Звенигородська міська рада
Черкаська область, Звенигородський район
Логотип Diia Герб України
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує

Дата: 31.05.2023 09:32
Кількість переглядів: 75

Фото без опису

 

 

 

Яким чином контролюючий орган повідомляє платника податків про відмову у наданні/зменшенні суми податкової знижки, визначеної платником у податковій декларації?

 

Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених ПКУ

Порядок застосування податкової знижки передбачений ст. 166 ПКУ. На підставі даних, виключно зазначених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація), посадовими особами у приміщенні контролюючого органу проводиться камеральна перевірка. Разом з тим, на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (п. 176.1 ст. 176 ПКУ).

Порядок проведення камеральної перевірки визначений ст. 76 ПКУ. Пунктом 76.1 ст. 76 ПКУ передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

Відповідно до п. 76.2 ст. 76 ПКУ порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 ПКУ.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ (п. 86.2 ст. 86 ПКУ).

Водночас на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податків зобов’язані пред’являти документи, пов’язані з виникненням права на отримання податкової знижки, та підтверджувати необхідними документами відомості зазначені у податковій декларації.

 У разі ненадходження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту пояснень та документів, пов’язаних з виникненням права на отримання податкової знижки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення про проведення документальної позапланової перевірки відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПКУ, яке оформлюється наказом (п. 78.4 ст. 78 ПКУ).

При виявленні перевіркою факту заниження (завищення) суми податкового зобов’язання контролюючими органами направляється податкове повідомлення – рішення платникам податків, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» із змінами та доповненнями.

Таким чином, контролюючий орган повідомляє про відмову у наданні/зменшенні суми податкової знижки, визначеної платником у податковій декларації, шляхом вручення платнику податків акта перевірки у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ та податкового повідомлення – рішення.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Чи передбачена адміністративна відповідальність до ФОП та посадових осіб ЮО за перевищення граничної суми готівкових розрахунків?

 

 Відповідно до ст. 163 прим. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП) порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів  тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, тягне за собою накладення штрафу від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

В яких випадках у ФО – резидента виникає право на отримання податкової знижки в частині процентів за користування іпотечним житловим кредитом?

 

Відповідно до п.п. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 та п. 175.1 ст. 175 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.     

При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.     

Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.     

Крім того, відповідно до п.п. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 ПКУ фізична особа – резидент має право включити до податкової знижки суми витрат, які пов’язані із сплатою видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, гаданого на такі цілі, та процентів за ним.     

Згідно із п. 175.4 ст. 175 ПКУ право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно з ст. 175, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому:     

об’єкт житлової іпотеки придбавається;     

збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.     

У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.     

Відповідно до п. 175.5 ст. 175 ПКУ у разі якщо сума одержаного фізичною особою іпотечного житлового кредиту перевищує суму, витрачену на придбання (будівництво) предмета іпотеки, до складу витрат включається сума відсотків, сплачена за користування іпотечним кредитом у частині, витраченій за цільовим призначенням.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

  • податків Черкащини за січеньквітень 2023 року відшкодовано 421,5млн гривень податку на додану вартість

 

  • січня – квітня 2023 року платниками Черкаської області заявлено до відшкодування ПДВ на розрахункові рахунки 478,7 млн грн, що на 195,2 млн грн більше, порівняно з показником за відповідний період минулого року.
  • цілому у січні - квітні 2023 року платники Черкаської області отримали бюджетне відшкодування ПДВ грошовими коштами на загальну суму 421,5 млн грн, за аналогічний період 2022 року бюджетне відшкодування було отримано на загальну суму 251,8 млн гривень.
  • початку 2023 року у цілому по області загальний залишок невідшкодованого ПДВ на рахунки платників станом на 01.05.2023 складає 222,4  млн грн (168,9 млн грн -  триває камеральна перевірка по поточній заявці сум бюджетного відшкодування поданих у квітні 2023 року за звітний період березень 2023 року, 53,5 млн грн – тривають позапланові документальні перевірки по заявам поданим за січень - лютий 2023 року).
  • на бюджетне відшкодування мають усі платники податку на додану вартість незалежно від терміну реєстрації, у яких є в наявності правомірне сформоване від’ємне значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з урахуванням норм пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) від 02.12.2010 №2755-VІ.

 

 

В Головному управлінні ДПС у Черкаській області відбулася зустріч у форматі «круглого столу» з представниками Черкаського об’єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки з питань ефективної організації ведення військового обліку та бронювання військовозобов’язаних.

За результатами зустрічі працівники Головного управління отримали практичні кейси та чіткий алгоритм організації ведення військового обліку.

Також, обговорені актуальні питання застосовування норм законодавства у сфері військового обліку та бронювання.

Податківці висловили подяку працівникам Черкаського об’єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки за таку змістовну зустріч. Саме такі зустрічі дають змогу організовувати та планувати роботу з дотриманням  вимог щодо його ведення.

 

 

 

Чи може розглядатися як об’єкт оподаткування ПДФО вода, кава, чай, придбані за рахунок коштів роботодавця, що призначені для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу?

 

Згідно з п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо, зокрема, у вигляді харчування,безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених ПКУ для оподаткування прибутку підприємств.
           Однак, оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі одержаних у вигляді додаткового блага, виходячи з положень ПКУ, розглядається лише у разі їх одержання безпосередньо конкретним платником податку.          

Таким чином, вода, кава, чай, придбані за рахунок коштів роботодавця, що призначені для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу, не може розглядатися як об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Де на офіційному вебпорталі ДПС розміщено реєстр платників, які використовують єдиний рахунок, та яка інформація наявна в даному реєстрі?

Порядок функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 35 прим. 1 Податкового кодексу України центральними органами виконавчої влади, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 321 зі змінами та доповненнями (далі – Постанова № 321).

Інформація за визначеним платником з реєстру платників, які використовують єдиний рахунок (крім реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта фізичної особи), є доступною на офіційному вебпорталі ДПС в рубриці Головна/Інформація з реєстрів https://cabinet.tax.gov.ua/registers .

