Скребець Ігор Олексійович
Світла пам’ять… Скребець Ігор Олексійович народився 08 серпня 1993 року в Запорізькій області, у селі Смирнове, у дружній та люблячій родині. Його мама була надзвичайно доброю, щирою жінкою і безмежно любила свого сина. З дитинства Ігор ріс у турботі, любові та повазі до сімейних цінностей. Він ходив до дитячого садочка, згодом навчався у школі, яку закінчив після 11 класів. Ігор був активним, енергійним, життєрадісним хлопцем. Дуже любив футбол, завжди прагнув руху, життя та розвитку. Особливе місце в його серці займала історія — він щиро захоплювався нею і мріяв стати вчителем історії, щоб передавати свої знання іншим. Проте життя склалося інакше: після школи Ігор закінчив технікум, де здобув професію водія. Військову службу проходив у Львові, де був водієм. Після того, як батько залишив родину, Ігор дуже швидко подорослішав і взяв на себе відповідальність за близьких. Він став надійною опорою і підтримкою для мами та всієї родини — людиною, на яку завжди можна було покластися. Він був сильним духом, мужнім і водночас дуже добрим та чуйним. У 2020 році Ігор поїхав до Польщі на роботу. Там він проявив себе як справжній професіонал — майстер по фасадах будинків. Його поважали за працьовитість, відповідальність і золоті руки. Він ніколи не боявся роботи, завжди доводив справу до кінця і виконував її на совість. Коли розпочалася повномасштабна війна, Ігор не зміг залишатися осторонь. Він прийняв мужнє рішення повернутися в Україну, щоб бути поруч і захистити найдорожчих — маму та сестру. На жаль, через окупацію рідного краю він з ними так і не зустрівся, що стало для нього великим болем. У вересні 2022 року Ігор зустрів своє кохання — майбутню дружину. Згодом він переїхав до Звенигородки, звідки їздив на роботу до Канева, де працював майстром по фасадах будинків. Його поважали всі, хто його знав — за щирість, доброту, порядність, відкритість і людяність. 14 лютого 2024 року Ігор зробив пропозицію своїй коханій, а вже 24 квітня вони офіційно стали подружжям. У цій родині його прийняли як рідного сина. Він умів любити, цінувати, підтримувати і бути справжнім чоловіком — уважним, турботливим, вірним. Для дружини він був найкоханішою, найбажанішою і найріднішою людиною в житті. Надійною опорою, підтримкою, щастям і сенсом життя. Він був добрим, ніжним, уважним, турботливим і справжнім чоловіком, якого неможливо забути, таким він залишиться в її серці назавжди! Ігор був людиною з великим і добрим серцем. Він дуже любив дітей — завжди ставився до них з особливою теплотою, ніжністю та добротою. Йому подобалося з ними спілкуватися, гратися, жартувати. Шкода, що йому не судилося мати власних дітей, бо з нього був би чудовий, турботливий і люблячий батько. Він завжди приходив на допомогу першим, ніколи не відмовляв, не шукав вигоди, не ображав і не зраджував. Він не любив конфліктів, умів знаходити спільну мову з людьми, був щирим, чесним і справедливим. За весь час він жодного разу не обманював і завжди залишався вірним своїм принципам. Він дуже любив життя, цінував кожну мить, не боявся труднощів і випробувань. Ніколи не скаржився, навіть коли було тяжко. Він завжди намагався оберігати рідних від хвилювань і поганих новин, тримаючи біль у собі. Ігор був призваний на військову службу 28 грудня 2024 року, він гідно прийняв цей обов’язок. Службу ніс чесно, відповідально та віддано. Побратими і командири поважали його за мужність, витримку, справедливість і надійність. З 1 червня 2025 року він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Він служив стрільцем-снайпером механізованого відділення, механізованого взводу, механізованої роти, механізованого батальйону військової частини А5003. Ігор не падав духом. Він вірив, боровся і обіцяв повернутися додому живим. Але 4 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання в районі Храпівщини, його життя трагічно обірвалося… Скребець Ігор Олексійович був справжнім Воїном, люблячим сином, вірним чоловіком, надійним другом і Героєм своєї країни. Він залишив по собі світлу пам’ять, добрі справи і любов у серцях усіх, хто його знав. Жодна людина, яка його знала, не скаже про нього поганого слова. Він назавжди залишиться прикладом мужності, людяності, доброти і сили духу. Світла і вічна пам’ять Герою… 
