Звенигородська міська рада
Черкаська область, Звенигородський район
Логотип Diia
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує

Дата: 22.03.2023 14:30
Кількість переглядів: 120

 

 

 

Якою датою реєструється податкова накладна/розрахунок коригування до податкової накладної в ЄРПН після прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН?

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Згідно з п. 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 зі змінами і доповненнями, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання, зокрема, події прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за № 1245/34216, визначено, що рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.

Таким чином, після прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН, податкова накладна/розрахунок коригування до податкової накладної реєструється в ЄРПН тією датою, за якою податкова накладна/розрахунок коригування до податкової накладної було надіслано до ДПС з метою реєстрації в ЄРПН, що зафіксовано у квитанції.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Яка адреса місця розташування об’єкта оподаткування має зазначатися в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), якщо адреса змінилася у зв’язку із запровадженням адміністративно-територіальної реформи, перейменуванням назви міста, села, селища вулиці тощо, якщо у правовстановлюючі документи зміни внесені не були?

Податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація).

Формою Декларації передбачено заповнення інформації щодо місця розташування об’єкта(ів) оподаткування у колонках 10 «код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці» та 11 «адреса (згідно з правовстановлюючими документами)» розд. І «Розрахунок суми земельного податку», у колонках 11 «код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці» та 12 «адреса (згідно з право-встановлюючими документами)» розд. ІІ «Розрахунок суми орендної плати».

Згідно з приміткою 13 до Декларації у колонці 10 розд. І або колонці 11 розд. ІІ Декларації зазначається код за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 зі змінами та доповненнями (далі – КАТОТТГ) адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташована(і) земельна(і) ділянка(и), та адреса місця розташування земельної ділянки.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) підставою для нарахування земельного податку, зокрема є: дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати є договір оренди (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

Відповідно до п.п. 2 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 зі змінами та доповненням (далі – Порядок № 1051) до Державного земельного кадастру (далі – Кадастр) вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема, місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності).

Відомості про об’єкти, що змінюються, вносяться до Кадастру безперервно (абзац перший п. 68 Порядку № 1051).

Відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Кадастру в разі внесення, зокрема, змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до Порядку № 1051 відкрито Поземельну книгу (п.п. 1 п. 117 Порядку № 1051).

Внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у п. 119 Порядку № 1051) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду цільового призначення) (п. 118 Порядку № 1051).

Зокрема, до Поземельної книги без подання заяви вносяться відомості (зміни до них) про віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці (п.п. 1 п. 119 Порядку № 1051).

Якщо до документів, які (або витяги з яких) є підставою для нарахування плати за землю (Кадастр, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, державні акти на землю, договір оренди тощо) не були внесені зміни в частині адреси місця розташування земельної ділянки, та оскільки адреса має зазначатися у Декларації згідно з правовстановлюючими документами, то у разі зміни адреси місця розташування земельної ділянки у зв’язку із запровадженням адміністративно-територіальної реформи (перейменуванням назви міста, села, селища вулиці тощо), в колонці 11 розд. І або колонці 12 розд. ІІ Декларації зазначається інформація щодо адреси місця розташування земельної ділянки на підставі правовстановлюючих документів.

Разом з цим зазначаємо, що у колонках 10 розд. І та 11 розд. ІІ Декларації зазначається код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташована земельна ділянка.

Такий код має бути актуальним, тобто відповідати територіальній громаді, на території якої знаходиться земельна ділянка та код якої зазначений у рядку 7 Декларації.

Отже, у разі зміни назви населеного пункту без внесення змін до правовстановлюючих документів у колонках 11 розд. І та 12 розд. ІІ Декларації мають зазначатися обидві назви населеного пункту – яка відповідає коду, зазначеному у відповідних колонках 10 та 11, а також у дужках стара назва цього населеного пункту.

