Відділ з ветеранської політики Звенигородської міської ради означили на рівні району, як кращий в активності та організації роботи.
Під час спілкування з приводу реалізації ветеранської політики, до якого були запрошені очільники та фахові спеціалісти територіальних громад Звенигородщини, представники дотичних організацій та установ, саме Олега Єременка - начальника цього відділу, запросили поділитися досвідом ефективного налагодження взаємодії.
Загалом, всі питання, що обговорювалися під час зустрічі, так чи інакше стосувалися адаптації військовослужбовців у цивільному житті. З огляду на це було сформовано й перелік спікерів з числа фахових представників управлінь РВА, виконкомів місцевих рад територіальних громад, а також служб.
Окремо розглядалися питання адаптації та реабілітації, зокрема й у контексті організації ветеранських хабів, надання різного роду пільг та житла, отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Предметом активного обговорення стала організація, як нововведення, так званого “Єдиного вікна” при наданні соціальних та адміністративних послуг ветеранам, практичним методом організації якого поділився заступник начальника управління ЦНАП (Центр Дія) Віктор Удалінський. Про забезпечення роботою демобілізованих та їхню участь в різного роду грантових проектах вів мову директор філії Черкаського обласного центру зайнятості Андрій Федоренко. Взяв участь в роботі й голова Звенигородської районної ради Сергій Струк, а безпосередніми координаторами та організаторами зустрічі виступили голова Звенигородської районної військової адміністрації Юрій Піковський ті його заступниця Таїсія Єрмоличева.
Учасники в ході спілкування активно обмінювалися досвідом, якого, говорячи про дійсно позитивний, насправді є не так і багато. Лише Шполянська, Водяницька та, звичайно ж, Звенигородська громади наразі ведуть активну роботу.
І Олег Єременко, звертаючись до колег, що займаються питаннями ветеранської політики в інших громадах, на запитання про ефективність в роботі, найперше порадив менше сидіти в кабінетах.
— Не треба чекати, поки демобілізовані прийдуть до вас самі й у робочий час. Я спілкуюся з ветеранами на вулицях, в магазині чи аптеці, будь-де. Мій особистий, а не службовий, номер телефону розповсюджений де лиш можна, і я готовий до того, що до мене зателефонують в будь-яку годину. Не лише в робочий час, чи коли я на робочому місці, а тоді, коли в цьому є потреба.
