Головне управління ДПС у Черкаській області інформує

Дата: 09.06.2023 10:06

Кількість переглядів: 214

Якими нормативно-правовими документами визначається перелік товарів експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню?

Відповідно до ст. 16 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959 «Про зовнішньоекономічну діяльність» із змінами та доповненнями ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів.

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.

Перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню у 2019 році, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1136 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2019 рік».

Перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню у 2020 році, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1109 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2020 рік».

Перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню у 2021 році, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1329 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2021 рік».

Перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню у 2022 році, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1424 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2022 рік».

Перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню у 2023 році, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1466 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2023 рік».

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

• податків Черкащини за cічень-травень 2023 року
• бюджетів усіх рівнів сплачено 9,8 млрд грн
• зборів та платежів

• повідомив в.о. начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Сергій Гришко, платниками податків Черкаської області за cічень-травень 2023 року до бюджетів усіх рівнів сплачено 9,8 млрд грн податків, зборів та платежів. У порівнянні з аналогічним періодом 2022 року до бюджетів спрямовано на 47,9 відс., або на 3,2 млрд грн податків більше.
• державного бюджету України сплачено 4,1 млрд грн, що на 55,7  відс., або на 1,5 млрд грн більше у порівнянні з показником за відповідний період минулого року.
• бюджети Черкаської області отримали 5,6 млрд грн, що на 42,6 відс. або на 1,7 млрд грн більше, ніж за січень-травень 2022 року.
• перераховані і спрямовані на забезпечення пенсійного страхування та виконання державних соціальних виплат 4,9 млрд грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що на 46,4 відс. або на 1,6 млрд грн більше у порівнянні з показником за відповідний період 2022 року.
  • • Гришко зазначив, що платники податків Черкащини сплачують податки, декларують  доходи та працюють незважаючи на воєнний стан, за що їм щира вдячність! Разом до Перемоги!

Як визначається обсяг води, який входить до складу напоїв (у т.ч. безалкогольних, алкогольних, пива тощо), при розрахунку рентної плати за спеціальне використання води?

Згідно із п.п. 255.11.10 п. 255.11 ст. 255 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів.
     За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, рентна плата сплачується у двократному розмірі.

При цьому визначення обсягу води, яка входить виключно до складу напоїв, нормами ПКУ не передбачено.

Відповідно до Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 зі змінами та доповненнями, готова продукція - це продукція, процес перероблення якої завершено.

Таким чином, при розрахунку рентної плати за спеціальне використання води обсяг фактично використаної води, яка входить до складу напоїв (у т.ч. безалкогольних, алкогольних, пива тощо), обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів, а у разі відсутності вимірювальних приладів - за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо) у відповідності до затверджених технічних умов, технологічних регламентів та рецептур на конкретні види продукції.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

В якому випадку довідка про взяття на облік платника податків за ф. № 34-ОПП підлягає заміні?

Відповідно до п. 9.4 розд. ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 1588) у разі внесення змін у дані, що вказуються у довідці про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань за формою № 34-ОПП (далі – довідка за ф. № 34-ОПП) (найменування (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності)), місцезнаходження (місце проживання) платника податків, керівника, контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків тощо) державна податкова інспекція, яка є структурним підрозділом контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (далі – ДПІ обслуговування) видає платнику податків нову довідку про взяття на облік у порядку, визначеному пп. 3.11, 3.12 розд. III Порядку № 1588.

У разі потреби платник податків може отримати дублікат або копію довідки за ф. № 34-ОПП, подавши запит:

за формою № 34-ОПН (додаток 11 до Порядку № 1588);

до будь-якого контролюючого органу або державної податкової інспекції;

в один із таких способів: особисто платником податків або представником, уповноваженою на це особою; поштою; через Електронний кабінет в електронній формі з дотриманням вимог Закону України від 22 травня 2003 року № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 851-ІV) та Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2155-VIII).

У запиті про надання довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – запит за ф. № 34-ОПН) зазначається один із зазначених способів отримання довідки за ф. № 34-ОПП. Якщо обрано спосіб отримання довідки платником податків особисто або представником, уповноваженою на це особою, у запиті за ф. № 34-ОПН зазначається контролюючий орган / державна податкова інспекція, в якому/якій платник бажає отримати довідку. Якщо контролюючий орган або державна податкова інспекція не зазначена, то такою вважається ДПІ обслуговування.

До Центрального контролюючого органу запит за ф. № 34-ОПН може бути поданий виключно в електронній формі.

Якщо платник податків із зазначеними у запиті за ф. № 34-ОПН даними, не перебуває на обліку в контролюючому органі (за основним місцем обліку), дані про платника податків, його представника, контролюючі органи/ДПІ обслуговування, зазначені у запиті за ф. № 34-ОПН, не відповідають даним Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб, запит за ф. № 34-ОПН залишається без розгляду. В інших випадках запит за ф. № 34-ОПН контролюючий орган/державна податкова інспекція, до якого/якої надійшов запит за ф. № 34-ОПН, за допомогою програмних засобів ведення обліку платників податків реєструє запит за ф. № 34-ОПН у день його отримання та направляє інформацію про запит за ф. № 34-ОПН до ДПІ обслуговування.

