Головне управління ДПС у Черкаській області інформує

Дата: 14.07.2023 09:59

Кількість переглядів: 245

Як визначити базу оподаткування акцизним податком у різних випадках?

Оскільки акцизний податок має різні види ставок, то й базу оподаткування потрібно визначати залежно від того, яку саме ставку застосовують.

У разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (п. 214.1 ПКУ):

• реалізованого товару (продукції), виробленого на митній території України, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами з урахуванням ПДВ й акцизного податку;

• товарів (продукції), що ввозять на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку;

• реалізованої виробленої виробником електричної енергії, обчислена на підставі цін, що склалися на ринку електричної енергії у звітному (податковому) періоді без урахування ПДВ та акцизного податку, визначеного за ставкою, встановленою пп. 215.3.9 ПКУ;

• підакцизних товарів, що реалізовані згідно з пп. 213.1.9 ПКУ, з урахуванням ПДВ та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Якщо податок обчислюють із застосуванням специфічних ставок із підакцизних товарів (продукції), то базою оподаткування відповідно до п. 214.4 ПКУ є їхня величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

У разі одночасного застосування і адвалорних, і специфічних ставок податку базою оподаткування є база, визначена відповідно до п. п. 214.1 та 214.4 ПКУ.

Перерахунок іноземної валюти в гривні під час визначення бази оподаткування потрібно виконувати за курсом валюти, визначеним згідно зі ст. 39 1 ПКУ.

Митну вартість товарів, що ввозять на митну територію України, визначають відповідно до МКУ.

Крім того, є й специфічні випадки визначення бази оподаткування. Зокрема, за наявності наднормативних втрат спирту етилового, коньячного та плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового й алкогольних напоїв, що сталися з вини виробника під час виробництва підакцизних товарів (продукції), базою оподаткування є вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів (продукції) (п. 214.6 ПКУ). Норми втрат затверджують у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі псування, знищення, втрати підакцизних товарів (продукції), крім випадків, передбачених у п. 216.3 ПКУ, базою оподаткування є вартість та обсяги втрачених товарів (продукції), що перевищують установлені норми втрат згідно з п. 214.6 ПКУ.

Отже, базу оподаткування акцизним податком визначають залежно від того, яку саме ставку застосовують. Крім того, ПКУ передбачено специфічні випадки визначення бази оподаткування, зокрема в разі наднормативних втрат спирту та в разі псування, знищення, втрати підакцизних товарів.

Де розміщеніреквізитирахунків для сплатиподатків, зборів, єдиноговнеску та іншихплатежів до бюджету?

Своєчасне доведення платникам податків реквізитів рахунків для сплати податків, зборів та платежів, відкритих Державною казначейською службою України, відбувається шляхом їх розміщення в Центрах обслуговування платників податків, на офіційному вебпорталі відповідного територіального органу ДПС або на вебпорталі ДПС за посиланням: Головна/Рахунки для сплати платежів (https://tax.gov.ua/rahunki-dlya-splati-platejiv/).

Одночасно, за принципами, визначеними п. 42 прим. 1.1 ст. 42 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) функціонує електронний кабінет, який забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, автоматизованого визначення рахунків для сплати податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на поточну дату конкретного платника податків.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чи застосовується підвищуючий коефіцієнт при визначенні бази оподаткування ПДФО, якщо сума добових витрат, використаних відрядженим, перевищує встановлені граничні норми?

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб фізичної особи – резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

Відповідно до п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПКУ сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 ПКУ, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно з п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ до оподатковуваного доходу не включаються витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон – не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.

Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ) окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):

провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України;

виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордону України;

використовуються для проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються КМУ. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, встановлено постановою КМУ від 02 лютого 2011 року № 98 із змінами та доповненнями.

Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого п.п. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 ПКУ строку, є особа, що видала таку суму – у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

Відповідно до п.п. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 ПКУ документальне підтвердження суми фактичних витрат на відрядження або виконання окремих цивільно-правових дій шляхом надання підтвердних документів, що засвідчують суму таких витрат, у разі здійснення безготівкових розрахунків з використанням платіжних інструментів, включаючи корпоративні (бізнесові) платіжні інструменти або особисті платіжні інструменти, чи їх реквізити, та повернення особі, яка видала кошти/електронні гроші під звіт, суми надміру витрачених коштів/електронних грошей, розмір яких розрахований згідно з п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ, здійснюється платником податку до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти/електронні гроші під звіт.