Відповідні роз’яснення розміщено на вебпорталі ДПС за посиланням: Головна/законодавство/Податки, збори, платежі/Місцеві податки/Плата за землю (у складі податку на майно) /Коментарі фахівців (https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/mistsevi-podatki/plata-za-zemlyu--u-skladi-podatku-na-may/komentari-fahivtsiv/657491.html).

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Важливо! На період дії воєнного стану в Україні!

 

Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує, що відповідно до статті 18 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами)

Вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право:

виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;

виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Обов’язки щодо сплати чергових платежів/дії щодо продовження ліцензії мають бути виконані суб’єктом господарювання протягом 30 днів, наступних за днем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні.

 

 

 

Яка відповідальність передбачена за здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами в межах торговельних операцій без участі банку?

 

Відповідно до пп. 28, 31 розд. ІV Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі – НБУ) від 02 січня 2019 року № 2 із змінами і доповненнями, розрахунки між резидентами і нерезидентами за поточними торговельними операціями здійснюються виключно через банки, крім випадків, передбачених частиною четвертою ст. 59 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Згідно з частиною першою ст. 14 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) за порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно з ст. 13 Закону № 2473) можуть бути застосовані, зокрема:

до юридичних осіб (крім уповноважених установ) – заходи впливу у вигляді штрафних санкцій;

до фізичних осіб, посадових осіб уповноважених установ, посадових осіб юридичних осіб – заходи впливу у вигляді штрафів, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X зі змінами та доповненнями (далі – КУпАП).

Відповідно до частини четвертої ст. 14 Закону № 2473 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право адекватно вчиненому порушенню застосувати до юридичних осіб (крім уповноважених установ) захід впливу у вигляді штрафних санкцій у розмірі до 100 відс. суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства.

Згідно з ст. 162 прим. 1 КУпАП порушення порядку здійснення валютних операцій – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних осіб (крім уповноважених установ), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами в межах торговельних операцій без участі банку до юридичних осіб (крім уповноважених установ) застосовується захід впливу у вигляді штрафних санкцій у розмірі до 100 відс. cуми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства.

Крім того, порушення порядку здійснення валютних операцій тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних осіб (крім уповноважених установ), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Яка відповідальність передбачена за неподання чи несвоєчасне подання звітності щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів або подання звітності з недостовірними відомостями, в т.ч. у період дії воєнного стану в Україні?

 

Відповідно до ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481) суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, за формою, встановленою цим органом.

У разі якщо в місяці, наступному за звітним місяцем, суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) самостійно виявив помилки у поданому ним звіті за звітний місяць, він зобов’язаний подати уточнений звіт до кінця місяця, наступного за звітним місяцем.

Відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених ст.ст. 39 та 39 прим. 2, п. 46.2 ст. 46 ПКУ, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному ст. 86 ПКУ, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному ст. 86 ПКУ, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;

строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб’єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов’язки, передбачені ст.ст. 59 - 60, 87 - 101 ПКУ, та/або визначення грошових зобов’язань згідно із ст. 116 ПКУ;

строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, передбачених п.п. 56.23.3 п. 56.23 ст. 56 ПКУ.

Частиною другою ст. 17 Закону № 481 встановлено, що у разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, до суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 17000 гривень.

Отже, за неподання чи несвоєчасне подання звітності щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів або подання звітності з недостовірними відомостями, в т.ч. протягом періоду дії воєнного стану в Україні, до суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 17000 гривень.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

  • податків Черкащини за січеньлютий 2023 року відшкодовано 220,1 млн гривень податку на додану вартість

 

