ЛЯПУН ПАВЛО СЕРГІЙОВИЧ
Ляпун Павло Сергійович 16.08.2002-05.03.2024. Народився у селі Гудзівка, там же пройшли його дитячі та шкільні роки у великій люблячій родині. По закінченню школи вступив у ВСП, Шевченківський коледж УНУС. Свій військовий шлях розпочав відразу після випуску - пішов на строкову службу, солдатом. А пізніше, вже після початку повномасштабного вторгнення, перебуваючи ще на строковій службі, підписав контракт з ЗСУ. Так Паша став старшим навідником третього мінометного відділення першого мінометного взводу першої мінометної батареї першого механізованого батальйону окремої президентської бригади імені Богдана Хмельницького. Брав активну участь боротьбі за звільнення української землі від навали російських військ на сході, незважаючи на молодий вік. Був хоробрим воїном та відданим товаришем для побратимів. Загинув на 21-першому році життя під час виконання бойового завдання в Донецькій області, у село Кліщіївці, до останнього подиху лишаючись вірним військовій присязі та народу України. Паша був неймовірно світлою, доброю та щирою людиною. Він був не лише найкращим сином та братом, а й вірним другом та товаришем. У Паші залишилась маленька донечка,яку він так і не побачив.Завжди був щедрий на підтримку та добре слово, ніколи не лишав у біді та скруті, міг розрадити та допомогти. Ніби ясне сонце осяював своєю посмішкою та позитивом усіх довкола. Мав велике, сповнене любові до світу серце, обожнював свій дім, природу та тварин, захоплювався рибалкою. Звістка про загибель Паші стала страшним ударом та непоправною втратою для усіх, хто його знав та любив. Та він продовжує жити у серцях, у спогадах - завжди усміхнений та на позитиві. Герої не вмирають.