Відповідно до п. 7 Постанови № 321 у реєстрі платників, які використовують єдиний рахунок, зазначається:

найменування або прізвище, ім’я та по батькові платника;

податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті);

дата включення платника до реєстру платників, які використовують єдиний рахунок;

дата виключення платника з реєстру платників, які використовують єдиний рахунок.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Чи застосовується підвищуючий коефіцієнт до доходів у вигляді додаткового блага платника податку, які виплачені у негрошовій формі?

 

Відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ), до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо.        

Згідно із п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 ПКУ.

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:     

К = 100: (100-Сп),     де К - коефіцієнт;   Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.     

Враховуючи вищевикладене, у разі виплати платнику податку додаткового блага у негрошовій формі сума податку об’єкта оподаткування обчислюється із врахуванням коефіцієнту.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

 

Який перелік документів необхідно надати ЮО – нерезиденту для отримання КЕП в Кваліфікованого надавача ЕДП ДПС?

 

Для отримання електронних довірчих послуг (далі – ЕДП) у Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної податкової служби України (далі – Надавач) юридичній особі – нерезиденту необхідно надати наступні документи:
- заповнену та підписану Реєстраційну картку для юридичної особи встановленого зразка, у двох примірниках;     

-додаток до Реєстраційної картки (в разі одночасного отримання ЕДП для більш ніж однієї особи), у двох примірниках;

- витяг з відповідного реєстру, виданого в країні реєстрації іноземної компанії, організації або оригінал установчого документа такої юридичної особи або копія такого документа, який нотаріально засвідчений відповідно до законодавства. Установчі документи та витяги, складені іноземною мовою подаються з відміткою консульської служби про легалізацію або з проставленим апостилем, якщо інше не передбачено міжнародним договором разом із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову (надаються виключно для ознайомлення);     

- оригінал та засвідчену копію* довідки за формою № 34-ОПП про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;     

- засвідчені копії** документів, що підтверджують належність заявника (окрім керівника) до юридичної особи – нерезидента та його повноваження (наказ/витяг з наказу про призначення на посаду, або трудовий договір (за необхідності із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову);     

- оригінал та засвідчену копію* дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства або службової картки (за наявності таких осіб);     

- оригінал та засвідчену копію* паспорта громадянина України (копії 1-2 сторінок (3-6 за наявності відміток), або копія з обох сторін безконтактного електронного носія (у випадку наявності паспорта громадянина України виготовленого у формі ID-картки), або паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про постійне місце проживання в іноземній державі. За наявності відображення паспорта громадянина України/паспорта громадянина України для виїзду за кордон в застосунку «Дія», версії не нижче 2.0, копія одного з документів надається за допомогою функції «Шерінг» застосунку «Дія»;     

- оригінал та засвідчену копію* паспортного документа іноземця із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову або інший документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства відповідно до Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зі змінами та доповненнями (для фізичних осіб – іноземців або осіб без громадянства);
- унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
- оригінал та засвідчену копію* документа про зміну прізвища заявника, виданого відповідним державним органом (якщо в поданих документах є невідповідність прізвища);
- засвідчену копію* реєстраційного номеру облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера). За наявності у паспорті громадянина України реєстраційного номера облікової картки платника податків, замість копії картки платника податків, може бути подана копія сторінки паспорта громадянина України з відповідною відміткою. Якщо через релігійні переконання фізична особа відмовилась від реєстраційного номеру облікової картки платника податків, додатково подається копія сторінки паспорту з відміткою про таку відмову. За наявності відображення паспорта громадянина України/паспорта громадянина України для виїзду за кордон в застосунку «Дія», версії не нижче 2.0, копія облікової картки платника податків надається за допомогою функції «Шерінг» застосунку «Дія».     

*– відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», особистого підпису, ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.     

**– відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади співробітника відповідального за виготовлення, засвідчення та видавання копій, його особистого підпису, ініціалів та прізвища, дати засвідчення та скріплюється відбитком печатки (за наявності).

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Шановні платники!

 

Рекомендуємо користуватися електронними сервісами ДПС.

 

Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: cabinet.tax.gov.ua.

 

Інформацію щодо порядку подання звітності в електронному вигляді можна отримати на офіційному вебпорталі ДПС України на головній сторінці у розділі «Електронна звітність» (Електронні сервіси) за електронною адресою: https://tax.gov.ua/elektronna-zvitnist/.

 

 

 

 

Заповнення розділу декларації, присвяченийбанківським та іншим фінансовим установам

 

Відділ з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДПС у Черкаській області продовжує і надалі роз’яснювати положення чинного антикорупційного законодавства та надавати допомогу із заповненням декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обов’язок щодо подання якої встановлено Законом України «Про запобігання корупції» (далі – Закон).

Продовжимо розбиратися з тим, як суб’єкту декларування правильна заповнитирозділ декларації, присвяченийбанківським та іншим фінансовим установам, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно.

Цього разу розберемось, як зазначати відомості про банківський рахунок, який відкрито суб’єктом декларування на ім’я члена сім’ї – неповнолітню особу.

Для внесення до декларації таких даних вам необхідно:

  • у блоці полів «Інформація про іншу фізичну або юридичну особу, яка відкрила рахунок на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї або уклала договір оренди індивідуального банківського сейфу (комірки)» вказати відомості про суб’єкта декларування;
  • у блоці полів «Інформація про іншу фізичну або юридичну особу, яка має право розпоряджатися таким рахунком або має доступ до індивідуального банківського сейфу (комірки)» слід обрати позначку «Не застосовується» (якщо суб’єкт декларування не може розпоряджатися таким рахунком, бо якщо може – вказати відомості про суб’єкта декларування);
  • у блоці полів «Інформація про особу, на ім’я якої відкрито рахунок або зберігаються кошти, інше майно» вказати члена сім’ї (неповнолітню особу).

Також, завдяки змінам в електронній формі декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тепер можна зазначити відомості про рахунки, відкриті в одній установі, як один об’єкт (одним записом).

Проте, зробити так можна лише у випадку, якщо рахунки:

  • відкриті в однійбанківській / фінансовій установі,
  • власником таких рахунків є одна особа,
  • мають однаковийперелік осіб, які мають право розпоряджатися такими рахунками,
  • мають однаковийперелік осіб, які відкрили такі рахунки,

У цьому випадку їх можна зазначити як один об’єкт у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно» декларації.

За відсутності принаймні однієї із перелічених ознак відповідні відомості зазначаються в декларації окремими об’єктами (записами).