  • січня – лютого 2023 року платниками Черкаської області заявлено до відшкодування ПДВ на розрахункові рахунки 204,8 млн грн, що на 59,1  млн грн менше, порівняно з показником за відповідний період минулого року.
  • цілому у січні - лютому 2023 року платники Черкаської області отримали бюджетне відшкодування ПДВ грошовими коштами на загальну суму 220,1 млн грн, за аналогічний період 2022 року бюджетне відшкодування було отримано на загальну суму 251,8 млн гривень.
  • початку 2023 року в цілому по області загальний залишок невідшкодованого ПДВ на рахунки платників станом на 01.03.2023 складає 228,6 млн грн (51,4 млн грн - триває камеральна перевірка по поточній заявці сум бюджетного відшкодування поданих у лютому 2023 року за звітний період січень 2023 року, 141,4 млн грн – тривають позапланові документальні перевірки по заявам поданим за грудень 2022 року, 35,8 млн грн – узгоджені суми бюджетного відшкодування за результатами камеральних та документальних перевірок).
  • на бюджетне відшкодування мають усі платники податку на додану вартість незалежно від терміну реєстрації, у яких є в наявності правомірне сформоване від’ємне значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з урахуванням норм пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) від 02.12.2010 №2755-VІ.

 

Як заповнюється та реєструється акцизна накладна при реалізації пального СГ – платнику акцизного податку до місця зберігання пального, яке не є акцизним складом (приміщення або територія у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, яке використовується виключно для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує 2000 літрів)?

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), зокрема, але не виключно, акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема, але не виключно, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 куб. метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 куб. метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового затверджений наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2020 № 729 (далі – Порядок № 729).

З урахуванням вимог Порядку № 729, при реалізації пального для заправлення електрогенераторних установок суб’єкту господарювання – платнику акцизного податку до місця зберігання пального, у верхній лівій частині акцизної накладної зазначаються:

– у полі «Коди операцій для складання в одному примірнику» – цифра «0»;

– у полі «Умови оподаткування» – ознака щодо умов оподаткування пального «0»;

– у полі «Напрям використання» – напрям «0».

У верхній правій частині у полі «Примірник» зазначаються цифри «1» (номер примірника) та «2» (кількість примірників).

У рядку «Особа, що реалізує пальне» зазначаються реквізити особи – постачальника пального, а у рядку «Особа - отримувач пального» зазначається:

для юридичної особи та постійного представництва – її повне або скорочене найменування та код ЄДРПОУ;

для фізичної особи – прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (серія та номер паспорта зазначаються фізичними особами - підприємцями, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

для юридичних осіб, які уповноважені на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів: назва договору, найменування уповноваженої особи та реєстраційний обліковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору.

До рядка «Акцизний склад/акцизний склад пересувний, з якого фактично відвантажено (відпущено) пальне» вносяться реквізити акцизного складу/акцизного складу пересувного, з якого фізично відвантажене (відпущене) пальне.

До рядка «Акцизний склад/акцизний склад пересувний, на який фактично відвантажено (отримано) пальне» вносяться реквізити акцизного складу/акцизного складу пересувного, на який фізично відвантажено (отримано) пальне.

Таблична частина такої акцизної накладної заповнюється наступним чином:

 – у графі 1 зазначається код товарної підкатегорії пального згідно з УКТ ЗЕД (10 знаків);

– у графі 2 – інформація щодо опису пального згідно з УКТ ЗЕД;

– у графі 3 – обсяг реалізованого (відвантаженого) пального у кілограмах;

– у графі 4 – обсяг реалізованого (відвантаженого) пального у літрах, приведених до температури 15° C.

Внесені до цих граф показники можуть мати лише додатне значення.

У клітинках акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, що не заповнюються, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються, крім рядків у верхній лівій частині документа, в яких відповідно до форми такого документа може бути внесена цифра «0» (п. 12 розд. І Порядку № 729).

Відповідно до п. 231.6 ст. 231 ПКУ реєстрація в Єдиному реєстрі акцизних накладних, зокрема, першого примірника акцизної накладної при реалізації пального з акцизного складу здійснюється у день складання такої акцизної накладної, але не пізніше здійснення операції з реалізації пального з акцизного складу.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Як платники податку на прибуток – власники земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, здійснюють розрахунок різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, якщо такі платники не мають наміру займатися сільським господарством, наданням пов’язаних із ним послуг та такий вид діяльності відсутній серед внесених ними видів діяльності до ЄДР?