ДПІ обслуговування протягом двох робочих днів після надходження запиту за ф. № 34-ОПН формує довідку за ф. № 34-ОПП в електронній формі та залежно від вказаного у запиті за ф. № 34-ОПН способу отримання такої довідки:

за допомогою програмних засобів ведення обліку платників податків направляє довідку за ф. № 34-ОПП до контролюючого органу/державної податкової інспекції, в якому/якій платник бажає отримати довідку за ф. № 34-ОПП згідно із запитом за ф. № 34-ОПН, крім випадку, коли у такому запиті зазначено, що платник бажає отримати довідку за ф. № 34-ОПП в ДПІ обслуговування;

надсилає довідку за ф. № 34-ОПП поштою за місцезнаходженням/місцем проживання платника податків, за яким він обліковується в контролюючому органі згідно з Порядком № 1588;

направляє довідку за ф. № 34-ОПП до Електронного кабінету в електронній формі з дотриманням вимог Закону № 851-ІV та Закону № 2155-VIII.

Якщо у запиті за ф. № 34-ОПН було обрано спосіб отримання довідки за ф. № 34-ОПП особисто платником податків або представником, уповноваженою на це особою, то контролюючий орган за основним місцем обліку платника податків/ДПІ обслуговування видають дублікат такої довідки, інші контролюючі органи та державні податкові інспекції видають засвідчену копію довідки за ф. № 34-ОПП.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

В яких випадках СГ повинні повідомляти контролюючі органи про відсутність у них у звітному році об’єктів обчислення екологічного податку?

Відповідно до п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов’язаний подавати податкові декларації відповідно до ст. 250 ПКУ.

Тобто, суб’єкти господарювання, у тому числі новостворені, які не мають об’єктів обчислення екологічного податку не повинні подавати до відповідних контролюючих органів заяву про відсутність у них у звітному році таких об’єктів.

Суб’єкти господарювання, які є платниками екологічного податку, але з початку звітного року не планують здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, повинні скласти заяву довільної форми про відсутність у них у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку та повідомити про це відповідні контролюючі органи за місцем розташування джерел забруднення не пізніше граничного терміну подання податкової декларації за І квартал звітного року.

В іншому разі такі суб’єкти господарювання зобов’язані подавати податкові декларації екологічного податку.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Коли розпочинається відлік доби проживання для цілей справляння туристичного збору?

Відповідно до п.п. 268.3.1 п. 268.3 ст. 268 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) ставка туристичного збору встановлюється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ, у розмірі до 0,5 відс. – для внутрішнього туризму та до 5 відс. – для в’їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.

При цьому базою справляння збору є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ (п.п. 268.4.1 п. 268.4 ст. 268 ПКУ).

Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 № 19, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2004 за № 413/9012 із змінами та доповненнями (далі – Правила), регламентують основні вимоги щодо користування готелями та аналогічними засобами розміщення усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері надання послуг розміщення споживачам, і регулюють відносини між споживачами (фізичними особами, які проживають у готелях або мають намір скористатися готельними послугами) та готелями, виконавцями цих послуг.

Так, п. 1.3 глави 1 Правил визначено, що розрахункова година – це година, яка встановлена в готелі та при настанні якої споживач повинен звільнити номер у день виїзду й після якої здійснюється заселення в готель.

Відповідно до п. 3.8 глави 3 Правил плата за надання готельних послуг стягується у відповідності до єдиної розрахункової години – 12-ї години поточної доби за місцевим часом. Готель з урахуванням місцевих особливостей вправі змінити єдину розрахункову годину. Як правило, розрахункова година зазначається у внутрішніх правилах готелю.

Пунктом 3.7 глави 3 Правил встановлено, що договір про надання готельних послуг може бути укладений на визначений або невизначений термін. При укладанні договору на невизначений термін погодженим вважається найбільш короткий термін, як правило одна доба; дія договору в такому разі завершується о 12.00 дня, наступного за днем прибуття споживача.

Враховуючи вищевикладене, відлік доби проживання розпочинається з 12 години дня, що передує дню виїзду, та триває 24 години до розрахункової години, встановленої готелем.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Вплив показників позитивної податкової історії на прийняття рішення комісією регіонального рівня про врахування таблиці даних платника податку

          Таблиця даних платника податку - це інформація про специфіку його діяльності. Подання таблиці даних платника податку до контролюючого органу є беззаперечним правом платника податку, без факту зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, направлення письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація якої/якого зупинена в Реєстрі тощо. Рішення комісій регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі про неврахування таблиці даних платника податку не повинно ґрунтуватись на підставі відсутності показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Обґрунтування прийнятого рішення повинно базуватись на комплексному аналізі діяльності платника, реальність здійснення операцій, ланцюг руху товару (роботи/послуги), структуру сформованої суми ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ, рівень сплати платежів до бюджету тощо.

Який день вважається днем сплати єдиного внеску?

 Відповідно до частини сьомої ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року  № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок. Платники, зазначені в абзацах третьому (фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів)) та четвертому (особи, які провадять незалежну професійну діяльність) п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які не мають рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або не використовують єдиний рахунок, сплачують внесок шляхом внесення готівки через банки, небанківських надавачів платіжних послуг чи відділення зв’язку.

Згідно з частиною десятою ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки контролюючого органу або на єдиний рахунок – день списання банком, небанківським надавачем платіжних послу або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою – день прийняття до виконання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або іншим учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті – день надходження коштів на відповідні рахунки контролюючих органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

З якого віку ФО має право займатися підприємницькою діяльністю?

Відповідно до частини третьої ст. 35 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов’язки (частина четверта ст. 35 ЦКУ).

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

З якого часу ФО, яка викуповує орендовану нею земельну ділянку державної або комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу, повинна сплачувати земельний податок?

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).

Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Орендна плата для цілей розд. XII ПКУ – обов’язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з ст.ст. 269 та 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають у власності, та земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про  державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями (ст. 126 ЗКУ).