 

Також, у суб’єктів декларування інколи виникають питання, як відобразити наявність індивідуального банківського сейфа (комірки).

Для цього у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно» декларації слід:

  • у полі «Установа, в якій відкриті рахунки або зберігаються кошти чи інше майно» зазначити інформацію про банківську установу, у якій перебуває відповідний сейф (комірка),
  • полі «Тип рахунка, індивідуального банківського сейфу (комірки)» обрати «Індивідуальний банківський сейф»
  • у полі «Номер рахунка, індивідуального банківського сейфу (комірки)» обрати позначку «Не застосовується».

За потреби слід зазначити відомості про особу, яка уклала договір оренди індивідуального банківського сейфу (комірки) та/або особу (осіб), яка (які) має доступ до індивідуального банківського сейфу (комірки).

 

Додатково, відділ з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС рекомендує за наявності у вас можливості та усієї необхідної інформації, не зволікати зподанням щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за відповідні звітні періоди, якщо ви цього ще не зробили.

 

 

 

 

 

 

Заповнення розділу декларації, присвяченийбанківським та іншим фінансовим установам

 

Відділ з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДПС у Черкаській області продовжує і надалі роз’яснювати положення чинного антикорупційного законодавства та надавати допомогу із заповненням декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обов’язок щодо подання якої встановлено Законом України «Про запобігання корупції» (далі – Закон).

Продовжимо розбиратися з тим, як суб’єкту декларування правильна заповнитирозділ декларації, присвяченийбанківським та іншим фінансовим установам, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно.

Цього разу розберемось, як зазначати відомості про банківський рахунок, який відкрито суб’єктом декларування на ім’я члена сім’ї – неповнолітню особу.

Для внесення до декларації таких даних вам необхідно:

  • у блоці полів «Інформація про іншу фізичну або юридичну особу, яка відкрила рахунок на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї або уклала договір оренди індивідуального банківського сейфу (комірки)» вказати відомості про суб’єкта декларування;
  • у блоці полів «Інформація про іншу фізичну або юридичну особу, яка має право розпоряджатися таким рахунком або має доступ до індивідуального банківського сейфу (комірки)» слід обрати позначку «Не застосовується» (якщо суб’єкт декларування не може розпоряджатися таким рахунком, бо якщо може – вказати відомості про суб’єкта декларування);
  • у блоці полів «Інформація про особу, на ім’я якої відкрито рахунок або зберігаються кошти, інше майно» вказати члена сім’ї (неповнолітню особу).

Також, завдяки змінам в електронній формі декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тепер можна зазначити відомості про рахунки, відкриті в одній установі, як один об’єкт (одним записом).

Проте, зробити так можна лише у випадку, якщо рахунки:

  • відкриті в однійбанківській / фінансовій установі,
  • власником таких рахунків є одна особа,
  • мають однаковийперелік осіб, які мають право розпоряджатися такими рахунками,
  • мають однаковийперелік осіб, які відкрили такі рахунки,

У цьому випадку їх можна зазначити як один об’єкт у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно» декларації.

За відсутності принаймні однієї із перелічених ознак відповідні відомості зазначаються в декларації окремими об’єктами (записами).

 

Також, у суб’єктів декларування інколи виникають питання, як відобразити наявність індивідуального банківського сейфа (комірки).

Для цього у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно» декларації слід:

  • у полі «Установа, в якій відкриті рахунки або зберігаються кошти чи інше майно» зазначити інформацію про банківську установу, у якій перебуває відповідний сейф (комірка),
  • полі «Тип рахунка, індивідуального банківського сейфу (комірки)» обрати «Індивідуальний банківський сейф»
  • у полі «Номер рахунка, індивідуального банківського сейфу (комірки)» обрати позначку «Не застосовується».

За потреби слід зазначити відомості про особу, яка уклала договір оренди індивідуального банківського сейфу (комірки) та/або особу (осіб), яка (які) має доступ до індивідуального банківського сейфу (комірки).

 

Додатково, відділ з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС рекомендує за наявності у вас можливості та усієї необхідної інформації, не зволікати зподанням щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за відповідні звітні періоди, якщо ви цього ще не зробили.

 

 

 

Звільнення від податку на прибуток окремих категорій сільгосптоваровиробників

 

Головне управління ДПС у Черкаській області звертає увагу сільськогосподарських товаровиробників, щодо  тимчасового звільнення від оподаткування податком на прибуток окремих категорій сільськогосподарських товаровиробників.

Зокрема, тимчасово, до 1 січня 2027 року, звільнено від оподаткування прибуток сільськогосподарських товаровиробників, що провадять виключно такі види діяльності згідно з КВЕД-2010:

- клас 01.47 (розведення та вирощування свійської птиці, за виключенням вирощування курей, одержування яєць курей та діяльності інкубаторних станцій з вирощування курей);

- клас 01.49 (в частині розведення та вирощування перепелів і страусів);

- клас 10.12 (виробництво м'яса свійської птиці, за виключенням виробництва м'яса курей, витоплювання жиру курей, забою, оброблення та фасування м'яса курей), а також здійснюють діяльність з реалізації власно виробленої (вирощеної) такої продукції (за виключенням м'яса курей).

Звертаємо увагу, що у разі, якщо платник податку на прибуток є одночасно виробником, наприклад, індиків і курей, такий платник податку не має права застосовувати пільгове оподаткування податком на прибуток.

Вивільнені кошти, тобто, суми податку, що не сплачуються до бюджету та залишаються в розпорядженні платника податку, використовуються на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягу виробництва, впровадження новітніх технологій. Використання таких коштів має бути пов'язано з діяльністю платника податку, прибуток від якої звільняється від оподаткування. Порядок контролю за використанням вивільнених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суми вивільнених коштів визнаються як отримане цільове фінансування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

У разі порушення напрямів цільового використання, порядку використання вивільнених коштів платник податку зобов'язаний нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств з суми використаних не за призначенням вивільнених коштів, штрафні санкції та пеню відповідно до норм ПКУ.

Податкові зобов'язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення.

 

 

У яких випадках податкова звітність вважається прийнятою контролюючим органом, у тому числі якщо подана в електронному вигляді?