 Відповідно до п. п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.

Згідно п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 1 розд. XIV ПКУ – питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлені п. 141.9 ст. 141 ПКУ.

Відповідно до п.п. 141.9.1 п. 141.9 ст. 141 ПКУ платник податку зобов’язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.

У такому додатку, зокрема, зазначається різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Відповідно до п.п. 141.9.2 п. 141.9 ст. 141 ПКУ для платника податку, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік, розрахована відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, дорівнює або перевищує 75 відс., різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Для платника податків, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік, розрахована відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, становить менше 75 відс., різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (п.п. 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 ПКУ).

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

податок на прибуток підприємств у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ;

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ;

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь;

єдиний податок платника єдиного податку четвертої групи (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну);

єдиний податок платника єдиного податку третьої групи (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну) у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ;

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь;

рентна плата за спеціальне використання води у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ;

20 відс. витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Розрахунок мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких проведена та не проведена, обчислюється за формулами встановленими п.п. 38 прим. 1.1.1, 38 прим. 1.1.2 п. 38 прим. 1.1 ст. 381 ПКУ.

Мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38 прим. 1.1.4 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 ПКУ).

Отже, юридичні особи, платники податку на прибуток на загальних підставах – власники земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, незалежно від того, чи використовуються такими особами ці ділянки для сільськогосподарського товаровиробництва (надання послуг) чи ні, а також у разі відсутності такого виду діяльності серед інших видів діяльності, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, для розрахунку різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів застосовують положення п.п. 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 ПКУ як для платників податку, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік менше 75 відс. – суми сплачених податків, зборів, платежів у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Зміни щодо термінів реєстрації податкових накладних

Законом № 2876-ІХ «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі — Кодекс) доповнено пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану та протягом шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, збільшено граничні строки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування (далі - ПН/РК) до ПН у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), встановлені пунктом 201.10 статті 201 Кодексу, та зменшено розміри штрафів за їх порушення, які встановлено пунктом 1201.1 статті 120і Кодексу.

Визначені пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу строки реєстрації в ЄРПН застосовуються до ПН/РК, граничний термін реєстрації в ЄРПН яких припадає на період з дати набрання чинності Законом № 2876-ІХ (тобто з датою складання, починаючи з 16 січня 2023 року), та діють тимчасово протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, та становлять:

для ПН/РК, складених з 01 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 05 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для ПН/РК, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

для РК, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого РК до ПН отримувачем (покупцем).

 

Яким чином платник податку – резидент Дія Сіті нараховує єдиний внесок при виплаті заробітної плати звільненому спеціалісту Дія Сіті, якщо у місяці звільнення нарахований дохід менше мінімальної заробітної плати?

 

Відповідно до п. «а» частини 14 прим. 1 ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) для платника – резидента Дія Сіті, який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пп. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667), встановлюється на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями, – у розмірі мінімального страхового внеску.

При цьому мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотка.

Враховуючи викладене, платник – резидент Дія Сіті, який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пп. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону № 1667, при виплаті заробітної плати звільненому спеціалісту Дія Сіті, якщо у місяці звільнення нарахований дохід менше мінімальної заробітної плати, нараховує єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Незадекларована праця – погано для всіх

 

Незадекларована праця наносить шкоду державі. Неформальна економіка і незадекларована праця в мирний час обмежують можливості держави проводити сучасну соціальну політику у сферах освіти, охорони здоров’я, розвитку професійних навичок, зайнятості, соціального захисту та пенсійного забезпечення, сприяють ухиленню від сплати податків, зменшують надходження до державного і місцевих бюджетів.

В умовах повномасштабної війни, коли всі сили і кошти держави спрямовані на наближення перемоги, незадекларована праця і неформальна економіка наносять невиправної шкоди обороноздатності країни.

 

Хто є платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності та повинен подавати податкову декларацію з плати за землю, у разі якщо ЮО, яка орендує земельну ділянку державної або комунальної власності уклала договір суборенди на цю земельну ділянку?