Статтею 9 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 161) визначено, що орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається. У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах реалізація переважного права купівлі земельних ділянок на земельних торгах здійснюється на умовах та в порядку, визначеному ст.ст. 135 – 139 ЗКУ.

Відповідно до ст. 31 Закону № 161 договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

Враховуючи викладене, якщо фізична особа викуповує орендовану нею земельну ділянку державної або комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу, то фізична особа є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

До дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку сплачується орендна плата відповідно до договору оренди землі.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Як здійснюється реєстрація СГ як платників акцизного податку?

Відповідно до п.п. 212.3.1 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб’єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб’єкту відповідної ліцензії.

Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов’язані надати контролюючому органу за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п’ятиденний строк з дня здійснення таких дій.

Згідно з п.п. 212.3.1 прим. 1 п. 212.3 ст. 212 ПКУ особи – суб’єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Інші платники підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому розпочато господарську діяльність (п.п. 212.3.2 п. 212.3 ст. 212 ПКУ).

При цьому відповідно до п. 223.2 ст. 223 ПКУ платники податку, визначені п. 212.1 ст. 212 ПКУ (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5 прим. 1, 215.3.5 прим. 2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 п. 215.3 ст. 215 ПКУ), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому ст. 46 ПКУ.

Також згідно з п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Таким чином, реєстрація у контролюючих органах як платників акцизного податку суб’єктів господарювання, постійних представництв, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей, наданих органами ліцензування, щодо видачі таким суб’єктам відповідних ліцензій.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку на підставі поданої не пізніше ніж за 3 робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Реєстрація інших суб’єктів господарювання як платників акцизного податку здійснюється на підставі поданих за встановленою формою декларацій, які подаються:

- суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів – за місцезнаходженням пункту продажу товарів;

- всіма іншими суб’єктами господарювання – за місцезнаходженням юридичних осіб або місцем проживання фізичних осіб - підприємців.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

До якого контролюючого органу мають право звернутися ФО (громадяни) для звірки даних щодо плати за землю?

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Орендна плата для цілей розділу XII ПКУ – обов’язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з абзацами сьомим – дванадцятим п. 286.5 ст. 286 ПКУ платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених п. 42.4 ст. 42 ПКУ) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:

розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;

права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пп. 281.4 і 281.5 ст. 281 ПКУ;

розміру ставки земельного податку;

нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Поряд з цим, у разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю) (абзац шостий п. 286.5 ст. 286 ПКУ).

Крім того, фізичні особи, з використанням кваліфікованого електронного підпису, мають можливість переглянути сформовані податкові повідомлення-рішення щодо сум нарахованих їм податкових зобов’язань з плати за землю, в меню «ЕК для громадян» приватної частини Електронного кабінету, вхід до якого здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

СГ має ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в якій зазначено, що вона діє до певної дати. З якої дати СГ не має права здійснювати торгівлю алкогольними напоями?

Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються за місцем торгівлі суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов’язковій реєстрації в податковому органі.

Згідно із ст. 251 Цивільного кодексу України 16 січня 2003 року №435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статею 252 ЦКУ визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно ст. 254 ЦКУ строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Виходячи із вищевикладеного, суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право здійснювати торгівлю алкогольними напоями до дати зазначеної в ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, при цьому останнім днем торгівлі буде дата, що передує даті, зазначеній в такій ліцензії.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Яким чином нараховувати авансовий внесок при виплаті дивідендів за періоди перебування платника податку на прибуток підприємств на спрощеній системі оподаткування?

У разі виплати дивідендів платником податку на прибуток підприємств (тобто на дату виплати юридична особа перебуває на загальній системі оподаткування) за період його перебування на спрощеній системі оподаткування (у тому числі у разі якщо платник протягом звітного року змінював систему оподаткування) такий платник податку на прибуток сплачує авансовий внесок з податку на прибуток підприємств.

При цьому сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску. Водночас платник податку має право зменшити податкове зобов’язання з податку на прибуток у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств на суму сплаченого протягом податкового (звітного) періоду авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а у разі якщо сума авансового внеску перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток за такий період, то сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів до повного його погашення.

Повідомлення органу ДПС про наявні в суб’єкта господарювання про об’єкти оподаткування або об’єкти, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (ф – 20ОПП)

У відповідності до п.63.3 ст. 63 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з метою проведення податкового контролю, платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Порядок здійснення такого повідомлення про об’єкти оподаткування визначений Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, яким передбачено, що повідомлення про об’єкти оподаткування реалізуються шляхом подання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП до податкового органу за місцем знаходження такого об’єкта.

Відповідно здійснення діяльності без такого повідомлення є порушенням вимог п. 63.3 ст.63 Кодексу.

Прямою нормою, закріпленою п. 117.1 ст.117 Податкового кодексу України, визначається, що за неподання у строки та у випадках, передбачених Податковим кодексом України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених Податковим кодексом України тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність - 1020 гривень.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність - 2040 гривень.

При цьому, п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України не містить посилань на те, як саме застосовується штрафна санкція за всі допущені суб’єктами господарювання порушення.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 у справі №826/14197/17 зазначив, що порушенням п.63.3 ст.63 ПКУ вважається момент початку діяльності кожного з об’єктів, про які суб’єктом господарюванні не повідомлено.

Судом зроблено висновок, що в разі виявлення в перевіряємому періоді факту неподання заяв про реєстрацію об’єктів оподаткування в контролюючих органах за формою №20-ОПП, штрафна санкція застосовується за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, у разі встановлення фактів не повідомлення органу ДПС про наявні у суб’єкта господарювання об’єкти оподаткування або об’єкти, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, штрафна санкція має застосовуватися в залежності від кількості таких об’єктів, про які не повідомлено податковий орган за формою №20-ОПП чи повідомлено несвоєчасно.