 

Відповідно до п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за умови дотримання платником податків вимог ст. 49 ПКУ посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених ст.ст. 48 і 49 ПКУ податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

-за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про прийняття податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв’язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою (п.п. 49.9.1 п. 49.9 ст. 49 ПКУ);

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог п. 49.11 ст. 49 ПКУ не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених п. 49.9 ст. 49 ПКУ, не надсилає його платнику податків у встановлений ст. 49 ПКУ строк (п.п. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПКУ).     

Разом з тим слід зазначити, що на примірнику податкової звітності, що залишається у платника податків і був наданий, за його бажанням проставляється штамп «ОТРИМАНО».

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Особливості оподаткування діяльності індустріальних парків

 

 ГУ ДПС у Черкаській областізвертає увагу платників податків,  що Законом  від  21 червня 2022 року № 2330-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України  щодо створення сприятливих умов для діяльності індустріальних парків в Україні» внесені зміни, зокрема до розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України (далі — Кодекс), якими доповнено статтю 142 пунктом 142.4 щодо звільнення від оподаткування прибутку учасника індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків, від здійснення господарської діяльності за визначеними цим пунктом КВЕД у сферах: переробної промисловості, збирання, оброблення й видалення відходів, відновлення матеріалів.

Застосування звільнення від оподаткування допускається за умови, що учасник індустріального парку матиме статус такого учасника впродовж не менше 10 років, протягом яких:

здійснює господарську діяльність виключно на території і в межах індустріального парку;

не нараховує і не виплачує дивіденди (прирівняні до них платежі) на користь власників корпоративних прав.

Сума податку на прибуток, що не сплачується до бюджету та залишається у розпорядженні учасника індустріального парку спрямовується на розвиток його діяльності в межах такого індустріального парку не пізніше 31 грудня наступного календарного року. Порядок використання учасником індустріального парку вивільнених від оподаткування коштів на розвиток його діяльності в межах індустріального парку затверджується Кабінетом Міністрів України.

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємств (далі - Декларація) за податковий (звітний) рік платник податку зазначає інформацію про використання (невикористання) суми вивільнених від оподаткування коштів у повному обсязі.

Для платників податку - учасників індустріального парку податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому Декларація розраховується наростаючим підсумком.  Водночас такі платники не можуть застосовувати виключно річний податковий (звітний) період.

У разі втрати статусу учасника індустріального парку платник податку втрачає право на застосування звільнення від оподаткування та зобов’язаний за підсумками податкового (звітного) періоду, в якому втрачено статус учасника індустріального парку, визначити податкове зобов’язання з цього податку у загальному порядку.

Якщо платник податку - учасник індустріального парку здійснює в межах господарської діяльності контрольовані операції, визначені статтею 39 Кодексу, то об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, що оподатковується за базовою (основною) ставкою, визначається окремо нарівні:

перевищення ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», над договірною (контрактною) вартістю (вартістю, за якою відповідна операція має відображатися відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності) реалізованих товарів (робіт, послуг);

перевищення договірної (контрактної) вартості (вартості, за якою відповідна операція має відображатися відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності) придбаних товарів (робіт, послуг) над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки».

У разі якщо платник податку — учасник індустріального парку є контролюючою особою, окремим об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, що оподатковується за базовою (основною) ставкою, є скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, визначений відповідно до статті 392 Кодексу.

 

 

Яка інформація відображається в відомостях із ДРФО у разі якщо ФО мала два різні реєстраційні номери облікової картки платника податків, один з яких закритий?

Для отримання податкової консультації в усній формі або індивідуальної податкової консультації пропонуємо Вам звернутись до контролюючих органів відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України, оскільки випадки, коли фізична особа має два реєстраційні номери облікових карток платників податків, необхідно розглядати окремо в кожній конкретній ситуації.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Чи застосовується коефіцієнт індексації до нормативної грошової оцінки земельних ділянок для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності?

 

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).

  Базою оподаткування платою за землю є:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розд. XIІ ПКУ (п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПКУ);

-  площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено  (п.п. 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПКУ).

 База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПКУ (абзац четвертий п. 271.1 ст. 271 ПКУ).  

Пунктом 289.1 ст. 289 розд. XIІ ПКУ встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.        

Згідно з п. 289.2 ст. 289 розд. XIІ ПКУ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 01 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відс., такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

За яким валютним (обмінним) курсом НБУ визначається база оподаткування ПДВ при отриманні попередньої (авансової) оплати в іноземній валюті за надані нерезиденту послуги на митній території України?

 

Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 187.1 ст. 187 ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/ небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п. 10 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та розрахунку довідкового значення курсу гривні до долара США й облікової ціни банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 грудня 2019 року № 148 (далі – Положення), офіційний курс гривні до іноземних валют та облікова ціна банківських металів, зазначені в підпунктах 1 та 3 п. 5 розд. II Положення, починають діяти наступного робочого дня після дня встановлення та/або розрахунку.

Офіційний курс гривні до іноземних валют та облікова ціна банківських металів, установлений/розрахована:

1) на останній робочий день тижня або на передсвятковий день, діють протягом наступних вихідних або святкових днів;         

2) в останній робочий день тижня або в передсвятковий день, починають діяти в перший робочий день наступного тижня або в перший післясвятковий робочий день.         

Виходячи з наведеного, при отриманні попередньої (авансової) оплати в іноземній валюті за надані нерезиденту послуги на митній території України платник ПДВ на дату зарахування коштів на поточний рахунок визначає податкове зобов’язання з ПДВ за офіційним курсом гривні до іноземних валют, який діє на дату визначення таких податкових зобов’язань, тобто який встановлено Національним банком України у попередній робочий день.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

 

Чи потрібно ФО отримувати ліцензію для продажу особисто вирощеної тютюнової сировини підприємству, яке здійснює виготовлення тютюнових виробів?

 

Відповідно до ст. 2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) виробництво тютюнових виробів здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії.

При цьому згідно із ст. 4 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010» виробництво – це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Готова продукція – це продукція, процес перероблення якої завершено.

 Крім того, ст. 1 Закону № 481 визначено, що тютюнові вироби – це сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання жування чи нагрівання.