Згідно з п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).

Орендна плата для цілей розд. XII «Податок на майно» ПКУ – обов’язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

Платниками плати за землю, зокрема, є платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПКУ).

Об’єктами оподаткування платою за землю, зокрема, є об’єкти оподаткування орендною платою – земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (п.п. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 ПКУ).

Згідно з частинами першою – другою ст. 8 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 161) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина перша ст. 5 Закону № 161).

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати (п. 288.6 ст. 288 ПКУ).

Оскільки плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати (іншої форми не передбачено), а платником орендної плати є землекористувач (орендар) земельної ділянки, то юридична особа, що орендує земельну ділянку державної або комунальної власності, та уклала договір суборенди на цю земельну ділянку, сплачує орендну плату за зазначену земельну ділянку та подає відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Погашення податкового боргу

 

Протягом січня-лютого 2023 року в цілому по Черкаській області податковий борг до зведеного бюджету зменшився на 564 млн грн, або на 29,8 відс. 1,9 млрд грн до 1,3 млрд гривень).

У загальній сумі податкового боргу 458,4 млн грн, або 34,5 відс., – податковий борг підприємств, що перебувають у процедурах банкрутства.

Впродовж поточного року відкрито провадження у справах про банкрутство відносно 16 боржників, загальна сума податкового боргу яких складає 41,2 млн гривень. Грошовими коштами від підприємств-банкрутів за січень-лютий 2023 року до бюджету надійшло 0,7 млн гривень.

Всього, протягом січня-лютого 2023 року за рахунок вжитих органами Головного управління ДПС у Черкаській області заходів із погашення податкового боргу до зведеного бюджету надійшло 28,8 млн гривень.

 

 

До якого контролюючого органу ФОП на загальній системі оподаткування подає податкову декларацію про майновий стан і доходи з додатками, та куди сплачує ПДФО та військовий збір у разі зміни податкової адреси, яка пов’язана зі зміною адміністративного району?

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, обліку доходів і витрат, що ведеться згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується (п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ).

Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).

Згідно з абзацом другим частини п’ятої ст. 78 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами та доповненнями у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.

Пунктом 10.13 розд. X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588) визначено, що суб’єкт господарювання після зняття з обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням продовжує обліковуватись та сплачувати податки з урахуванням п. 10.2 розд. X Порядку № 1588.

Пунктом 10.2 розд. X Порядку № 1588 встановлено, що у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду (календарного року).

Якщо внаслідок зміни місцезнаходження, зокрема, щодо фізичної особи – підприємця змінюється територія територіальної громади, такий платник податків обліковується з відповідною ознакою та визначенням коду території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, що відповідає:

попередньому місцезнаходженню платника податків – до закінчення бюджетного періоду;

новому місцезнаходженню платника податків – з наступного бюджетного періоду.

Пунктом 4 розд. І Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143) (далі – Інструкція) передбачено, що фізична особа – платник податку (фізична особа – резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні) подає податкову декларацію за звітний (податковий) період в установлені ПКУ строки до контролюючого органу за своєю податковою адресою (за якою її взято на облік як платника податку у контролюючому органі). Платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) подають розрахунок про нарахування єдиного внеску в складі податкової декларації у випадках, визначених Законом України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями у строки та порядку, встановлені ПКУ.

Податкова декларація складається з восьми розділів та дев’яти додатків до неї, що містять розрахунки окремих видів доходів (витрат) та сум нарахованого єдиного внеску (п.1 розд ІІ Інструкції).

Отже, у разі зміни податкової адреси, пов’язаної зі зміною адміністративного району фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування:

подає податкову декларацію з додатками за новим місцезнаходженням;

сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до відповідних бюджетів за попереднім місцезнаходженням до закінчення поточного бюджетного року.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Яким чином подається заява платника податків про видачу Довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або про відсутність податкових зобов’язань), у тому числі для виїзду за кордон на постійне місце проживання?