Нові довідники податкових пільг

Звертаємо увагу платників, на офіційному вебпорталі Державної податкової служби України оприлюднені нові довідники податкових пільг станом на 30.05.2023:

податкових пільг, що є втратами доходів бюджету № 116/1;

інших податкових пільг № 116/2.

Нагадуємо, що у вищезазначених довідниках надано перелік пільг із податку на прибуток, плати за землю, ПДВ, акцизного податку, податку на нерухоме майно, місцевих податків та зборів, а також початок та кінець дії пільг.

Облік сум податкових пільг, отриманих суб’єктами господарювання, здійснюється контролюючими органами на підставі інформації, наявної в поданих такими суб’єктами господарювання податкових деклараціях.

Довідники пільг розташовані за посиланням: https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/54005.html.

Що є об’єктом та базою оподаткування екологічним податком?

 Відповідно до п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є:

обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об’єкти;

обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання;

обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб’єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;

обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

База оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (п. 242.4 ст. 242 ПКУ).

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Як суб’єкту господарювання (новоствореному), який з дати державної реєстрації обрав спрощену систему з особливостями оподаткування (єдиний податок зі ставкою 2 відсотки), перейти з 01.07.2023 на застосування ставки єдиного податку у розмірі 5 відсотків?

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі- Кодекс).

Разом з тим відповідно до пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення

розділу XIV Кодексу застосовуються з урахуванням особливостей.

  Згідно з підпунктом 9.8 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для обрання або переходу на спрощену систему з особливостями оподаткування, суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Суб’єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями оподаткування з наступного робочого дня після подання заяви, а у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року — з 1 квітня 2022 року.

Форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 липня 2019 року № 308.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, вважаються платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації (підпункт 9.8 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Крім того, після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Платник єдиного податку третьої групи зі ставкою 2 відсотки доходу має право самостійно відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.

Новоутворенні суб’єкти господарювання, які бажають обрати спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, подають заяву за загальною процедурою, передбаченою Кодексом (підпункт 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Згідно з абзацом 2 підпункту 298.6 пункту 298 Кодексу у разі зміни ставки єдиного податку заява подається платником єдиного податку третьої групи не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися така ставка.

Враховуючи зазначене, суб’єкти господарювання (новостворені), які з дати державної реєстрації обрали спрощену систему з особливостями оподаткування (єдиний податок третьої групи зі ставкою 2 відсотки) можуть перейти з 01.07.2023 на застосування ставки єдиного податку у розмірі 5 відсотків за умови подання не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку III кварталу 2023 року заяви про зміну ставки єдиного податку.

              Чи повинен платник податків повідомляти контролюючому органу про збільшення загального об’єму використання ним резервуарів та ємностей для зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) у разі оренди або придбання додаткових ємностей для зберігання пального?

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального визначено статтею 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі –Закон № 481).

Згідно з абзацом п’ятдесят першим статті 1 Закону 481 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

Відповідно до абзацу п’ятдесят п’ятого частини першої статті 1 Закону №481 зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Частиною пертою статті 15 Закону № 481 передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб'єкти  господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно (частина восьма статті 15 Закону № 481).

Перелік документів необхідних для отримання ліцензій, сума сплати визначено ст.15 Закону № 481.

Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівля пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Для здійснення контролю суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає копію платіжної доручення з відміткою банку про сплату.

Таким чином, у заяві на отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) суб’єкти господарювання зазначають загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального та їх фактичне місцезнаходження.

У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб’єкт господарювання зобов’язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.

Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Отже, в разі необхідності зміни місткості резервуарів та ємностей (кількість літрів) СГ у місячний термін необхідно надати до органу ліцензування заяву щодо переоформлення ліцензії із зазначенням місткості резервуарів та ємностей, які будуть використовуватися для зберігання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Податковий кредит з ПДВ сформовано з придбання ТМЦ, знищених внаслідок війни: чи можна отримати бюджетне відшкодування?

Суми ПДВ, включені до складу податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів, які у подальшому були знищені (втрачені) внаслідок бойових дій), не включаються до обрахунку суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 69.29 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України суми ПДВ, включені до складу податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів, які у подальшому були знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану, не включаються до обрахунку суми бюджетного відшкодування.

Такі суми ПДВ зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до їх повного погашення за рахунок податкових зобов'язань.

Які розміри щорічної плати за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями?

Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі; а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, - 500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі.

Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту) становить 780 гривень на кожне місце торгівлі незалежно від його територіального розташування.

Для місць торгівлі, які розташовані за межами території міст обласного підпорядкування і міст Києва та Севастополя на відстані до 50 км та які мають торговельні зали площею понад 500 кв. м, плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Яким чином та в які строки сплачується транспортний податок?

Відповідно до п.п. 267.7.1 п. 267.7 ст. 267 розд. ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 –VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Транспортний податок сплачується у строки сплати податку, встановлені п.п. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПКУ, а саме:

а) фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами – авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

В який термін ФОП, яка була платником ЄП та обрала сплату ЄП за ставкою 2 відс. доходу, у разі самостійного її переходу на сплату інших податків та зборів, подає заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з позначкою «Відмова»?

Форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308 (далі – Заява).

Пунктом 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлено, що тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розд. XIV ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей визначених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Підпунктом 9.8 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу Заяву. При цьому до Заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Суб’єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ:

 з 01 квітня 2022 року – у разі подання Заяви до 01 квітня 2022 року;

з наступного робочого дня після подання заяви – у разі подання Заяви починаючи з 01 квітня 2022 року.

