ, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених п.п. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПКУ (вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору)), що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Отже, тимчасово, на період дії воєнного стану, починаючи з 27.05.2022, привілюють норми в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання платником податків податкових обов’язків у випадках та за умов, передбачених п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.
Тому, норма п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не застосовується з 27.05.2022 на період дії воєнного стану.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Чи застосовуються штрафні санкції та пеня при самостійному виправленні ЮО – платником ЄП третьої групи помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання по ЄП у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану?
Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», який набрав чинності 03.01.2023, зокрема, внесено зміни до п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ та встановлено, що вони застосовуються починаючи з 27.05.2022.
Так, у разі самостійного виправлення платником податків, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені (абзац чотирнадцятий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Чи подають Додаток ЄСВ 1 у складі Податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП на загальній системі оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та члени фермерського господарства, які мають статус пенсіонера або особи з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу?
Згідно з пп. 2 та 4 частини другої ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платники єдиного внеску зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, зокрема, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб – підприємці на загальній системі оподаткування, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та членів фермерського господарства є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Відповідно до частини четвертої ст. 4 Закону № 2464 такі платники звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1058), та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Державною податковою службою України (далі – ДПС) та Пенсійним фондом України (далі – ПФУ) складається Протокол про обмін інформацією щодо даних про фізичних осіб (платників єдиного внеску), відповідно до норм якого ПФУ щомісяця надає ДПС інформацію щодо фізичних осіб (платників єдиного внеску) про те, що вони є пенсіонерами за віком або за вислугою років, або є особами з інвалідністю, із зазначенням дати встановлення пенсії або інвалідності.
Після відображення зазначеної інформації в інформаційно-комунікаційній системі «Податковий блок», таким платникам припиняється нарахування єдиного внеску з наступного місяця після встановлення пенсії.
Фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та члени фермерського господарства подають Податкову декларацію про майновий стан і доходи, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143) (далі – Декларація), у складі якої формують додаток ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток ЄСВ 1).
Враховуючи зазначене, фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерського господарства, які мають статус пенсіонера або особи з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу протягом 12 місяців звітного року, звільняються від подання додатка ЄСВ 1 у складі Декларації. Такі особи можуть подати Додаток ЄСВ 1 за умови самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску.
Платники, звільнені від сплати єдиного внеску відповідно до частини четвертої ст. 4 Закону № 2464 не з початку звітного року, зобов’язані подати Додаток ЄСВ 1 у складі Декларації за всі місяці до місяця встановлення пенсії/встановлення інвалідності/досягнення пенсійного віку включно.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Чи потрібно повідомляти контролюючі органи про зміну засновників ЮО?
Відповідно до п. 66.1 ст. 66 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема:
інформація органів державної реєстрації;
документально підтверджена інформація, що надається платниками податків.
Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 66.2 ст. 66 ПКУ).
У разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з главою 6 ПКУ, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний подати контролюючому органу, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів (п. 66.5 ст. 66 ПКУ).
Згідно з п. 8 частини другої ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 755) в ЄДР містяться дані, зокрема, про перелік засновників та учасників (крім учасників громадських організацій, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, частки яких обліковуються в обліковій системі часток, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, благодійних фондів та політичних партій) юридичної особи: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновником є фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновником є юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв’язку з державною реєстрацією.
Порядок внесення змін до облікових даних платників податків встановлено розд. ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).
Згідно з п. 9.2 розд. IX Порядку № 1588 у разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік, крім змін, які вносяться до ЄДР, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати до контролюючого органу уточнені документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік. Додаткова реєстраційна заява за формою № 1-ОПП подається з позначкою «Зміни» або за формою № 1-ОПН – з позначкою «Перереєстрація/зміни».
Отже, стосовно платників податків, відомості про яких включаються до ЄДР:
інформація про зміну засновників оновлюється в контролюючих органах на підставі відомостей, отриманих від державного реєстратора, в порядку визначеному Законом № 755.
Стосовно платників податків, відомості про яких не включаються до ЄДР, інформація про зміну засновників оновлюється на підставі уточнених документів та заяви за формою № 1-ОПП з позначкою «Зміни» або за формою № 1-ОПН – з позначкою «Перереєстрація/зміни».
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Що є акцизним складом/акцизним складом пересувним?
Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) акцизний склад – це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі – приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує
Критерій, визначений п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання – платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до
Згідно з п.п 14.1.6 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:
а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним п.п. «а» п. 2 частини другої ст. 91 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями);
б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;
в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 ПКУ.
Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі. Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб’єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.
Не є акцизним складом пересувним:
транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;
паливний бак транспортного засобу.
Згідно п. 47 підрозд. 5 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, в доповнення до критеріїв, визначених п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, не є акцизним складом:
приміщення або територія, у тому числі платника акцизного податку з реалізації пального, у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, яке використовується виключно для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує
приміщення або територія, у тому числі платника акцизного податку з реалізації пального, у кожному (на кожній) з яких виконуються умови, зазначені в абзаці другому цього пункту, та одночасно зберігається або реалізується пальне у споживчій тарі ємністю до
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
Який тип нерухомості відображається у графі 2 додатка 2 до декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, у разі, якщо складові частини об’єкта нежитлової нерухомості – майнового комплексу різні за своїм функціональним призначенням?
Відповідно до п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.
Платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).
Формою Декларації, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.11.2022 № 371), передбачено заповнення додатка 2 «Розрахунок № _ у частині об’єктів нежитлової нерухомості», у графі 2 «Код типу об’єкта» якого зазначається код типу об’єкта відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 із змінами та доповненнями (далі – Класифікатор).
Відповідно до Класифікатора будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.
Пунктом 2 частини першої ст. 2 Закону України від 01 липня 2014 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями встановлено, що єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, – Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав).
Згідно з п.п. 2 п. 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 із змінами та доповненнями, до Державного реєстру прав вносяться відомості про об’єкт будівництва (закінчений будівництвом об’єкт), зокрема:
ідентифікатор об’єкта в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, – у разі коли об’єкту присвоєно відповідний ідентифікатор (присвоюється, зокрема, будинку, будівлі, споруді (у тому числі в комплексі), складовим частинам будинку, будівлі, споруди (квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які після прийняття об’єкта в експлуатацію є самостійними об’єктами нерухомого майна;
тип об’єкта;
загальна, житлова площа приміщень об’єкта (для закінчених будівництвом об’єктів, що мають відповідні показники).
Враховуючи зазначене, у графі 2 «Код типу об’єкта» додатка 2 до Декларації відображається відповідний тип (код) складових частин об’єкта нежитлової нерухомості – майнового комплексу, який визначається на підставі документів про право власності з врахуванням їх класифікаційних ознак та функціонального призначення відповідно до Класифікатора.
За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.