 

Пунктом 179.3 ст. 179 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлено, що платники податку – резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.

Контролюючий орган протягом 30 календарних днів після надходження Декларації зобов’язаний перевірити визначене податкове зобов’язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов’язань з цього податку, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур.

За зверненням платника податку контролюючий орган, до якого було подано Декларацію, видає довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або про відсутність податкових зобов’язань) (далі – Довідка) за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 568 із змінами та доповненнями (далі – Наказ № 568) (п. 179.12 ст. 179 ПКУ).

Відповідно до пп. 2 – 4 Порядку оформлення і видачі довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або про відсутність податкових зобов’язань), затвердженого Наказом № 568 (далі – Порядок № 568), Довідка видається безоплатно на підставі: заяви платника податків про видачу Довідки за формою, наведеною у додатку до Порядку № 568 (далі – Заява) та поданої Декларації.

Заява та Декларація подаються платником податків (уповноваженим представником) до контролюючого органу за місцем податкового обліку, а тими платниками податків – фізичними особами (крім самозайнятих осіб), які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання (тимчасово переміщені особи), – до будь-якого контролюючого органу.

Заява складається з обов’язковим посиланням на відповідний пункт ПКУ, яким передбачено видачу контролюючим органом Довідки, та зазначенням найменування підприємства (установи, організації), до якого (якої) Довідку буде подано платником податків.

Заяву за вибором платника податку може бути подано засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених розд. II ПКУ.

Так, згідно з п. 42 прим. 1.2 ст. 42 прим. 1 розд. ІІ ПКУ Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно- правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, подання заяв.

Меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабiнету дозволяє надіслати лист (заяву тощо) до відповідного органу ДПС. Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через вебпортал ДПС.

Робота у приватній частині Електронного кабінету здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

Згідно з п. 6 Порядку № 568 контролюючий орган після надходження Декларації зобов’язаний перевірити:

достовірність визначених у декларації доходів шляхом звірки з даними, наявними в інформаційних системах контролюючого органу;

обґрунтованість застосування ставок податку на доходи фізичних осіб, військового збору;

правильність визначення податкових зобов’язань та повноту їх сплати.

У разі неподання платником податку Декларації та/або за наявності невиконаних зобов’язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору (для платників податку – резидентів, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання) контролюючий орган надає заявнику вмотивовану відповідь щодо відмови в наданні Довідки у терміни, зазначені у п. 7 Порядку № 568.

Згідно з п. 7 Порядку № 568 Довідка видається контролюючим органом за місцем податкового обліку:

платникам податків, які звернулися відповідно до п. 179.12 ст. 179 ПКУ, – протягом десяти календарних днів з дати отримання Заяви;

платникам податку – резидентам, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання та які звернулися відповідно до п. 179.3 ст. 179 ПКУ, – протягом тридцяти календарних днів після надходження Декларації та сплати належної суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору.

Довідка видається у паперовій та/або електронній формах. Довідку у паперовій формі отримує безпосередньо платник податків (уповноважений представник) за місцем податкового обліку, а тим платникам податків – фізичним особам (крім самозайнятих осіб), які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання (тимчасово переміщені особи), – контролюючим органом, до якого подано Заяву, за умови підтвердження задекларованих у Декларації сум.

Довідка в електронній формі видається з дотриманням вимог, встановлених розд. II ПКУ.

Для фізичних осіб – платників податку – резидентів, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, Довідка дійсна протягом 60 календарних днів з дати її видачі за наявності документа, що посвідчує особу (п. 9 Порядку № 568).

Відповідно до примітки першої до Довідки, така Довідка видається за відсутності заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору (для платників податку, визначених п. 179.3 ст. 179 ПКУ).

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Як застосовуються фінансові санкції за перше та наступні порушення у разі виявлення під час перевірки СГ підтверджених належним чином фактів неодноразових порушень вимог щодо застосування РРО та/або ПРРО?