Згідно з абзацами першим та другим п.п. 9.9 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Платник податку має право самостійно (шляхом подання заяви) відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення. У такому разі платник податків вважається таким, що застосовує систему оподаткування, на якій він перебував до обрання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, крім випадку, якщо у заяві про відмову від використання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, платник податку зазначив про перехід на сплату інших податків і зборів.

Таким чином, фізична особа – підприємець, яка була платником єдиного податку та обрала сплату єдиного податку за ставкою 2 відс. доходу, у разі самостійного її переходу на сплату інших податків та зборів, має подати протягом календарного місяця до його закінчення Заяву, в якій заповнює поля 1 – 4 та 5.5. При цьому в полі 5.5 «Відмова від спрощеної системи оподаткування» Заяви заповнюється дата (період) відмови від застосування спрощеної системи оподаткування та причини відмови від спрощеної системи оподаткування. Такий платник єдиного податку переходить на сплату інших податків і зборів (загальну систему оподаткування) з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому подано Заяву.

Що означає термін «податкова знижка»?

Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених ПКУ.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

В який термін платник податків, який перебуває на обліку в територіальному органі ДПС, що здійснює податкове супроводження ВПП та не включений на наступний календарний рік до Реєстру ВПП, подає заяву за ф. 1-ОПП?

Відповідно до абзацу четвертого п. 64.7 ст. 64 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) великі платники податків (далі – ВПП), які самостійно не стали на облік у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків (далі – ВПП), або його структурних підрозділах, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, приймає рішення про зміну основного та неосновного місця обліку таких ВПП та переведення їх на облік у територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження ВПП, або його структурні підрозділи.

Згідно з п. 1 розд. ІV Порядку формування Реєстру великих платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 911 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 911) платник податків, який не включений до Реєстру ВПП на наступний календарний рік та перебуває на обліку в територіальному органі ДПС, що здійснює податкове супроводження ВПП, переводиться на облік до територіального органу за своїм місцезнаходженням з початку нового податкового періоду (календарного року), крім випадків, коли:

стосовно платника податків прийнято рішення про припинення;

платник податків має перспективи досягнення критеріїв ВПП у разі зростання показників економічної діяльності підприємства (такі платники податків можуть обліковуватись у територіальному органі ДПС, що здійснює податкове супроводження ВПП, не більше одного календарного року).

Взяття на облік/зняття з обліку за основним місцем обліку такого платника здійснюється на підставі заяви за ф. № 1-ОПП, поданої платником до територіального органу ДПС за його місцезнаходженням.

Міжрегіональні управління ДПС по роботі з ВПП (далі – МУ ДПС по роботі з ВПП), головні управління ДПС в областях, м. Києві (далі – ГУ ДПС в областях, м. Києві) після отримання Реєстру ВПП проводять роз’яснювальну роботу з платниками податків, які не включені до Реєстру ВПП на наступний календарний рік та перебувають на обліку в МУ ДПС по роботі з ВПП, щодо обов’язку перейти на облік до територіальних органів за своїм місцезнаходженням з початку нового податкового періоду (календарного року), для чого необхідно подати заяву за ф. № 1-ОПП до відповідного ГУ ДПС в областях, м. Києві (п. 2 розд. ІV Порядку № 911).

Пунктом 3 розд. ІV Порядку № 911 визначено, що на виконання вимог абзацу четвертого п. 64.7 ст. 64 ПКУ та керуючись п.п. 20.1.25 п. 20.1 ст. 20 ПКУ ДПС приймає рішення про зміну основного та неосновного місця обліку та переведення на обслуговування до територіальних органів за їх місцезнаходженням тих платників податків, які не включені до Реєстру ВПП на наступний календарний рік та перебувають на обліку в територіальних органах ДПС, що здійснюють податкове супроводження ВПП, і які самостійно не перейшли на облік до територіальних органів за своїм місцезнаходженням (крім випадків, коли стосовно платника податків прийнято рішення про припинення).

МУ ДПС по роботі з ВПП аналізують переліки платників податків, які не включені до Реєстру ВПП на наступний календарний рік та перебувають на обліку в територіальних органах ДПС, що здійснюють податкове супроводження ВПП, та до 27 листопада поточного року подають до структурного підрозділу ДПС, за яким закріплено функцію супроводження Реєстру ВПП, засобами електронного зв’язку обґрунтовані пропозиції щодо платників податків, які можуть обліковуватися в МУ ДПС по роботі з ВПП або зобов’язані перейти на облік до територіальних органів за своїм місцезнаходженням з початку нового податкового періоду (календарного року) (п. 4 розд. ІV Порядку № 911).

Пунктом 5 розд. ІV Порядку № 911 визначено, що структурний підрозділ ДПС, за яким закріплено функцію супроводження Реєстру ВПП, розглядає надані пропозиції та формує перелік платників, які самостійно не подали заяви за ф. № 1-ОПП до територіального органу за його місцезнаходженням.

Перелік платників, які не подали заяву за ф. № 1-ОПП до територіального органу за своїм місцезнаходженням до 15 грудня поточного року, затверджується Головою (заступником Голови або уповноваженою особою) ДПС та до 18 грудня доводиться до МУ ДПС по роботі з ВПП, ГУ ДПС в областях, м. Києві.