Отже, фізичні особи та фізичні особи – підприємці, які здійснюють продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках тютюнової сировини, не повинні отримувати ліцензію.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

На яку ПСП має право платник ПДФО, який утримує двох і більше дітей віком до 18 років?

 

Відповідно до п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України будь – який платник податку на доходи фізичних осіб має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відс. розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, що у 2023 році складає 1342,00 гривні.

Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 відс. суми пільги, яка визначена п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, що у 2023 році складає 1342,00 грн., у розрахунку на кожну таку дитину (п.п. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 ПКУ).

Згідно з абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

У 2023 році розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить – 3760,00 грн. (прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі 2684,00 грн. х 1,4 та округлено до найближчих 10 гривень).

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі передбаченому п.п. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, визначається як добуток суми, визначеної у абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, та відповідної кількості дітей.

 

Чи є об'єктом оподаткування ПДВ послуги з надання орендодавцем комунального майна в оренду?

 

Пунктом 29 статті 64 Бюджетного кодексу визначено, що до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до пункту 5 статті 17 Закону України від 03 жовтня 2019 року № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування.

Згідно із підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Не є об'єктом оподаткування операції з оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету (підпункт 196.1.15 пункту 196.1 статті 196 ПКУ).

Тобто, не є об'єктом оподаткування операції з оплати орендної плати за надане в оренду комунальне майно при дотримані наступних умов:

- в оренду надається цілісний майновий комплекс комунального підприємства (його структурного підрозділу);

- орендодавцем за договором виступає орган місцевого самоврядування;

- орендні платежі в повному обсязі зараховуються до місцевого бюджету.

У разі недотримання будь-якої із зазначених умов операція з оплати орендної плати за надане в оренду комунальне майно підлягає оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку за основною ставкою.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

Таким чином, послуги з надання орендодавцем комунального майна в оренду є об'єктом оподаткування ПДВ, незалежно від того, чи розподіляє орендар суму орендної плати, чи перераховує її на рахунок орендодавця в повному обсязі (крім операцій, визначених підпункт 196.1.15 пункту 196.1 статті 196 ПКУ).

Тому, на дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ комунальне підприємство-орендодавець (незалежно від того, чи розподіляє орендар суму орендної плати чи перераховує її на рахунок орендодавця в повному обсязі) складає податкову накладну на всю суму орендної плати, передбачену договором оренди.

 

 

 

 

 

На підставі яких документів визначається належність будівлі до класу 1251 «Будівлі промислові»?

 

            Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України  від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Згідно з п.п. 265.7.5 п. 265.7 ст. 265 ПКУ платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб’єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об’єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Таким чином, визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів,  що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об’єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

На підставі яких документів визначається належність будівлі до класу 1251 «Будівлі промислові»?

 

            Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України  від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Згідно з п.п. 265.7.5 п. 265.7 ст. 265 ПКУ платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб’єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об’єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Таким чином, визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів,  що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об’єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

 

Чи є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ФО яка має право власності на нежитлове приміщення як ФОП?

  

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та нежитлової нерухомості.

 Пунктом 1 ст. 320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ зі змінами і доповненнями (далі – ЦКУ) визначено,  що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 ЦКУ).

Оскільки ст. 266 ПКУ не визначено такого платника як фізична особа – підприємець, то такий платник – власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб. 

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Чи підлягають амортизації у податковому обліку основні засоби, безоплатно отримані платником податку?

 

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування наведено у п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі – ПКУ).

Відповідно до пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ, пп. 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.2 ст. 138 ПКУ визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.

Згідно з пп 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел:

-вартість гудвілу;

-витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;

-витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Відповідно до п. 22 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі – НП(С)БО 7), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 зі змінами та доповненнями, об’єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).

Пунктом 4 НП(С)БО 7 встановлено, що під амортизацією розуміється систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Нормами НП(С)БО 7 та Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 зі змінами та доповненнями, визначено відображення вартості безоплатно отриманих основних засобів та нарахування амортизації на них.

З урахуванням зазначеного, у податковому обліку не передбачено обмежень щодо нарахування амортизації на основні засоби, безоплатно отримані платником податку, тому такі основні засоби, які призначені для використання в господарській діяльності платника податку, підлягають амортизації згідно з п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

 

Особливості заповнення додатків до декларації з екоподатку

 

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що відповідно до п. 250.1 ст. 250 Податкового кодексу (далі – ПКУ) базовий податковий (звітний) період по екологічному податку дорівнює календарному кварталу.

Платники екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації – за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об’єктів (п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 ПКУ).

Згідно з п. 250.5 ст. 250 ПКУ платники екологічного податку перераховують суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, однією платіжною інструкцією на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

У разі якщо платник податку перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, то такий платник може подавати одну податкову декларацію за викиди, скиди усіма своїми джерелами забруднення та/або розміщення відходів, якщо ці джерела та/або спеціально відведені місця для розміщення відходів розташовані на території такого міста, за місцем перебування платника податку на податковому обліку (міської ради) (п.п. 250.10.3 п. 250.10 ст. 250 ПКУ).

Форма податкової декларації екологічного податку затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація). Невід’ємною частиною Декларації є 6 (шість) типів додатків.

Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування – викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об’єкти та інші.

Розрахунок суми екологічного податку, що справляється за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, здійснюється у Додатку 1 до Декларації (по кожному джерелу забруднення) (далі – Додаток 1).

Розрахунок суми екологічного податку, що справляється за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти, здійснюється у Додатку 2 до Декларації (по кожному об’єкту) (далі – Додаток 2).

Розрахунок суми екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, здійснюється у Додатку 3 до Декларації (по кожному об’єкту) (далі – Додаток 3).

Рядок 2 Декларації та рядок 3 Додатків 1 – 3 заповнюються згідно з КАТОТТГ.

При цьому у рядку «код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці» рядка 2 Декларації зазначається код адміністративно-територіальної одиниці згідно з КАТОТТГ за місцем обліку платника екологічного податку (місцезнаходження контролюючого органу до якого подається Декларація).

У Додатках 1 – 3 , зокрема, у рядку 3 зазначається наступна інформація:

- у рядку 3.1 – код територіальної громади, визначений за КАТОТТГ на території якої знаходиться об’єкт оподаткування;

- у рядку 3.2 – код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за КАТОТТГ, за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення, здійснення скидів у водні об’єкти, розміщення відходів відповідно.

Таким чином, платники екологічного податку складають окремо за кожний звітний квартал (не наростаючим підсумком) з урахуванням приміток до Декларації та Додатків 1 – 3, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання Декларації за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення, за місцем розміщення спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів.

У разі, якщо платник податку перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, то такий платник подає Декларацію за викиди, скиди усіма своїми джерелами забруднення та/або розміщення відходів, якщо ці джерела та/або спеціально відведені місця для розміщення відходів розташовані на території такого міста за місцем перебування платника податку на податковому обліку.

Якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, то до контролюючого органу, в якому таке підприємство, установа, організація або громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку, подаються копії відповідних податкових декларацій протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду (п. 250.8 ст. 250 ПКУ).

 

 

До якого контролюючого органу має право звернутись ФОП (крім е-резидента) для отримання довідки про доходи та за який період може бути надана така довідка?

Згідно зі ст. 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян»  зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, зокрема із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних та особистих прав і законних інтересів.

Статтею 20 Закону № 393 визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Пунктом 177.5 ст. 177 та п. 296. 4 ст. 296 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) передбачено, що фізичні особи – підприємці (далі – ФОП) подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси.

Платники єдиного податку для отримання довідки про доходи мають право подати до контролюючого органу податкову декларацію за інший, ніж квартальний (річний) податковий (звітний) період, що не звільняє такого платника податку від обов’язку подання податкової декларації у строк, встановлений для квартального (річного) податкового (звітного) періоду  (п.п. 296.8 ст. 296 ПКУ).

Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).

Відповідно до ст. 291 розд. І Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, облікові справи платників податків і зборів (обов’язкових платежів) зберігаються протягом 5 років після припинення діяльності таких суб’єктів господарювання.

Враховуючи викладене, ФОП може отримати за письмовим зверненням в контролюючому органі за місцем своєї податкової адреси довідку про доходи на підставі поданої (-их) податкової (-их) декларації (-ій) за будь-який період здійснення підприємницької діяльності, зазначений у заяві.

У разі припинення підприємницької діяльності ФОП, термін збігу зберігання облікових справ у контролюючому органі становить 5 років.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Перереєстрація юрособи в ДПС в разі зміни місцезнаходження в межах одного району

 

Відповідно до пункту 66.1 статті 66 ПКУ підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема:

інформація органів державної реєстрації;

документально підтверджена інформація, що надається платниками податків.

У разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з главою 6 ПКУ, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (ЄДР), та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний подати контролюючому органу, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів (пункт 66.5 статті 66 ПКУ).

Відповідно до статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в ЄДР містяться дані, зокрема, й про місцезнаходження юридичної особи.

При зміні платниками податків місцезнаходження в межах одного адміністративного району змінюються дані, що містяться у Єдиному банку даних юридичних осіб, але при цьому не змінюється їх основне місце обліку в контролюючих органах.

Порядок внесення змін до облікових даних платників податків встановлено розділом ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.

У разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік, крім змін, які вносяться до ЄДР, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати до контролюючого органу уточнені документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік. Додаткова реєстраційна заява за формами № 1-ОПП, № 5-ОПП подається з позначкою «Зміни» або за формою № 1-ОПН – з позначкою «Перереєстрація/зміни» (пункт 9.2 розділу IX Порядку).

Отже, стосовно платників податків, відомості про яких включаються до ЄДР: інформація про зміну місцезнаходження оновлюється в контролюючих органах на підставі відомостей, отриманих від державного реєстратора, в порядку, визначеному Законом № 755.

Стосовно платників податків, відомості про яких не включаються до ЄДР, інформація про зміну місцезнаходження оновлюється на підставі уточнених документів та заяви за формами № 1-ОПП, № 5-ОПП або за формою № 1-ОПН.

 

 

Чи підлягає оподаткуванню ПДФО переуступка боргу ФО первинним кредитором іншій ФО?

 

Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ) кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також у інших випадках, встановлених законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦКУ).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Таким чином, в результаті відступлення права вимоги кредитором, в тому числі якщо таке відступлення здійснено на підставі договору купівлі-продажу, відбувається зміна однієї особи - кредитора на іншу особу - кредитора.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Отже, у фізичної особи - дебітора (позичальника) не виникає дохід (об’єкт оподаткування) у розумінні п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, оскільки у неї залишаються зобов’язання щодо погашення заборгованості за отриманим кредитом.

При цьому фізична особа - продавець (первинний кредитор) отримує дохід у вигляді обумовленої договором вартості (ціни) права вимоги від фізичної особи - покупця. Такий дохід відноситься до доходу з джерелом його походження з України та включається до об’єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб як дохід, отриманий відповідно до умов цивільно-правового договору.

Фізична особа, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, зобов’язана включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів за ставкою, передбаченою п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відсотків).

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

  • січня-квітня 2023 року в цілому по Черкаській області податковий борг до зведеного бюджету зменшився на 605 037 тис гривень, або на 31,7 відс. 1 911 253,3 тис гривень до 1 306 216,3 тис гривень).
  • загальній сумі податкового боргу 460 311,7 тис гривень, або 35,24 відс., – податковий борг підприємств, що перебувають у процедурах банкрутства.
  • поточного року відкрито провадження у справах про банкрутство відносно 17 боржників, загальна сума податкового боргу яких складає 42 195,68 тис гривень. Грошовими коштами від підприємств-банкрутів за січень-квітень 2023 року до бюджету надійшло 1 708,1 тис гривень.
  • протягом січня-квітня 2023 року за рахунок вжитих органами Головного управління ДПС у Черкаській області заходів із погашення податкового боргу до зведеного бюджету надійшло 59 858,5 тис гривень.

 

 

Шановні платники!

Звертаємо увагу, що для цілей трансфертного ціноутворення господарські операції з особами, які мають податкову адресу на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, визнаються контрольованими.