У разі якщо під час відрядження чи виконання окремих цивільно-правових дій платник податку застосував для проведення розрахунків платіжний інструмент, включаючи корпоративний (бізнесовий) платіжний інструмент або особистий платіжний інструмент, чи його реквізити та списання коштів/електронних грошей за понесеними витратами здійснюється надавачем платіжних послуг пізніше дати, коли платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії, строки, установлені цим підпунктом, продовжуються на один календарний місяць.

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 – Сп),

де К – коефіцієнт;

Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об’єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ.

Таким чином, якщо розмір добових витрат на відрядження перевищує встановлені п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ норми, то сума такого перевищення є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і визначається у порядку, встановленому п. 164.5 ст. 164 ПКУ, тобто із застосуванням коефіцієнта.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чи може СГ при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним застосовувати резервний РРО на період виходу з ладу основного РРО?

 Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненням (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані     проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до ст. 5 Закону № 265 на період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО.

Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 547).

Пунктом 20 глави 2 розд. II Порядку № 547 встановлено, що реєстрація резервного РРО проводиться в такому самому порядку, як і реєстрація основного РРО.

Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

У заяві про видачу ліцензії та у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним суб’єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери ПРРО (частина тридцять дев’ята ст. 15 Закону № 481).

Враховуючи викладене, суб’єкт господарювання при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може застосовувати резервний РРО на період виходу з ладу основного РРО.

Водночас, оскільки у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним суб’єктом господарювання вказується перелік РРО, то у разі застосування резервного РРО такому суб’єкту необхідно подати заяву до відповідного контролюючого органу на переоформлення відповідної ліцензії із зазначенням реквізитів резервного РРО (модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення).

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Який орган виконавчої влади надає консультації стосовно заповнення, подання страхувальниками – роботодавцями, які використовують найману працю (крім гіг-контрактів з гіг-спеціалістами), Повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, застосування відповідальності за неподання ними такого повідомлення до контролюючого органу?

Згідно з частиною третьою ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ із змінами та доповненнями (далі – КЗпП) працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 413).

Враховуючи норми Постанови № 413 ДПС лише приймає від суб’єктів господарювання Повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту (далі – Повідомлення), проте не регулює питання трудових відносин, встановлених ст. 24 КЗпП.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124), Міністерство економіки України (далі – Мінекономіки) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці, трудових відносин.

Отже, надання роз’яснень стосовно законодавства про працю в частині заповнення та подання Повідомлення знаходиться в правовому полі Мінекономіки.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Щодо Методики проведення документальних перевірок

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що НаказомДПС Українивід 09.06.2023 № 444 затверджено Методику проведення перевірки загальних положень податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

У Методиці наведено перелік нормативно-правових та розпорядчих актів ДПС, які інспектору рекомендовано використовувати під час дослідження загальної інформації про господарську діяльність платника податків та здійснення автоматизованого аналізу у ході перевірки.

Ця Методика має виключно роз’яснювальний, інформаційний та рекомендований характер і не є вичерпною, може змінюватися та/або доповнюватися. Зміни та доповнення до неї затверджуються відповідними наказами ДПС.

Нові правила заповнення платіжок для сплати податків та ЄСВ

Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує, щоНаказом Мінфіну від 22.03.2023 р. №148 затверджено Порядок заповнення реквізиту «Призначення платежу» платіжної інструкції під час сплати (стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення (далі – Наказ № 148).

Запроваджено спрощення алгоритму заповнення реквізиту «Призначення платежу» платіжної інструкції платниками та органами виконавчої влади шляхом скорочення кількості його обов’язкових полів.

Так, кількість обов’язкових полів, які заповнюються платниками у реквізиті «Призначення платежу» платіжної інструкції, зменшено до 2 полів – для платників на бюджетні/небюджетні/депозитний рахунки («Код виду сплати», «Додаткова інформація запису») та до 1 поля – для платників на єдиний рахунок («Додаткова інформація запису»).

Звертаєм увагу, що Hаказ № 148 набрав чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 3 цього Наказу (скасування попереднього Порядку №666), який набрав чинності з 1 липня 2023 року.

Таки чином, для всіх платників запроваджено перехідний період, який надає можливість до 01 липня 2023 року при сплаті податків, зборів, ЄСВ використовувати старий формат реквізиту «Призначення, платежу».

Приклад:

погашення недоїмки з ЄВ

По-новому у реквізиті «Призначення платежу» зазначаємо:

140заборгованість з єдиного внеску.