МУ ДПС по роботі з ВПП, ГУ ДПС в областях, м. Києві на підставі заяв за ф. № 1-ОПП або затвердженого переліку підприємств забезпечують взяття на облік/зняття з обліку платників податків у відповідних територіальних органах з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр ВПП, про що МУ ДПС по роботі з ВПП інформують платників податків (п. 4 розд. ІV Порядку № 911).
     Таким чином, платник податків, який перебуває на обліку в територіальному органі ДПС, що здійснює податкове супроводження великих платників податків та не включений на наступний календарний рік до Реєстру ВПП, до 15 грудня поточного року подає заяву за ф. № 1-ОПП до територіального органу за своїм місцезнаходженням.

Слід зазначити, що п.п. 2 п. 10.22 розд. Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 1588), визначено, що дані про взяття на облік платника податків, якого включено/не включено до Реєстру ВПП та відомості щодо якого містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), передаються до ЄДР у день взяття на облік у контролюючому органі за новим місцем обліку із зазначенням дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків взято на облік.

Контролюючий орган за попереднім місцем обліку платника податків, включеного/не включеного до Реєстру ВПП, здійснює передачу облікової справи платника податків до контролюючого органу за новим місцем обліку у 10-денний строк з дня взяття на облік за новим місцем обліку.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Як формується загальний оподатковуваний дохід та сума витрат ФОП на загальній системі оподаткування, а саме за касовим методом чи за першою подією?

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, оскільки виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

До складу витрат включаються тільки витрати, які пов’язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами про їх оплату.

Чи потрібно ФО, яка встановлює для власних потреб енергоефективне обладнання реєструватися ФОП?

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV із змінами і доповненнями визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (далі – ГКУ).

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями (ст. 1 глави 1 розд. I ГКУ).

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 глави 4 розд. I ГКУ).

Отже, якщо фізична особа, яка встановлює енергоефективне обладнання, планує використовувати його для власних потреб і не передбачає отримувати прибуток, то вона не повинна реєструватись як фізична особа – підприємець.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чи включаються до складу витрат ФОП на загальній системі оподаткування витрати на оплату послуг з охорони приміщень, у тому числі тих, які здаються в оренду?

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначений ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, який не передбачає включення до складу витрат оплату послуг з охорони приміщень.

Тобто, вартість оплачених послуг з охорони приміщень, у тому числі тих, які здаються в оренду, не включаються до складу витрат фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чи застосовується РРО при проведенні розрахунку в касі підприємства з часткової оплати вартості путівки Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності?

Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку є Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265), який є спеціальним законом. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) в інших законах, крім Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, не допускається.

Відповідно до ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Отже, у разі реалізації путівок, РРО необхідно використовувати на загальних підставах відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, проведення розрахунків за реалізовані путівки виключно через банківські установи не вимагає обов’язкового застосування РРО.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чи збільшується розмір екологічного податку, якщо у СГ є факт перевищення затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів або у разі їх відсутності?

Відповідно до п.п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено об’єкт та базу оподаткування по екологічному податку, що справляється за розміщення відходів, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання.

Згідно із п. 249.6 ст. 249 ПКУ суми екологічного податку, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів у порядку визначеному ПКУ. Тобто, на підставі фактичних обсягів розміщення відходів протягом звітного кварталу.

Наявність або відсутність затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів у платника екологічного податку не впливає на обчислення сум екологічного податку, що справляється за розміщення відходів.

Розмір екологічного податку при обчисленні сум податку у разі перевищення платником податку затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів або у разі їх відсутності не збільшується.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чи надаються нерезидентам (іноземним юридичним компаніям, організаціям) послуги з отримання КЕП Кваліфікованим надавачем ЕДП ДПС?

Послуги з отримання кваліфікованого електронного підпису нерезидентам (іноземним юридичним компаніям, організаціям) надаються у відокремлених пунктах реєстрації Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг ДПС.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чи необхідно СГ у рядку 9 фіскального чеку відображати штриховий код марки акцизного податку для товарів, які реалізуються з наявними марками попереднього зразка (без наявності штрихового коду)?

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Постановами Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 74 № «Деякі питання маркування алкогольних напоїв» та № 97 «Про внесення змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» з 01.05.2020 запроваджено марку акцизного податку нового зразка для маркування алкогольних напоїв.

Одними із обов’язкових реквізитів марки акцизного податку нового зразка для маркування алкогольних напоїв є штрих-код та QR-код, які містять інформацію про серію та номер марки.

Статтею 8 Закону № 265 передбачено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) або програмних РРО (далі – ПРРО) чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 1 розд. I Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення № 13), визначено форми і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов’язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб’єктами господарювання для підтвердження факту, зокрема: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, мають відповідати його вимогам.

Відповідно до абзацу першого п. 3 розд. І Положення № 13 установлені в Положенні № 13 вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов’язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329 «Про затвердження Змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», який набрав чинності 01 липня 2021 року, внесено зміни до форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів і доповнено їх новим реквізитом – «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої», який зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством (рядок 9).

Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» з 1 січня 2022 року набирають чинності зміни до п. 11 ст. 3 розд. ІІ Закону № 265, згідно з яким суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані:

проводити розрахункові операції через РРО та/або через програмні РРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Враховуючи викладене та з урахуванням вимог чинного законодавства, з дати виникнення законодавчо встановленого обов’язку для суб’єкта господарювання (тобто з 01 січня 2022 року), відображення у фіскальному чеку такого обов’язкового реквізиту як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (серія та номер), слід забезпечити введення даних/сканування марки для відображення її реквізитів у розрахунковому документі.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України визначено Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481).

Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством (ст. 11 Закону № 481).

Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої ст. 11 Закону № 481 у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Зміни до цієї статті набирають чинності не раніше ніж через 24 місяці з дня опублікування закону про внесення відповідних змін (абз. 5 частини 4 ст. 11 Закону № 481).

При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну, до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації, в межах терміну придатності для споживання (абзац 6 частини 4 ст. 11 Закону № 481).

Враховуючи викладене та з урахуванням вимог чинного законодавства, алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання, а відповідно, з 01.01.2022 суб’єкти господарювання зобов’язані забезпечити сканування (введення) даних (серію та номер марки) марок акцизного податку на всіх алкогольних напоях, маркованих марками акцизного податку (у т. ч. марками акцизного податку попереднього зразка на яких відсутній такий реквізит як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку) для подальшого відображення її реквізитів у розрахунковому документі.Начало формы

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Конец формы

Чи підпадають під валютний нагляд операції з експорту та імпорту товарів, які здійснюються між суб’єктами господарської діяльності України та ФО – нерезидентами, які не є іноземними СГ?

Відповідно до ст. 1 розд. I Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон № 959) зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

При цьому іноземні суб’єкти господарської діяльності – суб’єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

Відповідно до ст. 5 Закону № 959 фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці. Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб’єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є.

Ознаками зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, є:

- діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша ст. 3 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV);

- діяльність побудована на відносинах між суб’єктами господарювання, що перебувають під юрисдикцією різних держав.

Правовою формою реалізації зовнішньоекономічної діяльності є зовнішньоекономічний договір (контракт).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) згідно з ст. 1 Закону № 959 – це домовленість двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема, шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону № 959. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності (ст. 6 Закону № 959).

При цьому відповідно до п. 21 розд. II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі – Положення), затвердженного постановою Правління Національного банку України (далі – НБУ) від 02 січня 2019 року № 5 із змінами і доповненнями, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Операції з експорту та імпорту товарів за якими банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків визначено п. 6 розд. ІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 7.

Отже, якщо взаємовідносини між суб’єктами господарської діяльності України і фізичними особами – нерезидентами, які не є іноземними суб’єктами господарювання за своєю сутністю є господарською діяльністю, оформлені зовнішньоекономічним договором (контрактом) відповідно до якого проводяться операції з експорту та імпорту товарів за якими банк здійснює валютний нагляд, то такі відносини підпадають під валютний нагляд.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чи повинні ФОП – платники ЄП – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування) сплачувати земельний податок у разі тимчасового припинення господарської діяльності?

  Відповідно до ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають у власності, та земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Особливості справляння земельного податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розд. XIV ПКУ (п. 269.2 ст. 269 ПКУ).

Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

 Статтею 3 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями визначено, що господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Законом України від 15 травня  2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями та іншими нормативно-правовими актами не передбачено тимчасове припинення підприємницької діяльності.

Тобто, у разі  припинення господарської діяльності,  фізична особа – підприємець не використовує у підприємницькій діяльності свої земельні ділянки. Відповідно не виконуються умови, які звільняють платника єдиного податку від сплати земельного податку.

 Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування) у разі припинення господарської діяльності сплачують земельний податок на загальних підставах.

Чи потрібно завіряти печаткою банку роздруковану платіжну інструкцію, сформовану в електронній формі, або надавати інші розрахункові документи з метою підтвердження понесених платником податку сум витрат при реалізації ним права на податкову знижку, якщо сплату здійснено дистанційно через банківські сервіси Приват 24, Ощад 24/7 інші?

Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених ПКУ.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).

Згідно п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ копії зазначених у п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з річною податковою декларацією про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація), а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ.

У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.

Для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання інформації, документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до ПКУ (п.п. 166.2.3 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).

Порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку та обов’язкові реквізити платіжної інструкції, вимоги щодо їх заповнення визначає Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163 (далі – Інструкція № 163).

Згідно з п. 9 розд. І Інструкції № 163 ініціатор (платник) має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі. Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги.

Відповідно до п. 10 розд. І Інструкції ініціатор (платник) заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів II – IV, VI Інструкції № 163.

Згідно з п. 37 розд. ІІ Інструкції № 163 платіжна інструкція, оформлена платником, повинна містити такі обов’язкові реквізити: дату складання і номер, унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку, найменування надавача платіжних послуг платника, суму цифрами та словами, призначення платежу, підпис(и) платника, унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку, найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (п. 41 розд. ІІ Інструкції № 163).

Враховуючи викладене, якщо сплату здійснено через банківські сервіси Приват 24/7, Ощад 24 інші, то роздрукована платіжна інструкція, яка містить обов’язкові реквізити електронного розрахункового документа, визначені Інструкцією № 163, – є підтвердним документом понесених платником податку витрат при реалізації ним права на податкову знижку, та печаткою банку вона не завіряється.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чи потрібно СГ додатково реєструватися суб’єктом ЗЕД, якщо він має намір здійснювати таку діяльність?

Відповідно до ст. 5 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» зі змінами та доповненнями (далі – Закон) всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб’єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції».

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України від 07 лютого 1991 року № 698-ХII «Про підприємництво». Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб’єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Іноземні суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Акредитацію філій і представництв іноземних банків здійснює Національний банк України відповідно до Закону України 07 грудня 2000 року № 2121-III  «Про банки і банківську діяльність». Реєстрацію представництв інших іноземних суб’єктів господарської діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб’єктом господарської діяльності документів на реєстрацію.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством не передбачена додаткова реєстрація в контролюючих органах суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Як здійснюється взяття на облік ФОП, яка протягом року вдруге зареєструвалася у державного реєстратора, але у контролюючих органах ще не була знята з обліку?

Підстави та порядок зняття з обліку фізичних осіб – підприємців у контролюючих органах визначені п. 65.10 ст. 65 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями та розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).

Відповідно до п.п. 1 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588 підставою для зняття фізичної особи – підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.

Дата зняття з обліку фізичної особи – підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Підпунктом 6 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588 визначено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа – платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія України, що визнана такою відповідно до Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», процедури та дії, визначені п.п. 6 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588, можуть проводитись за місцем перебування таких осіб у разі їх звернення до відповідних контролюючих органів з документальним підтвердженням особи та місця перебування.

У разі зміни місця проживання фізичної особи процедури та дії, визначені п.п. 6 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588, проводяться в контролюючому органі, в якому платник податків перебував на обліку за основним місцем обліку на момент отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Якщо після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа повторно реєструється як підприємець за новим місцем проживання (місцезнаходженням), що обслуговується іншим контролюючим органом, то процедури, визначені п.п. 6 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588, завершуються у контролюючому органі за новим місцем проживання (місцезнаходженням).

Згідно з п. 6.1 розд. VI Порядку № 1588 взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи – підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями, контролюючим органом за місцем її державної реєстрації на підставі, зокрема, відомостей про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця.

Взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи – підприємця контролюючим органом проводиться у день отримання відомостей про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця та здійснюється датою внесення даних до Реєстру самозайнятих осіб за номером, який відповідає порядковому номеру реєстрації відповідного повідомлення державного реєстратора в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (внесення змін) платників податків (для самозайнятих осіб) за формою № 7-ОПП (п. 6.4 розд. VI Порядку № 1588).

При цьому взяття на облік фізичної особи – підприємця, яка протягом року вдруге зареєструвалася у державного реєстратора, але у контролюючих органах ще не була знята з обліку, не припиняє її зобов’язань по забезпеченню остаточних розрахунків з податків від провадження підприємницької діяльності за її першою реєстрацією.

Тобто, незалежно від того, що процедура зняття з обліку фізичної особи – підприємця в контролюючих органах не завершена, але протягом року такий платник вдруге зареєструвався у державного реєстратора, то взяття його на облік здійснюється контролюючими органами за основним місцем обліку у день отримання відомостей з ЄДР щодо фізичної особи – підприємця та здійснюється датою внесення даних до Реєстру самозайнятих осіб за номером, який відповідає порядковому номеру реєстрації відповідного повідомлення державного реєстратора.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Як здійснюється проставлення апостиля на офіційних документах, що видаються ДПС та її територіальними органами?

Проставлення апостиля на офіційних документах, що видаються ДПС та її територіальними органами, здійснюється Державною податковою службою України відповідно до Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених наказом МЗС, МВС, МОН, Мінфіну, Мін’юсту від 17 березня 2023 року № 125/209/293/139/999/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.03.2023 року за № 478/39534 (далі – Правила).

Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або на вимогу фізичної/юридичної особи (їх представників).

Для проставлення апостиля необхідно подати:

1. оригінал документа, на якому проставляється апостиль, або його засвідчену в установленому порядку копію;

2. документ про оплату послуги з проставлення апостиля або документ, що підтверджує право на звільнення від сплати, чи його копію, засвідчену в установленому порядку;

3. заяву від особи, яка подає такі документи.

Враховуючи положення абзацу першого ст. 1 та абзацу другого ст. 11 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі – Конвенція), у заяві щодо проставлення апостиля необхідно зазначити назву документа (документів), що надсилається до ДПС для проставлення апостиля, та країну призначення використання такого документа (документів).

Актуальний перелік держав-учасниць Конвенції знаходиться на сайті Гаазької конвенції з міжнародного приватного права (абревіатура англійською мовою – HCCH) (https://hcch.net/en/instruments/conventions/status-table/print/?cid=41).

Пунктом 3 Правил визначено перелік документів, на яких апостиль не проставляється.

З метою отримання послуги з проставлення апостиля документи подаються в установленому законом порядку до Державної податкової служби України за адресою: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 01.02.2023 № 54 «Про розмір та порядок оплати послуг з проставлення апостиля», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.03.2023 за № 395/39451 (далі – наказ Мінфіну № 54), встановлено плату за надання послуги із проставлення апостиля на документах, що видаються ДПС та її територіальними органами і призначені для використання на території інших держав, у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні – 51 грн).

Відповідно до п. 2 наказу Мінфіну № 54 та абзацу другого п. 2 наказу Міністерства юстиції України від 18.12.2003 № 161/5 «Про розмір та порядок оплати послуг з проставлення апостиля», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 за № 1197/8518, зі змінами, від унесення плати звільняються особи з інвалідністю 1-ої і 2-ої груп, особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, громадяни, які належать до першої категорії потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, та діти-сироти у разі проставляння апостиля на документах, що стосуються безпосередньо цих громадян.

Рахунок для зарахування плати за надання послуг з проставлення апостиля ДПС:

Отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/22012500

Код за ЄДРПОУ: 37993783

Рахунок отримувача: UA918999980334109879031026011

Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.)

Призначення платежу: за надання послуги з проставлення апостиля.

Пунктом 11 Правил визначено, що термін розгляду документів для проставлення апостиля встановлюється компетентним органом.

Проставлення апостиля, відмова в його проставленні здійснюються ДПС у строк до 20 робочих днів з дня отримання ДПС заяви та документів, необхідних для отримання послуги з проставлення апостиля.

Відповідна інформація розміщена на вебпорталі ДПС: Головна/Прес-центр/Новини/Надання послуги з проставлення апостиля на офіційних документах, виданих Державною податковою службою України та її територіальними органами (https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/668739.html).

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

« повернутися