 

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Так, на суб’єкта господарювання покладається обов’язок застосовувати РРО та/або ПРРО при здійсненні кожної розрахункової операції.

Згідно з п.п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Вищезазначене узгоджується з судовою практикою Верховного Суду (постанова від 22.02.2022 у справі № 640/4426/19). Так, оскільки продаж товару без застосування РРО та/або ПРРО не є триваючим порушенням, а невидача касового чеку, під час кожного продажу товару, визнається окремим порушенням, то наступне незастосування РРО та/або ПРРО при продажу товарів (наданні послуг) є окремим порушенням, тобто наступне незастосування РРО та/або ПРРО чи невидача чеку, буде вважатись повторним порушенням.

При цьому кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Таким чином, у разі виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання підтверджених належним чином фактів неодноразових порушень вимог щодо застосування РРО та/або ПРРО, до суб’єкта господарювання застосовуються фінансові санкції, зокрема, за першу з таких операцій – штраф, як за перше порушення, а за кожну наступну – як за наступне порушення.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Чи застосовується фінансова відповідальність за порушення термінів сплати (перерахування) узгоджених сум грошових зобов’язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, CГ, які мають/не мають можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок у період дії воєнного стану в Україні?

Порядок виконання у період воєнного стану платником свого обов’язку, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності встановлено п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) (у редакції Закону України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» (далі – Закон № 2836), який набрав чинності 03.01.2023.

Відповідно до абзацу першого п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, платники податків звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов’язок, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної ПКУ, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України (абзац другий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Згідно з абзацом сьомим п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов’язки, звільняються, від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків щодо строків сплати податків та зборів, зокрема, за звітний (податковий) період – I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 01 серпня 2022 року.

У разі звільнення платника податків від відповідальності з підстав, визначених, абзацами четвертим – восьмим п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, податкові повідомлення-рішення, якими були визначені йому штрафні (фінансові) санкції та/або пеня за несвоєчасне виконання податкових обов’язків, вважаються скасованими (відкликаними) з дня набрання чинності Законом № 2836 (абзац дев’ятий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Відповідно до абзацу дванадцятого п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов’язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання ними таких обов’язків, передбачених ПКУ, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності у суб’єкта господарювання можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, він звільняється від передбаченої Податковим кодексом України відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Cуб’єкт господарювання, який має можливість своєчасно виконувати податкові обов’язки щодо дотримання термінів сплати, звільняється від відповідальності за порушення ним термінів сплати (перерахування) узгоджених сум грошових зобов’язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за I квартал 2022 року, за умови їх сплати не пізніше 01 серпня 2022 року.

Cуб’єкт господарювання, у якого відновилася можливість виконувати свої податкові обов’язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняється від відповідальності за порушення термінів сплати (перерахування) узгоджених сум грошових зобов’язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за умови їх сплати протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПКУ податкове зобов’язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, передбачена відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій визначених п. 124.1 cт. 124 та ст. 129 ПКУ.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Чи буде нараховуватися пеня за порушення граничних строків розрахунків на суму незначної незавершеної операції, якщо загальна сума операції підлягала валютному нагляду?

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення валютного законодавств визначено Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473).

Відповідно до частини першої ст. 13 Закону № 2473 Національний банк України (далі – НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до Закону № 2473 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Пунктом 21 розд. ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 (далі – Положення № 5), встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Порушення резидентами граничного строку розрахунків згідно із частиною п’ятою ст. 13 Закону № 2473 тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відс. суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідальність, передбачена частиною п’ятою ст. 13 Закону № 2473, не застосовується до резидентів – суб’єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2022 року № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» (п. 13 ст. 16 Закону № 2473).

На підставі п.п. 1 п. 9 розд. III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» від 02 січня 2019 року № 7 (далі – Інструкція № 7) банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог).

Разом з цим, відповідно до п. 14 прим. 6 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18) в період запровадження воєнного стану банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Вимоги абзацу першого пункту 14 прим. 6 Постанови № 18 не поширюються на випадки завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями:

1) операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіка);

2) з оплати страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами перестрахування (включаючи сертифікати, поліси, ковер-ноти, сліпи, бордеро премій, бордеро збитків), укладеними з перестраховиками-нерезидентами, зазначеними в п.п. 16 – 19 прим. 1 п. 14 Постанови № 18.

Відповідно до п. 14 прим. 7 Постанови № 18 банк, крім підстав, передбачених в Інструкції № 7, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з імпорту продукції, яка ввозиться в Україну як гуманітарна допомога, на підставі одного з таких пакетів документів (оригіналів або їх копій), що підтверджують:

1) пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2022 року № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» (зі змінами), якими можуть бути декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, або витяг з автоматизованої системи митного оформлення, або інші видані митними органами документи, що підтверджують ввезення гуманітарної допомоги на територію України. Також мають бути надані документи (оригінали або їх копії), що підтверджують передавання/одержання ввезеної гуманітарної допомоги її отримувачу(ем). Датою завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з імпорту продукції, яка ввозиться (надходить) в Україну як гуманітарна допомога, є дата пропуску через митний кордон України гуманітарної допомоги;

2) отримання ввезеної гуманітарної допомоги правоохоронними органами, Міністерством оборони України, військовими частинами Збройних Сил України, іншими військовими формуваннями та суб’єктами, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також установами або організаціями, що створені цими органами та утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету. Датою завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з імпорту продукції, яка ввозиться (надходить) в Україну як гуманітарна допомога, може бути дата отримання ввезеної гуманітарної допомоги особами, зазначеними в підпункті 2 пункту 14 прим. 7 Постанови № 18, за відсутності документів, що підтверджують дату пропуску через митний кордон України гуманітарної допомоги.

Банк має право прийняти рішення про необхідність подання резидентами додаткових документів, пов’язаних зі здійсненням імпорту продукції, що ввозиться в Україну як гуманітарна допомога, для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків.

Згідно з п.п. 7 п. 2 розд. І Положення № 5 незначний розмір валютної операції (далі – незначний розмір) – розмір валютної операції (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції), який є меншим, ніж розмір, передбачений ст. 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон № 361), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

Дроблення операції з експорту товару – штучне ділення поставки товару за операцією з експорту товару, що передбачає одночасну наявність певних ознак, визначених п.п. 5 п. 3 розд. І Інструкції № 7.

При цьому ст. 20 Закону № 361, у редакції, що діє з 28.04.2020, фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 000 грн. або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 000 грн. на момент проведення фінансової операції.

Звертаємо увагу, що до 28.04.2020 відповідно до п. 1 ст. 15 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» незначний розмір валютної операції – розмір валютної операції, який є меншим, ніж 150 000 гривень.

Отже, якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми, а загальна сума операції підлягає валютному нагляду, у разі порушення граничних строків розрахунків за умови відсутності ознак дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій пеня не нараховується.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Як в податковому обліку з ПДВ продавця/покупця відображається операція з повернення покупцем частини товарів, кошти за які залишаються у продавця та зараховуються в рахунок оплати за іншою поставкою товарів?

 

 Згідно з п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН, зокрема отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Відповідно до п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПКУ якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Згідно з п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307), у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань постачальник (продавець) товарів/послуг, зокрема складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі – розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання розрахунку коригування та його реєстрації в ЄРПН аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених Порядком № 1307.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

На дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін (п. 201.1 ст. 201 ПКУ).

Отже, у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг податкові зобов’язання постачальника (продавця) підлягають коригуванню на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування. Отримувач (покупець) відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.

У разі якщо на дату повернення частини товарів сума оплати за них зараховується в рахунок оплати іншого товару, тобто ці кошти набувають статусу передоплати за інший товар, то постачальник на зазначену дату на суму коштів, які зараховуються в рахунок оплати іншого товару, повинен скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь