Прапор України з підписами ветеранів Звенигородської громади тепер займе почесне місце поміж реліквій опорного ЗЗСО ім.Т.Г.Шевченка.
Під час нещодавного зібрання ветеранської спільноти цей подарунок закладам освіти з пропозицією до співпраці підготували її учасники. І, як розповідає начальник відділу з ветеранської політики Олег Єременко, саме колектив опорного закладу першим відгукнувся на ветеранську ініціативу.
З виконанням обіцянки не забарилися і вже у п’ятницю, 13 вересня, опорний заклад ім.Т.Г.Шевченка відвідав сам Олег Єременко разом зі ще одним демобілізованим учасником бойових дій Сергієм Косенком, де зустрілися із зацікавленими старшокласниками. Зокрема, й із джурами - учасниками військово-патріотичної гри “Сокіл”.
В призначену годину замість шкільного дзвінка пролунав сигнал повітряної тривоги. Отже знайомитися та вести розмови учасникам зустрічі довелося не в аудиторії чи актовій залі, а прямо в шкільному укритті. Це й найменшим чином не завадило спілкуванню, адже для сучасних школярів такий формат роботи цілком звичний. Навпаки, це допомогло проникнутися тим, про що вели мову військові.
Що Олег, що Сергій мають немалий досвід участі в боях на “нульових” позиціях. Отже їхні розповіді - не що інше, як історія життя та смерті українських захисників. Так, подібне ми читаємо повсякчас в медійних джерелах. Але почути оповідь вживу, відчути емоції учасника боїв, який лицем до лиця зійшовся з ворогом, залишився живим, а отже переміг у двобої - зовсім інше сприйняття реальності.
Звичайно ж були й запитання. При чому несподівано глибокі за змістом, що приємно вразило військових. Чекали ж бо простішого спілкування й не чекали, що сучасні школярі значно доросліші за складом мислення від попередніх, мабуть варто назвати їх “довоєнними”, поколінь учнівської молоді. Отже, розмовляли на суспільно важливі й частково навіть “незручні” теми: про українську мову, про поводження з полоненими, про страх в усіх його проявах та ситуаціях і навіть про те чи варто добивати пораненого ворога в бою, та ще багато іншого.
Що про все це розповідали ветерани, якими міркуваннями ділилися? Переповідати не будемо, адже це можна почути прямо від них. Оскільки, як наголошує Олег Єременко, ветеранська спільнота відкрита до співпраці й готова до нових подібних зустрічей.