Відповідно до абзацу третього частини другої ст. 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1207) Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

           Пунктом 26 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) установлено, що тимчасово, на період дії Закону № 1207, для платників податків, які на дату втрати чинності (21.11.2021) Законом України від 12 серпня 2014 року № 1636-VІІ «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» мають податкову адресу та/або об’єкти оподаткування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (далі – тимчасова окупована територія), ПКУ застосовується з урахуванням особливостей, визначених у п. 26 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

           Згідно з п.п. 26.4 п. 26 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ у разі здійснення господарських операцій між особами, які мають податкову адресу на тимчасово окупованій території, та платниками податків, які мають податкову адресу на іншій території України, до таких операцій застосовуються положення ст. 39 ПКУ з урахуванням критеріїв, визначених п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ.

           Тобто, такі операції можуть бути контрольованими, якщо відповідають зазначеним критеріям. У такому випадку платник податку на прибуток підприємств має дотримуватися правил трансфертного ціноутворення, відобразити такі операції у Звіті про контрольовані операції, подати повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, скласти документацію з трансфертного ціноутворення тощо.

 

 

 

Як заповнюється уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ

у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок?

 

В уточнюючому розрахунку відображаються всі заповнені рядки декларації, що уточнюється. В графу 4 уточнюючого розрахунку переносяться показники декларації, що уточнюється; у графі 5 – відображаються всі показники декларації з урахуванням виправлених помилок; в графі 6 – відображається абсолютне значення помилки по всіх заповнених в уточнюючому розрахунку рядках з відповідним знаком (+/-), у разі якщо абсолютне значення дорівнює нулю, то відповідний рядок не заповнюється.

При цьому, слід зазначити, що не заповнені рядки в декларації, в уточнюючому розрахунку залишаються не заповненими.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з ПДВ, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі – уточнюючий розрахунок) до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

 Пунктом 2 розділу VІ Порядку № 21 визначено, що у графі 4 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.

Згідно з пунктом 3 розділу VІ Порядку № 21 у графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення.

 Пунктом 4 розділу VІ Порядку № 21 передбачено, що у графі 6 уточнюючого розрахунку відображається сума помилки (абсолютне значення).

Відповідно до пункту 5 розділу VІ Порядку № 21 у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому п. 50.1 ст. 50 ПКУ. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок. Згідно з пунктом 6 розділу VІ Порядку № 21 у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2. 

 Пунктом 7 розділу VІ Порядку № 21 передбачено, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 ПКУ. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1.

Відповідно до пункту 8 розділу VІ Порядку № 21 у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

 

 

Чи визнається іноземна компанія контрольованою іноземною компанією (КІК), якщо ФО - резидент України є прямим власником цієї іноземної кампанії, але володіє часткою, що складає рівно 50 відсотків?

 

Відповідно до п.п. 39 прим. 2.1 2 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) з урахуванням положень ст. 39 прим. 2 ПКУ контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії.

Зокрема, іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією, якщо фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України (далі – контролююча особа):

а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків;       

б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків;

в) окремо або разом з іншими резидентами України – пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.

При цьому п.п. 39 прим. 2.1.3 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 ПКУ передбачено, що під часткою в іноземній юридичній особі розуміються корпоративні права, права в утворенні без статусу юридичної особи, до активів якої входить частка у юридичній особі, чи будь-які інші аналогічні права та/або правомочності, що надають фізичній або юридичній особі право:         

а) впливу на відповідну частку голосів у вищому органі управління іноземної юридичної особи (загальних зборах акціонерів, учасників або іншому аналогічному органі), та/або         

б) на отримання відповідної частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або         

в) блокування рішення про розподіл частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або         

г) на отримання відповідної частини активів іноземної юридичної особи у разі її ліквідації або припинення.         

У разі якщо відповідно до належного фізичній особі розміру частки обсяги прав, передбачені підпунктами «а» – «в» п.п. 39 прим. 2.1.3 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 ПКУ, є різними, для цілей ПКУ приймається найбільше значення такої частки.         

Крім того, відповідно до п.п. 39 прим. 2.1.6 п. 39 прим. 1.1 ст. 39 прим. 2 ПКУ особа вважається такою, що здійснює фактичний контроль над юридичною особою, у разі, якщо така особа має можливість здійснювати суттєвий або вирішальний вплив на рішення такої юридичної особи щодо укладення угод, розпорядження активами та прибутком, припинення діяльності незалежно від юридичного оформлення такого впливу         Для цілей ст. 39 прим. 2 ПКУ фактичний контроль встановлюється на підставі, зокрема, але не виключно, хоча б однієї з таких обставин:

а) надання особою зобов’язуючих вказівок органам управління юридичної особи;

б) ведення особою перемовин щодо укладення правочинів юридичною особою та узгодження суттєвих умов таких правочинів, які в подальшому лише формально затверджуються органами управління юридичної особи або виконуються органами управління юридичної особи без подальшого додаткового затвердження;         

в) наявність у особи довіреності на здійснення суттєвих правочинів від імені юридичної особи, що видана на термін більш ніж один рік, та не передбачає попереднього погодження таких правочинів органами управління юридичної особи;         

г) здійснення особою операцій за банківськими рахунками юридичної особи або наявність можливості блокувати операції за такими рахунками;         

ґ)зазначення особи в якості засновника (бенефіціара, фактичного вигодонабувача) юридичної особи під час відкриття рахунків такою юридичною особою, крім випадків, якщо активи такої юридичної особи є частиною активів трасту, фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, засновником (бенефіціаром, фактичним вигодонабувачем) якого є така особа.         

Здійсненням фактичного контролю над іноземним утворенням без статусу юридичної особи в цілях застосування цієї статті визнається здійснення або можливість здійснення вирішального впливу на рішення особи чи осіб, які здійснюють управління активами такого утворення, прийняття рішень або можливість прийняття рішень про заміну осіб, які здійснюють управління активами такого утворення, а також здійснення або можливість здійснення вирішального впливу на рішення щодо розподілу прибутку відповідно до особистого закону та/або установчих документів такого утворення.  Враховуючи викладене, фізична особа – резидент, яка є прямим власником контрольованої іноземної компанії вважається контрольованою особою.         

Разом з тим іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією за умови дотримання контролюючою особою вимог, визначених п.п. «б» або «в» п.п. 39 прим. 2.1.2 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 ПКУ.

 

 

Чи є платником земельного податку ФОП – платник ЄП за земельні ділянки, земельні частки (паї), які надавалися їй як ФО (право власності оформлено на ФО) та використовуються за призначенням для провадження господарської діяльності?