Нові форми податкової накладної, податкової декларації з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок), спрощеної податкової декларації з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку до спрощеної податкової декларації

Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує, що 01.04.2023 набрав чинності наказ Міністерства фінансів Українивід 28.12.2022 № 463 «Про внесення змін до деяких нормативно-правовихактів Міністерства фінансів України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11 січня 2023 року за № 60/39116 (далі – наказ № 463).

Відповідно до наказу № 463 у новій редакції викладено форми: податкової накладної; податкової декларації з податку на додану вартість; уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок), спрощеної податкової декларації з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку до спрощеної податкової декларації.

Також внесено зміни до:

• Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (далі - Порядок№ 1307), зокрема:

доповнено новим типом причин 21 «Складена на постачання послуг отримувачу (покупцю) нерезиденту, місце постачання яких розташоване на митній території України» типи причин, що зазначаються під час складання податкових накладних, особливості заповнення яких викладено в п. 10 - 15 Порядку № 1307,

визначено, що у разі складання податкової накладної за операціями з постачання послуг отримувачу (покупцю) нерезиденту, місце постачання яких розташоване на митній території України, у графі «Отримувач (покупець)» зазначають найменування (П.І.Б.) нерезидента та через кому країну, в якій зареєстровано покупця (нерезидента), у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляють умовний ІПН «500000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюють;

• Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зокрема:

уточнено, що розрахунок сум податку на додану вартість, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, та/або показників, відповідно до яких підприємства (організації) належать до підприємства (організації) осіб з інвалідністю, та окремих показників, визначених пунктом 68 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (Д5) (додаток 5) додається до декларації у разі здійснення:

підприємствами та організаціями, які засновані громадськими організаціями осіб з інвалідністю, операцій з постачання товарів/послуг, звільнених від оподаткування податком на додану вартість,

платниками податку, які одночасно відповідають критеріям, визначеним пунктом 68 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, операцій із ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту обладнання та комплектуючих виключно для використання у власній виробничій діяльності та/або операцій із постачання товарів власного виробництва, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

• Порядку заповнення і подання спрощеної податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2021 № 555. Уточнено порядок заповнення Розділу I «Розрахунок податкових зобов’язань за звітний (податковий) період» декларації та Розділу I «Розрахунок уточнених податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок» уточнюючого розрахунку.

Так, застосування нових форм, затверджених наказом № 463, почалося з:

1 квітня 2023 року - для податкових накладних та розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних;

1 травня 2023 року - для податкової декларації з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку.

За якою ознакою доходу в додатку 4 ДФ до Розрахунку відображається сума страхових внесків за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відс. нарахованої заробітної плати та сума перевищення встановленого граничного розміру, сплачена роботодавцем за свій рахунок?

Згідно з п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь –якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються, зокрема, роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відс. нарахованої заробітної плати такому працівнику.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок № 4).

Відповідно до п. 4 розд. IV Порядку в додатку 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розд. 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку № 4.

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, суми пенсійних внесків, що сплачуються роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відс. нарахованої заробітної плати такому працівнику (п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 ПКУ) відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «125».

Враховуючи викладене, сума страхових внесків за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відс. нарахованої заробітної плати відображається в додатку 4 ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «125».

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Яким чином оподатковуються доходи, отримані ФО – резидентом у разі відчуження нею нерухомого (рухомого) майна ФО – резиденту за договором довічного утримання та одержання взамін такого відчуження матеріального забезпечення (грошової компенсації)?

 Статтею 744 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ст. 748 ЦКУ набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст. 334 ЦКУ.

Згідно з ст. 334 ЦКУ право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна або рухомого майна, що передається у власність другій стороні і для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна.

Крім того, частиною першою ст. 749 ЦКУ передбачено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені, зокрема, всі види матеріального забезпечення.

Відповідно до ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст.ст. 172 – 173 ПКУ (п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ) та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерелом їх походження в Україні (п. 162.1 ст. 162 ПКУ).

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого (рухомого) майна регулюється ст.ст. 172 – 173 ПКУ, пп. 172.8 та 173.8 яких встановлено, що для цілей ст.ст. 172 – 173 ПКУ під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомого (рухомого) майна, або будь-яких інших аналогічних прав на об’єкти нерухомості, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, подільний об’єкт незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування.

Згідно з п. 172.1 ст. 172 ПКУ не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну):

житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);

земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями залежно від її призначення;

земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, що перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним для цілей оподаткування, окремо не визначається.

Відповідно до абзацу першого п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об’єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу другого та наступних об’єктів нерухомості, не зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно отримано платником податку у спадщину (абзац другий п. 172.2 ст. 172 ПКУ).

Дохід, отриманий платником податків від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно, майнові права отримано платником податку у спадщину (абзац третій п. 172.1 ст. 172 ПКУ).

Дохід від продажу об’єктів нерухомості, зазначених в абзаці другому п. 172.2 ст. 172 ПКУ, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання об’єкта нерухомості, розташованого на території України (абзац п’ятий п. 172.2 ст. 172 ПКУ).

Дохід від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання такого об’єкта, майнових прав (абзац шостий п. 172.2 ст. 172 ПКУ).

Дохід від продажу об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку (далі – Єдина база), або не нижче ринкової вартості такого об’єкта, визначеної суб’єктом оціночної діяльності (оцінювачем) відповідно до законодавства та зазначеної у звіті про оцінку, зареєстрованому в Єдиній базі (п. 172.3 ст. 172 ПКУ).

Сума податку визначається та самостійно сплачується через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, – до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни (п.п. «а» п. 172.5 ст. 172 ПКУ).

Згідно з п. 173.1 ст. 173 ПКУ дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 5 відс., визначеною в п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

При цьому, дохід від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об’єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його ринкової вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відповідно до п. 173.2 ст. 173 ПКУ, як виняток із положень п. 173.1 ст. 173 ПКУ, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року другого об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу, може бути зменшений на вартість такого об’єкта рухомого майна, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування), відповідно до підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Для цілей п. 173.4 ст. 173 ПКУ платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банки, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей.

Враховуючи викладене, якщо за договором довічного утримання відчужується (продається) нерухоме (рухоме) майно, то дохід фізичної особи – резидента (відчужувача) включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу згідно з окремими положеннями ст.ст. 172-173 ПКУ і оподатковується за відповідною ставкою податку на доходи фізичних осіб (5 відс. або 18 відсотків).

Не оподатковується дохід відчужувача, отриманий за договором довічного утримання від відчуження майна, визначеного п. 172.1 ст. 172 ПКУ та абзацом першим п. 173.2 ст. 173 ПКУ.

У разі якщо за договором довічного утримання відчужувач отримує дохід у вигляді матеріального забезпечення (грошової компенсації), то такий дохід на підставі п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відчужувача та оподатковується за ставкою 18 відсотків.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операції з переоцінки (уцінки/дооцінки) необоротних активів?

Відповідно до п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

При цьому продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Отже, операції з переоцінки (уцінки/дооцінки) необоротних активів не є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки такі операції не є операціями з постачання товарів.

Які первинні документи необхідні при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток?

Відповідно до абзаців першого та другого п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Вимоги ст. 44 ПКУ щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 ПКУ (абзац четвертий п. 44.1 ст. 44 ПКУ).

Зокрема, абзацами першим та другим п. 44.2 ст. 44 ПКУ встановлено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень ПКУ. Такі платники податку при застосуванні положень ПКУ, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво, для обрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток використовують дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, що стосуються діяльності (операцій), що здійснюється цими нерезидентами через постійні представництва, у тому числі якщо такі дані враховуються нерезидентами при складанні фінансової звітності щодо діяльності за межами України чи консолідованої фінансової звітності (абзац п’ятий п. 44.2 ст. 44 ПКУ).

Іноземні компанії, визначені п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 ПКУ, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств за міжнародними стандартами фінансової звітності з урахуванням положень ПКУ. Такі платники податку під час застосування положень ПКУ, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (абзац шостий п. 44.2 ст. 44 ПКУ).

Згідно з абзацом тринадцятим ст. 1 Закону № 996 первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою ст. 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Як повідомити про закриття рахунків платників податків у разі проведення процедури ліквідації банку?

Відповідно до п. 69.2 ст. 69 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI банки інші фінансові установи, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця платника податків – юридичної особи (резидента і нерезидента), у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунку/електронного гаманця.

Згідно з ст. 77 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» із змінами та доповненнями банк може бути ліквідований:

1) за рішенням власників банку;

2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Пунктом 3 розд. ІІ Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 721 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.07.2019 № 292) (далі – Порядок № 721), передбачено, що у разі ліквідації банку повідомлення про закриття рахунків платників податків (далі – Повідомлення) подає голова ліквідаційної комісії або ліквідатор чи уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку (далі – ліквідатор банку).

Якщо ліквідатор банку не має можливості відправлення/приймання електронних Повідомлень з використанням електронних комунікаційних мереж, то Повідомлення подається ліквідатором банку в паперовій формі (додатки 2, 3 та 4 до Порядку № 721) в день закриття рахунку особисто або надсилається поштою з повідомленням про вручення на адресу відповідного контролюючого органу, у якому обліковується платник податків. Повідомлення засвідчується підписом ліквідатора банку. Використання банком чи ліквідатором банку печатки не є обов’язковим.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

• проведеної
• роботи податкової служби Черкащини:
• а І півріччя 2023року до бюджету надійшло 10млн гривень

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що протягом шести місяців поточного року на розгляді в судах різних інстанцій, з урахуванням справ, що перейшли з попередніх років, знаходилось 1264 справ, стороною в яких виступають органи ДПС Черкаської області на суму 1666 млн гривень.

Загальну кількість справ, що перебували на розгляді, складають справи:

за позовами платників податків до органів ДПС області – 655 справ на суму985 млн грн;

за позовами органів ДПС області – 609справ на загальну суму 681 млн гривень.

За  звітний періодрозглянуто 467 справ на суму243 млн грн та вирішено:

на користь органів ДПС – 416 справ на суму 206 млн грн, на користь платників – 51 справу на суму 37 млн гривень.

За результатами проведеної позовної роботи до бюджетів усіх рівнів надійшло 10 млн гривень.

В які строки ДПС розглядає скарги платників податків на рішення податкової, подані під час воєнного стану?

Скарги, подані до ДПС в період з введення до припинення або скасування воєнного стану на території України на ППР (рішення про застосування фінансових санкцій), прийняті за результатами проведення камеральних, фактичних та документальних позапланових перевірок, під час дії воєнного стану на території України, розглядаються в строки, визначені статтею 56 ПКУ. 

При цьому зупинено перебіг строку розгляду скарг платників податків на ППР (нарахування контролюючим органом податкових зобов’язань, не пов’язаних з проведенням перевірки) або інше рішення контролюючого органу (крім скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Оскарження податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів в адміністративному порядку визначено статтею 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 56.8 статті 56 ПКУ контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв’язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 ПКУ) або надати йому під розписку.

Згідно з пунктом 56.9 статті 56 ПКУ керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 статті 56 ПКУ, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 ПКУ) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 статті 56 ПКУ.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. 

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому пункту 56.9 статті 56 ПКУ.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку (пункт 56.10 статті 56 ПКУ).

На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ (пункт 102.9 статті 102 ПКУ).

Водночас, відповідно до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, зокрема:

• строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 ПКУ, подання скарги на ППР за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;
• строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 ПКУ, подання скарги на ППР, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;
• строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 ПКУ.

Чи застосовуються контролюючим органом штрафні санкції, якщо платник податку подає Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній з відміткою «уточнююче» у зв’язку з самостійним виправленням помилок (у заголовній/табличній частинах) та чи передбачено термін для такого уточнення?

Відповідно до п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники податків, які є учасниками відповідної міжнародної групи компаній та у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати до 01 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній (далі - Повідомлення). Форма та порядок складання Повідомлення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 839 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок).

Відповідно до п. 11 розд. І Порядку, у разі якщо платником податків виявлено, що у раніше поданому Повідомленні інформація надана не в повному обсязі або Повідомлення містить помилки чи недоліки, такий платник податків має право подати:

нове Повідомлення до граничного строку подання Повідомлення за такий самий звітний період;

уточнююче Повідомлення (повідомлення з позначкою «уточнюючий») після граничного строку подання Повідомлення за такий самий звітний період.

Відповідальність платників податків за неподання (несвоєчасне подання) Повідомлення та/або надання недостовірної інформації в Повідомленні передбачена ст. 120 ПКУ. Так, за неподання Повідомлення згідно з п. 120.3 ст. 120 ПКУ передбачено штраф у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи (далі – ПМПО), установленому законом на 01 січня податкового (звітного) року. Неподання Повідомлення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 розмірів ПМПО, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання Повідомлення, але не більше 300 розмірів ПМПО, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов’язку подання Повідомлення.

Відповідно до п. 120.6 ст. 120 ПКУ несвоєчасне подання платником податків Повідомлення призводить до накладення штрафу (штрафів) у розмірі: одного розміру ПМПО, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання Повідомлення, але не більше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до п. 120.5 ст. 120 ПКУ надання недостовірної інформації в Повідомленні тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: 50 розмірів ПМПО, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Додатково повідомляємо, що починаючи з 01.01.2024 року вступають в дію зміни, внесені (в тому числі) до п. 120.5 ст. 120 ПКУ Законом України від 20 березня 2023 року № 2970-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки», зокрема, в частині роз’яснень, що є недостовірною інформацією в Повідомленні. А саме: інформація, яка вплинула на правильність ідентифікації держави або території, резидентом якої є один або декілька учасників міжнародної групи компаній, та/або на правильність ідентифікації кожного з учасників відповідної міжнародної групи компаній, та/або на правильність ідентифікації юрисдикції подання звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній.

Отже, подання платником податку уточнюючого Повідомлення (в тому числі з відміткою «уточнююче» у зв’язку з самостійним виправленням помилок) не звільняє від відповідальності, передбаченої п.п. 120.5 ст. 120 ПКУ у разі надання недостовірної інформації в Повідомленні.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чизастосовуютьсяштрафнісанкції та пеня при самостійномувиправленніплатникомподатківпомилок, щопризвели до заниженняподатковогозобов’язання у звітних (податкових) періодах, щоприпадаютьнаперіоддіївоєнного стану?

Порядок внесення змін до податкової звітності встановлений ст. 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Нарахування пені здійснюється згідно зі ст. 129 ПКУ.

Водночас, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», який набрав чинності 03.01.2023, зокрема, внесено зміни до п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ та встановлено, що вони застосовуються починаючи з 27.05.2022.

Так, у разі самостійного виправлення платником податків, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені (абзац чотирнадцятий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Платники податку на додану вартість тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого п. 50.1 ст. 50 ПКУ, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов’язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (абзац п’ятнадцятий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Платники податку на прибуток підприємств, які відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності за неподання або несвоєчасне подання, зокрема, уточнюючого розрахунку до річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств, що подається у разі, якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим п. 46.2 ст. 46 ПКУ, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні (абзац шістнадцятий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чи може бути застосовано адміністративний арешт коштів на рахунку платника податків, в який термін та в якому порядку кошти звільняються з-під арешту?

 Пунктом 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) визначені обставини, за яких може бути застосований адміністративний арешт майна платника податків (далі – арешт майна).

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПКУ арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПКУ).

Згідно з п. 3 розд. VІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632, зі змінами та доповненням (далі – Порядок № 632), для застосування арешту коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків податковий орган подає до суду заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 76 розд. V Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163 (далі – Інструкція № 163), надавач платіжних послуг платника, у якому відкрито рахунок/рахунки платника, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа, зокрема, судового рішення про арешт коштів, який надійшов у цей операційний день.

Згідно з п. 31 розд. І Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника здійснює зупинення видаткових операцій за рахунками користувачів на підставі рішення суду, яке винесене за зверненням контролюючого органу і надійшло до надавача платіжних послуг платника безпосередньо від суду або контролюючого органу після отримання рішення суду.

Підстави для припинення адміністративного арешту майна платника податків визначені у п. 94.19 ст. 94 ПКУ.

Пунктом 2 розд. VІІ Порядку № 632 визначено, що звільнення коштів з-під арешту банк, інша фінансова установа, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту податковий орган звертається до суду протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли податковому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення такого арешту.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України (частина друга ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 84 розд. V Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника приймає до виконання документ, зокрема, судове рішення про зняття арешту з коштів, який надійшов до нього в електронній або паперовій формі.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання документ про зняття арешту коштів у паперовій формі, який доставлено до надавача платіжних послуг платника самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), адвокатом, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або який надійшов рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, слідчий, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган. Надавач платіжних послуг платника встановлює повноваження особи, яка самостійно доставила документ про арешт коштів, у порядку, визначеному в його внутрішніх документах.

Згідно із Загальними положеннями Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника виконує платіжну інструкцію користувача протягом операційного дня, якщо платіжна інструкція надійшла до нього протягом операційного часу, або в інший строк, якщо це передбачено умовами договору. Надавач платіжних послуг платника виконує платіжну інструкцію користувача, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня або в інший строк, якщо це передбачено умовами договору.

Таким чином, адміністративний арешт коштів на рахунку платника податків може бути застосовано виключно на підставі рішення суду.

З метою звільнення коштів з-під арешту податковий орган звертається до суду протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли податковому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення такого арешту.

Після ухвалення судом рішення про зняття арешту з коштів та набрання ним законної сили, таке рішення підлягає обов’язковому виконанню надавачем платіжних послуг.

Відповідно до п. 31 розд. І Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника здійснює поновлення видаткових операцій за рахунком користувача на підставі рішення податкового керуючого або суду.

Діяльність надавачів платіжних послуг регулюється Законом України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» зі змінами та доповненнями та Інструкцією № 163, а також іншим законодавством України.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Чи потрібно подавати за звітний рік звіт про контрольовані іноземні компанії та річну податкову декларацію про майновий стан і доходи з додатком КІК фізичній особі у якої відбулось відчуження частки в іноземній юридичній особі в середині звітного року?

 Відповідно до п.п. 39 прим. 2.1.2 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) з урахуванням положень ст. 39 прим. 2 ПКУ контролюючою особою є, зокрема, фізична особа – резидент України, що є прямим або опосередкованим власником (контролером) контрольованої іноземної компанії.

Згідно з п.п. 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ контролюючі особи зобов’язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт) до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису.

До Звіту в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, що підтверджують розмір прибутку контрольованої іноземної компанії за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної Декларації, такі копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії подаються разом із річною Декларацією за наступний звітний (податковий) період.

Законодавством передбачено дві форми Звіту, а саме: повний та скорочений.

При цьому, Звіт подається щодо кожної контрольованої іноземної компанії окремо.

Відповідно до п.п. 39 прим. 2.2.2 п. 39 прим. 2.2 ст. 39 прим. 2 ПКУ об’єктом оподаткування для податку на доходи фізичних осіб платника – податку контролюючої особи є частина скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична особа на останній день відповідного звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, що обчислюється відповідно до правил, визначених ст. 39 прим. 2 ПКУ. Зазначена частина прибутку контрольованої іноземної компанії включається до складу загального річного оподатковуваного доходу контролюючої особи в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ.

Згідно з п.п. 170.13.1 п. 170.13 ст. 170 ПКУ платник податку – резидент, що визнається контролюючою особою щодо контрольованої іноземної компанії, зобов’язаний визначити частину прибутку контрольованої іноземної компанії відповідно до положень ст. 39 прим. 2 ПКУ та включити її до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній Декларації та оподатковується за ставкою визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Наказом Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143 «Про внесення змін до форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.06.2022 за № 593/37929 зі змінами, з 01 січня 2023 року запроваджено нову форму Декларації, яка передбачає заповнення окремого додатку КІК для фізичних осіб – контролерів контрольованих іноземних компаній.

Додаток «КІК» заповнюється окремо по кожній контрольованій іноземній компанії. Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підлягають сплаті з прибутку контрольованої іноземної компанії, розраховуються відповідно до положень ст. 39 прим. 2 ПКУ та пп. 170.13, 170.13 прим.1 ст. 170 ПКУ.

Водночас, п. 54 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено особливості застосування положень про оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній протягом перехідного періоду, зокрема, першим звітним (податковим) роком для звіту про контрольовані іноземні компанії є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи мають право подати звіт про контрольовані іноземні компанії за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням річної Декларації за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників відповідних декларацій за 2023 рік. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються.

Враховуючи викладене, потрібно подати за звітний рік звіт про контрольовані іноземні компанії та річну Декларацію з додатком КІК фізичній особі у якої відбулось відчуження частки в іноземній юридичній особі в середині звітного року.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Яким чином заповнюються поля у реквізитах «Призначення платежу» та «Отримувач» платіжної інструкції на сплату податків та зборів (крім єдиного внеску) на бюджетні рахунки ?

Порядок заповнення реквізиту «Призначення платежу» платіжної інструкції під час сплати (стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.03.2023 № 148 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок).

Пунктом 2 розд. ІІ Порядку, зокрема, визначено, що під час сплати податків, зборів на бюджетні рахунки платник у реквізиті «Призначення платежу» платіжної інструкції заповнює такі поля:

«Код виду сплати»;

«Додаткова інформація запису».

У полі «Код виду сплати» платник заповнює код виду сплати, визначений Переліком кодів видів сплати, які використовуються платниками, згідно з додатком 1 до Порядку;

у полі «Додаткова інформація запису» платник заповнює інформацію щодо переказу коштів у довільній формі. Суб’єкти господарювання, які проводять господарську діяльність на підставі ліцензії та/або спеціального дозволу, зазначають інформацію щодо звітного (податкового) періоду, за який сплачуються податкові зобов’язання, та дозвільного документа (вид дозвільного документа, номер, дата).

Сплата, зокрема, податків, зборів на бюджетні рахунки оформлюються за кожним напрямом перерахування та кожним кодом виду сплати окремою платіжною інструкцією (п. 3 розд. ІІ Порядку).

У разі коли платником при сплаті, зокрема, податків, зборів на бюджетні рахунки у реквізиті «Призначення платежу» платіжної інструкції не зазначено або зазначено код виду сплати, який відсутній у додатку 1 до Порядку, вважається, що платник сплатив грошове зобов’язання за кодом виду сплати 101 (п. 4 розд. ІІ Порядку).

У разі сплати, зокрема, податку, збору готівкою платник у реквізиті «Призначення платежу» платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, заповнює відповідну інформацію, яку надавач платіжних послуг використовує в повному обсязі при виконанні платіжної операції на переказ коштів готівкою (п. 8 розд. ІІ Порядку).

Пунктом 9 розд. ІІ Порядку визначено, що сплата, зокрема, податку, збору здійснюється платником безпосередньо, а у випадках, передбачених законодавством, – податковим агентом або представником платника.

Відповідно до п. 11 додатка «Указівки щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі» до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163 (далі – Інструкція № 163), у реквізиті «Отримувач» під час сплати платежів до бюджету зазначаються найменування (повне або скорочене) відповідної установи, на ім’я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, території та код бюджетної класифікації.

При цьому платіжна інструкція – це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (п.п. 15 п. 6 розд. І Інструкції № 163).

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Як здійснюється розрахунок мінімального податкового зобов’язання, якщо набуття права власності, оренди, користування на інших умовах (в т. ч. на умовах емфітевзису) земельної ділянки платником податку на прибуток підприємств відбулося в середині (наприкінці) року (місяця)?

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлені п. 141.9 ст. 141 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Відповідно до п.п. 141.9.1 п. 141.9 ст. 141 ПКУ платник податку зобов’язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.

Розрахунок мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких проведена та не проведена, обчислюється за формулами встановленими п.п. 38 прим. 1.1.1, 38 прим. 1.1.2 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 ПКУ та зазначається у Додатку МПЗ-З до рядка 02 МПЗ-З додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897.

Згідно з п.п. 38 прим.1.1.1 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 ПКУ МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГОд х К х М / 12, де:

МПЗ – мінімальне податкове зобов’язання;

НГОд – нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю;

К – коефіцієнт, який становить 0,05;

М – кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Підпунктом 38 прим. 1.1.2 п. 38 прим.1.1 ст. 38 прим. 1 ПКУ визначено, що МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГО х S х К х М / 12, де:

МПЗ – мінімальне податкове зобов’язання;

НГО – нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю;

S – площа земельної ділянки, гектарах;

К – коефіцієнт, що становить 0,05;

М – кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38 прим. 1.1.4 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 ПКУ).

Тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов’язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 38^-1.1.1 і 38^-1.1.2 статті 38^-1 ПКУ, застосовується із значенням 0,04.

Згідно з абзацом першим п. 38 прим. 1.4 ст. 38 прим. 1 ПКУ у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 01 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) – починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст.ст. 125 – 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІI зі змінами та доповненнями право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Отже, у разі якщо набуття права власності або право користування на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, здійснювалось за умови державної реєстрації таких прав, то для розрахунку МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена/не проведена, враховується період, починаючи з місяця, в якому платник набув право власності, оренди, користування на інших умовах (в т. ч. на умовах емфітевзису) на земельну ділянку (далі – право власності). При цьому, незалежно від того, що набуття права власності відбулося в середині (наприкінці) місяця, для розрахунку МПЗ враховується повний місяць.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

Яким чином ФОП на загальній системі оподаткування – посередник формує доходи та витрати за договорами комісії, доручення тощо?

Згідно з ст. 1011 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя (ст. 1000 ЦКУ).

Відповідно до п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року    № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст. 177 ПКУ.

При цьому, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської діяльності є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ (абзац четвертий п. 164.1 ст. 164 ПКУ).

Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п. 177.2  ст. 177 ПКУ).

Підпунктом 4 п. 3 розд. І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року  № 148, визначено, що готівкова виручка (готівка) – сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування – посередник (комісіонер, повірений тощо) включає до складу доходу всю суму виручки у грошовій та негрошовій формі, отриману за договором комісії, доручення тощо. Тобто, до складу доходу включається як вартість проданих товарів (робіт, послуг) так і комісійна винагорода.

До складу витрат включається сума вартості придбаних товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшої реалізації згідно договору комісії, за умови їх документального підтвердження, сформованого на загальних підставах.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

« повернутися