 

Відповідно до підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Пунктом 269.1 ст. 269 ПКУ встановлено, що платниками плати за землю є, зокрема, платники земельного податку, а саме власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (п.п. 269.1.1.1 п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ).

Згідно з п. 270.1 ст. 270 ПКУ об’єктами оподаткування платою за землю є, зокрема, об’єкти оподаткування земельним податком:

земельні ділянки, які перебувають у власності (п.п. 270.1.1.1 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ);

 земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.п. 270.1.1.2 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ).

 Разом з тим, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Враховуючи викладене, звільняється від сплати земельного податку (в т. ч. обов’язку нарахування, подання податкової звітності із земельного податку) фізична особа – підприємець – платник єдиного податку:

першої – третьої груп  –  за земельні ділянки, що використовуються  такою особою за призначенням для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування);

четвертої групи, за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Чи має право СГ роздрібної торгівлі збільшувати МРЦ на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, при реалізації у 2023 році тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, що вироблені до 01 квітня 2022 року?

 

 Відповідно до п.п. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) максимальні роздрібні ціни (далі – МРЦ) – ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до МРЦ.        

МРЦ на підакцизні товари (продукцію) встановлюються для тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому ПКУ. Продаж суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються МРЦ, не може здійснюватися за цінами, вищими за МРЦ, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.        

Згідно з п. 212.1 ст. 212  ПКУ платниками акцизного податку, зокрема, є:        

- особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах);
- особа - виробник та/або імпортер тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, яка здійснює їх реалізацію для цілей оподаткування акцизним податком з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за ставкою, визначеною п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПКУ.        

Відповідно до п. 40 підрозд. 5 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 січня 2023 року, сплата акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну), вироблених до 01 квітня 2022 року, в тому числі іноземними виробниками, та не реалізованих кінцевим споживачам до 01 квітня 2022 року, здійснюється у порядку та на умовах, що діяли до 01 квітня 2022 року.
        Враховуючи зазначене, суб’єкти господарювання роздрібної  торгівлі не є платниками акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну при   реалізації  у  2023 році  таких товарів, що вироблені до 01 квітня 2022 року.
        При цьому, акцизний податок з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі з тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну сплачується виробниками та імпортерами при їх реалізації, починаючи з 01 травня 2022 року.        

Отже, суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі не має права збільшувати  максимальну роздрібну ціну на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів  при реалізації у 2023 році тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, що вироблені до 01 квітня 2022 року.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Чи мають право платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які до 06 травня 2023 року задекларували за 2022 – 2023 роки податкові зобов’язання за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, визначених п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, відкоригувати задекларовані суми?

 

 Відповідно до п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які до дати набрання чинності (06.05.2023) Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» задекларували за 2022 – 2023 роки податкові зобов’язання за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2022 та 2023 роки шляхом подання в порядку, визначеному ПКУ, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період.        

Для платників податку – фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов’язання та надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення за податкові (звітні) періоди 2021 та 2022 роки у строк до 31 грудня 2023 року, за винятком податкових зобов’язань за об’єкти нежитлової нерухомості, розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, по яких контролюючий орган обчислює податкове зобов’язання та надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення за податкові (звітні) періоди 2021 рік та січень – лютий 2022 року, не пізніше першого числа місяця, що настає через шість місяців після дати завершення активних бойових дій або тимчасової окупації.        

При цьому річна сума платежу по об’єктах нерухомого майна, визначених цим підпунктом, визначається пропорційно до кількості місяців, коли такі об’єкти нерухомого майна підлягали оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.        

Складені, надіслані (вручені) у 2022 та 2023 роках податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку, обчисленого згідно із ст. 266 ПКУ, по об’єктах нерухомого майна, визначених у п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, по яких не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов’язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, – анулюванню.        

Надмірно сплачені суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що виникли внаслідок скасування (відкликання) податкових повідомлень-рішень, підлягають зарахуванню виключно в рахунок майбутніх платежів з цього податку, а в разі наявності у такого платника податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, – надміру сплачені суми зараховуються в рахунок погашення такого боргу.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

 

 

 

Чи може користувач зробити копію кваліфікованого електронного підпису (далі – КЕП) з файлового носія на захищений носій ключової інформації і чи вважається даний КЕП згенерований на захищеному носії ключової інформації?

 

Абзацом другим частини другої ст. 17 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» (далі – Закон № 2155) передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, державні реєстратори, нотаріуси та інші суб’єкти, уповноважені державою на здійснення функцій державного реєстратора, для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише кваліфікований сертифікат відкритого ключа, а для реалізації повноважень, спрямованих на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків фізичної або юридичної особи відповідно до закону, застосовують виключно засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

Відповідно до абзацу другого п. 2 Порядку використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 749 зі змінами та доповненнями, визначено, що захищений носій особистих ключів – засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки, що призначений для зберігання особистого ключа та має вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на ньому даних від несанкціонованого доступу, безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

Підпунктом 23 частини першої ст. 1 Закону № 2155 кваліфікований електронний підпис (далі – КЕП) – удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.            

Кваліфікований сертифікат відкритого ключа – сертифікат відкритого ключа, який видається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром або центральним засвідчувальним органом і відповідає вимогам Закону № 2155 (п.п. 25 частини першої ст. 1 Закону № 2155). Згенерований особистий ключ користувача захищається паролем та записується на захищеному носії ключової інформації відповідно до п.п. 5.1 п. 5 Настанови користувача «ІІТ Користувач ЦСК-1», яка розміщена на вебсайті Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної податкової служби України (http://ca.tax.gov.ua) за посиланням: Головна/«Отримання електронних довірчих послуг»/«Програмне забезпечення»/«Засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки – «ІІТ Користувач ЦСК-1»/«Настанова користувача «ІІТ Користувач ЦСК-1.3.1».

Кваліфікований сертифікат відкритого ключа містить відкритий ключ підписувача та додаткову інформацію, в якій, зокрема, зазначається, що особистий ключ згенерований на захищеному носії ключової інформації.        

Враховуючи вищевикладене, користувач може зробити резервну копію шляхом копіювання КЕП з файлового носія на захищений носій ключової інформації, але такий КЕП не буде вважатися як згенерований на захищеному носії.

 

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь